Cинтетичні миючі засоби і їхній вплив на людину

 

Однієї з проблем, що дотепер   не відбита в практиці токсиколого-гигиенических досліджень товарів побутової хімії, є проблема небезпечних домішок у поверхнево-активних речовинах і інших компонентах, що використовуються для виробництва цієї продукції. Ці домішки є або непрореагировавшими вихідними компонентами (дихлорэтан - вихідна сировина для этилендиаминтетраацетата), або можуть утворюватися як  побічні продукти реакцій синте-за, або переходити безпосередньо з вихідної сировини (бензол - з нафтопродуктів). Найбільше що часто зустрічається в різних ПАР домішками є этиленоксид, пропиленоксид, бензол і дихлорэтан [9]. Нижче приведені короткі токсикологічні характеристики перерахованих домішок, складені на основі публікацій ВІЗ (ІPCS. Envіronmental Health Crіterіa) і Міжнародного агентства по вивченню раку (ІARC).

 

Этиленоксид, відповідно до класифікації ІARC, є канцерогеном для людини (група 1). В епідеміологічних дослідженнях було показано, що этиленоксид викликає злоякісні новотвори в лімфатичній системі й у системі крові (лімфатична лейкемія і не-ходжкинская лимфома). У тварин этиленоксид викликає пухлини різної локалізації: рак легень, шлунка, мозку, карциному молочних залоз, локальні саркоми і мононуклеарную лейкемію. Этиленоксид є алкилирующим агентом і тому здатно викликати різні типи мутації в ссавців, рослин, комах і мікроорганізмів. Також він викликає роздратування шкіри і є алергеном для людини і тварин.

 

Пропиленоксид, відповідно до класифікації ІARC, по канцерогенному ризику відноситься до групи 2В (можливий канцероген для людини). Обмежені дані епідеміологічних досліджень не дозволили  установити взаємозв'язок між навантаженням на організм людини пропиленоксида і злоякісними новотворами. У тварин пропиленоксид викликає пухлини шлунка, гемангиоми, гемокарциноми і папиллярние аденоми носової порожнини, тиреоидние аденоми і карциноми, фіброаденоми й аденокарциноми молочних залоз, локальні саркоми. Пропиленоксид викликає різні типи мутації в клітках ссавців. Він викликає роздратування шкіри і є алергеном для людини і тварин.

 

Відмінною рисою бензолу  є виражене токсичного дія на систему, що виявляється як у придушенні кровотворної функції шляхом впливу на клітки кісткового мозку, так і в індукції різних типів лейкемії. Крім того, зафіксоване придушення пролиферативной активності В- і Т-лимфоцитов, зменшення кількості імуноглобулінів різних класів при інгаляційному впливі бензолу на людину у виробничих умовах і на лабораторних тваринах. Як і этиленоксид, бензол є канцерогеном для людини (група 1 по класифікації ІARC) і має мутагенну активність.

 

1,2-дихлорэтан, відповідно  до класифікації ІARC, по канцерогенному  ризику відноситися до групи 2В (можливий канцероген для людини). В епідеміологічних дослідженнях установлено, що дихлорэтан може бути причиною онкологічних захворювань мозку, кровотворної і лімфатичної систем, шлунка і підшлункової залози. Однак проведених досліджень недостатньо для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між експозицією дихлорэтана і ризиком розвитку новотворів. У тварин дихлорэтан викликає пухлини різної локалізації, є мутагеном для ссавців. Викладені дані дозволяють вважати проблему наявності токсичних домішок у засобах побутової хімії заслуговуючою уваги гигиенистов.

 

До використання в  Україні допускаються тільки ті синтетичні миючі і  засоби, що чистять, що дозволені  Міністерством охорони здоров'я. Застосування  засобів різного  призначення, що чистять, регламентується наступними документами: САНПИН №6026 Б-91 "Санітарні правила і норми по виробництву і застосуванню товарів побутової хімії", МУ №6026 В-91 "Методичні вказівки по гігієнічній оцінці товарів побутової хімії", МУ №4548-87 "Методичні вказівки по санітарно-гігієнічному контролі за застосуванням засобів, що чистять, для обробки виробів, що контактують з харчовими продуктами".

 

До миючим і  засобів, що чистять, повинні пред'являтися наступні гігієнічні вимоги:

- СМС і СЧС не  повинні робити дратівної й алергенної дії на організм людини при дотриманні режиму їхнього використання відповідно до  НТД. Вони не повинні володіти тератогенним, канцерогенним, эмбриотоксическим, мутагенною й іншою негативною дією на організм людини;

- у рецептуру СМС  і СЧС повинні входити інгредієнти, що випускаються по НТД, погодженої з органами санитарно-эпидемиологичекой служби країни;

- хімічні речовини  Й і ІІ класів небезпеки  (відповідно до  ДСТ 12.1.007-76) не  повинні використовуватися при  виробництві синтетичних миючих  і  засобів, що чистять;

- хімічні сполуки,  що входять у рецептуру композицій, повинні віддалятися з поверхні  готових виробів при їхній  обробці до рівня гігієнічних  нормативів після триразового  ополіскування;

- композиції повинні  вироблятися в агрегатних станах гранично зменшують або виключають влучення в дихальні шляхи, травний тракт і на слизуваті людину при їхньому використанні; при розробці нових рецептур композицій варто використовувати ПАР з високим ступенем біоразлагаемости;

- синтетичні композиції  не повинні змінювати фізико-хімічні властивості оброблюваних матеріалів і погіршувати їхні гігієнічні властивості.

 

Припустима кількість  змісту ПАР на шкірі рук людини після ополіскування не повинне перевищувати 1 мкг/див2; залишкові кількості ПАР на тканинах білизни після остаточної обробки - не більш 5 мкг/див2; на стінках посуду - не більш 0,15 мкг/див2.

 

Синтетичні миючі і  засоби, що чистять, вважаються непридатними по наступним одному або декільком  показникам:

- якщо засіб володіє  шкірно-дратівною й іншою біологічною дією при роботі з ним;

- якщо в натурних  спостереженнях маються скарги  від населення;

- якщо композиції мають  токсичну дію в дозах і концентраціях  робочих розчинів;

- якщо при спостереженнях  на добровольцях композиція викликає  зміну показників функціонального стану шкірних покривів.

 

Таким чином, гігієнічні нормативи і регламенти застосування засобів побутової хімії, токсикологічні характеристики поверхнево-активних речовин  лежать в основі санітарно-епідеміологічної експертизи синтетичних миючих і  засобів, що чистять, на основі ПАР, що є невід'ємною частиною санітарно-епідеміологічного нагляду, що забезпечує охорону здоров'я населення від потенційно небезпечних хімічних факторів.

 

3. Висновок

 

Враховуючи те, що синтетичні ПАР є основними компонентами більшості препаратів побутової хімії, особистої гігієни та косметично-парфумерних засобів, вони потребують проведення санітарно-гігієнічної експертизи та токсиколого-гігієнічної оцінки на безпечність для здоров'я людини перед впровадженням у виробництво та широке використання населенням у побуті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

1. Ферцер Н.И. Развитие  ринка моющих и чистящих средств в Украине. Доклади IV международного симпозиума "Дни ПАВ-2004", 12–14 мая 2004 г. —Киев, 2004.

2. Миголь В.И., Ковалев В.М., Шульце К. Ринок поверхностно-активних веществ в Украине // Материали Международного симпозиума "Дни ПАВ Киев-2002", 22–23 мая 2002 г. —Киев, 2002. —21 с.

3. Волощенко О.И., Мудрий И.В. Гигиеническое значение поверхностно-активних веществ. —К.: Здоровья, 1991. —176 с.

4. Мудрий И.В. Оценка комплексного и комбинированного воздействия сульфонола и синтамида-5 на организм в целях гигиенической регламентации применения СМС в биту: Автореф.дис….канд. мед. наук. —Киев, 1985. —21 с.

5. Голенкова Л.В. Гігієнічне обгрунтування раціонального застосування миючих засобів для обробки тканин одягу: Автореф.дис….канд. біол. наук. —К, 1994. —21 с.

6. Герасимова В.Г., Головащенко  Г.В. Гігієнічні аспекти застосування  синтетичних засобів для чистки (СЗЧ) для обробки виробів і обладнання, що контактують з харчовими продуктами // Актуальні проблеми екогігієни і токсикології: Матеріали науково-практичної конференції. 28–29трав. 1998 р. —К.: ЕКОГІНТОКС, 1998. —С. 60–64.