Історія страхування в Росії

Дата добавления: 07 Ноября 2012 в 11:35
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: контрольная работа
Скачать полностью (20.93 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Документ Microsoft Word.doc

  —  92.50 Кб


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

                                                                                                                      КАФЕДРА МЕВ

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: «СТРАХУВАННЯ ЗЕД»

на тему:

«Історія страхування в Росії»

 

 

 

Виконала:

студентка

групи ГФ-218                                                                О.В.Баранова

 

 

Перевірив:                                                                                                                  

асистент каф.МЕВ                                                        Т.С. Павлюк

 

 

 

 

 

2012

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………….3

1. Страхування на Русі…………………………………………………….4-7

2. Страхування в дожовтневій Росії……………………………………..7-10

3. Страхова справа  в Радянській Росії………………………………....10-14

4. Види страхування  в теперішній час…………………………………14-17

Висновки………………………………………………………………...17-19

Перелік посилань…………………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Страхування - одна з найдавніших  категорій суспільних ставлення-ний. Зародившись у період розкладання  первіснообщинного ладу, воно поступово  стало неодмінним супутником суспільного  виробництва. Початковий сенс даного поняття  пов'язаний із словом "страх". Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відносини, відчували страх за його схоронність, за можливість знищення або ут-рати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожен окремо взя-тий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би ви-вимушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по величині вартості свого майна, що природно, руйнівно.

Як відомо, страхування належить до числа найбільш давніх і стійких форм господарського життя, що сягають своїм корінням в далеку історію. За своєю суттю страхування є створення цільових фондів грошових коштів, призначених для захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб від несподівано настали, випадкових за своєю природою нещасть, що супроводжуються збитками. Відшкодування збитків при страхуванні здійснюється за рахунок резервів, створених із страхових внесків страхувальників.

 

 

 

1. СТРАХУВАННЯ В РУСІ

 

 

Поява страхування на Русі пов'язують з пам'ятником давньоруського права - "Руською правдою", яка дає цікаві відомості про законодавство 10-11 століть. Особливе значення мають норми, що стосуються матеріального відшкодування шкоди общиною (вервью) у разі вбивства. Наприклад: "Якщо хто уб'є княжого чоловіка, зробивши на нього напад, і вбивця не буде спійманий, то платить за нього 80 гривень та округу, де знайдений убитий. Якщо ж убитий простій людина, то округи платить 40 гривень. "1 (ст. 3).

"Якщо вбивство  здійснене не умисне, а у сварці або на бенкету при людях, то вбивця виплачує віру (грошовий штраф. - Авт.) Також з допомогою округи". (Ст. 6).

"Якщо хто відмовиться  від участі в сплаті дикої  (подушною - Авт.) Віри, тому округу  не допомагає в сплаті за  нього самого і він сам за себе тоді платить" (ст. 8).

 У ст. 6 і 8 "Руської  правди" можна знайти все елементи  договору страхування цивільної  відповідальності, вважаючи, що при  ненавмисному вбивстві дика вира  є результатом попереднього страхового  договорів і обов'язково не для всіх, а лише для тих і на користь тих, хто шляхом цього договору вступив у таке взаємне страхове общество.1 Завдання страхового забезпечення носили деякі державні заходи, організовувані центральною або місцевою владою з різноманітними цілями. Так, у зв'язку з історичними умовами існування древееврейского народу серед котрі оточували його племен як з найважливіших завдань староєврейського держави було всемірне сприяння приростом населення. Для цих цілей використовувалися різні способи і засоби, зокрема, звільнення молодят чоловіків протягом одного року від військової служби і від усіх податків, обов'язок одруження на вдові брата, після якого не залишилося синів та ін Істотну роль грали спеціальні (комунальні) союзи, створюються для забезпечення наречених-дочок союзу приданим. Це було своєрідне страхування посагу, яке проводилося в добровільному порядку, а кошти формувалися з членських внесків учасників цих спілок.

 Приклади державного  страхування давала і Московська  Русь. Як відомо, вже після повалення татаро-монгольського панування на російські рубежі відбувалися нескінченні набіги кримських і ногайських татар, які захоплювали бранців і продавали їх у рабство. Запобігти таку продаж чи звільнити з рабства міг викуп. З метою збереження людських поселень, а також військових та інших служивих людей на півдні країни організація викупу полонених була забезпечена спеціальної фінансової базою. Приписи на цей рахунок міститися в 72 главі "Стоглаву" (1551 р.) "Про спокуту полонених". У ній передбачалися три форми викупу з полону. У всіх випадках викуп фінансувався з царської скарбниці, але витрачені нею кошти поверталися у вигляді щорічної розкладки серед населення. "Скільки роком того полоненого окуп з московської скарбниці розійдеться, - йшлося у" Стоглаве ", - і то розкинуті на сохи (податкова одиниця) по всій землі чий хто ні буди всім рівно".  Розкладка, таким чином, будувалася на зрівняльних засадах. У наслідку від системи наступної розкладки реально витрачених на викуп полонених сум здійснився перехід до регулярних платежах, що створює спеціальний фонд викупу полонених.  Такий порядок закріплений Соборному уложенні (1649 р.) царя Олексія Михайловича, яке зобов'язує на відміну від "Стоглаву" залежно від соціального стану платника три розміру "полонянічних" платежів.

 Мінімальний розмір - 2 гроші (гріш - півкопійки) - було  встановлено для служивих людей,  стрільців, козаків, пушкарів  тощо; середній - 4 гроші - для селян  і найвищий - 8 грошей - для міських  і посадських жителів, а також  селян приписаних до церковним і монастирським вотчинам.

 У уложенні були  визначені і розміри сум, призначених  для викупу, які залежали від  соціального положення бранця. Так,  на селян і боярських людей  відпускалося по 15 рублів, на посадських  людей - по 20 рублів; на стрільців і козаків по 25 рублів. Найвищий викуп було встановлено у відношенні московських стрільців - 40 рублів. Особливий порядок фінансування викупу був передбачений у відношенні дворян і боярських дітей.  Він визначався не поголовно, а залежно від величини маєтків, і, крім того, розмір суми викупу відрізнявся в залежності від обставин полону.

 Сутність норм зазначених  нормативних актів щодо викупу  полонених по-різному оцінюється  в науковій літературі. Одні автори  вважають, що заходи щодо викупу  носили суто податковий характер і нічого спільного не мали зі страхуванням.

 На думку інших,  можна констатувати, що організація  фінансування викупу полонених,  попри її податкові форми, мала  всі істотні елементи державного  обов'язкового страхування на  випадок полону, оскільки мають місце і обов'язкові щорічні, по твердим ставками, страхові платежі, що утворюють спеціальний страховий фонд, і видаються з цього фонду тверді страхові суми, і державний страховий орган в особі Посольського наказу - хранителя і розпорядника страхових коштів. Закінчуючи розгляд докапіталістичних типів страхування, необхідно відзначити, що незважаючи на деякі особливості його прояви у різних соціально-економічних умовах і регіонах світу загальним є те, що воно було взаємним тобто члени того чи іншого колективу страхували самі себе і не ставили за мету отримання доходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СТРАХУВАННЯ В ДОЖОВТНЕВІЙ  РОСІЇ

 

 

Що стосується дореволюційної Росії, то тут страхову справу здійснювали  численні підприємства і суспільства. Провідну роль грали підприємства комерційного типу - акціонерні товариства. Така форма організації страхової діяльності давала капіталістам можливість безконтрольно розпоряджатися засобами, незрівнянно перевищують їх стан. У 1913 році у всіх страхових установах і суспільствах Росії було застрахованого майна на суму 21 мільярд рублів, з яких 63% припадало на частку акціонерних страхових товариств, 15% - земств, 8% - міських взаємних страхових товариств. Російські акціонерні суспільства того часу зібрали 129 млн. рублів, земства - 34 млн., взаємні страхові товариства близько 14 млн. Частка іноземних акціонерних страхових товариств становила 14 млн. рублів.

 Найбільшого поширення  в дореволюційній Росії мало  страхування від вогню. 

 Саме з цією метою  в 1827 році було засновано перше страхове суспільство, яке іменувалося Перше російське страхове від вогню суспільство. Протягом наступних тридцяти років було відкрито по страхуванню від вогню ще два товариства-Друге російське страхове від вогню суспільство (1835г.) і "Саламандра" (1864г.). Спочатку обсяг операцій цих страхових товариств був дуже скромний. Однак зі скасуванням кріпосного права починається широкий розвиток страхової справи, воно активно поширюється на село. За короткий час виникає кілька нових страхових товариств. У 1874 р. верховоди страхових акціонерних товариств по страхуванню від вогню укладають спеціальне тарифне угоду (конвенцію), спрямоване на недопущення виникнення нових страхових підприємств і роздроблення операцій між ними. Всі ці страхові організації були зв'язані загальним тарифом, але діяльність кожної з них регулювалася власним статутом і полісними умовами, що призводило до жорсткої конкурентної боротьби у гонитві за прибутком. У 1913 р. у провадженні операцій по страхуванню від вогню брало участь близько трьохсот страхових установ, у тому числі 13 акціонерних товариств.

 Друге місце у  майновому страхуванні по збору  платежів займало транспортне  страхування суден і вантажів. У 1913 р. його проводили 10 акціонерних  товариств. 

 П'ять товариств  здійснювали в 1913г.  операції зі страхування стекол від розбиття, вперше введеному в 1894 р. страховим товариством "Допомога". З 1899р. цим видом страхування стало займатися товариство "Росія".

 Страхування стекол  набуло поширення тільки у  великих містах, де зводилися  великі будинку, великі торгові й промислові приміщення і т.д.

 З 1900 р. товариство "Допомога" починає проводити  страхування від крадіжок зі  зломом, потім цей вид страхування  було внесено у сферу діяльності  товариства "Росія". Однак популярністю  таке страхування не користувалося.

 Більшість акціонерних  страхових товариств було зосереджено  в Петербурзі. У 1913 р. з 19 акціонерних  товариств 13 з капіталом 297,7 млн.  руб. перебували в Петербурзі, 4 з капіталом 76,4 млн. крб. в  Москві, 2 з капіталом 15,8 млн. крб. - У Варшаві. Серед російських акціонерних товариств найбільшим за обсягом операцій і за розміром капіталів було суспільство "Росія". Воно проводило 8 видів страхування біля Російської Імперії і здійснювало страхові операції за кордоном. В Олександрії, Афінах, Белграді, Константинополі, Нью-Йорку, Берліні та інших містах суспільство мало свої відділення і численні агентства. Розмір капіталу "Росії" в кінці 1918 р. досягав 109,1 млн. руб.

 Друге місце після  акціонерних товариств займали  земства (органи місцевого самоврядування в ряді центральних губерній дореволюційної Росії).

 У 1864 р. було затверджено  Положення про земському страхуванні. 

Особисте страхування  з'являється в Росії в середині 30-х років минулого століття. У 1835 році було організовано першу акціонерне товариство зі страхування життя, яке отримало назву "Російське суспільство застрахування капіталів і доходів." Різновид особистого страхування - страхування від нещасних випадків.

 Технічна, юридична  та економічна науки були з  успіхом включені до страхової справи і отримали блискучий розвиток. Кращі математики, інженери, юристи і економісти працювали у правліннях страхових товариств над створенням наукових методів страхування. Завдяки їх старанням у Росії стали з'являтися перші страхові журнали: "Страховий збірник" (з 1880 р.), "Страхові відомості" (з 1890 р.), "Страховий огляд" (з 1899 р.). Організовувалися міжнародні конгреси, виставки і з'їзди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СТРАХОВА СПРАВА В РАДЯНСЬКІЙ РОСІЇ

 

 

Страхова справа формально  існувало в так званої Радянської Росії. Проте сфера страхування була монополізована єдиним і неповторним страховиком - Держстрахом. Страхування мало багато в чому формальний характер. У свідомості радянських людей страхування не фігурувало як обов'язковий компонент організації життя. Багато хто просто нічого не знали про цей вид діяльності.

 Ситуація різко змінилася  у зв'язку з легалізацією підприємництва  Росії, коли комерційні, фінансові  та господарські ризики стали  повсякденною реальністю для  десятків тисяч бізнесменів.  Реальністю стала і практика страхування таких ризиків.

 Першим законодавчим актом  про страхування був декрет  Ради народних Комісарів (РНК)  РРФСР від 23 березня 1918 року "Про  заснування державного контролю  над усіма видами страхування,  крім соціального". Декрет заснував Раду у справах страхування під головуванням Головного Комісара.

 Крім контрольних функцій.  Рада повинен був проводити  "нову страхову політику, яка  передбачала наближення до потреб  найбідніших класів населення,  усунення шкідливої ​​для народного господарства конкуренції страхових товариств та установ, звернення надлишків чистого прибутку в скарбницю і, взагалі, вишукування нових способів підвищення доходів скарбниці від страхової справи".

28 листопада 1918 декретом РНК  "Про організацію страхової справи в Російській республіці, страхування у всіх його видах і формах було оголошено державною монополією. Всі приватні страхові товариства та організації (акціонерні, пайові і взаємні) були ліквідовані, а їх майно оголошено надбанням республіки.

Страницы:123следующая →
Описание работы
Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних ставлення-ний. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий сенс даного поняття пов'язаний із словом "страх". Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відносини, відчували страх за його схоронність, за можливість знищення або ут-рати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.
Содержание
Вступ………………………………………………………………………….3
1. Страхування на Русі…………………………………………………….4-7
2. Страхування в дожовтневій Росії……………………………………..7-10
3. Страхова справа в Радянській Росії………………………………....10-14
4. Види страхування в теперішній час…………………………………14-17
Висновки………………………………………………………………...17-19
Перелік посилань…………………………………………………………..19