Порядок відкриття рахунків розпорядників бюджетних коштів в системі Державного казначейства

        "Рахунок поточних операцій";

        "Зведений балансовий рахунок".

   Рахунок поточних операцій— це основний операційний рахунок казначейства, по якому здійснюються записи про всі угоди, укладені через щоденні операції. Фактичні проводки по рахунку відбивають:

        розрахунок по щоденних чистих вимогах до банків-посередників у зв'язку з операціями з широким колом клієнтів на місцях;

        прямі операції казначейства на ЄКР;

        операції Національного банку відповідно до постійних інструкцій Центрального казначейства, наприклад щодо виплат відсотків власникам державних боргових зобов'язань.

Остаточне сальдо наприкінці робочого дня на рахунку поточних операцій може бути переказане на технічний субрахунок "Зведений балансовий рахунок". Метою цього рахунка, який відбиває сальдо наприкінці робочого дня, є спрощення заходів щодо запобігання короткостроковим порушенням рівноваги в потоках касових коштів. Дебетовий баланс на зведеному балансовому рахунку відбиває позику Національного банку казначейству та породжує вимоги до казначейства, а кредитовий баланс дає казначейству проценти. Але якщо функціонує комп'ютерна програма, що відслідковує сальдо наприкінці робочого дня по рахунку поточних операцій та вираховує відповідні проценти, тоді потреби у вільному балансовому рахунку може й не бути.

Субрахунки в регіональних відділеннях Національного банку організовані у вигляді субрахунка рахунка поточних операцій. Залишки касових коштів на регіональних субрахунках завжди е складовою ЄКР. Тому передавання грошових активів між штаб-квартирою та регіональними субрахунками є обов'язком Національного банку. У технічному плані він здійснює електронний переказ кредитових записів між субрахунками та щодня переказує залишки касових коштів з регіональних субрахунків на рахунок поточних операцій у Національному банку з тим, щоб останній правильно відбивав сальдо наприкінці робочого дня.

Основною метою субрахунків у регіональних відділеннях Національного банку є скорочення ліній зв'язку між відділеннями банків-посередників, що здійснюють операції з широким колом клієнтів у регіонах, і ЄКР у Національному банку. Ці субрахунки можуть не використовуватися в невеликих країнах з розвиненою системою електронного зв'язку в банківському секторі. Операції з широким колом клієнтів можуть здійснюватися банками-посередниками. Водночас така діяльність банків-посередників має бути організована так, щоб не допускати утворення невикористаних запасів готівки на рахунках або дроблення грошових ресурсів органів управління. А тому кожне регіональне представництво казначейства відкриває в банку-посереднику "Казначейський транзитний рахунок" і за необхідності "Казначейський поточний рахунок". [15, c. 485]

Банк-посередник, який затверджений Національним банком для здійснення операцій з широким колом клієнтів, зараховує на казначейський транзитний рахунок усі державні надходження без жодних розмежувань між ними, а також здійснює з нього платежі за всіма казначейськими платіжними дорученнями та чеками. Наприкінці робочого дня остаточне сальдо на транзитному рахунку, яке підтверджується відділенням відповідного територіального казначейства, має бути надане в найближче відділення Національного банку для врегулювання розрахунків по субрахунку ЄКР.

Дуже важливо, щоб оперативні процедури за участю трьох сторін, а саме органів Державного казначейства, банків-посередників і Національного банку України, були відпрацьовані ретельно для забезпечення безперервної роботи. Ці процедури, крім іншого, мають передбачати регулярне узгодження за операціями між зазначеними трьома сторонами. Банки-посередники мають право на певну оплату своїх послуг, що потрібно обумовити у відповідних угодах. З іншого боку, також необхідно передбачити можливість накладення штрафних санкцій, в тому разі якщо банк-посередник не виконує своїх обов'язків або безпідставно затримує зарахування державних надходжень на казначейський транзитний рахунок.

Зазначений казначейський транзитний рахунок передбачається для опрацювання більшої частини операцій з широким колом клієнтів. Водночас для його нормального функціонування та забезпечення розрахунків у той самий день або наступного дня необхідно мати надійний і швидкий зв'язок між банками-посередниками та Національним банком України. Однак у віддалених районах країни з неадекватними лініями зв'язку щоденні розрахунки можуть бути неможливими. У таких випадках казначейству потрібний казначейський поточний рахунок, що відкривається в банку-посереднику. За вказівкою казначейства через певні проміжки часу на даний рахунок (з даного рахунка) переказуватимуться кошти найближчим відділенням Національного банку (у найближче відділення Національного банку), що веде субрахунок ЄКР. [9, c. 128]

Але, безперечно, за такої організації роботи цілком імовірно, що на рахунку в банку-посереднику утворяться невикористані запаси готівки, їх можна звести до мінімуму за допомогою відповідних оцінок і фінансового планування потоків касових коштів, що утворюються на рахунках, а також за умови наявності фінансового контролю з боку відділень Національного банку та територіальних органів Державного казначейства. Без сумніву, практика відкриття казначейського поточного рахунка в банку-посереднику має застосовуватися лише у виняткових випадках.

ВИСНОВКИ

    Отже, ми розглянули тему „Єдиний казначейський рахунок та перспективи його розвитку”. І можемо зробити наступні висновки:

1.                  Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

2.                       За наявності Єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу кожного дня, а за необхідності - кілька разів на день.

3.                  На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори» всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

4.                  Ефективність наповнення дохідної частини державного бюджету, окрім рішень у сфері податково-бюджетної політики, залежить також від організації системи управління державними платежами, яка визначає ефективність такої політики. Тому з прийняттям рішення про створення Державного казначейства та початком упровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету почалася розробка принципово нової системи управління державними платежами з боку казначейства, а також перегляд процедур прискореного переказування надходжень з банків-посередників на єдиний казначейський рахунок в ОПЕРУ НБУ.    Для досягнення цього було прийняте рішення про розбудову організаційної структури ЄКР, яку організовано у вигляді сукупності обмеженої кількості субрахунків у межах Національного банку України в поєднанні з транзитними рахунками в банках-посередниках. Інакше кажучи, оптимальний варіант побудови структури ЄКР передбачає наявність двох субрахунків у штаб-квартирі Національного банку, субрахунка у кожному регіональному відділенні Національного банку та транзитних рахунків у банках-посередниках.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.      Батура О.В.  Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюджету // Фінанси України. - 2003. -№ 11. - С. 3-10

2.      Положення про єдиний казначейський рахунок затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 р. N 122 // Вісник Національного банку України. -2002. -№ 7. - С. 23-27

3.      Булгакова С. О.  Історія казначейської справи: Навчальний посібник;М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -К., 2006. -136 с.

4.      Жибер Т. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи  // Фінанси України. -2011. -№ 1. - С. 40-46

5.      Кичко І. І.  Фінансування соціальної сфери через банківську та казначейську системи // Актуальні проблеми економіки. -2004. -№ 7. - С. 18 - 23.

6.      Кондратюк С. Я.Послуги державного казначейства: сутність і тенденції розвитку // Фінанси України. -2010. -№ 1. - С.16-24

7.      Кондратюк С.Становлення і розвиток казначейської системи в Україні // Фінанси України. -2003. -№ 7. - С.17-26

8.      Копитов С. Функції казначейства з виконання державного та місцевого бюджетів // Фінанси України. -2006. -№ 5. - С. 45-50

9.      Михайлова С.  Шляхи вдосконалення казначейської системи виконання Державного бюджету // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2002. -№ 2. - С. 125-130

10. Осипчук Л.Л.   Основи казначейської справи: Навчальний посібник;Ред. Л. С. Тоболіч; МАУП. -Київ, 2003. -150 с.

11. Осипчук Л.  Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні// Економіка. Фінанси. Право. -2000. -№ 12. - С. 15-18

12.  Павлюк К.В.Казначейське обслуговування місцевих бюджетів // Фінанси України. -2004. -№ 5. - С.68-75

13. Панкевич Л.Державне казначейство України - фінансово-кредитний орган держави // Галицькі контракти. -2000. -№ 49: Дебет-кредит. - С. 15-18

14.  Стоян В.   Казначейська система виконання бюджетів // Фінанси України. - 2011. -№ 9. - С. 56-64

15. Юрій С.І.   Казначейська система: Підручник, Тернопільська акад. народного господарства ; Ін-т фінансів. -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -590 с.

16. Кіреєв О.   Казначейське обслуговування місцевих бюджетів : проблеми та шляхи розв'язання // Фінанси України. -2011. -№ 5. - С. 34-40

17. Чечуліна О.  Державне казначейство - правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право. -2010. -№ 12. - С. 18

18. Єремейчук Р.   Вдосконалення діяльності державного казначейства: регіональний аспект // Банківська справа. -2000. -№ 2. - С. 34-36

19.  Шуляк П. Казначейство як система виконання бюджету України // Економіка. Фінанси. Право. -2004. -№ 3. - С. 15-20

20. Сивашенко Н. Консолідація коштів держбюджету на рахунку Державного казначейства в НБУ // Вісник Національного банку України. -2009. -№ 7. - С. 50-51

2