Інвестиційний потенціал регіону

Зміст

 

 

 

 

Вступ

У період зміни стану умов функціонування соціально-економічних процесів в Україні, що є наслідком постійної трансформації економіки та кризових явищ останнього періоду, дуже важливими є альтернативні джерела стимуляції розвитку економічних процесів, головний із яких є використання можливостей інтенсифікації інвестиційного потенціалу. В Україні проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів неодноразово ставали предметом наукових пошуків, які здебільшого стосувалися дослідження макроекономічних чинників інвестиційної привабливості, розробки інструментів залучення іноземних інвестицій, аналізу окремих аспектів інвестиційних процесів на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Однак, у науковій літературі відсутні комплексні дослідження оцінки та моделювання  інвестиційного потенціалу регіону, недостатньо  уваги приділено вивченню сукупності відносин суб’єктів інвестиційної  діяльності, визначенню ефективності інвестиційних рішень та механізмів їх реалізації.

В умовах розвитку відносної економічної самостійності  регіонів залучення інвестицій розглядається як потужний фактор розвитку економіки регіону і ефективної реалізації його економічного потенціалу.

У різні періоди  дослідженню значення інвестицій у  народному господарстві, розвитку інвестиційного потенціалу, вирішенню проблеми формування сприятливого інвестиційного клімату регіону були присвячені праці багатьох науковців. Проблема аналізу факторів впливу на залучення інвестицій у регіон та інвестиційного потенціалу іноземних інвестицій розкривається в дослідженнях таких вітчизняних вчених, як В.О. Онищенко_; Б.М. Данилишин, М.І. Долишній, П.Т. Бубенко, ВТ. Федоренко, В.В. Мортіков, Н.П. Хохлов, О.І. Рогач, A.M. Асаул, М.П. Бутко, М.І. Мельник, М.А. Хвесик, К.В. Ілляшенко, С.В. Захарін та ін.

Незважаючи  на наукову значимість існуючих досліджень, не всі проблеми, пов'язані з інвестиційним потенціалом регіону, досліджені повною мірою. Існує об'єктивна необхідність використання економіко-математичних методів дослідження концептуальної проблеми розвитку інвестиційного потенціалу, яке безпосередньо обґрунтувало б шляхи стимулювання інвестиційного потенціалу регіону за допомогою динамічного впливу регулюючих факторів.

Метою курсової роботи є проведення оцінки інвестиційного потенціалу регіону на прикладі Полтавської області та розробка економіко-математичної моделі прогнозування ефективних напрямів його зростання.

Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

• дослідити основні види інвестиційних моделей регіонального розвитку з урахуванням особливостей моделювання інвестиційного потенціалу;
• обґрунтувати принципи побудови інвестиційних моделей регіонального розвитку та визначити особливості врахування ролі інвестиційного потенціалу при їх створенні;
• побудувати економіко-математичну модель ефективного розвитку інвестиційного потенціалу регіону;
• здійснити прогнозування обсягів інвестицій в основний капітал на основі економетричного моделювання залежностей відповідних показників інвестицій від факторів;
• здійснити моделювання регіональної стратегії управління інвестиційним потенціалом регіону.

Об’єкт роботи – інвестиційні процеси в Полтавській області.

Предметом курсової роботи  є теоретико-методологічні засади оцінки та економічного моделювання інвестиційного потенціалу регіону.

Теоретичною і методичною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіко-математичного моделювання. Для вирішення задач у курсовій роботі використовувалася низка загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, взаємопов'язаних і послідовно застосованих у загальній логіці дослідження:

• методи логічного узагальнення – для забезпечення послідовності проведення дослідження;
• методи формальної логіки – для визначення сутності категорій «модель», «моделювання»;
• методи багатофакторного економічного, статистичного аналізу, експертних оцінок – при оцінці внутрішнього та сукупного інвестиційного потенціалу регіону;
• методи кореляційно-регресійного аналізу – для моделювання інвестиційного потенціалу, встановлення зв’язків та рівня впливу факторів його формування на інвестиційну активність;
• методи формалізації та економіко-математичного моделювання – для удосконалення методичних підходів щодо оптимізації вибору та оцінки ефективності інвестиційних рішень, залучення ресурсів, для наукового обґрунтування пропозицій щодо активізації інвестиційних процесів на регіональному рівні;
• групування – при визначенні складових інвестиційного потенціалу регіону;
• графічний – при побудові матриць оптимізації інвестиційного потенціалу.

Інформаційною базою курсової роботи служили нормативно-правові акти, які прямо чи опосередковано регулюють інвестиційні процеси в Україні, офіційні статистичні дані Полтавської обласної державної адміністрації, що характеризують умови, фактори та результати інвестиційної діяльності, законодавчі та нормативно-правові акти України.

 

1. Види інвестиційних моделей регіонального розвитку: особливості моделювання інвестиційного потенціалу

В сучасних економічних  дослідженнях досить розповсюдженим є  застосування методу моделювання, який є одним з важливих універсальних  методів наукового пізнання, а  також дослідження у багатьох галузях новітньої науки. Моделювання – це один із загальнонаукових методів дослідження, що застосовується для аналізу та синтезу систем. У цьому методі замість реального об'єкта вивчається його умовний образ – модель.

Безпосередня  побудова моделі необхідна, як правило, при вивченні складних об'єктів та явищ, в яких результуюча дія причинно-наслідкових зв'язків неочевидна. В цих випадках використовують математичні моделі, які дають змогу установити вид функціонального зв'язку характеристик об'єктів моделювання з множиною параметрів, які не включені в модель.

Загальновідомо, що модель – це аналог оригіналу. Але  модель повинна мати схожість з оригіналом, при цьому не повторюючи її. Повна  тотожність з оригіналом – це копія. Інакше, саме моделювання втрачатиме сенс. Гранберг А.Г. уточнює: «модель – це матеріальний чи мислено представлений об’єкт-оригінал, безпосереднє вивчення якого дає нові знання про об’єкт-оригінал» [19, с.197]. Але треба пам’ятати, що економічні оригінали надзвичайно складні. Завдання моделі – спростити їх до рівня, який допоможе вивчати, прогнозувати розвиток окремих ознак оригіналів.

Вважаємо, що модель – це умовний образ об'єкта або процесу, який вивчається, що відображає його основні характеристики і використовується під час дослідження.

Конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, з'ясування його істотних характеристик, експериментальний та теоретичний  аналіз моделі, порівняння результатів з даними про об'єкт, коригування моделі становлять зміст методу моделювання.

Математичні моделі можуть застосовуватись  для вирішення багатьох проблем  регіональної економіки: при побудові регіональних типологій, регіональному  ситуаційному аналізі, розробці прогнозів, імітації наслідків проведення соціально-економічних  заходів на загальнодержавному та регіональному рівнях, обґрунтування параметрів фінансово-економічних механізмів і ін.

Побудова моделей дає змогу  виявити та відобразити суттєві  фактори, які визначають явище та відкинути несуттєві деталі, які  мало впливають на рішення поставленої проблеми.

Побудова математичної моделі включає в себе п’ять основних етапів (рис.1.1).

Заключним етапом моделювання є впровадження моделі, що передбачає її приймальні випробовування замовником, подальшу експлуатацію та неперервне науково-технічне супроводження.

Основними вимогами, що визначають придатність математичної моделі до практичного застосування та її ефективність, є вимоги щодо достовірності, оперативності і контрольованості результатів.

Кожен із цих  етапів реалізується по визначеній схемі, з використанням тієї чи іншої методики, визначених математичних методів та способів їх реалізації.

Необхідно відрізняти математичну  структуру моделі від її змістовної інтерпретації. Одна і та ж математична форма моделі може описувати різні економічні явища, давати не співпадаючі економічні інтерпретації при однакових результатах розрахунків.

Багатоаспектність проблем регіональної економіки  передбачає необхідність використання великого розмаїття моделей, для  класифікації яких використовуються різні  ознаки [15, с.48] (рис. 1.2).

Будь-яка економічна модель чи її визначення, як зазначав М.Фрідман, є досить цікавими не стільки теоретичним  оздобленням скільки практичною результативністю. Відсутність практичної результативності є ознакою для  багатьох розроблених економічних моделей на макрорівні, деякі з відомих в економічній теорії стали вже неприйнятними в сучасному глобалізованому світі, а також лише незначна їх частка може бути застосована для дослідження

на Рис.1.1 Етапи побудови математичної моделі

регіональному рівні.

Інвестиційні моделі – це вид  економічних моделей.  Багато дослідників, в тому числі Губський Б.В. пропонують здійснювати моделювання інвестиційної  діяльності за допомогою макроекономічних моделей [15, с.408].

 

 

Рис. 1.2 Класифікація економіко-математичних моделей

Справедливим  є те, що у більшості економічних  теорій інвестиції розглядаються як невід’ємна частина будь-якої економічної  системи (Додаток А).

Однак, інвестиційні процеси, явища та навіть сама інвестиція, є також окремими системами, моделювання яких є досить важливим з огляду на необхідність дослідження особливостей функціонування цих систем та впливу специфічних факторів їх формування. На нашу думку, інвестиційною є лише та модель, яка є відображенням оригіналу – інвестиційного процесу (наприклад, формування інвестиційних ресурсів), інвестиційного явища (наприклад, інвестиційного клімату), інвестиційного об’єкту (сама інвестиція). Інвестиційна модель є присутньою в складі економічної моделі, що випливає з закону загальної теорії систем. Іншими словами, вивчення інвестиційних явищ та процесів поза конкретною економічною системою є недоречним, а побудова інвестиційних моделей поза економічними моделями є беззмістовною. Але, в той же час інвестиційні моделі – це моделі відносно самостійних систем у суперсистемі – економіці.

Інвестиційна  складова є присутньою також в  сучасних українських макроекономічних моделях [19, с. 112-114], створених для вивчення особливостей функціонування економіки України як незалежної держави. Дані  моделі є досить вагомими аналітично-прогнозними інструментами, які застосовуються для дослідження проблем вітчизняного макроекономічного розвитку. Їх теоретичною і концептуальною основою є кейнсіанський, монетаристський та інституціональний підходи.

Модельні системи  мають недоліки, основними з яких є використання змінних, статистична  необ’єктивність яких пояснюється  функціонуванням вітчизняної економіки  та недосконалістю статистичного обліку в Україні. В результаті використовуються змінні, які не мають точного статистичного відображення в Україні (зайнятість та продуктивність праці, величина доходів та заощаджень населення, попит на інвестиції з боку суб’єктів господарювання та держави, рух власних фінансових та матеріальних коштів, диференціація споживачів за соціальним статусом згідно з офіційними статистичними даними). Адже значна частка доходів населення України формується у “тіньовому” секторі, а більша частина заощаджень перебуває поза межами банківської системи та здійснюється в іноземній валюті, що нівелює офіційні статистичні дані. Складно оцінити також фактичний інвестиційний попит, оскільки його реальна величина зменшується через високу ціну кредитних ресурсів в Україні (існує незадоволений попит). Рівень вітчизняних соціологічних досліджень на сьогоднішній день не дозволяють зробити адекватну стратифікацію суспільства за майновим (соціальним) статусом. Тому будь-які оцінки споживчих доходів у такому ракурсі статистично ненадійні.

Загалом основними  проблемами моделювання економіки України, є [18, с.134-140]:

• відсутність оцінок конкурентоспроможності українських виробників та коректного прогнозу зовнішнього попиту на їх товари та послуги (в розрізі галузей та економіки в цілому);
• відсутність постійних, регулярних оцінок «тіньових» обсягів виробництва та доходів економічних агентів;
• використовуються показники чисельності зайнятих та величина оплати праці лише у вигляді офіційних нарахувань, без врахування не облікованих зайнятих та їх доходів;
• не враховується специфіка поточної ситуації в Україні, коли короткострокові лагові чинники мають вирішальний вплив на економічну кон’юнктуру;
• неврахування впливу податкових пільг та порушень платіжної дисципліни, що призводить до зростання кредиторської заборгованості за бюджетними платежами.