Напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку України

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра фінансів суб’єктів  господарювання 
 
 
 
 
 

      

з навчальної дисципліни “Страхові послуги”

на  тему:

  «Напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку України» 
 

                                                                                               Виконав

                                                                                  студент   406 групи

                                                                                  Конончук А.В.

                                                                               

                                                                             Перевірила

                                                                             доц. Мельник О.М.

                                                                                   
 

***Львів 2011***.

 

      Зміст 

 

     Вступ

     Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити  життя людей від можливого  безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми такого захисту  в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

     У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови підтримання і створення додаткової зайнятості.

     Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження та аналіз систем, методів, інструментів та напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку в Україні. Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

     - аналіз функціонування системи  державного регулювання страхової  діяльності в Україні, а також  обґрунтування можливостей її  вдосконалення;

     - висвітлення особливостей державної страхової політики в Україні та заходів щодо її вдосконалення;

     - розгляд та аналіз основних  методів та інструментів державного  регулювання вітчизняного страхового  ринку;

     Об’єктом  дослідження є вітчизняна система державного регулювання страхової діяльності, методи та інструменти державного регулювання, а також основні суб’єкти страхових правовідносин.

     Предметом дослідження – економіко-правові взаємовідносини, які виникають між регулятивним органом та суб’єктами страхового ринку в процесі здійснення державного регулювання.

 

      1. Мета, напрями, та методи державного регулювання страхового ринку в Україні

     Страховий ринок як частина фінансової сфери  є об'єктом державного регулювання  і контролю. Державне регулювання  спрямоване на:

• забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;
• створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;
• недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;
• дотримання вимог законодавства України про страхування.

     Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регулювання страхової діяльності, пов'язані з:

• захистом страхувальника;
• економічною політикою, що проводиться державою.

     Головною  метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

     Державне  регулювання розвитку страхового бізнесу  здійснюється у таких напрямах:

• пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;
• законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);
• здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

     Цілісний  механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

     До  ринкових, тобто непрямих методів  державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

     Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою:

     1) законодавчої бази;

     2) нагляду за страховою діяльністю.

     Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності.

     Норми та принципи правового регулювання  страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).

     Основою системи законодавчого регулювання  страхового ринку є Конституція  України та Закон України "Про страхування" в редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.

     З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

     Державний нагляд за страховою діяльністю в  Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

     Уповноважений орган забезпечує проведення державної  політики у сфері страхування. У  своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. Система заходів прямого державного регулювання - нагляду за страховою діяльністю включає:

• реєстрацію страхових компаній;
• видачу ліцензій на проведення певних видів страхування
• здійснення контролю за діяльністю страховиків.

     Єдиний  державний реєстр страховиків України - це система збору, обліку, нагромадження  та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. Порядок реєстрації, ліцензування та контролю за діяльністю страховиків визначений в Законі України "Про страхування" та в іншій нормативно - законодавчій базі зі страхування.

     Державне  регулювання також важливе для  проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

     Взаємовідносини страховика й держави будуються  на таких принципах:

• страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика;
• не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;
• держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;
• утручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

     Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади у сфері  страхування є Державна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

     Державно-правове  регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють також  органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

     Відповідно  до Закону України "Про страхування" (2001 р.) інститутами - регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

 

     2. Розвиток державного  регулювання страхового  ринку України

     У становленні та розвитку страхового ринку України важливу роль належить державі. За останні роки в страховому ринку України відбулися стрімкі структурні зміни, що зумовили високий рівень розвитку й потребували постійного вдосконалення державного регулювання цієї сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової сфери значно підвищилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула і на український страховий ринок. Державне регулювання страхової діяльності являє собою систему заходів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку й діяльності страхових компаній на ньому.

     Держава здійснює свою регулюючу функцію  у сфері страхування шляхом прийняття  законодавчих актів, які регулюють  страхування, запровадження в інтересах  суспільства й окремих категорій  його громадян обов’язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, установлення пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності, а також створення особливого правового механізму, який би забезпечував нагляд за функціонуванням страхових компаній.

     Загалом процес формування державного регулювання страхового ринку України можна поділити на декілька етапів.

     І етап: 1991 – 1996 роки – стихійне регулювання страхового ринку країни. У травні 1993 року вийшов Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», що передбачав впровадження єдиного державного реєстру страхових компаній, дозвіл на здійснення страхової діяльності за тими видами, які зазначені в ліцензії, створення органу нагляду за страховою діяльністю.