На  наступний день після вживання великих  доз алкоголю виникають постінтоксикаційні стани, що вказують на втручання спожитого алкоголю в обмін речовин в організмі. В простонародді такі стани називають однаково - "похмілля", але їхня природа зовсім різна. Важливою ознакою є ставлення до вживання алкоголю: у людей, котрі знаходяться в постінтоксикаційному стані, не тільки вживання, але и сам запах спирту викликають нудоту і блювання, а в абстинентному - єдина можливість позбутися поганого самопочуття це випити ще.

    Цікавою ознакою хронічного алкоголізму  початкової стадії є обіцянки не пити. Коли людина усвідомлює, що надмірно вживає спиртні напої, то можливе виникнення так званих "зароків". Під цим  розуміється обіцянки не вживати  алкоголь до якогось певного часу ("не вживаю до 18 години"), обставин ("поки не зроблю роботу - не вип’ю") чи напоїв ("горілку пити не буду"). Зазвичай такі зароки довго не тримаються чи досить легко обминаються. Хворий каже: "Я обіцяв не пити лише горілку, а про вино нічого не казав" чи "Я обіцяв не пити спиртного до 18, але пиво то не спиртне".

    Такі  обіцянки в деяких випадках набувають  патологічних ознак, наприклад - споживання 22 літрів пива чи 17 пляшок (0,7) міцного  вина. В даному випадку механізми  психологічного захисту настільки  сильні, що людина намагається повірити в щирість своїх обіцянок і  виправдати себе навіть в абсурдних  або патологічних ситуаціях. Вживання алкоголю на рівні першої стадії не спричиняє значної шкоди для  здоров’я.

    Проблеми  носять опосередкований характер, причиною для яких може бути саме вживання алкоголю. Це, в основному, наслідки нещасних випадків (автоаварії, струси мозку  та переломи в наслідок падінь та бійок, утоплення), інфекційні (внаслідок переохолодження) та венеричні (внаслідок сумнівних  статевих зв’язків) захворювання. II стадія хронічного алкоголізму характеризується розвинутою фізіологічною залежністю від алкоголю.

    Проявами  її є абсистентний (похмільний) синдром та вторинний потяг до алкоголю (нездоланне бажання вживати спиртні напої після незначної дози алкоголю), збільшення алкогольної толерантності (здатності вживати значно більші дози алкоголю, ніж до хвороби) та втрата блювотного рефлексу. Абстинентний синдром виникає на наступний день після вживання алкоголю. Він проявляється у підвищеному серцебитті, нудоті, потягах до блювання, тремором, головним болем, відчуттям повзання мурашок, підвищеною чутливістю до звуків і яскравого світла тощо. Як правило, такі хворі роздратовані, ослаблі, їм важко чи навіть неможливо думати і працювати.

    Єдине, чим вони можуть собі зарадити - це випити знову. Зазвичай, спочатку ці симптоми знімаються великими дозами чаю, кави чи холодної води (неспецифічне опохмілення), потім вживають слабоалкогольні напої і наприкінці II стадії похмеляються горілкою. У тому випадку, коли за соціальними вимогами неможливо випити зранку, опохмілення може бути відстрочене. Тобто, людина терпить до якогось часу (найчастіше обіду), щоб підлеглі не почули запах алкоголю зранку. Дуже часто після абстинентного синдрому виникають алкогольні психози, які мають приховані причини і зовнішні приводи.

    Типовими  проявами вторинного патологічного  потягу до алкоголю є дві ознаки - порушення ситуаційного контролю (вживання алкоголю у будь-яких умовах, незважаючи на наслідки) та порушення  кількісного контролю (неможливість зупинити пиятику після вживання невеликих доз алкоголю). Це є  проявами різкого збільшення активності ферментних систем, що відповідають за переробку алкоголю.

    Коли  вживання алкоголю проходить у компанії, це відображається у симптомі випередження тосту (вживання алкоголю у більших  кількостях ніж інші). Він відбувається у декілька способів. Класичним вважається непомітно випита між тостами  чарка або це може бути запивання горілки іншим алкогольним напоєм (вином, пивом). Але найчастіше це, так звані, "локальні тости" - коли під час свята гості встали з-за столу танцювати чи палити, хворий вибирає когось з них та випиває чарочку. Зазвичай ця процедура повторюється ще з кількома гостями.

    Таким чином створюється враження соціально  прийнятної поведінки і досягається  задоволення значною дозою випитого. Характерним для II стадії є псевдозапійний чи постійний тип пияцтва та формування низки хвороб на фоні алкоголізму. Темпи деградації особистості залежать від стилю алкоголізації. Найбільш злоякісний варіант - постійне пияцтво (протягом місяців чи років). Найчастіше це відбувається у вигляді псевдозапоїв тривалістю 3-14 діб. Для псевдозапою характерним є перехід вранішнього опохмілення у денне пияцтво.

    Псевдозапої закінчуються за трьох обставин: насичення (відсутність потягу до алкоголю), неможливість вживання через погіршення соматичного стану та соціальні обмеження (відсутність грошей, ізоляція та інше). Після закінчення псевдозапою наступає період тверезості. Зазвичай ці періоди пропорційні тривалості запою - при запої тривалістю 3-4 дні спостерігається період тверезості 1-2 тижні; при запої 1-1,5 місяця - період тверезості 6-12 місяців.

    Як  правило, саме друга стадія хронічного алкоголізму спричиняє значку соціальну  і морально-етичну деградацію хворих. Це проявляється у зниженні якості алкогольних напоїв, котрі вживаються, нехтуванні професійними та родинними  обов’язками, конфліктами з законом. Зазвичай, мова хворих спрощується, збільшується кількість ненормативної лексики, вона стає тематично пов’язана з  вживанням алкоголю.

    У родинному житті виникають численні конфлікти та сварки через пияцтво  та поведінку пияка, що часто призводить до розпаду сім’ї. Для розуміння  специфіки проблеми необхідно звернути увагу на особливості вживання алкоголю в групі. Для алкогольних груп характерна строга диференціація ролей, своєрідний жаргон, спрощення мотивів  та способів вживання алкоголю. В такій  групі не почуєш слів "горілка", "пляшка", ';випити", але характерними є умовні назви: "біла", "пузир", "бахнути".

    Інтереси  та мета всіх членів такої групи - вживання алкогольних напоїв. Спочатку члени  таких груп ще розмовляють між  собою, але потім розмови зникають, тости спрощуються до "ну...". Якщо особа не притримується стилю  групового алкоспоживання (чи в більшу, чи в меншу сторону), вона виходить з цієї групи. У людей, котрі знаходяться на II стадії хронічного алкоголізму виникають численні сомато-неврологічні ускладнення. Найчастіше це хвороби печінки, серцево-судинної системи та поліневрити. Вони проявляються слабкістю у руках чи ногах, тремтливістю, порушенням відчуття (оніміння по типу шкарпеток чи рукавичок, повзання мурашок тощо).

    Ще  одним проявом ураження нервової системи є порушення тонусу судин, що проявляється у почервонінні обличчя, появі судинних малюнків (переповнених кров’ю судин синюшного кольору) на щоках Найбільш загрозливими ознаками хвороб, пов’язаних із алкогольною  залежністю є неможливість їсти під  час вживання алкоголю (анорексія  сп’яніння), відновлення блювотного рефлексу та зміна кольору сечі. Блювотний рефлекс на II стадії алкоголізму  відновлюється за двох обставин: за рахунок ураження шлункового тракту (найчастіше підшлункової залози) та за рахунок ураження мозку. Зміна кольору  сечі вказує на значне ураження нирок.

    Зазвичай, такі ускладнення спостерігаються  одночасно в усіх внутрішніх органах  і системах організму і носять назву поліорганна недостатність. Додатковою ознакою хронічного алкоголізму є зниження захисних сил організму (як при СНІДі), що призводить до великої кількості інфекційних захворювань, котрі дуже важко і довго лікуються. III стадія хронічного алкоголізму характеризується зниженням доз випитого спиртного та запоями, під час яких людина вживає алкоголь через невеликі проміжки часу, але, незважаючи на це, постійно перебуває у абстинентному стані.

    На  цій стадії хвороби, які спричинені вживанням алкоголю набувають максимальної гостроти. Досить часто вона завершується алкогольними енцефалопатіями (алкогольним недоумством). В III стадії алкоголізму спостерігаються різного роду алкогольні психози. Це біла гарячка, під час якої хворий бачить і чує численні жахливі галюцинації, ховається від нападаючих, чи, навпаки, нападає на уявних нападників. В такому випадку хворі бувають небезпечні для себе та оточуючих.

    Під впливом галюцинацій вони можуть завдати значних ушкоджень оточуючим  чи вчинити самогубство. У хворих, котрі знаходяться на даній стадії хронічного алкоголізму можливі  випадки виникнення алкогольної  епілепсії з великими судомними  нападами. На даній стадії досить часто  спостерігається алкогольне недоумство, яке відрізняється від старечого  хіба що віком - не у 80, а у 45 років. Хворі, які знаходяться на III стадії алкогольної  залежності, мають украй підірване  здоров’я. У них практично нема здорових органів. Зовнішньо вони виглядають старшими на 20-30 років.

Лікування хронічного алкоголізму

    Лікування алкоголізму має бути комплексним  і мати за мету повну відмову хворого  від вживання алкоголю. Зазвичай воно починається з обриву запою та зняття абстинентного стану. Після цього провадиться інтенсивна детоксикація спрямована на виведення з організму продуктів розпаду алкоголю.

    Далі  йде вже власне терапія алкоголізму  тобто медикаментозне лікування. У  наш час переважно використовується тетурам у вигляді імплантаційних таблеток "Еспераль". Цей препарат підшивають хірургічним шляхом під шкіру хворому, зазвичай під лопатку. Його дія базується на блокуванні ферментів, що розщеплюють ацетальдегід.

    Ті, хто погоджуються на дану процедуру  мають знати, що вживання алкоголю на протязі 8-12 міс. після підшивки може призвести до тяжких сомато-неврологічних ускладнень і навіть до загибелі хворого.

    Психотерапія  та соціальна реабілітація на наш  погляд є абсолютно необхідними  для перемоги над алкогольною  залежністю. Це пов’язано з тим, що, навіть не вживаючи алкоголь, хворий не може позбутися хворобливих моделей  поведінки. Нехтування цією проблемою  дуже часто призводить до психічних  зривів і нових алкогольних запоїв.

    Оскільки  від алкоголізму страждає не тільки хворий, але і його сім’я, психотерапевтичну  роботу необхідно проводити і  з родичами хворого. Алкоголізм це велика соціальна проблема та індивідуальна  біда.

    На  сьогоднішній день в Україні набуває  розвитку рух Анонімних Алкоголіків (АА), АлАнон (родичі алкоголіків) та АлАтін (діти алкоголіків). Метою АА, АлАнону та АлАтіну є підтримка тверезості та вирішення психологічних проблем людей, котрі потрапили в алкогольну залежність і прагнуть знову стати вільними.

Алкоголізм, як соціальна проблема в Україні

       Одна з найважливіших причин алкоголізму в Україні, це те, що люди в нашій країні почуваються нікому не потрібними, це дає поштовх до п’янок. Людей скрізь відштовхують, куди б вони не прийшли по допомогу. 
        Влада і політики безвідповідальні, оскільки завели людей у тупик. Однак така безвідповідальність і несправедливість, тяжко карається. Тому серед залежних від алкоголю дедалі більше стає політиків і представників влади або ж їхніх дітей. 

       За минулий рік до анонімної спільноти алкоголіків лише в одному Львові приєдналося ще дві групи осіб. Наразі у місті лева діють 9 таких груп алкозалежних.

        Сьогодні від алкоголізму страждає дедалі більше людей: як жінок, так і чоловіків, як малозабезпечених, так і заможних. Свідченням цьому є бодай те, що цього року збільшилась кількість груп людей, які бажають позбутися алкогольної залежності.  

       Назвати точну цифру осіб, які мають алкогольну залежність неможливо. Адже облік в диспансері не є показником ситуації. Оскільки більшість залежних відкуповуються від такого клейма, яке позбавляє їх права на водіння автомобілем, поїздки за кордон чи добру працю.

        Не реалізованість в особистому та професійному житті, проблеми на роботі або ж її відсутність, байдикування та лінощі - все це, на думку лікарів, затягує людей до чарки.

       

        За статистикою, щороку в Україні реєструють близько 100 тисяч нових залежних від алкоголю. Хоча, як кажуть самі лікарі, насправді, їх вдесятеро більше. Крім цього, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна стала лідером серед сорока країн Європи за кількістю підлітків, які регулярно вживають алкоголь. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

1. Вступ.
2. Алкоголь, його історія та проблеми.
3. Дія алкоголю на організм людини.
4. Алкогольна залежність.
5. Лікування хронічного алкоголізму.
6. Алкоголізм, як соціальна проблема в Україні.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Джерела:

1. Газета.ua (http://gazeta.ua/). Стаття: « Українці щодня вмирають через алкоголь ».
2. Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org/) Стаття: « Зелений змій ».
3. Міністерство України у правах сім’ї, молоді та спорту. Суспільно-інформаційний портал (http://www.svatovo.ws/family/) Стаття: « Алкогольна залежність ».