Теоретичні питання

                                                               ЗМІСТ

І. Теоретичні питання

28. Охарактеризувати одно продуктовий матеріальний баланс……………….3

58.  Розкрити сутність, завдання та принципи планування інновацій………...5

ІІ. Терміни………………………………………………………………………..13

ІІІ. Задачі…………………………………………………………………………14

Список  використаної літератури……………………………………………….18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                І. Теоретичні питання

28. Охарактеризувати одно продуктовий матеріальний баланс 

     Суть  балансового методу планування полягає у застосуванні розрахунків, в яких потреби суспільства пов’язані з ресурсами.

     Балансовий  метод застосовується в плануванні для досягнення рівноваги в сферах виробничого і особистого споживання на основі порівняння матеріальних, трудових, фінансових ресурсів з потребою в них. Система балансів дає змогу забезпечити збалансованість окремих розділів плану і державного плану економічного і соціального розвитку в цілому. За допомогою цього методу розкриваються економічні зв’язки, пропорції, виявляються вузькі місця і Диспропорції, встановлюються величини дисбалансів у різних сферах економіки.

     Баланс – це документ у вигляді таблиці, в якому одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, яка характеризує розподіл ресурсів за всіма напрямами.

     Баланси класифікуються за різними ознаками: видом виробничих ресурсів, охопленням кількості видів матеріальних ресурсів, формою виконання.

     За  видом виробничих ресурсів виділяються  баланси матеріальних, трудових, фінансових, природних ресурсів і виробничих потужностей.

     За  охопленням кількості видів матеріальних ресурсів розрізняють одно- і багатопродуктові баланси. Однопродуктові баланси мають, як правило, такий вигляд (табл. 1):

     Таблиця 1. Однопродуктовий матеріальний баланс

            Виробничо-експлуатаційні потреби відображають усі потреби в тому чи іншому виді продукції (ресурсі) у масштабах національної економіки. В цій статті з урахуванням норм витрат певного ресурсу на одиницю продукції та прогнозованого обсягу виробництва визначається загальна потреба в ресурсі. Наприклад, на виготовлення одного верстата з програмним управлінням витрачається 300 кг прокату чорних металів, випуск верстатів у плановому періоді за прогнозом досягне 200 тис, потреба в прокаті для цього виду продукції становитиме 60 тис. т (0,3 т • 200 тис). І так за всіма видами продукції, на виготовлення якої використовується прокат. Сумарна величина за всіма видами продукції буде відображати виробничо-експлуатаційні потреби.

     У статті “Капітальне будівництво” визначається потреба в ресурсах, виходячи з норми витрат на одиницю  капітальних робіт у будівництві  та їх запланованого обсягу. Так, норма витрат прокату чорних металів на капітальне будівництво одиниці робіт становить 40 кг. У плановому періоді передбачається обсяг капітального будівництва 15 тис. м². Витрати прокату на ці потреби становитимуть 600 т (40 кг • 15 000).

     Ринковий  фонд створюється на основі дослідно-статистичних норм або на основі звітних даних  за попередній плановий період з їх коригуванням відповідно до ситуації на ринку певного ресурсу.

     Величина  експорту (імпорту) визначається на основі довготермінових договорів і угод, укладених з організаціями, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Крім того, в цій роботі беруть участь самі підприємства, які мають право безпосереднього виходу на міжнародний ринок.

     Залишки на початок і кінець планового  періоду визначаються на основі статистичних даних і ґрунтуються на одночасному обліку ресурсів.

     У прибутковій частині балансу  відображається основне джерело  ресурсів – їх виробництво в плановому  періоді. Плановий обсяг виробництва  певного ресурсу визначається за формулою:

     В_пр.= ВП_с.р. * К_{в.п .}                                                (1)

     де  ВП_C.P. – середньорічна виробнича потужність галузі (або групи підприємств), що виготовляють той чи інший ресурс;

     K_в.n. – коефіцієнт використання виробничих потужностей.

     Мобілізація внутрішніх резервів передбачає економію певних видів ресурсів, яка досягається: зниженням норми витрат при зберіганні, перевезенні та використанні ресурсів; впровадженням ресурсозберігаючих технологій; використанням взаємозамінних матеріалів (при дефіциті одних та наявності інших). 
 

58.  Розкрити сутність, завдання та принципи планування інновацій 

     Інновації – це процес впровадження, реалізації або використання новацій у діяльності організацій, підприємств. Інноваційна діяльність — це комплекс дій, спрямованих на втілення результатів наукових досліджень у нових продуктах, технологіях, устаткуванні, організаційних рішеннях тощо. Вище керівництво компанії має визначити власну інноваційну політику — проактивну (яка випереджає можливі зміни в галузі чи дії конкурентів) чи реактивну (що реагує на зміни чи дії конкурентів) та стратегію — інноваційного лідера чи послідовника. Від цього залежить організація інноваційної діяльності підприємства, яка може здійснюватися власними підрозділами чи шляхом участі підприємства в наукових організаційних структурах, або ж полягати в придбанні інновацій на стороні.

     Для цього на підприємствах створюють  підрозділи, що координують та здійснюють інноваційну діяльність, а саме:

     – науково-технічні ради в межах усієї компанії (визначають напрями інноваційної діяльності);

     – відділи розроблення нової продукції;

     – відділи науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);

     – тимчасові творчі науково-технічні колективи, групи;

     – координаційні та робочі групи для участі в бізнес-інкубаторах, технопарках, технополісах.

     Останнім  часом у компаніях з’являються  так звані департаменти (відділи) розвитку, які відповідають, у тому числі, і за організацію та результати інноваційної діяльності.

     Серед розмаїття можливих інновацій у контексті ОТР варто насамперед звернути увагу на технологічні, що пов’язані з методами виробництва, та нетехнологічні, які стосуються організаційно-управлінських та фінансово-економічних аспектів діяльності підприємства. Інновації можуть бути стратегічного або тактичного спрямування, принципово новими (базовими) чи поліпшувальними. Останнім часом виокремлюють техно-інновації, що спрямовані на підвищення техніко-технологічного рівня підприємства, та бізнес-інновації, що стосуються нових технологій ведення бізнесу (економічні, фінансові, структурні, організаційні). Тож, інновації можливі й навіть необхідні в будь-якій сфері діяльності підприємства — маркетинговій, виробничій, фінансовій, збутовій, науково-дослідній, управлінській.

     Об’єктами інновацій на підприємстві можуть виступати:

     – продуктовий портфель (види продукції та послуг);

     – маркетингова й збутова діяльність;

     – матеріальні ресурси, що споживаються;

     – якість продукції підприємства в цілому;

     – засоби виробництва;

     – методи й технологія виробництва;

     – організація праці та процесів;

     – персонал підприємства й соціальна інфраструктура;

     – системи та методи управління (у функціональних сферах і на підприємстві в цілому);

     – організаційні структури;

     – інформаційні системи;

     – інші сфери діяльності.

     Значна  частина названих об’єктів інновацій (наприклад, якість продукції та підприємства в цілому, засоби виробництва, методи й технологія виробництва, організація праці й процесів) зумовлює технічний та організаційний розвиток підприємства.

     Технічний розвиток виробництва полягає у створенні та підвищенні рівня техніко-технологічного потенціалу, який би відповідав поточним і стратегічним цілям підприємства.

     Організаційний  розвиток, що сприяє ефективнішому  функціонуванню виробничих процесів і підприємства в цілому, здійснюють удосконаленням наявних та впровадженням нових управлінських технологій, методів і форм організації праці й виробництва. Тому план ОТР має міжфункціональний характер і вміщує як плани інноваційної діяльності, якою займаються науково-дослідні та дослідно-конструкторські підрозділи, так і проекти технічної та інших служб щодо ремонту обладнання, заміни застарілого устаткування, підвищення якості продукції, поширення передових методів організації праці тощо. Він виконує такі основні ролі:

     – по-перше, відображає стратегію і тактику підприємства у сфері інноваційної діяльності, яка є чинником створення конкурентних переваг, формування й розвитку потенціалу фірми;

     – по-друге, формує портфель проектів, реалізація яких має забезпечити виконання стратегічних планів компанії;

     – по-третє, узагальнює план заходів, що є «підтримуючими» для досягнення запланованих підприємством обсягів продажу, їхнього ресурсного, кадрового, організаційного забезпечення.

     Стратегічне управління інноваціями орієнтоване  на визначення і досягнення перспективних цілей (завоювання більшої частки ринку, забезпечення високих темпів стійкого економічного розвитку тощо) в умовах конкурентного середовища, що відображене в системі стратегічних планів: загальнокорпоративних, планів стратегічних господарських одиниць, на які поділено підприємство, планів функціональних сфер діяльності (маркетингової, інвестиційної, виробничої, інноваційної та ін.). Серед них важливе місце посідають плани інноваційної діяльності.

     Планування  інноваційної діяльності підприємства в межах загальної стратегії (рис. 3) охоплює такі етапи: аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку; аналіз внутрішнього середовища підприємства; визначення загальної стратегії підприємства; визначення інноваційних можливостей; формування стратегічних інноваційних цілей; розроблення концепції інноваційної стратегії; формування планів і програм інноваційної діяльності; розроблення і реалізація інноваційних проектів.