Економічний аналіз тісно пов’язаний також з  фінансуванням і кредитуванням  підприємств. Без знання діючого  порядку фінансування і кредитування відповідних галузей національної економіки, взаємозв’язків з фінансовими  і кредитними органами і закладами  неможливо кваліфіковано проводити  аналіз господарської діяльності. З  іншого боку, ставки виплат в бюджет, умови отримання кредитів, проценти виплат за користування кредитами і  інший фінансово-кредитний інструментарій постійно удосконалюється з урахуванням  результатів аналізу, який показує  ефективність впливу цих важелів  на виробництво.

     Серед наук не економічного напряму в першу  чергу слід виділити математичні  і технологічні. Необхідність рішення  складних економічних задач стала  потужним стимулом розвитку математики. Тут достатньо згадати хоча б  історію виникнення математичного  програмування. Використання ж аналітичних  дослідженнях математичних методів  суттєво підвищило їх значимість. Аналіз став більш глибоким, обґрунтованим. За допомогою цих методів він  може проводитися більш оперативно, охоплювати більшу кількість об’єктів, вивчати значно більше інформації.

     Економічний аналіз тісно пов’язаний з такими науками, як математична статистика, економічна кібернетика, окремі положення  яких лягли в основу економіко-математичних методів розв’язання аналітичних  задач, комп’ютеризації аналітичних  розрахунків. Основою кібернетики  є системний підхід, моделювання  процесів, імітація. Кібернетика виробила методи оброблення інформації, керування  інформаційними потоками, які використовуються в економічному аналізі.

     Не  можна аналізувати той чи інший  процес виробництва не знаючи особливостей технології. Тільки інформований в  цій галузі економіст може об’єктивно оцінити результати виробництва, зробити  корисні рекомендації по їх поліпшенню. В той же час треба відмітити, що сама технологія виробництва прагне бути більш ефективною і її удосконалення неможливе без аналітичних досліджень. Яскравий приклад цьому – використання методики функціонально – вартісного аналізу.

     Результати  економічного аналізу є методологічною базою таких наук, як організація  виробництва, планування, нормування, менеджмент, маркетинг, а знання основних положень цих наук забезпечують правильність аналітичних розрахунків.

     Таким чином, аналіз господарської діяльності є синтезованою наукою, яка сформувалась шляхом інтеграції цілого ряду наук і  об’єднала окремі їх елементи. В  свою чергу результати аналізу використовуються іншими науками при вивченні тих  чи інших сторін господарської діяльності.

ТЕМА 3. Аналіз складу і  джерел коштів підприємства

3.1. Аналіз загального  капіталу підприємства

3.2. Аналіз джерел  формування коштів

3.3. Аналіз активів  (майна) підприємства

    При організації промислових підприємств  джерела або засновники наділяють  їх матеріальними чи грошовими коштами  у межах, необхідних для виконання  виробничої програми. Ці кошти є  матеріальною основою будь-якого  процесу відтворення і поділяються  на засоби праці і предмети праці.

    Загальний капітал підприємства – це підсумок балансу, який показує суму коштів підприємства (актив) та суму джерел утворення цих коштів (пасив). Загальний капітал є валютою балансу. Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства і заслуговує на позитивну оцінку.

    Капітал класифікують за такими ознаками:

1. за напрямом використання (актив балансу):

• основний капітал – це статті розділу І активу балансу, його сума дорівнює підсумку за цим розділом. Основний капітал є немобільним;

• оборотний капітал – це статті розділів ІІ і ІІІ активу балансу, його величина дорівнює сумі підсумків за цими розділами. Оборотний капітал – це мобільний капітал.

2. за ознакою власності:

• власний капітал – це статті розділу І пасиву балансу, а його величина дорівнює підсумку за цим розділом;
• позиковий капітал – це статті розділів ІІ, ІІІ та ІV пасиву балансу, його величина дорівнює сумі підсумків цих розділів.

3. за тривалістю використання:

• довгостроковий (постійний, перманентний) капітал – це статті розділів І, ІІ і ІІІ пасиву балансу, цого величина дорівнює сумі підсумків цих розділів;
• короткостроковий (змінний) капітал – це статті розділу ІV пасиву балансу, його величина дорівнює підсумку цього розділу.

    Класифікація  капіталу за видами наведена на рис. 3.1.

    Активи  підприємства – це все наявне майно і цінності разом з борговими правами, розташовані у лівій частині балансу. Активи згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності.  

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 3.1. Класифікація капіталу за видами 

    Пасиви – це джерела утворення активів, тобто власні кошти (статті розділу І пасиву балансу) і позикові (статті розділів ІІ і ІІІ пасиву балансу). Згідно з П(С)БО 2 залежно від терміну погашення позикові кошти поділяються на довгострокові фінансові зобов’язання (статті розділу ІІІ пасиву балансу) і поточні зобов’язання (статті розділу ІV пасиву балансу). До довгострокових зобов’язань належать :

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов’язання;
• відстрочені податкові зобов’язання;
• інші довгострокові зобов’язання.

До довгострокових включаються ті зобов’язання, що не підлягають погашенню протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

    Поточні зобов’язання – це ті, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців, починаючи з дати балансу.

    Згідно  П(С)БО 11 зобов’язання забезпечення –  це зобов’язання, сума або строк  погашення якого на дату балансу  не визначені.

    Непередбачені зобов’язання в балансі не показуються, а відображаються на позабалансових рахунках.

    Суму  активів коригують деякі контрактивні статті. До них належать: знос нематеріальних активів, знос основних засобів та резерв сумнівних боргів. Ці статті не можна  віднести до числа пасивів, бо вони не відображають ні зобов’язань, ні капіталу. Всі ці рахунки, незважаючи на те, що завжди мають кредитові сальдо, записуються на зменшення облікової вартості дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги), і таким чином відтворюють їх справжню балансову вартість.

    Зменшує (коригує) суму пасивів така контрпасивна стаття як збитки. Дебетове сальдо на рахунках фінансових результатів (збитки) не може бути віднесене до активів, бо не відображає ні наявних цінностей, ні очікуваних. Збитки зменшують розмір власного капіталу, тому записуються до першого розділу пасиву зі знаком мінус.

    Для загальної оцінки фінансового стану  підприємства можна складати спрощений (агрегований) баланс. При побудові спрощеного балансу зменшують кількість  статей балансу, що підвищує його наочність  і полегшується аналіз.

    Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення  “хворих” статей балансу:

• наявності в балансі сум по рядках “Збитки минулих років” і “Збитки поточного року”, що свідчить про незадовільну роботу підприємства;
• наявності сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк;
• наявності сум за статею інші оборотні активи;
• наявності простроченої кредиторської заборгованості.

    Доцільно  порівнювати аналізований баланс з  плановим, з балансами минулих  років, з даними підприємств-конкурентів, з кращими підприємствами галузі.

    Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану можна зіставляти зміни підсумку валюти балансу зі змінами фінансових результатів  діяльності підприємства (виручкою від  реалізації продукції (робіт, послуг), прибутком від реалізації, операційним  прибутком, чистим прибутком).

    Для цього розраховується коефіцієнт зміни валюти балансу за формулою:

    К_вб = (ВБ_ср1 – ВБ_ср0) / ВБ_ср0 · 100,      (3.1)

    де: К_вб – коефіцієнт зміни валюти балансу;

ВБ_ср1, ВБ_ср0 – середня величина підсумку балансу за звітний і попередній періоди відповідно.

Середня величина підсумку балансу за звітний  та попередній період розраховується як сума валют балансу на початок  і кінець відповідного періоду, поділена на 2.

    Коефіцієнт  зміни виручки  від реалізації продукції (робіт, послуг) розраховується за формулою:

    К_вр = (ВР₁ – ВР₀) / ВР₀ · 100,       (3.2)

    де: К_вр – коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

    ВР₁, ВР₀ – виручка від реалізації за звітний і попередній періоди відповідно.

    Коефіцієнт  зміни прибутку (від реалізації, операційного, чистого) розраховується за формулою:

    К_пр = (ПР₁ – ПР₀) / ПР₀ · 100,       (3.3)

    де: К_пр – коефіцієнт зміни прибутку (від реалізації, операційного, чистого);

    ПР₁, ПР₀ – прибуток (від реалізації, операційний, чистий) за звітний і попередній періоди відповідно.

    Випереджання  темпів росту даних показників порівняно  з темпами росту валюти балансу  свідчить про покращення використання засобів на підприємстві в динаміці, а відставання – про погіршення використаних засобів.

    Для того, щоб аналіз загального капіталу підприємства (валюти балансу) був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих  його статей. Така оцінка здійснюється за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів. При горизонтальному аналізі  виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу  за певний період, дається оцінка цим  змінам. Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін. Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується аналітичний баланс. Порівняльний аналітичний баланс характеризує структуру балансу і динаміку його статей. Він систематизує попередні розрахунки.

3.2. Аналіз джерел  формування коштів

    Статті  пасиву балансу дають змогу визначити  зміни в структурі власного і  позикового капіталу, постійного і  змінного, розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. У сучасних умовах структура капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства – його довгострокову  платоспроможність, величину доходу, рентабельність.

    Фінансовий  стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

    Велике  значення для самостійності і  незалежності підприємства має власний  капітал. Для кредиторів та інвесторів бажана наявність значної частки власного капіталу, оскільки в цьому  випадку менший фінансовий ризик  і у них буде впевненість в  поверненні своїх вкладень. Але на практиці ефективність використання позикового капіталу, як правило, вища, ніж власного.

    Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою  залежить фінансовий стан підприємства.