Ринок праці ЄС

     Зміст

     Вступ

     1. Ситуація на ринку праці ЄС

     1.1 Загальний рівень безробіття

     1.2 Динаміка оплати праці та вартості робочої сили

     1.3 Тривалість робочого дня по країнах ЄС

     2. Політика в галузі вирішення проблеми безробіття

     2.1 Заходи щодо стабілізації ринку праці ЄС

     2.2 Європейська Соціальна Програма на період 2005-2010 рр.

     Висновок 

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     ЄС  є одним з трьох основних і  найбільш розвинених центрів сучасного  світу, разом із Сполученими Штатами Америки і Японією.

     Європейський  Союз об'єднує 25 європейських країн (див.: Додаток А) з метою забезпечення миру і процвітання їх громадян в  рамках все більш тісного об'єднання  на основі спільних економічних, політичних і соціальних цілей. У ЄС входять 25 держав-членів із загальною чисельністю населення понад 470 мільйонів чоловік (включаючи 17 мільйонів населення колишньої Східної Німеччини). Це найбільший в світі торговий блок. Країни Союзу твердо віддані збалансованого і стійкого соціальному і економічному прогресу. Зокрема, це досягається шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, зміцнення економічної та соціальної інтеграції та установи економічного і валютного союзу. Створення єдиного ринку для більш ніж 370 мільйонів європейців забезпечує свободу переміщення людей, товарів, послуг і капіталу.

     Усередині Європейського Союзу розробляється  єдина політика в таких галузях, як сільське господарство, телекомунікації, транспорт, енергетика та охорона навколишнього  середовища. Для відносин із зовнішнім  світом Союз розробляє зовнішню торгову  і комерційну політику і починає  грати все більш важливу роль на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики з питань безпеки.

     Європейський  Союз - найбільша світова торгова  держава; на нього припадає майже  чверть світової торгівлі. Це найбільший нетто-імпортер сільськогосподарських  продуктів і сировини. На ЄС доводиться і основна частина допомоги країнам, що розвиваються.

     Союз  домагається виконання поставлених  перед ним цілей головним чином  шляхом проведення загальної політики (сільське господарство, рибальство, транспорт, навколишнє середовище, зовнішня торгівля, розвиток, конкурентна та регіональна  політика, енергетика, митний союз), а  також спільних проектів і програм (наукові дослідження і розробки, телекомунікації, координація економічної політики держав-членів з метою економічного і соціального згуртування, соціальна політика, економічний і валютний союз).

     Стверджувалося: євро - це означає більше робочих  місць. Не збулося. Рівень безробіття в  єврозоні і 25 країнах ЄС становив у 2004 році 9,0%. Безробіття зростає.

     Хронологічні  рамки дослідження обмежуються  періодом з 2002 року, коли в країнах  ЄС особливо загострилася проблема безробіття по 2004 рік. Кінцеві тимчасові рамки  вибрані з розрахунку доступності  останніх фактичних матеріалів та статистичних даних Європейського союзу. При  цьому проблема безробіття в країнах  ЄС не вичерпується установленим періодом, ця проблема має тривалий характер і вимагає подальших досліджень.

     Проблеми  ринку робочої сили в країнах  Європейського союзу стають все  більш актуальними у зв'язку з  глобалізацією світової економіки, зміною структури загальноєвропейського  ринку робочої сили. Цим пояснюється  актуальність і значимість теми даної  роботи.

     Предметом даного дослідження є проблема безробіття в країнах ЄС і політика ЄС у галузі вирішення даної проблеми.

     Цілі  даної роботи наступні:

     1) Проаналізувати ситуацію на ринку  праці країн Європейського союзу;

     2) визначити заходи, які приймаються  щодо стабілізації ринку праці Європейського союзу;

     3) розглянути Європейську Соціальну  Програму на період 2005-2010 рр..  
 
 
 
 

1. Ситуація  на ринку праці  ЄС

     1.1 Загальний рівень безробіття

     Рівень  безробіття в єврозоні і 25 країнах  ЄС склав у травні 2004 року 9,0%. Необхідно  нагадати, що в травні 2003 року рівень безробіття в єврозоні становив 8,9%, а в 25 країнах ЄС - 9,1%.

     Найнижчий рівень безробіття в травні 2004 року відзначений на Кіпрі, в Люксембурзі  і Австрії (скрізь 4,2%), Ірландії (4,5%), Великобританії (дані за березень - 4,7%) і Нідерландах (дані за квітень - 4,9%). Найвищий рівень безробіття зафіксований в Польщі (18,9%), Словаччині (16,4%), Литві (11,5%) та Іспанії (11,1%).

     Дванадцять  країн Європи повідомили про збільшення рівня безробіття протягом року, одинадцять - про зменшення, ситуація з безробіттям  у двох країнах залишилася без змін.

     Найбільше зростання безробіття в щорічному  обчисленні відзначений в Нідерландах (3,6% у квітні 2003 і 4,9% у квітні 2004 року), Швеції (5,4% і 6,7%), Люксембурзі (3,6% і 4 , 2%) та Данії (5,4% у квітні 2003 року і 6,0% у квітні 2004 року).

     Саме  ж значне зниження безробіття в щорічному  вирахуванні було відзначено в Естонії (10,4% і 9,1%), Литві (13,0% і 11,5%) та на Кіпрі (4,5% і 4,2%).

     При цьому рівень чоловічої безробіття виріс за період з травня 2003 року по травень 2004 року в єврозоні з 7,9% до 8,0%, а в 25 країнах ЄС, навпаки, зменшився  з 8,4% до 8,3%. Рівень жіночого безробіття в травні в єврозоні та ЄС не змінився і залишився колишнім - 10,2% і 10,0% відповідно.

     Рівень  безробіття серед молоді до 25 років  в єврозоні склав у травні 2004 року 17,4%, а в 25 країнах ЄС - 18,2%. Найнижчий  рівень безробіття серед молоді до 25 років відзначений в Австрії (6,9%), Ірландії (8,1%) та Нідерландах (9,5%, згідно з даними за квітень 2004 року). Найвищий - у Польщі (39,6%), Словаччини (28,3%), Італії (27,1% у січні 2004 року) і Греції (27,1% у грудні 2003 року).

     Рівень  безробіття в країнах, що вступили в  Європейський Союз у травні 2004 році, в середньому помітно перевищує  рівень «старих» країн ЄС - це особливо видно на прикладі Польщі та Словаччини, де рівень безробіття в 2004 році перевищив 18%. У той же час, якщо в 15 «старих» країнах ЄС є тенденція до збільшення рівня безробіття, то в «нових»  країнах ЄС відзначається зворотна ситуація - в ​​Латвії, Литві та Словаччині рівень безробіття знизився на 2% протягом двох останніх років. У  деяких «нових» країнах ЄС рівень безробіття виявився нижче середнього по ЄС - на Кіпрі, в Чеській Республіці, Угорщині та Словенії. (1)

     Наприклад, рівень безробіття в травні 2004 року склав у США 5,6%, а в Японії - 4,6%. 2 Але оскільки середній рівень безробіття в «нових» країнах ЄС вище, ніж  в ЄС-15, то середні показники рівня  безробіття ЄС-25 помітно підвищилися  і перевищують рівень безробіття в США і Японії.

     Слід  сказати, що проблема безробіття існує  не тільки в цифрах, від цього  страждають люди. 5-го червня 2003 року в  Афінах, в Салоніках, в Патрах і  ще в декількох містах Греції пройшли мітинги і демонстрації проти безробіття, організовані Всеробітничий бойовим фронтом (ПАМЕ).

     Потрібно  зазначити, що проблема безробіття в останні роки стала більш ніж актуальною для Греції, тому що ряд підприємств були закриті, а ще кілька приватизовані, в результаті чого багато робітників можуть стати безробітними. Греції вже більше 550 тисяч безробітних (11,5%), а ще тисячі людей працюють лише кілька годин на тиждень, і в зв'язку з цим, офіційна статистика не вважає їх безробітними.

     Виступаючи  на мітингу ПАМЕ в Афінах Д. Теодору - Голова галузевої федерації працюючих текстильної й шкіряної промисловості, відзначив, що «причина безробіття, пов'язана з проведеним курсом, який служить інтересам плутократії». Він також підкреслив, що «Маастрихтські угоди, яке в Греції підтримали соціал-демократи (ПАСОК), консерватори (НД) і ново-ліві (СІН), було на руку лише капіталістам. Для ПАМЕ, для класового профспілкового руху Греції боротьба за право на працю, проти звільнень та безробіття, за завоювання відповідають сучасних потреб трудящих, пов'язана з радикальними політичними і соціальними змінами в країні. Ця боротьба за створення спільного Фронту робітничого класу з іншими народними шарами, за повалення влади капіталу, за курс народних соціальних сил ».

     У теж час у заяві Політбюро  ЦК Компартії Греції (ККЕ) з проблеми безробіття відзначається, що проблема безробіття в рамках ЄС буде ще більше загострюватися. ККЕ пропонує 10 конкретних заходів з підтримки безробітних  та їх сім'єю і в той же час підкреслює, що цю проблему, як і інші основні  проблеми трудящих неможливо розв'язати  в умовах капіталізму. ККЕ виступає за створення антиімперіалістичного антимонополістичного Фронту, який буде боротися проти заходів транснаціональних монополій до встановлення в Греції народного господарства, де основні засоби виробництва буде усуспільнено і буде державне всенаціонального планування. ККЕ відзначає, що для встановлення такої моделі економіки на користь робітничого класу, бідного селянства та інших народних верств необхідне створення потужного народного більшості, яка буде боротися за перехід влади в народні руки. У нинішніх умовах зміцнення Компартії Греції буде сприяти такому напрямку подій. 1

     Таким чином, проблема безробіття в країнах  Європейського союзу більш ніж очевидна.  
 
 
 
 
 
 
 

     1.2 Динаміка оплати  праці та вартості  робочої сили 

     Країни  «старого» ЄС впевнено очолюють світовий рейтинг вартості робочої сили, складений  британською фірмою Mercer Human Resource Consulting. Першою йде Бельгія, де середньостатистичний робітник обходиться роботодавцю в 53 577 євро за рік, за нею Швеція (52 800) і Німеччина (50 445). Слід сказати, що позаду залишилися США (33 195) і Японія (45 839).

     Огляд засвідчив також величезний розрив у вартості робочої сили між ЄС 15-ти і країнами, що приєдналися до нього в 2004 році. Так, показник Латвії становит тільки 4 752 євро, Литві-5 649, Словаччини-6 541. Найдорожчою в цьому сенсі  з нових членів ЄС є Словенія-18 765, а найдешевшою зі старих-Португалія (18 889). 1

     Висока  зарплата в країнах ЄС спричиняє  великі витрати для роботодавців. Як наслідок - проблема зайнятості в  приватному секторі, високе безробіття в окремих регіонах, «йдуть» галузі промисловості. До числа слабоконкурентних  галузей, таких як вуглевидобувна і  сталеливарна промисловість, додалося велике і малорентабельних сільське господарство нових країн Європейського союзу.

     Звичайно, безробіття залишається однією з  головних проблем. На дуже висока в  нових країнах Євросоюзу, наприклад, у Польщі - 18%. Це поповнює океан проблем Європейського союзу. 2  
 
 
 
 
 
 
 

     1.3 Тривалість робочого  дня по країнах  ЄС 

     У країнах Європи, що вступили в Європейський Союз останніми, трудовий день у працівників  довше, а відпустки, навпаки, коротше, ніж у тих країнах, які вже  давно є членами ЄС. У цілому, різниця складає 112 годин за рік, що дорівнює майже трьом робочим тижням.

     Ці  цифри стали відомі завдяки дослідженню, проведеному організацією European Industrial Relations Observatoryn (EIRO), штаб-квартира якої знаходиться  в Ірландії, в Дубліні. У дослідженні  було проведено порівняння тривалості робочого дня у 15 «старих» країнах-членах ЄС, 10 «нових», а також у Болгарії, Румунії і Норвегії.

     Так, згідно з отриманими результатами, у шведів, приміром, крім вихідних, у  минулому році було в середньому ще 44 вільних від роботи дні. Це майже  у два рази більше, ніж встановлена  ​​трудовими договорами тривалість відпустки в таких країнах, як Естонія, Литва, Словенія і Польща. Показники  Фінляндії по протяжності святкових  днів і відпусток виявилися досить середніми.

     У принципі ж, на території Європейського  Союзу кількість оплачуваних  неробочих в різних країнах різна. Найбільше пощастило шведам: в середньому їх відпустка триває 33 дні. У Голландії, Данії та Німеччини стан справ лише трохи гірший.

     У Фінляндії ж тривалість оплачуваної  відпустки становить у середньому лише 25 днів, що навіть менше середніх показників по Європі, рівних 27 дням.