Сучасні підходи до класифікації інновацій

Реферат на тему:

Сучасні підходи  до класифікації інновацій

Управління інноваційною діяльністю сьогодні набуває особливу актуальність і значення на мікро-, мезо- та макрорівнях. Для ефективного  керування інноваційною діяльністю необхідне ретельне і більш детальне вивчення інновацій. Результативність способів і засобів керуючого  впливу визначається класифікацією  інновацій, її науковою обґрунтованістю.

Класифікації інновацій  надано різними авторами [1, 2, 3, 4, 5], але  всі наявні класифікації дуже суперечливі  і не цілком обґрунтовані. Тому дана проблема вимагає подальшого дослідження.

Класифікація інновацій  означає розподіл інновацій на конкретні  групи по визначених класифікаційних  ознаках.

Ю. Бажал вважає, що інновації  необхідно класифікувати за такими ознаками: псевдо інновації; покращуючи, базові, локальні, регіональні, державні, міжнародні; продуктові, технологічні, організаційно-управлінські, інфраструктурні.

А. Пригожин усі інновації  підрозділяє на такі:

- за розповсюдженням - одиничні та дифузні;

- за місцем у виробничому  процесі - сировинні, забезпечуючі  та продуктові;

- за спадкоємністю - заміщуючі,  скасовуючі, новітні, відкриваючі  та ретровведення;

- за охопленням очікуваної  частки ринку - локальні, системні, стратегічні;

за інноваційним потенціалом  та ступенем новизни - радикальні, комбінаторні та вдосконалюючі. [3]

Класифікація, приведена  Л. Водачек, О.Водачковою, припускає  чотири основних види інновацій на підприємстві: інновації продукції; інновації процесів (технологічних); інновації робочої сили (людського  фактора); інновації управлінської  діяльності. [1]

На думку М. Хучека класифікація інновацій залежить від ряду критеріїв, а одна інновація може бути віднесена  до декількох видів. Основними класифікаційними ознаками являються: оригінальність змін, галузь народного господарства; масштаби, викликувані інновацією наслідків; принесена суспільству користь, предмет інновацій. [5]

Р.А. Фатхутдінов підрозділяє  інновації: нові у світовому масштабі (відкриття, винаходи, патенти), нові в  країні, галузі, для фірми; а по частоті  застосування виділяє інновації  разові і повторювані (дифузія).

У залежності від галузі впровадження інновації в народне  господарство Р.А. Фатхутдінов розрізняє  нововведення й інновації, створені у сфері науки, соціальній сфері  і матеріальному виробництві; а  по сфері застосування інновації, на його думку, підрозділяються на інновації  для внутрішнього застосування, а  також нововведення для накопичення  на фірмі й в основному для  продажу. [4]

У класифікації, розробленій  П. Н. Завліним, А. К. Казанцевим і Л. З. Міндели із причин виникнення інновації  підрозділяються на реактивні і  стратегічні. По типу нововведення й  області застосування інновації  підрозділяються на управлінські, організаційні, організаційно-управлінські, економічні, соціальні, торгові, промислові, виробничі, технологічні, технічні, матеріально-технічні, правові, педагогічні, соціальні та інші інновації. За ступенем новизни  розрізнюють новизну у світовому  масштабі, у країні чи галузі, на підприємстві. [2]

Комплексний характер, різноманіття точок зору, широта і масштабність інновацій, дублювання і віднесення однієї і тієї ж інновації до декількох  видів вимагає розробки узагальнюючої  комплексної класифікації інновацій. На основі вивчення й узагальнення теорії, методології і систематизації інновацій автором почата спроба представити узагальнену класифікацію інновацій по різних класифікаційних  ознаках (табл.1).

Таблиця 1

Класифікація інновацій  за різноманітними ознаками

На думку автора дана класифікація охоплює широкий спектр різноманітних  інновацій, характеризує їх у більш  повному обсязі і різноманітності, виключає дублювання класифікаційних  ознак при систематизації і класифікації інновацій.

Література:

1. Водачек Л., Водачкова  О. Стратегия управления инновациями  на предприятии: Сокр. пер. со  слов./ Авт. предисл. В.С. Рапопорт.. М.: Экономика, 1989.

2. Завлин П.Н., Васильєв  А.В. Оценка эффективности инноваций.  СПб.: Изд.дом "Бизнес-пресса", 1998.

3. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия: (социальные  проблемы инноватики). М.: Политиздат, 1989.

4. Фатхутдинов Р.А. Инновационный  менеджмент: Учеб. для вузов. М.: ЗАО  "Бизнес-школа "Интел-синтез",1998.; 5. Хучек М. Инновация на предприятии  и их внедрение. М.: Луч, 1992.