Интелектуальная собственность конспект лекций

За своєю суттю раціоналізаторські пропозиції близькі до винаходів  і корисних моделей. Однак на відміну  від винаходів і корисних моделей, до яких висувається вимога світової новизни, для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, тобто невідомості у межах юридичної особи, якій вони подаються. У той же час для набуття прав на винаходи та корисні моделі вони повинні бути промислове придатні, а для раціоналізаторських пропозицій цього недостатньо, оскільки вони мають бути корисними, тобто дозволяти одержати економічний, технічний або інший позитивний ефект (наприклад, підвищення продуктивності виробництва чи якості продукції, поліпшення умов та безпеки праці, зниження негативного впливу на навколишнє середовище, економія ресурсів тощо).

Зроблена особою пропозиція стає об'єктом інтелектуальної власності лише у випадку офіційної кваліфікації її як раціоналізаторської юридичною особою, якій вона подана. У зв'язку з цим, щоб мати перспективу бути визнаною раціоналізаторською пропозиція повинна бути новою, корисною та стосуватися будь-якої сфери діяльності юридичної особи, якій вона подається. Лише при відповідності цим трьом обов'язковим вимогам є сенс використовувати раціоналізаторську пропозицію. До того ж, подаючи заяву про визнання пропозиції раціоналізаторською, автор автоматично погоджується, що у випадку кваліфікації її як об'єкта Інтелектуальної власності юридична особа набуде права на її використання за певну винагороду.

Юридична особа, яка  прийняла до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинна її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення.

За результатами розгляду заяви може бути прийнято одне з  таких рішень:

1) визнати пропозицію  раціоналізаторською і прийняти до використання;

2) провести дослідну  перевірку пропозиції;

3) пропозицію відхилити  (належним чином обґрунтувавши причину).

Якщо буде прийнято рішення  про визнання пропозиції раціоналізаторською, то автору (співавторам) має бути видано свідоцтво (свідоцтва) на раціоналізаторську пропозицію.    Цей документ підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання, авторство і являє собою лист з відомостями про раціоналізаторську пропозицію.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію містить:

1) назву юридичної  особи, що видає свідоцтво;

2) назву раціоналізаторської пропозиції;

3) прізвище автора (чи  співавторів);

4) дату подання пропозиції;

5) дату визнання пропозиції  раціоналізаторською;

6) номер, за яким  вона зареєстрована у журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій;

7) підпис керівника юридичної особи із зазначенням його прізвища та ініціалів, що скріплюється печаткою (п. 2.2 Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, затвердженого наказом Державного патентного відомства України від 22 серп. 1995 р. № 129).

      У разі, коли свідоцтво загублене, на  прохання автора (співавторів) юридична  особа видає дублікат.

      Обсяг  правової охорони раціоналізаторської  пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор (раціоналізатор) та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Безумовно, автором є фізична особа, творчою працею якої її створено, причому незалежно від того, де вона працює.

       Автор  раціоналізаторської пропозиції  має такі особисті немайнові  права: право авторства, право  на ім'я, право на найменування раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет. Що стосується майнових прав, то вони зводяться до права на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Зокрема, винагорода автору виплачується за домовленістю сторін з врахуванням обсягу використання раціоналізаторської пропозиції. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі (ч. 2 ст. 484 ЦК).

5.4. Право інтелектуальної  власності на селекційні досягнення.

Селекційними  досягненнями є результати діяльності у вигляді сортів та гібридів рослин і порід тварин із заданими ознаками.

 Правовому регулюванню  селекційних досягнень присвячено гл. 42 ЦК, Закон України „Про охорону прав на сорти рослин" та „Про племінне тваринництво".

Селекційним досягненням  у рослинництві є новий сорт рослин.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих

    Про охорону  прав на сорти рослин: Закон  України від 21.04.1993 р. в ред.  Закону від 17.01.2002 р. зі змін, та доп. // Відом. Верхов. Ради України. -2002. - № 7. - Ст. 278.

" Про племінне тваринництво: Закон України від 15.12.1993 р.  в ред. Закону від 21.12.1999 р. // Там же. -2000. - № 6-7. - Ст. 37.

      Різновидами  сорту, на які можуть набуватися  права, є клон, лінія, гібрид  першого покоління, популяція.

Критеріями придатності  сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього є

• новизна,
• відмінність,
• однорідність
• стабільність сорту.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, селекціонер чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: на території України - за рік до цієї дати, а на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Сорт відповідає умові  відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо: а) він поширений на певній території у будь-якій державі; б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису у будь-якій публікації; в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції

       Враховуючи  різнобарв'я селекційних досягнень  у рослинництві, вирішення питання відповідності сорту критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також експертизу на придатність на поширення сорту здійснюють лише стосовно чітко визначеного переліку родів і видів рослин. У зв'язку з цим патент, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про авторство па сорти рослин стосовно включених до переліку родів і видів видається з проведенням експертизи на відповідність чи придатність сорту, а стосовно усіх інших сортів - без проведення такої експертизи під відповідальність заявників за відповідність сорту визначеним законодавством критеріям.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, вказані в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, у кінці кожного такого циклу.

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна  назва і він придатний для  поширення в Україні (ст. 12 Закону України „Про охорону прав на сорти рослин" (далі - Закон).

Назва присвоюється сорту  рослин для того, щоб набути прав на сорт та здійснити його державну реєстрацію. Назва сорту повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту та включати до себе його родове чи видове позначення і власну назву.

Сорт вважається придатним  для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.

Права на сорт набуваються  в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної  реєстрації прав. Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється незалежно від набування їх в Україні.

Тимчасова правова охорона  надається сорту після того, як особа подала заявку на сорт рослин і відомості про сорт.

Стосовно сортів рослин такою Установою є урядовий орган державного управління з питань правової охорони інтелектуальної власності на сорти рослин, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

Заявник після отримання  патенту має право на одержання  компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яку заявник повідомив про те, що відомості про заявку внесено до Державного реєстру заявок на сорти рослин, (ст. 32 Закону).

Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності  на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

На сорт рослин можуть набуватися такі права: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Особисті немайнові  права інтелектуальної власності  на сорт рослин набуває особа, яка  його створила, від дати державної реєстрації прав на сорт. Саме автору сорту належить право авторства, у зв'язку з чим він має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.

Майновими правами інтелектуальної  власності на сорт рослин, засвідченими патентом, є право на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.

Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту  полягає в тому, що ніхто без  дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу  сорту такі дії: а) виробництво або  відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з мстою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) увезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із указаних вище цілей.

Зазначене виключне право  на дозвіл чи заборону використання сорту  застосовуються і щодо сорту: а) який є похідним в основному від сорту патентовласника (суттєво успадковує ознаки сорту), за у мови, що сорт патентовласника не є похідним в основному від іншого сорту; б) який нечітко відрізняється від сорту патентовласника; в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту патєнтовласника.

Обсяг правової охорони  сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Державного реєстру права інтелектуальної власності на сорти рослин описі сорту.

Стосовно прав на сорти  рослин законодавство передбачає можливість видачі примусових ліцензій на використання сорту та перелік дій, які не визнаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин (вичерпання виключного права володільця патенту; право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт; обмеження дії виключного права володільця патенту).

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день тридцятого календарного року, а для сортів деревних та чагарникових культур і винограду - тридцять п'ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Майновим правом інтелектуальної  власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту (ст. 38 Закону).

Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає у  тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії": а) пропонування до продажу; б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь-якої із вище зазначених цілей (ст. 39і Закону).

ширенім сорту без  прав інтелектуальної власності  на нього (ст. 19і Закону).

Таким чином, виходячи з  різнобарв'я прав на сорт рослин для підтвердження наявності того чи іншого права може бути видано такі документи: І) свідоцтво про авторство на сорт - охоронний документ, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт; 2) патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет і майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; 3) свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин - охоронний документ, що засвідчує майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин1.