Інвестиційна діяльність в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2012 в 13:48, курсовая работа

Описание работы

Мета курсової роботи: на основі аналізу ефективності інвестицій, їхньої ролі в економічній системі держави розглянути стратегію інвестиційної діяльності в Україні і шляхи її активізації з урахуванням правового регулювання інвестиційного процесу на території нашої держави.
Завдання дослідження:
1. Розглянути категорії поняття і сутність інвестицій і вивчити стан інвестиційної діяльності на сучасному етапі розвитку економіки країни.
2. Вивчити основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні.
3. Проаналізувати сучасний стан інвестиційної діяльності та інвестиційного стану в Україні.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………..........5

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ..........................................................................................................7

Сутність і класифікація інвестицій………………………………..................7
Економічна роль інвестиційної діяльності………………………...............10

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СУЧАСНОГО СТАНУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ........................................................................................14

Аналіз динаміки та тенденції інвестиційної діяльності в Україні……......14
Оцінка сучасного стану інвестиційної діяльності в Україні………….......18
Інвестиційна політика та інвестиційний клімат в Україні……………......20


ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВЯЗАННЯ ………………………………………..........................................24

Огляд загальних проблем розвитку інвестиційних процесів ……............24
Визначення пріоритетних напрямів залучення інвестицій та оптимізація їх структури розвитку. ………………………………………………….......26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………….....................................33
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….....35
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК…………………………………………….42

Работа содержит 1 файл

Інвестиційна діяльність в Україні.doc

— 464.50 Кб (Скачать)

         Приватні інвестиції – це вкладення  коштів, здійснювані громадянами,  а також підприємствами не  державних форм власності, насамперед  – колективної (правильніше було  б назвати цю форму інвестицій  “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”).

         Під державними інвестиціями  розуміють вкладення, здійснювані  центральними і місцевими органами  влади й управління за рахунок  коштів бюджетів, позабюджетних  фондів і позичених коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичених коштів.            

        Іноземні інвестиції являють  собою вкладення, здійснювані  іноземними громадянами, юридичними  особами і державами. 

         Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб’єктами даної країни й іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

Інвестиції  всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів в  об’єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни. [9, ст. 11-13]

Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в  об’єкти інвестування, розміщені  за межами території даної країни (до цих інвестицій відносять також  придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).

Наведена класифікація інвестицій відбиває найістотніші їхні ознаки і за необхідності може бути розширена залежно від підприємницьких  або дослідницьких цілей.

 

1.2 Економічна  роль інвестиційної діяльності

Для того, щоб  глибше пізнати та зрозуміти суть інвестицій, необхідно розрізняти поняття  власне  інвестицій та інвестиційної  діяльності.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій [2].

Нинішня правова система  України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних  актів, що регулюють інвестиційну діяльність. Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну діяльність"[2], Закон України «Про підприємництво» [3], Закон України        « Про цінні папери та фондовий ринок» [4] та інші, які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в  здійсненні цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів або торгів [1].

       Об'єктами інвестиційної діяльності  в Україні є:

• цінні папери (акції, облігації та ін.);

• цільові грошові  внески;

• науково-технічна продукція  та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має  і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

• придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

• придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

• надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами інвестиційної  діяльності є:

• інвестори (замовники);

• виконавці робіт (підрядники);

• користувачі об'єктів  інвестиційної діяльності;

• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

•юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

• громадяни України;

•іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації. [10,  ст. 13-21]

    Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії , підприємства. Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії , підприємства на окремих етапах їх розвитку. У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

2. Забезпечення високих  темпів економічного розвитку підприємства. Стратегія розвитку будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства.

3. Забезпечення максимізації  доходів від інвестиційної діяльності, Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності підприємства.

4. Забезпечення мінімізації  інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

       5. Забезпечення  фінансової стійкості та платоспроможності  підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені. Забезпечення високих темпів розвитку підприємства може бути досягнуте за рахунок добору високоприбуткових інвестиційних проектів, та за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм, передбачених на тому чи іншому етапі її розвитку. У свою чергу максимізація прибутку.

 Мінімізація інвестиційних ризиків є одночасно найважливішою умовою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії у процесі здійснення інвестиційної діяльності.[12, ст. 48-50]

Виходячи з цього, серед  розглянутих завдань інвестиційної діяльності пріоритетною є не максимізація доходу  від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній  та підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СУЧАСНОГО СТАНУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 

2.1 Аналіз динаміки  та тенденції інвестиційної діяльності  в Україні

Теоретичні дослідження  змісту та економічної суті інвестиційної  діяльності і механізмів її реалізації в умовах розвитку ринкових відносин у вітчизняній економіці дозволяють нам підійти до аналізу інвестиційних процесів, які відбуваються в Україні, та за його допомогою спробувати сформувати шляхи вдосконалення механізмів фінансово-кредитного стимулювання інвестиційного розвитку.

Одним із першочергових  напрямів ринкових реформ в Україні  є проведення ефективної структурно-інвестиційної політики, активізація інвестиційної діяльності н загальнодержавному та регіональному рівнях і формування оптимального інвестиційного клімату для залучення національного й іноземного капіталів. Стан інвестиційної діяльності прямо відображається в основних показниках соціально-економічного розвитку країни.

Проблема формування джерел інвестиційної діяльності в  Україні сьогодні є надзвичайно  гострою. Це зумовлено, з одного боку, значною кількістю підприємств, які потребують модернізації чи налагодження виробництва і спрямовують свої погляди на пошук приватних вітчизняних та іноземних інвесторів, оскільки фінансовий потенціал держави є недостатнім; з другого – спотвореною структурою української економіки: 1991 року 25,6% промислового виробництва припадало на базові галузі – металургію, хімію, енергетику, паливну промисловість, тобто найбільш капітало-, енерго- та трудомісткі виробництва.[11, ст. 141]

 Крім того, катастрофічних  масштабів набуло фізичне і  моральне старіння основних виробничих фондів. Реальне спрацювання основних засобів у провідних галузях тепер сягає понад 60-70%. В енергетиці, на транспорті та в деяких інших галузях цей показник упритул наблизився до критичної межі. [11, ст. 140]

Проаналізувавши ситуацію щодо надходження внутрішніх інвестицій, яка склалася протягом 2002 – 2011рр., можна зробити висновок, що в цілому досягнуто позитивних результатів у розвитку інвестиційної діяльності (рис. 2.1).


За даними Держкомстату (http://www.ukrstat.gov.ua/)

 

Рис.2.1. Динаміка капітальних  інвестицій в Україні за 2002-2011 рр. (у фактичних   цінах, млн. грн)

 

З рис. 2.1 видно, що за аналізований період обсяги капітальних інвестицій в Україні зросли приблизно у два рази і у 2011 році становили понад 260000 млн грн.. Проте ми бачимо, що ця величина знизилася порівняно 2008 роком, в якому становила 272074 млн грн, що було викликано розвитком процесів економічної кризи та фінансової нестабільності.

За даними Держкомстату, обсяги і структуру капітальних інвестицій упродовж 2002-2011 років наведено в таблиці 2.1[Додаток А]

З таблиці 2.1 видно, що основною їх складовою є інвестиції в основний капітал. Порівняно з 2008 роком  спостерігається  скорочення інвестицій в основний капітал  на 82414млн грн. через зниження обсягів капітального будівництва ( на 51105 млн грн) та інвестицій у машини, обладнання і транспортні засоби ( на 36970 млн грн). Також скоротилися витрати на капітальний ремонт  та інвестиції в нематеріальні активи.

Подібна ситуація спостерігається також стосовно інвестицій в основний капітал, які порівняно з 2002 роком зросли з 37178 до 150667 млн грн, однак, знову ж таки, цей показник є меншим, порівняно з 2008 роком, у якому ця величина становила 233081. Найбільші темпи зростання обсягів інвестицій в основний капітал спостерігаються у 2007 році (129,8 %), що відображено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Інвестиції  в основний капітал в Україні у 2002-2011 роках  

 

 

Освоєно

у фактичних  цінах

у % до попереднього року

2002

37178

108,9

2003

51011

131,3

2004

75714

128,0

2005

93096

101,9

2006

125254

119,0

2007

188486

129,8

2008

233081

97,4

2009

151777

58,5

2010

1506671

99,4

2011

2091301

122,4


Без ПДВ.

 


За даними Деркомстату

 

            З наведених даних видно, що за досліджуваний період значно зменшилися інвестиції в реальний сектор економіки. Наслідком такого зменшення обсягів інвестицій в основний капітал є старіння основних виробничих фондів, відставання вітчизняних підприємств у напрямі впровадження нових прогресивних технологій, зниження конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту тощо.

Проаналізуємо структуру  джерел фінансування інвестицій в основний капітал [додаток В табл. 2.3].

       Як показує таблиця 2.3, найчисленнішим джерелом фінансування інвестиційної діяльності є власні кошти підприємств та організацій, які займають левову частку в структурі фінансування. (упродовж 2002 – 2011 років ця частка коливалась на рівні 65,8 – 54%). Значно менша частка припадає на кредити банків і небанківських фінансово-кредитних установ – 5,3 – 17,9%. На всю решту джерел фінансування інвестиційної діяльності (бюджетні асигнування, іноземні інвестиції тощо) в останні роки  припадало не більше ніж 8 %.

У більшості країн  світу одним із основних інвесторів підприємницького сектору економіки виступає держава, за рахунок якої формується значна частина інвестиційного потенціалу – інвестиції за рахунок централізованих державних джерел. Аналіз якісних змін, які відбулись у сфері використання інвестицій у реальному секторі України, показав, незважаючи на поступове збільшення, дуже низьку частку інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів.

Аналіз структури  інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності [Додаток Г] показав, що за більшістю їх спостерігається зниження темпів зростання. А за такими сферами діяльності, як  діяльність готелів та ресторанів (213,0 %), зокрема готелів (290,6 %), діяльність авіаційного транспорту (496,3 %), оренда машин та устаткування , прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку (246,0%), санітарні послуги, знищення сміття і відходів (533,7%), спостерігаються найвищі темпи росту     [ додаток Г]

Нерівномірною є структура  інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності. Більш ніж третина (39,7%) припадає на промисловість; 16,1% - на діяльність у сфері транспорту і зв’язку;  15,7%  - на операції з нерухомим майном, оренду та надання послуг підприємцям.

На всі інші види економічної  діяльності припадає незначна питома вага – від 0,1 до 8,1 %.

Проведений аналіз свідчить про необхідність розроблення дієвої селективної політики щодо розвитку таких видів економічної діяльності         ( особливо сільського господарства, будівництва, машинобудування, науково-дослідної діяльності тощо) у напрямі створення належного податкового середовища для їхнього розвитку, застосування ефективних механізмів їх фінансово-кредитного стимулювання з метою підвищення рівня їхньої привабливості як для вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Такі галузі мають значний потенціал і в майбутньому можуть стати ключовими напрямами економічного розвитку в Україні. [12, с.148]

Информация о работе Інвестиційна діяльність в Україні