Державний борг і кредитна політика: особливості взаємозв’язку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ВАДИМА ГЕТЬМАНА ”

Кафедра фінансів

 

 

Індивідуальна робота

З дисципліни:

“Управління державним боргом”

Блок №3

На тему:

«Державний борг і кредитна політика: особливості взаємозв’язку»

 

 

 

 

Виконав: студент 5-го курсу

Онищенко Ігор Валентинович

1 групи,

ФЕФ

спеціальності 8508/1

 

 

Київ-2013

План

1. Державний борг України та його види;
2. Кредитна політика України;
3. Взаємозв*язок державного боргу і кредитної політики;

 

1. Державний борг України.

Внутрішній  державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і  фірмам даної країни, які володіють  цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний  борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами  створення і збільшення державного боргу є:

1. збільшення  державних видатків без відповідного  зростання державних доходів;

2. циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

3. скорочення  податків з метою стимулювання  економіки без відповідного коригування  (зменшення) державних витрат;

4. вплив політичних  бізнес-циклів – надмірне збільшення  видатків напередодні виборів  з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Абсолютний  розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

• відношення боргу  до ВВП;

• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від  характеру наслідків впливу боргу  на економіку, їх поділяють на короткострокові  та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий  інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими  перспективами визначається фінансове  здоров’я країни.

Україна у 2011 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 53 млрд 486,71 млн. грн. Про це йдеться у прогнозних розрахунках Мінфіну України платежів за діючими державними борговими зобов'язаннями до повного їх погашення станом на 14 жовтня 2010 р.

Так у 2011 р. на обслуговування державного боргу піде 19 млрд 611,56 млн  грн (внутрішнього - 13 млрд 256,02 млн грн; зовнішнього - 6 млрд 355,54 млн грн), а  на погашення - 33 млрд 875,15 млн грн (внутрішнього - 25 млрд 802,99 млн грн, зовнішнього - 8 млрд 072,16 млн грн).

Україна у 2012 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 47,399 млрд грн, у 2013 р. - 55 млрд 510 млн грн, у 2014 р. - 39 млрд 301 млн грн.

У 2013 р. Україна  спрямує на погашення зовнішнього  боргу 31 млрд грн, а на обслуговування - 5 млрд 596 млн грн.

Прогнозні дані Мінфіну розраховані до 2060 р., коли Україна має сплатити 15 млрд 268,5 млн  грн на погашення боргу Міжнародному валютному фонду.

Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України станом на 31 серпня 2010 р. склала 48 млрд 304 млн 420,87 тис. дол., або 380 млрд 933 млн 493,38 тис. грн. Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів.

Державний борг склав 36 млрд 368 млн 854,91 тис. долл. або 286 млрд 808 млн 426,65 тис. грн. Гарантований борг - 11 млрд 935 млн 565,96 тис. долл. або 94 млрд 125 млн 066,73 тис. грн.

У 2009 р. держборг України збільшився на 61,3%, до 39,685 млрд дол.

Старший аналітик компанії Astrum Investment Management Олексій Блінов прогнозував раніше, що держборг України  до кінця 2010 р. досягне 28% ВВП. За його словами, основним чинником зростання державного боргу в серпні був випуск ПДВ-облігацій на суму 16,4 млрд грн.

На сьогоднішній день прямий державний борг складає 26,1% від оцінюваного експертами обсягу ВВП в 2010 р. При цьому відношення сукупного (прямий + гарантований) державного боргу до ВВП складає 34,6%. Дані показники говорять про те, що Україна володіє досить низьким борговим навантаженням порівняно з іншими економіками, що розвиваються.

 

2. Кредитна політика в Україні.

Розробка стратегії  та боргової політики пов'язана з:

• Вивченням макроекономічного становища України з точки зору боргового навантаження та визначення оптимальної середньо- та довгострокової боргової політики;
• Визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування;
• Вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення;
• Організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України.

За способами  використання державний борг поділяється  на активний і пасивний.   

 Активний  борг - це таке використання фінансових  ресурсів, яке передбачає забезпечення  економічного зростання. Він пов'язаний  з проведенням інвестиційної  і інноваційної діяльності, збільшенням попиту в країні, підтримкою конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, збільшенням експортного потенціалу, стримуванням інфляції та ін.

Державний борг розглядається як пасивний тоді, коли одержані кошти направляються на поточне споживання. Такі виплати теж здійснюють вплив на розвиток економіки, але не розглядаються як фактор економічного зростання.

В окремих випадках держави-боржники вдаються до проведення дострокового викупу боргу. Такі операції мають місце коли є можливості для швидкого нарощування валютних резервів. А це досягається за рахунок нарощування темпів зростання ВВП і стимулювання експорту. В умовах, коли на фінансових ринках державні борги продаються з високим дисконтом, позичальнику стає вигідним проведення дострокового викупу боргу. Тоді загальна сума боргу зменшується, причому такого результату досягають без узгодження з кредиторами.

Важливим залишається  питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх  запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання. Виділяють три способи можливого використання залучених ресурсів:

• Фінансове розміщення, коли із зовнішнього джерела здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;
• Бюджетне використання, при якому залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання залучених з міжнародного ринку ресурсів є найменш ефективним;
• Змішане  бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

В українській  практиці великого поширення набув  найменш ефективний спосіб, коли нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування наявного зовнішнього боргу.

 

3.  Взаємозв*язок державного боргу і кредитної політики.

Світова бюджетна практика показує, що є кілька основних шляхів розв'язання проблеми бюджетного дефіциту, серед яких можна назвати перегляд видатковій частині державного бюджету, емісію грошей, збільшення податкового навантаження на економіку й здійснення запозичень на фінансовому ринку.

Перегляд видатковій частині державного бюджету як засіб  боротьби з бюджетним дефіцитом використовується урядами країн нечасто, оскільки містить певні протиріччя. Так, скорочення видатковій частині державного бюджету може, з одного боку, зменшити і навіть усунути бюджетний дефіцит, з другого - призвести до зростання політична і соціальна напруженості у суспільстві, оскільки найчастіше уряд намагається знизити Витрати розвиток соціальної сфери. Натомість, це негативно позначиться формуванні позитивного іміджу політичної сили, а її цей час керує урядом. Тому уряду країн намагаються використати інші методи боротьби з бюджетним дефіцитом, уникаючи цим застосування такого методу практично.

Емісія грошей покриття бюджетного дефіциту розв'язати  поставлене урядом завдання, хоч і  в цьому іншу, більш загрозливу для економіки, проблему - інфляцію. Грошова емісія неминуче збільшить грошову масу у спілкуванні, як і призведе до розвитку інфляційних процесів. Зростання ціни продукцію масового споживання і знецінення заощаджень населення сформують негативне ставлення до уряду, що знаходиться при владі. Тому його усунення дефіциту бюджету рідко використовують у у світовій практиці.

Використання  методу збільшення податкового навантаження на економіку усунення бюджетного дефіциту стимулюватиме поступовий перехід  суб'єктів підприємницької діяльність у тіньової сектор економіки, що цілком анулює користь від підвищення податкових ставок і сум усіляких зборів.

Варіант залучення  коштів на фінансовому ринку має  менше недоліків, ніж запропонованих шляхів усунення бюджетного дефіциту, оскільки в разі, по-перше, уряд може швидко залучити до цьому ринку необхідну суму коштів, а по-друге, одне уряд займає кошти у борг, а потім уже зовсім інше шукає шляху, як борг повернути. Інакше висловлюючись, питання повернення боргу вирішуватиметься не відразу, а лише за певний проміжок часу - відповідно до закінченням термінів погашення кредитів. Саме тому такий метод усунення бюджетного дефіциту використовують у міжнародної фінансової практиці найчастіше.

Після вибору останнього варіанти рішення поставленої проблеми уряд робить вибір між внутрішнім і зовнішніх ринками запозичення коштів. Найоптимальнішим,сточки зору національної економіки, можна було б вважати вибірправительством-заемщиком внутрішнього позикового ринку, оскільки вона дає можливість саме вітчизняним кредиторам мати прибутки як відсотків за позики, що також стимулювати зростання національної економіки, а чи не фінансувати зростання економік інших країнах. Проте цей засіб привернення коштів має свої вади, окільки така її залучення коштів не збільшує загальний обсяг фінансових ресурсів держави, а лише здійснює внутрішнє перерозподіл ресурсів між галузями економіки, що, своєю чергою, зменшує обсяги кредитування приватного сектору усередині країни та цим скорочує виробництво національний продукт. Іншим негативним моментом залучення коштів на внутрішньому фінансовому ринку і те, що, зазвичай, такий ринок кожної країни, здійснює ринкових перетворень, неспроможний задовольнити потреби уряду у необхідної сумі грошей. У разіправительство-заемщик муситиме шукати їх у світовому ринку запозичень, яка зможе повною мірою забезпечити його необхідними обсягами фінансових ресурсів. Ось тому й виникають державні запозичення, дозволяютьправительствам-заемщикам збільшувати зростання економік у тому країнах, а кредиторам - отримувати дохід у вигляді відсотків за позики. Малюнок показує, що сьогодні основними споживачами на світовомузаемном ринку виступає група розвинутих країн, серед яких помітно виділяється головний потужний споживач - США перевищив на які припадає близько половини запозичених коштів. Крім цієї держави, суттєві запозичення здійснюють Іспанія, та Італія: їм належать, відповідно, частки 7,3% і аналогічних сім. 

>Рис.1.Крупнейшиестрани-заемщици  за станом 2009 р.

На етапі  державний борг вже сприймається як невід'ємний елемент державного регулювання економіки, як інструмент, дозволяє державі пом'якшити вплив економічної кон'юнктури. Доцільно відзначити, що сьогодні його присутність серед державних бюджетах істотних дефіцитів є (див. табл.1).

Таблиця 1

Частка бюджетного дефіциту (профіциту) в ВВП (%)

Країни	Роки
	2009	2010	2011	2012	2013 (прогноз)
Японія......	-4,0	-3,4	-4,7	-7,1	-7,2
Великобританія	-2,6	-2,7	-4,2	-7,2	-8,1
Канада......	1,3	1,4	0,5	-1,5	-1,9
Німеччина.....	-1,5	-од	-0,1	-3,3	-4,6
Франція.....	-2,4	-2,7	-3,3	-5,5	-6,3
Італія......	-3,4	-1,6	-2,7	-3,9	-4,3
США.......	-2,2	-2,9	-6,4	-12,0	-8,9
Австралія....	2,1	1,6	1,7	1,8	1,7
Росія......	8,3	6,8	5,3	-2,6	-2,0
Китай......	-0,7	0,9	-0,1	-2,0	-2,0