Європейський вектор української геополітики: законодавче забезпечення і практичне здійснення

Європейський  вектор української  геополітики: законодавче  забезпечення і практичне  здійснення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

1.Нормативно  – правове забезпечення європейського вектора зовнішньої політики України……………………………………………...4

2. Практичні сторони реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави…………………………………………………………………….10

3. Сучасний  стан і перспективи відносин  України та ЄС……………   14

Висновки…………………………………………………………………………16

Список використаних джерел та літератури…………………………………  17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

На рубежі XX й XXI століть розпочалися широкомасштабні  і разом з тим унікальні  соціально-політичні зміни, що пов’язані  з трансформацією всього європейського і геополітичного простору.

Генеруючим центром  таких справді “тектонічних зсувів”  є нова Європа — осередок передової  цивілізації, безпрецедентне міжнародне утворення, що виникло на підставі тривалих інтеграційних процесів і зараз  демонструє всьому світові переваги у розвитку соціально-політичної та економічної сфери, забезпечення прав людини, створення для неї гідних умов життя.

Для України  останнє десятиліття XX ст. стало винятково важливою, доленосною сторінкою новітньої історії. Багатовікова боротьба українського народу за свободу і незалежність завершилась утворенням незалежної держави, відкрила шлях входження до Європи, створення цивілізованого, демократичного суспільства.

Стратегічну cпрямованість зовнішньополітичного курсу Української держави закладено в Декларації про державний суверенітет України і в Основних напрямах зовнішньої політики України. Головні принципи курсу набули свого подальшого розвитку і закріплення у прийнятій в 1996 р. Конституції України (ст. 18), де зазначається, що “зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права”. Пріоритетність відносин з європейським світом визначається національними інтересами України, яка прагне інтегруватися в європейські структури з урахуванням усіх можливих наслідків для українського народу.  
 
 

1.Нормативно  – правове забезпечення європейського вектора зовнішньої політики України 
 

Угода про партнерство  та співробітництво  між Україною та Європейським Союзом. 

Угода про партнерство  і співробітництво між Європейськими  Співтовариствами та їхніми державами-членами  з однієї сторонни та Україною з іншої була підписана 16 червня 1994 р. і набула чинності у березні 1998 р.

В ній містяться  наступні принципи та положення:

1. Поважання демократичних принципів та прав людини, як зазначено, зокрема, в Хельсінському Заключному акті та Паризькій хартії для нової Європи, так само як принципів ринкової економіки, включаючи ті з них, що були проголошені в документах Боннської Конференції НБСЄ, є основою внутрішньої та зовнішньої політики Сторін та становлять істотний елемент партнерства; 

2. Просування України по шляху економічних реформ, створення зони вільної торгівлі, врегулювання питань підприємницької діяльності, вирішення питань експорту та імпорту товарів та послуг, співробітництво в галузі промисловості; 

3. Сторони встановлюють між собою регулярний політичний діалог, який вони мають намір розвивати і поглиблювати. Він супроводжуватиме і зміцнюватиме зближення між Співтовариством та Україною, підтримуватиме політичні та економічні зміни, що відбуваються в країні, та

сприятиме встановленню нових форм співробітництва.

 Політичний  діалог:

- зміцнить зв'язки  України із Співтовариством і, таким чином, із співтова-риством демократичних держав. Економічне зближення, досягнуте через цю угоду, приведе до більш інтенсивних політичних відносин;

- ще більш зблизить позиції з міжнародних питань, що становлять обопільний інтерес, і тим самим зміцнить безпеку і стабільність;

- передбачатиме,  що сторони намагатимуться співпрацювати  у питаннях, що стосуються зміцнення  стабільності і безпеки в Європі, додержання принципів демократії, поваги і сприяння правам людини, і зокрема правам національних меншин, і у необхідних випадках, проводитимуть

консультації  з відповідних питань. 

4. Запровадження  спрощеного візового режиму, врегулювання  питань емі- та іміграції, питань громадянства; 

5. Вирішення питань конкуренції, захист інтелектуальної, промислової і комерційної власності та співробітництво в галузі законодавства; 

6.Співробітництво в галузі наки і техніки; 

7. Широка співпраця  в галузі освіти та професійної  підготовки; 

8.Зздійснення аграрної реформи, модернізація, перебудова та приватизація сільського господарства, агро-промислового сектора та сектора послуг в Україні, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків для українських товарів, за умов, які забезпечують захист навколишнього середовища, враховуючи необхідність посилення безпеки; 

9. Співробітництво  в сфері енергетики, ядерної безпеки, навколишнього середовища, транспорту та інших важливих сферах співпраці між Україною та Європейським Співтовариством. 

Спільна стратегія ЄС щодо України 

11 грудня 1999 р. в  м. Хельсінкі Європейська  Рада схвалила  Спільну стратегію  ЄС щодо України, яка спрямована на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Спільна стратегія ЄС передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. В стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основною відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС є одним з  пріоритетів Стратегії. Приймаючи Спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна Головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний Робочий план реалізації Спільної Стратегії ЄС щодо України, який базується на:  

- визнанні України сферою спільних важливих інтересів країн - членів Європейського Союзу; 

- визнанні стосунків  між Україною та Європейським  Союзом стратегічним та унікальним партнерством;  

- визнанні того, що двері Європейського Союзу  відкриті для України за умов  її відповідності критеріям членства  у ЄС, що визначені Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року;

 

- спільному інтересі  країн - членів ЄС зміцнити у Європі мир та безпеку, благополуччя та процвітання, демократію та повагу до прав і свобод людини; 

- спільному інтересі  країн - членів ЄС підтримати  Україну на шляху до утвердження  громадянського демократичного  суспільства, ринкової економіки,  створення основ для стабільної та процвітаючої держави, самодостатнього економічного і соціального росту;

 

- спільному інтересі  країн - членів ЄС сприяти розвитку  стабільної, демократичної і передбачуваної  України, яка рухається у напрямку  європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;

- спільних економічних  інтересах країн-членів ЄС та  їх відповідності довготерміновим  економічним інтересам України;

 

- впливі України  на енергетичну безпеку країн  - членів ЄС внаслідок розташування на її території трансконтинентальної нафто- та газотранспортної мережі; 

- спільному інтересі  країн - членів ЄС утвердити  співробітництво з Україною як  важливу підвалину подальшого  розвитку центрально-східноєвропейського  регіону як регіону безпеки, добробуту та процвітання на шляху побудови єдиного європейського дому; 

- необхідності  повномасштабної реалізації Угоди  про партнерство та співробітництво  між Україною та Європейським Союзом;

 

- необхідності  залучення нових цілей, механізмів та засобів розвитку двосторонніх стосунків, що виходять за межі УПС, охоплюють довготермінові перспективи, відповідають актуальній ситуації та нададуть додаткової вартості відносинам між Україною та Європейським Союзом; 

- необхідності  встановити новий тип рівноваги у Центрально-Східній Європі, яка зазнає кардинальних змін під впливом розширення Європейського Союзу.

- необхідності  уникнення нових ліній поділу  у Європі за рахунок координації  швидкості інтеграції центрально-східноєвропейських  країн до ЄС, посилення позитивних наслідків розширення ЄС, адаптації кожної з країн регіону до реалій, що виникають у процесі входження до ЄС країн - кандидатів.

 

План  дій Україна –  ЄС 

21 лютого 2005 р. на  засіданні Ради  з питань співпраці  між Україною та  ЄС було офіційно схвалено План дій Україна-ЄС, розроблений у рамках Європейської політики сусідства (ЄПС), що свідчить про значне зміцнення українсько-європейських відносин.

У рамках Плану дій Україна-ЄС пропонується ціла низка заходів, реалізація яких дозволить значно посилити зв’язки між Україною та ЄС. Цей План підтримує політичні та економічні реформи України, однак для досягнення успіху потрібні будуть значні зусилля з обох сторін.

Планом дій  визначено такі пріоритети:

- Подальше посилення  стабільності та ефективності інститутів, які гарантують демократію та верховенство права; 

- Забезпечення  демократичного проведення в  Україні парламентських виборів  2006 р. у відповідності до стандартів  ОБСЄ; 

- Забезпечення  поваги до свободи слова та  ЗМІ; 

- Розробка можливостей для розширення українсько-європейських консультацій щодо управління кризовими ситуаціями; 

- Розширення  співпраці у сфері роззброєння  та нерозповсюдження зброї масового  ураження; 

- Розширення  співпраці у сфері спільної  сусідської та регіональної безпеки, зокрема ефективне вирішення Придністровського конфлікту у Молдові, включаючи питання прикордонного характеру; 

- Вступ України  до СОТ, що є першим і ключовим кроком до укладення Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС; 

- Посилення двосторонніх  торгових зв’язків, спрямованих на поступове усунення обмежень і нетарифних перешкод, що стоять на заваді двосторонній торгівлі. У рамках цієї ініціативи ЄС підтримуватиме проведення регуляторної реформи в Україні;  

- Покращення  інвестиційного клімату через  створення недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов для бізнесу, спрощення адміністративних процедур і боротьбу з корупцією; 

- Проведення  податкової реформи, вдосконалення  порядку адміністрування податків  і оздоровлення управління державними  фінансами; 

- Започаткування  конструктивного діалогу щодо  спрощення візового режиму між  Україною та ЄС з метою підготовки  майбутніх переговорів щодо угоди  про спрощення візового режиму, що залежить від прогресу нинішніх  переговорів щодо угоди про  реадмісію між Україною та ЄС;  

- Поступове наближення  українських законодавчо-нормативних  норм і стандартів до норм  і стандартів Європейського Союзу,  подальше посилення адміністративної  та судової спроможності; 

- Заохочення  діалогу щодо питань зайнятості  населення та найкращих зусиль у відповідності до УПС, забезпечення відсутності дискримінації працівників-мігрантів за ознакою національності;