iсторія деривативів

Історія деривативів

Світова історія економічного розвитку ринків деривативів свідчить про те, що поява перших аналогів деривативів, а саме форвардів, припадає на XVI ст., коли в європейських країнах були введені перші контракти на майбутню поставку цибулин тюльпанів (to-arrive contracts), а в Азії ―винайдені тікети на рис (rice tickets). Специфіка використання вищевказаних інструментів передбачала купівлю товару і його постачання в майбутньому на строк від 3 до 12 місяців. Водночас, сам термін «дериватив» з’явився не так давно. Можна із впевненістю констатувати, що цей широко відомий нині термін близько тридцяти років тому не мав практичного застосування. Біржові угоди, які нині належать до цього поняття, вперше почали функціонувати як інструменти «страхового» або «ризикового управління» кілька століть тому, тоді як термін «дериватив» фактично було введено у використання у середині 80-х років минулого століття. 

Коротка історія деривативів

Попередниками сучасних товарно-сировинних бірж є сільськогосподарські торгові ярмарки, що проходили в Європі в XVІІ ст. Для полегшення торгівлі на них була встановлена система стандартів якості і кількості товарів. У Сполучених Штатах Америки оформлені подібним чином ринки почали виникати наприкінці першого десятиліття XVІІІ ст. Продукція здійснювалася готівкою, а постачання здійснювалося негайно. З того часу ринки з негайною доставкою продукції стали іменувати готівковими – cash market, чи spot market. Однією з провідних американських, а згодом і міжнародних бірж стала організована в 1848 р. 83 комерсантами Чиказька палата з торгівлі (СВОТ). Саме тут уперше відкрили торгівлю ф'ючерсами.

Спочатку ф'ючерсні ринки створювалися для збуту сільськогосподарської продукції. Потім з'явилися ф'ючерси на метали – контракт на срібло (1933 р.), свинець (1952 р.), платину (1956 р.) і палладій (1968 р.), трохи пізніше – на золото (1974 р.). У 1960-ті рр. вирішено було ввести в обіг ф'ючерси на продукцію тваринництва: на заморожені свинячі черева, живу велику рогату худобу, живих волів; у 1970-і – ф'ючерси на валюту, процентну ставку США, казначейські векселі й облігації. Перший ф'ючерс на енергоносії з'явився лише у 1978 р. Ним став ф'ючерсний контракт на побутове пічне паливо на Нью-Йоркській товарній біржі.

Протягом більше ста років ф'ючерсні контракти були поставними. Перший непоставний (розрахунковий) ф'ючерс на 3-місячні євродоларові депозити введені в обіг на Чиказькій валютній біржі в 1981 р. Потім відкрилися ф'ючерси на фондові індекси: на зведений фондовий індекс компанії Value lіne і на Індекс S&P 500.

Ф'ючерсні контракти на нафту почали торгуватися в Нью-Йорку (нафта сорту Lіght), а пізніше - у Лондоні (нафта сорту Brent). У 1990 р. були запущені в обіг ф'ючерсні контракти на природний газ, у 1996-му – на електрику.

Опціони в біржовій торгівлі з'явилися значно пізніше, ніж ф'ючерси, – у 1977 р. Першою у світі біржею опціонів стала Чиказька опціонна біржа (СВОЕ). Вона була створена для торгівлі опціонами на звичайні акції 16 компаній, включених у котирувальний список Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE). Спочатку в обігу знаходилися лише опціони на купівлю (опціони Call).

У 1982 р. в Америці були введені опціони на ф'ючерсні контракти на цукор, а в 1984 р. – на бавовну. Пізніше поширилися опціони на інші сировинні ф'ючерсні контракти. Кожен опціон на ф'ючерсний контракт, як і сам ф'ючерсний контракт на той чи інший інструмент, мають свою специфіку, що визначає час і правила торгівлі ними, а також кількість, терміни постачання чи продажу, одиниці виміру вартості й іншу інформацію, що найбільш точно характеризує приватні моменти угоди чи торгівлі з відповідним інструментом. 
Деривативи, що зародились як механізм хеджування ризиків виробників товарів сільськогосподарського призначення, пережили серйозну трансформацію, перетворившись до кінця XX ст. у високоризиковий інструмент одержання спекулятивного прибутку. 
З грудня 2005 р. по грудень 2008 р. обсяг угод за деривативами виріс удвічі. На сьогоднішній день практично нормою стала ситуація, коли номінальна величина деривативних позицій у багато разів перевищує обсяг світового ринку реального активу. З роками змінилася і структура ринку. У загальному обсязі укладених контрактів найбільш питому вагу (66%) займають деривативи на процентні ставки. В останні роки також спостерігався різкий підйом торгів з деривативами на дефолтні СВОПи. З 2006 по 2008 р. кількість угод з цим інструментом збільшилася в 4,3 рази. Усе більше вводяться екзотичні деривативи. Особливо це стосується позабіржових СВОПів, які в останні роки стали об'єктом біржової торгівлі. Так, на Бразильській біржі деривативів організована торгівля процентними, валютними і змішаними СВОПами, а на Нью-Йоркській біржі перебувають в обігу СВОПи на енергоносії.

Своп-контракти як вид похідних фінансових інструментів застосовуються на міжнародних ринках з початку 80-х років. Вперше валютний своп був розроблений у Лондоні в 1979 р., але не дістав значного поширення. Привернув увагу до цього виду похідних інструментів валютний своп-контракт, учасниками яко-стали компанія Salomon Brothers, Світовий банк і фірма ІВМ [1981р.) Саме висока репутація учасників цього свопу забезпечила довгострокову довіру до даного виду деривативів. 
 
 

Історія розвитку ринку строкових угод  

 Строкові  ринки розвинутих країн пройшли  тривалий процес еволюційного  розвитку. Історично зародження  строкової   торгівлі пов'язане з появою її позабіржової форми - форвардних   контрактів, які ще близько 400 років тому укладались як угоди   про продаж майбутнього врожаю, хоча деякі спеціалісти, що   досліджують питання фондового ринку вважають, що прообрази   біржової форми торгівлі з поставкою товару в майбутньому були   започатковані ще в Японії в І столітті до н.е., а також в Стародавній Греції та Римі, де законодавче встановлювались дати загальних зібрань торгівців - „коллегіа меркаторум", на яких вперше був розроблений механізм продажу товарів з відстроченою на   майбутнє поставкою та кінцевою оплатою. Біржова форма   торгівлі в країнах Заходу стала продуктом еволюції від форвардних угод з реальними активами (товарами) до фінансових   ф'ючерсних контрактів.

У середні  віки товарні біржі успішно функціонували  в багатьох містах Європи: в Антверпені (1531 р.), Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549 р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.), причому угоди часто укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. В момент укладання угоди на біржі визначалась і погоджувалася ціна товару, що дозволяло уникати можливих цінових змін на момент реальної поставки. Згодом на біржах була проведена стандартизація товарів, тобто впроваджено середні норми їх якості, що дало змогу не поставляти товарів на самі торги і сприяло запровадженню ф'ючерсних угод. 
У Росії перша біржа була організована за наказом Петра І в 1705 р. в Санкт-Петербурзі, згодом виникли Одеська (1796 р.) і Кременчуцька (1834 р.) біржі, а наприкінці XIX ст. в Російській імперії налічувалося 114 бірж, де набули значної популярності ф'ючерсні контракти, предметом яких були здебільшого сільськогосподарські продукти, зокрема зерно. Строкові угоди фінансового характеру до Першої світової війни були заборонені, лише у 1913 р. законодавче затвердження ф'ючерсних угод започаткувало їх активне впровадження в біржову практику Росії.

У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США в 1751 р. на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а перша строкова біржа -Чиказька торгова палата, де проводсь торги ф'ючерсними контрактами на сільськогосподарську продукцію, - була відкрита в 1848 р. Поява цієї біржі сприяла формуванню інфраструктури ринку, в тому числі й строкового, і відіграла вирішальну роль у становленні ф'ючерсної торгівлі.  Поступово біржі з товарообмінного інституту перетворся на інститут фінансовий.

Понад 200 років строковий ринок розвивався як товарний і тільки в 1972 р. в Чикаго була організована перша біржа фінансових ф'ючерсів. Починаючи з цього моменту світовий ринок фінансових деривативів почав стрімко і динамічно розвиватися, пропонуючи нові види похідних інструментів і вдосконалюючи внутрішню інфраструктуру. 
Загальновизнано, що біржова торгівля ф'ючерсними контрактами стала одним з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. У 1979 р. виникла Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа, а в 1982 р. - Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів. Згодом ці біржі перетворсь на провідні центри строкової торгівлі світу. Таким чином, наприкінці XX століття торгівля строковими фінансовими контрактами, перетворилося на явище міжнародного масштабу.

Строковий ринок є надбудовою над спотовим (ринком реального товару) і тому значною мірою повторює його структуру, поділяючись за способом розміщення та обігу похідних інструментів на первинний і вторинний, а за формою організації - на біржовий і позабіржовий. Підкреслимо, що особливість строкової торгівлі полягає в тому, що біржі слугують одночасно і первинним, і вторинним ринком. За такого способу організації можливості швидкого розширення або зменшення обсягів торгівлі практично необмежені.

Структура строкового ринку за видами класу основних похідних фінансових інструментів представлена форвардним, ф'ючерсним, опціонним ринками та ринком своп-контрактів. Ринок ф'ючерсів та біржових опціонів нині є тим сегментом строкового ринку, який розвивається найбільш успішно й динамічно. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів, організуються нові біржі.

Серед найбільш цікавих сучасних тенденцій  розвитку організованих ринків деривативів з встановлення зв'язків між біржами, які працюють у різних частинах світу та різних часових поясах. Перший такий зв'язок був встановлений кілька років тому між Сінгапурською міжнародною грошовою біржею і Міжнародним валютним ринком, де торгують однаковими ф'ючерсними контрактами на євродолари та валюту. В результаті укладеної між біржами угоди за взаємною згодою сторін контракти, відкриті на одній з цих бірж, можуть бути закриті на іншій.

Створення глобальної мережі ф'ючерсних бірж і  встановлення зв'язків між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Це полегшує доступ на біржі, оскільки учасники одержують можливість регулювати свої позиції навіть після закінчення робочого дня на окремих біржах. Крім того, трейдери, які мають відкриті позиції на одній біржі, можуть урівноважити їх позиціями на іншій біржі. Ці процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, безпосередньо впливають на кон'юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу. Характеристика основних похідних фінансових інструментів.