Автономная республика Крым

Морськими воротами Криму  є чотири морських торгівельних порти (без міста Севастополя) – Євпаторійський, Керченський, Феодосійський, Ялтинський морський торговельний порт та Державна судноплавна компанія «Керченська поромна переправа», що базується в порту «Крим».

Порти є сучасними  високомеханізованими підприємствами по перевалці генеральних, навалювальних  та наливних вантажів.

Маючи достатній причальний фронт, сучасну перевантажувальну  техніку, засоби, що забезпечують безпеку мореплавання, вони можуть приймати вантажні судна вагою (дедвейтом) 10 тисяч тонн. Річна потужність переробки вантажів кримськими портами становить 10930 тисяч тонн.

Ялтинський морський торговельний порт приймає круїзні  судна як під українським прапором, так і під прапорами інших країн.

Керченська поромна  переправа з'єднує через Керченську протоку морськими лініями Крим з Краснодарським краєм Російської Федерації, через яку за допомогою  поромів перевозять пасажирів, легкові  та вантажні автомобілі.

Зовнішньоекономічна діяльність

У Криму створені умови  для стабільного розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Завдяки цьому автономія  досягла певного нарощування  обсягів експорту, зниження обсягів  імпорту та обсягів товарообмінних (бартерних) операцій. Протягом багатьох років автономія за обсягами зовнішньоторгівельних операцій має позитивне сальдо.

Із 1999 року в Криму  спостерігається тенденція збільшення обсягів зовнішньоторгівельного обороту  товарів та послуг.

Сьогодні Крим входить  до десятки регіонів України, де найбільш активно залучаються іноземні інвестиції. Частка прямих іноземних інвестицій республіки в загальному обсязі по Україні становить 3,8 %.

У товарній структурі  експорту за останні роки переважали барвники та пігменти, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, чорні метали, мідь та вироби з неї, електричні машини, механічні машини та устаткування.

У товарній структурі  імпорту товарів основна частина  — це машини та устаткування, засоби наземного транспорту, плавучі засоби, пластмаси та вироби з них, вироби з чорних металів, прилади та апарати.

Крим залишається (у  межах держави) вагомим експортером  продукції хімічної промисловості  — барвників, продуктів неорганічної хімії, а також постачальником риби та рибопродуктів, електричних машин.

Найзначнішими експортерами на сьогодні залишаються:

• ВАТ «Кримський содовий завод»
• ДАК «Титан»
• ВАТ «Бром»
• ВАТ "Фірма «СЕЛМА»
• Фірма «Союз-ВІКТАН» ЛТД
• ВАО «Масандра».

Експорт товарів здійснювали  понад 270 підприємств Криму, по імпорту  одержали товари понад 410 підприємств.

Найбільші обсяги експортних постачань здійснюються в Російську  Федерацію, США, Туреччину, Австрію.

Значне місце в зовнішньоторгівельному обороті республіки займає експорт  послуг. Основними підприємствами-експортерами послуг, як і раніше, залишаються Керченський, Ялтинський та Феодосійський морські порти, установи курортно-туристичної сфери. Слід відзначити, що транспортні послуги значно перевищують експорт послуг індустрії туризму і відпочинку.

Зовнішню торгівлю послугами  здійснювали 267 підприємств Криму з партнерами зі 132 країн світу. Основним торговим партнером, як і раніше, залишається Російська Федерація, на долю якої приходиться близько 40 % усього зовнішньоторгівельного обороту послуг Автономної Республіки Крим.

 

 

4. Характеристика системи розселення

Таблиця 1 Форми розселення в АР Крим

Форми розселення	Кількість населених  пунктів	Чисельність населення  тис. чол	Основні функції
Міста	11	1217062	Міста відносяться до малих і середніх, які виконують  курортне призначення, тобто лікування відпочинок, туризм, а також слугують місцем роботи населення.
Села	944	1953996	Переважна більшість  сіл відноситься до дрібних, які  є осередком життя переважної більшості жителів Криму.
Смт	56

 

Адміністративно-територіальний поділ АР Крим

 

В адміністративному  відношенні Автономна Республіка Крим складається з 25 регіонів: 14 районів (з переважно сільським населенням); 11 територій, підпорядкованих міським радам міст республіканського підпорядкування (з переважно міським населенням). Деякі з цих 11 територій займають велику площу і включають в себе багато населених пунктів крім міста-центру. 18 територій (14 районів і 4 найбільш обширних міськради) прийнято називати регіонами Криму. Регіони, в свою чергу, складаються з міських, селищних і сільських громад. Територія, підпорядкована міській раді Севастополя, а також відноситься до Херсонської області північна частина Арбатській стрільці розташовані на Кримському півострові, але не входять до складу республіки. У Криму 1 місто загальнодержавного підпорядкування (Севастополь). 11 міст республіканського підпорядкування АРК, 4 міста районного підпорядкування, 2 міста особливого типу підпорядкування (Алупка - підпорядкована міськраді Ялти, Інкерман - Балаклавського району міста Севастополя). В АРК 56 селищ міського типу, з них 8 - райцентри. 38 смт є центрами сільських рад (серед них все смт-райцентри). У Севастополі - 1 смт Кача (центр селищної ради). У Криму 37 селищ, де населення ставиться до сільського (35 в АРК, 1 у Севастополі, і 1 на краю Арабатської стрілки). В АРК 913 сіл, в Севастополі - 28, на краю Арабатської стрілки (Генічеський район Херсонської області) - 3 села. Зустрічаються й інші топоніми, такі як хутір (Хутір П'ятницького - частина Севастополя). Таким чином, в Криму 18 міст, 57 селищ міського типу, 37 селищ «сільського типу» і 944 села. Керівники місцевих державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, погодженим з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, постійним представником Президента України в Автономній Республіці Крим, а міські голови обираються територіальними громадами. Міськради мають наступні переваги перед районами (які можуть існувати на їх місці, як і було раніше): міський голова обирається територіальною громадою; міський голова стає головою міської ради; обраний міський голова зазвичай призначається головою міської державної адміністрації; міська рада має додаткові важелі впливу на підлеглі селищні та сільські ради, яких немає у районної ради - в цілому це не дає селищним радам займатися місництвом, і ігнорувати інтереси всього міста-регіону. Все це разом дає можливість міськрадам бути менш залежними, ніж райони, від влади України і АРК, що зазвичай є сприятливим чинником їх розвитку. Автономна Республіка Крим унікальна щодо моделі адміністративно-територіального поділу. На міськради республіканського підпорядкування припадає 9% площі і 54% населення АРК, по першому показнику республіка поступається лише Донецькій області (з 15% території, зайнятої міськрадами міст обласного підпорядкування) і випереджає гірничо-курортну Івано-Франківську область (8%), по другому АРК поступається 5 промисловим областям сходу України. У той же час, частка населення, що проживає в міськрадах, виключаючи столичний (або міськрада облцентру), дозволяє автономній республіці знаходиться на 4-му місці в Україні: Донецька область - 63% населення у міськрадах (виключаючи Донецький), Луганська - 51%, Дніпропетровська - 44%, Автономна республіка Крим - 37%.

Таблиця 2 Розрахункова та фактична чисельність АР Крим

Ранг міста	Назва міста	Фактична чисельність	Розрахункова чисельність	Відхилення розрахункової  від фактичної
1	Сімферополь (міськрада)	354617	354617	0
2	м.Керч	146899	177308	30409
3	Ялта (міськрада)	136542	118205	-18337
4	Євпаторія (міськрада)	120380	88654	-31726
5	Феодосія (міськрада)	105499	70923	-34576
6	Алушта (міськрада)	50824	59102	8278

 

Аналіз міст АР Крим показав, що лише шість з них задовольняють розрахунок за Правилом Ципфа. В результаті були виявлені розбіжності між фактичними і розрахунковими показниками, найбільше відхилення спостерігається по місту з п’ятим  рангом -34576, а найменше – з шостим.

 

 

http://crimea.ukrgold.net/page/4199/

 

http://www.sf.ukrstat.gov.ua/2010/operativ/arhukodem2-032012.htm

http://govuadocs.com.ua/docs/457/index-153737.html?page=8

http://pk.napks.edu.ua/library/compilations_vak/eiu/2008/1/p_7_13.pdf