Інформаційне суспільство

Для сучасного суспільства характерна інформаційна насиченість. Та впливи інформації на людину є не завжди позитивними. Виникає протиріччя між динамічністю розвитку сучасного соціокультурного середовища й відсутністю повністю сформованої інформаційної культури особистості. Поняття інформаційної культури доповнюють інформаційна етика, інформаційна поведінка, інформаційна компетентність.

Оволодіння інформаційною культурою – це шлях універсалізації якостей людини, що сприяє реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі. Велику роль в формуванні інформаційної культури грає освіта, що повинна формувати фахівця інформаційного співтовариства, виробляючи у нього навики та уміння: диференціації інформації; виділення значущої інформації; вироблення критеріїв її оцінки; вироблення інформацію та її використання. [18]

Ще один негативним аспектом інформаційної системи є маніпулювання. Вільна інформація є небезпечною. І їй ми не можемо повністю довіряти

Ще одним з джерел загроз інтересам суспільства в інформаційній сфері є безперервне ускладнення інформаційних систем та мереж зв'язку. Небезпечною також є можливість концентрації засобів масової інформації в руках невеликої групи власників і, перш за все, зарубіжних.

Підсумовуючи слід зазначити, що звісно інформаційне суспільство, як і будь-яке інше явище має негативні сторони, але очевидним є і те, що з приходом інформаційного суспільства зміниться і сама людина і те, що зараз видається загрозою може стати несуттєвим. Формування інформаційного суспільства породжує цілий комплекс проблем, від рішення яких залежить вибір і реалізація шляху розвитку людства. Інформаційне суспільство – явище ще не до кінця вивчене, а отже, і важко окреслити та взяти до уваги всі проблеми.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Інформаційне суспільство – проект планетарного масштабу, у якому кожна нація повинна буде рано чи пізно виступити в ролі співавтора, принести власні ідеї і культурні особливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інформаційного суспільства. [10,166]

Науково-дослідна, виробнича, комерційна і просвітницька діяльність у відношенні як інформаційного суспільства в цілому, так і впровадження Інформаційних технологій (ІТ) зокрема, вимагає насамперед системного підходу. Цей момент дійсно важливий, він визначається глобальним, усеохоплючим характером самої концепції інформаційного суспільства. [10,167]

Своєчасність якнайшвидшої інституціональної організації діяльності, що стосується інформаційного суспільства, визначається, крім загальних економічних і соціально-політичних причин, і Окінавською Хартією щодо Глобального Інформаційного Суспільства, прийнятою на останнім засіданні Великої вісімки.

Зокрема, у Хартії вказується на те, що країни, які розвиваються, що будуть не в змозі не відставати від темпу відновлення ІТ, позбавляться можливості бути повноправними учасниками інформаційного суспільства і світових економічних процесів. Підкреслюється надзвичайна важливість для країн, що розвиваються, обрання власного шляху побудови інформаційного суспільства, вироблення послідовної національної стратегії в цьому питанні.

Для того, щоб в Україні нормально формувалося і функціонувало інформаційне суспільство, необхідно, щоб його підтримало населення країни.

Для досягнення цієї підтримки потрібно роз'яснити особливості, переваги і проблеми інформаційного суспільства. Необхідно виявити потреби громадян у відношенні інформаційного суспільства і довести розуміння шляхів їхньої реалізації. Тому при побудові інформаційного суспільства насамперед необхідно керуватися думкою про людей, що житимуть в цьому суспільстві.

Україні не уникнути процесів інформатизації і вона повільно, але впевнено крокує до своєї мети.

Багато хто вважає утопією створення в Україні інформаційного суспільства, коли не розв'язано й найелементарніших проблем. Так,Україні далеко до світових економічних лідерів. Але ми виходимо з того, що Україна на сьогодні – вільна, відкрита країна. Ми більше не відмежовані від світу, від світової спільноти, від інших культур та ідей. Перед нами безмежне розмаїття способів життя, помилок, ідей, досягнень. Це все тепер належить нам так само, як і решті суспільств. Ми повинні зрозуміти, новий, інформаційний світ потребує інформаційної України, оскільки без нас всесвітню мережу буде розірвано. Ми також є однією з цеглин, яка будує тип нового суспільства. Україні важко претендувати на інформаційне домінування у світовому інформаційному просторі. Для нашої країни головне не відстати, зберігаючи національну, інтелектуальну, культурну та мовну самобутність.

Ще один важливий момент. Більшості людей в Україні сьогодні справді доводиться сутужно. Але на те й існує держава, аби турбуватись не лише про день нинішній, але й про те, що буде з нами, з нашими дітьми завтра. І якщо провідні аналітики прогнозують кардинальні зміни у світовій економіці, спричинені саме інформаційними технологіями – то чи не буде логічним, більше того, обов'язковим перетворення саме цього напрямку вітчизняної науки, економіки, освіти на стратегічний, надання йому державного пріоритету. [1,83]

Не є секретом, що єдиний інформаційний простір в Україні нині відсутній. Регіони живуть власним життям, про яке пишуть регіональні ЗМІ, а Київ – власним і, з власними же ЗМІ, відповідно.

Ще така є проблема: кількість та якість доступних газет і каналів телебачення для жителів столиці набагато вищі, ніж обсяги доступних носіїв інформації для мешканців периферії. І це при тому, що в Україні вибір джерел інформації просто величезний.

Але попри всі негативні явища в Україні є й позитивні тенденції. На сьогодні в державі визначено пріоритети розвитку інформаційного суспільства, формується нормативна база та закріплено виконавців, створюється технологічна база інформаційного суспільства. Тому державі необхідно сформулювати концепцію його побудови, в якій були б прописані роль і місце головних діючих осіб — комерційного сектору економіки, держави, населення, громадських організацій. Щороку в Україні приблизно удвічі збільшуються обсяги даних, що зберігаються. Ринки програмного забезпечення та ІТ-послуг залишаються слаборозвиненими, але саме вони мають найбільший потенціал. За даними Асоціації ІТ України, в останні роки припинився масовий відтік ІТ-фахівців за кордон, більше того – з’являються прецеденти повернення спеціалістів в Україну. На зовнішніх ринках в середньостроковій перспективі (до 2012 року) можна очікувати збільшення попиту на послуги ІКТ, що потенційно може створити передумови для зростання експорту національного продукту у цій сфері. [19]

Якщо говорити про Інтернет, то можна сказати, що він суттєво змінив методи доступу до інформації та її поширення. Ця мережа порівняно з іншими засобами масової інформації передбачає значно більші можливості щодо реалізації права особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації. Інтернет надає практично необмежений вільний доступ до накопиченої людством інформації незалежно від відстані й місця зберігання, значно наближаючи до першоджерел. Та Україна помітно відстає від розвинених країн за показниками комп’ютеризації та доступу до Інтернету. Відповідно недостатнім є рівень комп’ютерної грамотності населення.

Нині у деяких країнах відбувається так званий «цифровий розрив» (або «інформаційна нерівність») – відставання у даній галузі. Основна загроза цього відставання у сьогоднішніх умовах полягає у неминучому відсуванні такої країни на периферію світових процесів, гальмування її розвиткуі перетворення її на залежного «донора» розвинених держав. Для України такий ризик досі залишається актуальним.

Глобальні інформаційні системи, поряд з перевагами, створюють нові потенційні загрози. Наприклад, в Україні існує проблема незахищеності медіа-простору. Його формування від самого початку відбувалося під безпосереднім впливом іноземних центрів тиску, особливе місце серед яких посідає Російська Федерація. Вже кілька років98 дослідники відмічають явну асиметрію в процесах взаємного інформаційного проникнення України та Росії, але ситуація не лише не покращується, а навіть погіршується. У той час, коли українська компонента в російському інформаційному просторі практично відсутня, російська складова в Україні – явище більш ніж реальне, а в окремих сегментах навіть домінуюче. Неадекватною масштабам України є її інформаційна представленість у веб-просторі, недостатньою – присутність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів. Потрібно прискорити процес подолання поширеної у суспільстві «комп’ютерофобії», застарілих стереотипів сприйняття ЕОМ та сучасних засобів комунікації,забезпечення комп’ютерної грамотності населення, насамперед шляхом створення освітньої системи, орієнтованої на використання нових інформаційно-комунікаційних технологій. Потрібно посилити захист інформаційних прав громадян насамперед щодо доступності інформації, захисту приватної інформації про особу, підтримки демократичних інститутів, удосконалення правового урегулювання питань інтелектуальної власності та мінімізації ризику інформаційної нерівності. [20]

Не вирішення проблем інформаційної безпеки призводить до уповільнення процесів становлення в Україні інформаційного суспільства, створює реальну загрозу інформаційної експансії інших країн.

В Україні вагомим є гуманітарний аспект інформаційної безпеки – вплив інформаційних потоків на цілісність суспільства, руйнування мовної та культурної самобутності в умовах глобалізації. В нашій державі має місце певна функціональна неповнота, недостатня унормованість сучасної української мови, дуже слабка лексикографічна підтримка мовних процесів. Це негативно впливає на нас вже не на рівні суспільства, а на рівні народу.

Розвиток інформаційної сфери має особливе значення для становлення в нашій державі демократичного інформаційного суспільства. Така демократична держава, як Україна, повинна дотримуватися балансу між правом на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання, поширення інформації та необхідністю дотримуватися вимог національної безпеки. Цей баланс дозволить захистити інтереси держави, підтримувати моральну і духовну стабільність у суспільстві, і сприятиме реалізації права громадян на отримання всебічної та якісної інформації. Інформація, яку ми щодня черпаємо з різних джерел впливає на нашу свідомість і світосприйняття та на нашу психіку. Інші держави за допомогою своєї інформаційної зброї можуть впливати на Україну. Як пише Микола Сенченко: «У XXI столітті розгорнулося глобальне безкомпромісне інформаційно-психологічне протиборство світових еліт, українська політична еліта повинна бути до нього готова. Першочерговим стає завдання якнайшвидшої організації державної системи інформаційного моніторингу процесу створення своєрідних «матриць свідомості» політичної еліти й населення України. Така система повинна проводити аналіз на різних рівнях( державному, регіональному, місцевому) Результати цього моніторингу потрібно постійно враховувати при розробленні й проведенні заходів інформаційного протиборства. Така система має бути однією з ключових ланок діагностики стану інформаційного середовища суспільства. Української держави».

Україна – країна з розвиненою системою науки та освіти. І якщо ми серйозно підійдемо до проблеми розвитку інформаційного суспільства, проблем інформаційної безпеки у нашій державі, змобілізуємо всі сили, для того, щоб прискорити інформатизацію, то Україна матиме всі шанси посісти гідне місце у світовому рейтингу. В Україні дослідження проблематики явища «інформаційного суспільства» знаходиться ще на стадії формування. І ще не точно визначені підстави для таких досліджень з урахуванням саме української специфіки.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі ми дослідили процес становлення інформаційного суспільства і чинники, які безпосередньо впливали на нього, з’ясували, які проблеми пов’язані з інформаційним суспільством, розглянули особливості інформаційного суспільства в Україні.

Отож, мета курсової роботи була досягнута в результаті виконання поставлених завдань.

Інформаційне суспільство – нова фаза розвитку цивілізації. Цей щабель розвитку характеризується збільшенням ролі інформації та знань в суспільному житті. Тема інформаційного суспільства є надзвичайно актуальною, адже воно розвивається і формується дуже швидкими темпами, дуже швидко зростає роль і цінність інформації. Інформаційне суспільство як явище має ряд як позитивних, так і негативних ознак. До позитивних ознак можна віднести:

-       кожен член суспільства має можливість вчасно й оперативно одержувати повну й достовірну інформацію.

-       зникають будь-які кордони автоматизації виробництва;

-       мережа Інтернет є великим кроком вперед

Негативні ознаки інформаційного суспільства :

-       цифрова нерівність країн і регіонів

-       проблеми захисту інтелектуальної власності,

-       проблема збереження конфіденційності інформації

-       можливість психологічної дії на індивідуальну і суспільну свідомість

-       інформаційні війни.

Вплив інформації на нас можна простежити ще з давніх часів. Інформаційна система впливає майже на всі галузі суспільних відносин. Але потрібно пам’ятати, що інформаційне суспільство є складним та багатогранним. Воно може бути і благом, і водночас потенційною загрозою. Якщо говорити про загрози, які несе інформаційне суспільство, то однією з найбільших – є різниця між людьми, які вміють і мають змогу користуватися новітніми технологіями, і людьми, які не мають такої змоги та навичок.

Науково-технічний прогрес зумовлює важливість питання інформаційної безпеки громадянина, суспільства, держави, оскільки інформація може стати джерелом значних технологічних аварій, військових конфліктів.

Оволодіння сучасними комп’ютерно-телекомунікаційними техноло­гіями має передбачати одночасне виховання інформаційної культури особистості, почуття відповідальності, пов’язане із застосуванням новітніх технологій. Інформаційна культура є важливою умовою функціонування інформаційного суспільства. У формуванні інформаційної культури велику роль відіграє освіта та самоосвіта. За високого рівня інформаційної культури громадян зменшиться кількість випадків поширення спотвореної й недостовірної інформації. Так як поширення недостовірної інформації може нанести шкоду інформаційній безпеці суспільства. Інформаційна безпека суспільства, держави характеризується ступенем захищеності та стійкістю головних сфер життєдіяльності до небезпечних інформаційних впливів