„Юридична відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності

Дата добавления: 22 Ноября 2011 в 18:37
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: реферат
Скачать полностью (28.04 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Міністерство освіти і науки України.doc

  —  119.00 Кб

Міністерство  освіти і науки України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему:

„Юридична відповідальність. Підстави звільнення від юридичної  відповідальності”

 
 

                                           Підготувала

                                           студентка І курсу

                                           11 групи

                                           факультету міжнародних  відносин

                                           Полюхович Людмила  Василівна

 
 
 
 
 
 
 
 
 

                            Луцьк-2009

                           План

  1. Вступ.
  2. Поняття юридичної відповідальності.
  3. Види юридичної відповідальності.
  4. Підстави звільнення від юридичної відповідальності.
  5. Висновок.
  6. Список використаної літератури.

Вступ

      Термін  “відповідальність” вживається в  різних змістах, найбільш часто як  борг, обов’язок чи покарання. В  першому випадку мова йде про  активний аспект відповідальності. Саме тут відповідальність виступає як усвідомлення особою свого місця в суспільстві, своєї ролі в розвитку суспільного прогресу, своєї особистої участі в справах держави. Відповідальність в цьому змісті є своєрідним моральним, політичним регулятором поведінки людей в сучасному та майбутньому. Інтерес до цього аспекту відповідальності особливо зріс коли виявилося, що юридично можна виправдати жорстокий і нелюдський злочин.

      В другому суть відповідальності розглядається  в ретроспективному аспекті, як відповідальність за минуле. Відповідальність в цьому  є з однієї сторони, несення особою не сприятливих наслідків своєї поведінки, а з другої – завдання особі позбавлень, адекватна негативна реакція суспільства на її поступок. Деякі вчені вважають, що про юридичну відповідальність можна говорити лише в плані покарання.

      Юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державою. Це накладає серйозний відбиток на її зміст. Для того, хто несе юридичну відповідальність, вона складається з того, що державні органи вимагають від даної особи відповіді за скоєний нею проступок, а головне – ця особа повинна нести позбавлення, передбаченні правовими санкціями. В кінцевому рахунку, відповідно, юридична відповідальність заключається з цієї точки зору в реалізації санкції.

      Необхідно зазначити, що юридична відповідальність перш за все існує з метою охорони суспільного ладу. Поряд з цим охорона демократичного правопорядку не єдина мета юридичної відповідальності. Остання також має за мету виховувати людей, тому, що правопорушення карається перш за все в свідомості людини. 
 

      2. Поняття юридичної відповідальності.

      Держава, державні органи не можуть традиційно дивитися на усі випадки порушення  встановленої ними законності, спроби окремих осіб підмінити загальнообов'язкові норми права своїм «правом» і  задовольняти свої потреби за рахунок  порушення прав і законних інтересів інших осіб. У цих ситуаціях держава змушена вживати адекватних заходів для того, щоб припинити вчинені правопорушення, відновити порушені права і змусити правопорушника діяти в рамках законності. Діючим способом впливу держави на правопорушника, покликаним забезпечити його правомірне поводження, відмовитися від спроб робити протиправні діяння, виступає юридична відповідальність.

      Як  самостійний і необхідний елемент  механізму правового регулювання  юридична відповідальність характеризується трьома специфічними ознаками:

  1. являє собою вид державного примусу,
  2. єдиною підставою застосування відповідальності виступає правопорушення;

            3) виражається в застосуванні негативних заходів до осіб, що скоїли правопорушення.

      Юридична  відповідальність як вид державного примусу характеризується тим, що таким способом приводиться в дію санкція порушеної норми права. Негативні наслідки порушення норми права не виникають саме собою, автоматично. Переклад санкції зі сфери повинності в сферу практичної діяльності здійснюється державними органами шляхом застосування до правопорушника однієї з заходів, передбачених санкцією порушеної норми. Держава наказує правопорушнику діяти певним чином і примушує його виконати запропоноване реально. Воля і бажання правопорушника в даному випадку не мають ніякого значення. У випадку відмовлення правопорушника добровільно виконати запропоноване, необхідне поводження буде забезпечено відповідними державними органами.

      Так, особі що скоїла адміністративне  чи  правопорушення, дається можливість добровільно виконати примусовий захід – заплатити штраф, відшкодувати збиток кредитору, виконати належним чином зобов'язання за договором. Однак, якщо такі дії не будуть зроблені до визначеного терміну, то примусові заходи будуть проведені судовим виконавцем, чи іншим органом. Кримінальне покарання найчастіше здійснюється примусовими заходами з моменту винесення вироку.

      Юридична  відповідальність є державним примусом, однак, далеко не всякий примусовий захід  держави є юридичною відповідальністю. У механізмі правового регулювання власно організована сила держави проявляється по самому широкому колу відносин з метою придушення негативних вольових прагнень окремих осіб, забезпечення потреб суспільства, чи держави населення в матеріальних благах при наявності екстремальних ситуацій і за іншими підставами, передбаченим чинним законодавством.

      Як  зазначають науковці,  у число  примусових заходів, не пов'язаних з  реалізацією юридичної відповідальності, входять наступні:

  1. реквізицію майна, що вилучається у власників за рішенням державних органів у випадках стихійних лих, аварій, епідемій і інших обставин, що носять надзвичайний характер;
  2. заходи, проведені в профілактичних, попереджувальних цілях (перевірка документів у водіїв транспортних засобів, нагляд за станом протипожежної безпеки на підприємствах, в організаціях і установах, санітарно-епідеміологічний, митний нагляд, обмеження руху транспортних засобів і пішоходів у зв'язку з проведенням яких-небудь масових заходів);
  3. примусові міри застосовувані з метою припинення протиправних   діянь   і   їхніх   шкідливих   наслідків (адміністративна затримка правопорушника, примусові заходи медичного характеру, винесені судом до особи, що скоїли протиправні діяння в стані неосудності; витребування власником майна в сумлінного набувача, що не знав і не міг знати про те, що придбає майно в особи, що не має права його відчужувати).

      Основна відмінність юридичної відповідальності від інших форм державного примусу  полягає в тому, що вона застосовується за скоєне правопорушення. Відповідальність носить ретроспективний характер, оскільки являє собою реакцію держави на минуле і тільки протиправне винне діяння. Реквізиція, заходу попереджувального, профілактичного характеру проводяться з причин, не пов'язаних з реакцією держави на правопорушників і тому справедливо не розглядаються як вид юридичної відповідальності. Так само не можна розглядати як юридичну відповідальність заходи примусового медичного характеру, застосовані до недієздатних осіб, що страждають психічним розладом. Тому що це суперечило б основним принципам сучасного права. Саме тому, що недієздатні не можуть залучатися до відповідальності, кримінальне законодавство і передбачає особливий інститут державного примусу до осіб, що скоюють суспільно небезпечні діяння, але не можуть нести відповідальність у загальному порядку.

      Не  несе юридичної відповідальності і  сумлінний набувач, поводження якого  з погляду законності є бездоганним. Майно повертається власнику в силу пріоритетності його прав на майно  перед правами сумлінного набувача. Сумлінний набувач позбавляється тільки майна, яким він незаконно володів і користався. Яких-небудь додаткових, негативних заходів до нього не застосовується. Тим часом, юридична відповідальність характеризується не тільки вимогою держави реально виконати обов'язок, але і покладанням на правопорушника додаткових обов'язків, яких він би  не мав, діючи правомірно.

      Застосування  відповідальності завжди характеризується негативними наслідками для правопорушника. Такі наслідки можуть бути психологічними, майновими чи організаційно-правовими.1

      Психологічні  заходи виражаються в осуді державою поводження правопорушника. Негативна  оцінка виражається у визнанні його винним у здійсненні протиправного  діяння і визначенні йому конкретної міри відповідальності, що у ряді випадків може обмежуватися заходами психологічного порядку — попередженням, оголошенням  зауваження чи догани. Негативні наслідки виражаються в переживаннях правопорушником даних заходів і самого факту залучення до юридичної відповідальності. У той же час його майнові й інші права залишаються незмінними, такими, як вони були до ухвалення рішення про застосування відповідальності.

      Позбавлення майнового плану, що змушений терпіти  правопорушник, можуть виражатися в  сплаті ним штрафу, пені, неустойки, відбування виправних робіт, позбавлення конфіскованого майна. Організаційно-правові заходи зводяться до обмеження прав і свобод правопорушника. Це, зокрема, може бути адміністративний арешт, позбавлення спеціального права, позбавлення права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю, позбавлення волі на певний строк чи довічно.

      Суть  юридичної відповідальності як позбавлення, обмеження прав і інтересів правопорушників  складається в їхньому штрафному  характері. Особа не зазнала б цих наслідків, якби її дії були правомірні. Завдяки застосуванню юридичної відповідальності правопорушник не тільки нічого не здобуває, а, навпаки, втрачає великі цінності в порівнянні з благом, придбаним незаконним шляхом.

      Позбавлення штрафного, карального порядку, що змушений терпіти правопорушник, застосовуються до нього з метою його перевиховання, розвитку в його свідомості установок на правомірне поводження неухильне проходження діючим нормам права. І, як показує практика боротьби з правопорушеннями і злочинами, юридична відповідальність як і раніше залишається найбільш ефективним засобом впливу на правопорушників. Спроби їхнього виправлення заходами суспільного впливу шляхом передачі на поруки трудовому колективу не дали очікуваних результатів, і нині діючий КК не передбачає цього способу виправлення і перевиховання правопорушників.

      Юридична  відповідальність застосовується в  рамках спеціального правоохоронного  відношення яке виникає між компетентним органом держави і правопорушником. Це відношення носить владно-розпорядницький характер. Органи держави уповноважені приймати обов'язкові для правопорушника попередні рішення, у тому числі:

  1. бути по їхньому виклику;
  2. брати участь у заходах, проведених у процесі збору доказів скоєного правопорушення;
  3. належним чином виконати застосовану санкцію.

      Таким чином, юридична відповідальність — це психологічні, майнові й інші позбавлення, що за рішенням компетентного державного органу перетерплює громадянин чи інша особа за скоєне ним правопорушення.

      У механізмі правового регулювання юридична відповідальність виконує три функції: загально превентивну;  приватно превентивну; право відновлювальну.

      Встановлюючи  санкцію норми права, державний  орган впливає на свідомість громадян і інших осіб. Кожний усвідомлює заходи, що будуть застосовані до нього у випадку недотримання відповідної заборони чи покладеного обов'язку. Погроза настання такої відповідальності може підсилюватися ефективною діяльністю держави по виявленню правопорушників і покаранню винних осіб. І факти застосування санкції норми до конкретних осіб, усвідомлення реальності юридичної відповідальності виступає діючим попереджувальним засобом, що утримує велику частину населення від правопорушень. У цьому і полягає загально превентивна функція юридичної відповідальності.

      Приватно  превентивна функція відповідальності складається в застосуванні санкції до правопорушника конкретної норми. Правоохоронне відношення, що виникає між органом держави і правопорушником завершується ухваленням рішення, який конкретний захід повинний перетерплювати правопорушник.  Приватно превентивна функція, однак, не може зводитися до невиправданої жорстокості покарання. Голими репресіями державі ніколи не вдавалося досягти загального і беззаперечного законодотримання. Сучасне законодавство жадає від правозастосовця враховувати і тяжкість скоєного правопорушення, і особистість правопорушника, і форму його провини.

      Право відновлювальна функція юридичної відповідальності спрямована на відновлення порушеного права і повне задоволення потреб і інтересів уповноважених осіб. За загальним правилом, виконавши покарання чи стягнення, правопорушник повинний також виконати і покладені на нього обов'язки.

Страницы:123следующая →
Описание работы
Термін “відповідальність” вживається в різних змістах, найбільш часто як борг, обов’язок чи покарання. В першому випадку мова йде про активний аспект відповідальності. Саме тут відповідальність виступає як усвідомлення особою свого місця в суспільстві, своєї ролі в розвитку суспільного прогресу, своєї особистої участі в справах держави. Відповідальність в цьому змісті є своєрідним моральним, політичним регулятором поведінки людей в сучасному та майбутньому. Інтерес до цього аспекту відповідальності особливо зріс коли виявилося, що юридично можна виправдати жорстокий і нелюдський злочин.
Содержание
Вступ.
Поняття юридичної відповідальності.
Види юридичної відповідальності.
Підстави звільнення від юридичної відповідальності.
Висновок.
Список використаної літератури.