Розміщення продуктивних сил України

Марганцеворудна база чорної металурії зосереджена  в Придніпровському басейні, який складається  з Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського  і Токмачького районів.

У виплавці чорних металів основним технологічним  паливом  є кокс. Коксівне вугілля видобувають переважно в Донецькій області, а коксохімія зосереджена в Донбасі і Придніпров’ї.

Сировинною  базою чорної металургії є і видобуток  нерудної сировини – флюсів і вогнетривких глин. Флюсові вапняки і доломіти знаходяться в родовищі Донецької та Дніпроперровської областей. З каоліну, діаспору, доломіту виробляють вогнетривкі матеріали. Каолін і доломіти видобувають у Донбасі, Придніпров’ї та Криму.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для розвитку. Титанові руди є в Житомирській. Дніпропетровській, Київській і Хаоківській (Краснокутськ) областях. Ртутні руди розробляються в Донецькій і Закарпатській областях. Нікелеві руди знайдено в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Алюмінієві руди: боксити (Черкаська і Херсонська області), нефелінові сієніти (Приазов’я і Хмельницька область), алуніти (Закарпаття). Мідні руди – Харківська, Волинська, Рівненська області. Магнієві руди є в оз. Сиваш, Запорізькій області і в Калуші (Івано-Франківська область). Хромітові руди виявлено в долині р. Південний Буг. Олов’яні і цинкові руди – на півночі Житомирської області. Поліметалічні руди (Закарпаття, Луганська і Львівська області).

Розміщення  в Україні металомістких галезей  машинобудування призвело до їх концентрації в иістах тих областей, що є основними виробниками чорних металів. Так, з 2031  підприємств машинобудування і металообробки України найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173), де добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність кваліфікованих кадрів.

Важке машинобудування включає  виробництва металуршійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Підприємства  важкого машинобудування мають високу металомісткість, велику габаритність, а звідси – низьку транспортабельність.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудування  розміщується  в Донецькому та Придніпровському  економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції. В цих районах сконцентровано майже повністю  виробництво  металургійного устаткування.

Важливе місце  в структурі важкого машинобудування  займає виробництво  підйомно-транспортних  машин. Найбільші підприємства підйомно-транспортного  машинобудування розлашовані  у  Львові (завод “Автонавантажувач”), а також у Харкові, Одесі,Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші(Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов”янську.

Ениргетичне машинобудування, яке спеціалізується  на вмробництві устаткування для  всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних  турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів,  дизельних маторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції, є однією з найважливіших галузуй не лише важкого  машинобудування, а й усьго машинобудівного комплексу України.

Найбільшим  центром енергетичного машиобудування є Харків.

Автомобілебудування – це відносно молода галузь машинобудування  України. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запаріжжя) автомобілі.  В  Луцьку налагоджено виробництво  легкових автомобілів для сільської  місцевості.  Автомбільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнан (Херсон,Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).  Таке кооперування виробництва між підприємствами машинобудування, а також зпідпрємствами інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузуві зв”язки як всередені держави, так і за її межами.

Виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка – одна з найважливіших складових частин народного господарства країни нині за кількістю зайнятих агропромисловим комплексом України переважає всі інші галузі і міжгалузеві комплекси. В ньому зосереджені також значні фонди виробничого призначення.

У перспективі  значення агропромислового комплексу  суттєво зросте, і Україна стане  одним з основних постачальників харчових продуктів на світовий ринок.

До складу агропромислового комплексу входять  сільське господарство і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м”ясна, молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочева, рибна та інші ). До агропромислового комплексу належать також підприємства і організації, що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.

 Основою  агропромислового комплексу країни, її провідною галузю є сільське  господарство. Сільське господарство  поділяється на рослиництво та  твариництво. 

Основу рослиництва країни становлять такі культури, як пшениця, жито, кукурудза, рис, ячмінь, овес, просо, гречка, зернобобові. Зерно є основним продуктом харчування людини і сировиною для багатьох галузей промисловості. Тому в структурі посівних площ зернові культури посідають перше місце.

Основною  зерновою культурою України є  озима пшениця, на яку припадає майже 50% валового збору зерна в країні. Основні райони вирощування цієї культури – лісостепова, степова  зони і частково Полісся.

Посіви жита займають близько 2% площа зернових. Його вирощують на Поляссі, в Лісостепу, в Карпатах.

Велике значення в Україні належить зернофуражним  культурам – ячменю, кукурудзі  і вівсу.

Ячмінь друга  за розмірами посівних площ і за валовими зборами зерна (близько 20%) яра зернова культура. Його вирощують у південй частині Степу та в передгірних районах Криму.

Третє місце  за площею посівів посідає кукурудза. На неї припадає майже 15% валового збору  зерна. Найкращі  умови для її вирощування – північний і  центральний степ.

Овес займає таку саму площу, як і жито. Його посіви зосереджені на Поліссі та в Передкарпатті.

Гречку сіють  в Лісостепу і на Поліссі. Просо  вирощують в Лісостепу і в  Степу. Рис культивують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській  областях та в Криму.

Зернобобові – горох, люпин, вика та соя – дуже ціні кормові та харчові продукти. Горох вирощують переважно на півдні Лісостеп і півночі Степу, люпин – на Поліссі, сою – здебільшого в Степу і в Лісостепу.

На базі зернового  господарства працюють галузі харчової промисловості: борошномельно – круп”яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська.

Борошномельно – круп”яна промисловість забезпечує населення борошном і крупами, а  її відходи використовуються для  виробництва комбікормів. Підприємства промисловості розміщуються в районах серовини і  центрах споживання: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Звенигороді, Тальному Черкаської області. Дрібніші підприємства є повсюди.

Борошно –  основна сировина для розвитку хлібопекарської, макаронної і частково кондитерської  промисловості.

Макаронна промисловість  у своєму розміщенні цілком орієнтується на споживача. Найбільші підприємства макаронної знаходяться в Києві, Харкові,Одесі, Дніпропетровську.

Кондитерська  промисловість також орієнтується в розміщенні на споживача. Найбільші підприємства цієї галузі знаходяться у великих містах – Києві, Харкові,Одесі, Луганську, Львові.

Првідні технічні культури України – цукрові буряки та соняшник.

Україна є  основою бурякозбираючою країною  світу. Вона посідає перше місце  за обсягами валових зборів цукрових буряків. Найбільші площі під культурою (75%) знаходяться в Лісостепу.

Соняшник  – основна олійна культура нашої  країни. За обсягами його вирощування  Україна на першому місці в  світі. Основні площі соняшнику  зосереджено в степових районах.

З інших олійних  культур в Україні вирощують  кужут, рецину, мак, ріпак. Ефіроолійні  культури культивують переважно  на півдні: коріандр – у Степу, м”яту, фенхель, кмин – у Лісостепу, троянду  і лаванду – в Криму.

Найбільші площі  сільськогосподарських угідь під картоплею на Поліссі та в Передкарпатті. Природні умови України дають змогу спеціалізувати вирощування баклажанів, перцю, помідорів, огірків. Огірки, помідори, капусту, цибулю, столові буряки, моркву вирощують п всій території України, особливо навколо великих міст.

Найбільш  сконцентровано плодоягідних насаджень  у правобережному Ліслстепу, Криму, Закарпатській області.

Важливою  галуззю сільського господарства країни є виноградництво. Близько 90% товарного  винограду вирощують у Криму, Одеській, Миколаївській та Закарпатській областях.

Тваринництво  – це друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними  продуктами харчування – молоком, маслом, яйцями, а харчову промисловість  – сировиною.

Тваринництво  поділяється на кілька галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, звіриництво тощо.

Скотарство  – провідна галузь тваринництва. Поширено воно в усіх областях і районах  України. Найбільше великої рогатої  худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в Лісостепу і на Поліссі. В основному в країні скотарство має молочно- мясний напрям, тобто в структурі продукції, що виробляється, більшу частину становлять молоко і м”ясо. Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям.

 Свинарство  в Україні посідає друге місце  після скотарства. Частка свинини  у виробництві м”яса наближається  до 40%. Основна частина поголів”я свиней зосереджена на Поліссі, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неодинакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають м”ясо-сальні породи, а в Степу – сальні.

Важливе місце  серед галузей тваринництва посідає  птахівництво. Ця галузь добре розвинута  в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. Спеціалізовані підприємства – птахофабрики розміщенні довколо великих міст і в курортних регіонах. Вони постачають їм дієтичне м”ясо та яйця.

Бджільництво  як галузь тваринництва, що дає надзвичайно  цінну продукцію – мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, - найпоширеніше в Степу, Лісостепу і в Карпатах.

Ставкове  рибництво має в Україні значні перспективи розвитку. Нині можливості галузі реалізуються далеко не повністю. Найбільше розвинуте ставкове рибництво  в Лісостепу і Карпатах.

Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й не виробничі потреби нардного господарства і населення в усіх видах перевезень.

Велике значення має транспорт для зв”язку  між гулузями народного господарства, між містом і селом, між окремими районами країни. Транспорт сприяє суспільному територіальному поділу праці, є ефективним фактором формування економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

 Виділяються  такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в”ючний), водний ( морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний. Усі вони тісно пов”язані і взаємно доповнюють один одного.

Залізничний транспорт. Довжина залізничних колій загального користування 22,8 тис. кілометрів. Їх щільність складає 38 кілометрів на 1тис. квадратних кілометрів території. Загальна довжина залізничних колій підприємств і організацій (під”їзні шляхи) більша, ніж довжина залізничних колій загального користування ( магістральні шляхи). Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров”я, правобережного лісостепу на західних територій України.

Серед внутрішньодержавних  залізниць найбільше значення мають  лінії Донбасу – Кривий Ріг, Київ – Харків, Київ –Львів, Київ –Одеса, Харків- Севастополь. Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є: Донбас –Москва, Одеса –Київ – Москва, Бахмач – Гомель, Мінск, Ковель –Хелм, Львів  - Пепемишль, Київ – Чоп –Прага, Чернівці – Сучава тощо.

Залізничний транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту за вантажооборотом. Особливими вантажами залізничного транспорту є залізнична руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція, вироби металургії та машинобудування.

Залізничні  магістралі різного напрямку, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільші серед них – Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Кривий Ріг тощо.

У перевезеннях на невелику відстань головну роль відіграє автомобільний транспорт. Особливо ефективний він на відстаннях до 50 км. Ним здійснюються  зв”язки між містами і селами, перевозяться продукція сільського господарства до магазинів і сховищ, до залізничних станцій і пристаней. Значні перевезення цього виду транспорту становлять будівельні матеріали і продукція легкої промисловості.