Формування та використання капіталу підприємства на прикладі ВАТ «Міттал Груп»

 

При аналізі власного капіталу підприємства оцінюються зміни у структурі та обсягах власних фінансових ресурсів (табл.1.9.). Перевіряються на відповідність законодавству порядок та обсяги формування статутного та резервного капіталу. За даними бухгалтерського обліку аналізується розподіл прибутку і формування фондів спеціального призначення, передбачених   Господарським кодексом України.

За даними табл. 2.2. визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) за окремими складовими власного капіталу підприємства.

Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу менший від коефіцієнта зростання активів підприємства (Кв.а.>Кв.к.), то це свідчить про скорочення обсягів власних джерел фінансування діяльності підприємства (прибутку, використання резервів, уцінки активів тощо).

Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу збільшується за рахунок проведеної дооцінки необоротних активів і перевищує значення коефіцієнта зростання активів підприємства та/або значення коефіцієнта зростання власного капіталу (Кд.а.>Кв.а. та/або Кд.а.>Кв.к.), проводиться аналіз обґрунтованості проведеної дооцінки вартості активів та можливого штучного завищення власного капіталу (аналіз проводиться за додатково наданою підприємством інформацією). При суттєвому зростанні суми уцінки проводиться перевірка обґрунтованості зниження вартості активів [1].  

Метою горизонтального та вертикального аналізів є наглядне зображення змін, що трапились у структурі власного капіталу підприємства та допомогти менеджерам прийняти рішення стосовно продовження діяльності підприємства.

 

Таблиця 2.2.

Аналіз структури та динаміки власного капіталу підприємства

№ з/п	Найменування показників	Форма звітності, код рядка	За 2009 рік		За 2010 рік		Абсолютне зростання, грн. (гр.6-гр.4)	Коефіцієнт зростання, (гр.6 / гр.4)
			сума, грн.	питома вага, %	сума, грн.	питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Статутний капітал	ф.1, ряд. 300	3859533	34,11	3859533	34,27	0	1
2	Додатково вкладений капітал	ф.1, ряд. 320	0	0	0	0	0	–
3	Інший додатковий капітал	ф.1, ряд. 330	113646	1,01	101872	0,90	(11774)	0,896
4	Резервний капітал	ф.1, ряд. 340	751160	6,64	751160	6,67	0	1
5	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	ф.1, ряд. 350	6589703	58,24	6550025	58,16	(39678)	0,994
6	Неоплачений та вилучений капітал	ф.1, ряд. 360 + ряд. 370	0	0	0	0	0	–
7	Власний капітал, усього	ф.1, ряд. 380	11314042	100	11262590	100	(51452)	0,995 (Кв.к)

 

Коефіцієнта зростання активів підприємства (Кв.а.) = Активи на 2010 / Активи на 2009 = 17480943 / 14648009 = 1,1934.

Зіставляючи коефіцієнт зростання власного капіталу із коефіцієнтом зростання активів видно, що останній коефіцієнт є більшим (0,995 < 1,1934), а це свідчить про скорочення обсягів власних джерел фінансування діяльності підприємства (прибутку, використання резервів, уцінки активів тощо).

 

2.3. Аналіз ефективності  управління власним капіталом  підприємства

Таблиця 2.3.

Показники ефективності управління власним капіталом

№ з/п	Найменування показника	2009 рік	2010 рік	Абсолютна зміна
1	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	0,084	0,761	0,677
2	Коефіцієнт фінансової залежності	11,92	1,32	(10,6)
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	(4,36)	0,38	4,74
4	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,22	0,24	0,02
5	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	0,38	3,18	2,8
6	Показник фінансового ліверіджу	0,54	0,03	(0,51)
7	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,13	0,78	0,65
8	Рентабельність власного капіталу	0,41	0	(0,41)
9	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	-0,011	0,11	0,121

 

1. Коефіцієнт фінансової  незалежності  (автономії):

Кавт =                                 (2.1)

Кавт 2009 =

Кавт 2010 =

Коефіцієнт фінансової  незалежності  (автономії) зріс на 0,677. Оскільки нормативне значення коефіцієнта становить Кавт ≥ 0,5, то можна з впевненістю сказати, що підприємство здатне виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, воно незалежне від позикових джерел.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

Кф.з =                                (2.2)

Кф.з 2009 =

Кф.з 2010 =

Коефіцієнт фінансової залежності зменшився на 10,6. Оскільки показник фінансової залежності (нормативне значення Кф.з = 2) обернений до показника фінансової автономії, то зменшення є гарною динамікою.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Км =                (2.3)

КМ 2009 =

КМ 2010 =

Коефіцієнт маневреності власного капіталу збільшився на 4,74 і при цьому перевищує його нормальне значення КМ > 0,1, що є позитивною тенденцією.

4. Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу:

Кп.к =                                         (2.4)

Кп.к 2009 =

Кп.к 2010 =

Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу збільшився до 0,24. Це є негативним чинником, але він нижчий від критичної позначку Кп.к ≤ 0,5.

 

 

5. Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування):

Кф.с =                                  (2.5)

КФ.С 2009 =

КФ.С 2010 =

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) зріс на 2,8 і становить 3,18 на кінець 2010 року. Це у 3 рази вище від нормативного значення КФ.С > 1. Отже, підприємство має перевищення власних коштів над позиковими, що свідчить про фінансову стійкість.

6. Показник фінансового левериджу

Фл =                 (2.6)

ФЛ 2009 =

ФЛ 2010 =

Показник фінансового левериджу знизився до 0,03, що свідчить про зменшення залежності підприємства від довгострокових зобов’язань. Нормативне значення коефіцієнта ФЛ ≤ 0,25.

7. Коефіцієнт фінансової  стійкості

Кф.с =      (2.7)

КФ.С 2009 =               

КФ.С 2010 =

Оскільки коефіцієнт фінансової  стійкості на кінець 2010 року (КФ.С 2010 = 0,78) наблизився до нормативного значення (КФ.С = 0,85 – 0,90), то можна судити про збільшення частки стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

8. Рентабельність власного капіталу

R ВК =                                                    (2.8)

R ВК 2009 =

R ВК 2010 =

Рентабельність власного капіталу склала нуль, так як підприємство отримало збиток в кінці року.

9. Коефіцієнт стійкості економічного зростання:

КСЕЗ =     (2.9)

КСЕЗ 2009 =

КСЕЗ 2010 =

Коефіцієнт стійкості економічного зростання збільшився. Це є позитивним чинником.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

Управління капіталом - це управління структурою і вартістю джерел 
фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного 
капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і 
співвласникам (акціонерам) підприємства.

Управління капіталом суб'єкта підприємництва повинен ґрунтуватися 
на створенні інформаційної системи обліку, аналізу і контролю капіталу 
відповідно до стратегічних та оперативних завдань підприємства.

В умовах зростання ринку та його динамічності до проблем раціонального формування та використання власного капіталу підприємства, а також формування системи управління в цілому додаються:

1. Оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства та дієвості його фінансово-господарської діяльності [8].

Реальну вартість майна підприємства можна визначити кількісно, але не завжди, так, зокрема, якщо вартість компанії за рівних умов вища, то 
і вартість її майна буде вищою за умови, якщо ця сама компанія є 
відомим трендом.

Тож оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним.

Вартість капіталу - це ціна, яку підприємство платить за його 
залучення з різних джерел [9].

Розрахунок визначення вартості капіталу можна здійснювати двома 
методами:

1. метод попередньої поелементної оцінки вартості капіталу:
2. метод узагальненої оцінки вартості капіталу.

У фінансовому менеджменті при оцінці вартості капіталу керуються 
рядом принципів, а саме [10]:

• принцип порівнянності оцінки вартості власного та залученого 
  капіталу. Для забезпечення порівнянності і коректних розрахунків 
  середньозваженої вартості капіталу сума власного капіталу повинна бути 
  виражена в поточній ринковій ціні:
• принцип динамічної оцінки вартості капіталу:
• принцип визначення межі ефективного використання додатково 
  залученого капіталу.

2. Визначення оптимальної структури власного капіталу підприємства. Якщо звернути увагу на функціональне призначення власного капіталу, то він має такі риси [10]:

• простота залучення використання (при вирішенні питання щодо 
  збільшення обсягу власного капіталу або щодо напрямків його 
  використання рішення приймає підприємство без участі будь-яких інших 
  суб'єктів господарювання);
• більш висока дохідність та здатність генерувати прибуток (при 
  використанні власного капіталу немає потреби сплачувати відсотки за 
  кредитом);
• підвищення конкурентостійкості підприємства (наявність значної 
  частки власного капіталу збільшує його платоспроможність та фінансову 
  стійкість, що надає певних конкурентних переваг та статусу перед 
  клієнтами та партнерами);
• обсяг власного капіталу обмежений, тому, підприємство може 
  втратити можливість розширення діяльності та збільшення 
  рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою 
  ефекту фінансового левериджу;
• часто власний капітал, що залучений із зовнішніх джерел, має 
  більш високу вартість порівняно із позиковим капіталом.

Процес оптимізації структури капіталу має базуватися на основі 
встановлення такого співвідношення параметрів його обсягів та 
структурних елементів, який забезпечуватиме дотримання заданого 
критерію оптимізації. При цьому формування оптимальної структури капіталу повинно враховувати два основні критерії: середньозважена 
вартість капіталу та рівень фінансової стійкості. Адже саме ці критерії 
дозволяють встановити,наскільки ефективно та раціонально підприємство управляє власними та позиковими засобами.

Методику оптимізації структури капіталу доцільно побудувати двома етапами:

• проведення фінансового аналізу структури капіталу:
• розглядання інтегрованих шляхів оптимізації структури капіталу (рис. 3.1) [11].

Тому одним із основних питань управління власним капіталом 
підприємства є визначення оптимальної структури капіталу.

Під оптимальною структурою капіталу розуміють таке співвідношення власних і позикових коштів, яке забезпечує 
максимізацію ринкової вартості компанії [12].

Процес визначення оптимальної структури капіталу повинен відбуватися безпосередньо перед початком етапу його формування (збільшення чи зменшення), але аналіз оптимальності повинен проводитися періодично, бо вибір раціонального співвідношення власних та позикових коштів залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників.