Контрольная работа по "Этике"

                                       Варіант № 13

 

1. Характерні помилки українських підприємців у взаємовідносинах з зарубіжними партнерами.
2. Етика ділових відносин.
3. Практичне завдання: Представлення зарубіжному послу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Характерні помилки українських підприємців у взаємовідносинах з зарубіжними партнерами.

          Багатоукладна ринкова економіка, спільні та малі підприємства ... Ці та інші поняття увійшли у наше повсякдення, дедалі більше людей, ще вчора далеких від ділових угод, контрактів, задумуються, чи не зайнятись і собі бізнесом. На жаль, не завжди наші ділові люди, громадські діячі усвідомлюють, що успіх справи нерідко залежить від дотримання загальноприйнятих правил і норм поведінки, які діють як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Усі ці правила, норми, умовності, традиції називають дипломатичним протоколом.

На відміну від зарубіжних колег, які з дитинства засвоюють мистецтво ведення розмов і переговорів, для вітчизняних бізнесменів це абсолютно нова сфера діяльності. Тривалий час у щоденному житті ми не звертали уваги на дотримання етикету, вважали його чи не зайвим. Сьогодні це призводить до того, що наші ділові співвітчизники через недоречність у поведінці потрапляють у незручні ситуації, відчувають труднощі під час ведення переговорів.

Розвиток міжнародних відносин і вихід України на світові ринки вимагає підготовки спеціалістів, які могли б гідно представляти нашу державу за кордоном. На жаль, в Україні таких спеціалістів дуже мало. І як результат - низький рівень розвитку зовнішньоекономічних операцій, підписання невигідних контрактів, невміння відстояти на міжнародних переговорах свої інтереси.

Для сучасного бізнесу характерна діяльність транснаціональних корпорацій, створення інтернаціональних за складом команд і колективів. Робота таких команд може як гальмуватися, так і отримати колосальний творчий імпульс від взаємодії носіїв різноманітних ділових культур. Багато чого залежить від їхньої готовності до міжкультурного спілкування.

Отже, бізнес робиться не тільки на економічній основі, а й на етичній. Як недопустимо порушувати загальноприйняті правила підприємництва і комерції, так недопустимо порушувати і правила ділового етикету. Дотримання правил дипломатичного протоколу і ділового етикету - це один з необхідних елементів професіоналізму, вплив яких не потребує особливих вкладень, але суттєво підвищує імідж фірми та ефективність виробництва.

Практично кожний сучасний представник бізнесу хоч один раз читав літературу з питань етикету, і для нього залишається все менше "темних плям" у питаннях поведінки, зовнішності, одягу та спілкування. Багато хто спеціально цікавиться специфічними питаннями етикету, вражаючи колег та знайомих обізнаністю з тонкощами вибору вин, необхідними навичками при споживанні складних та екзотичних блюд: спаржі, лобстера, равликів та ін., особливостями етикету окремих країн та регіонів.

При цьому практика свідчить, що немало бізнесменів, ділових людей не переносять на себе, на свою власну поведінку всі очевидні, відомі і по суті не складні правила етикету, забуваючи про них у щоденному спілкуванні, можливо, саме через їх простоту та очевидність.

Найбільш поширені помилки найчастіше спостерігаються у повсякденних робочих ситуаціях:

- Невміння представитися, привітатися та адекватно спілкуватися. Вітання будь-кого без рукостискання; неадекватне, непрофесійне рукостискання (занадто м'яке або невиправдано тверде); представлення присутніх у невідповідній (до їх посад і статусу) послідовності; вибір непідходящих тем для неформальної бесіди та її затягування -- усе це помилки. Представлення інших, як і само-представлення, може викликати труднощі, але це один із ключових елементів процесу спілкування.

- Неадекватне, невідповідне мовлення. Сюди належать: використання безособових привітань та зменшених форм імен; вживання грубих слів; неправильна вимова чужих імен/прізвищ.

- Невідповідний одяг та зовнішність. Відомо багато "страшних" та смішних історій про людей, які допускали помилки у цій сфері і ставали ходячими анекдотами. Спортивне взуття, "підібране" до ділового костюма; закоротке і надто вузьке вбрання невідповідного (неділового) кольору; необмежена кількість прикрас та парфумів/ лосьйонів -- прорахунки такого роду аж ніяк не допоможуть створенню іміджу справжнього професіонала.

- Неповага до часу інших. Неввічливим вважається запізнення на ділові засідання та зустрічі, як і непідготовленість до них. Заходити до кабінету співробітника, зайнятого підготовкою важливого документа, без цілі та запрошення -- порушувати норми ділового етикету. Переривання ділової зустрічі/засідання для того, щоб відповісти на нетерміновий дзвінок або вирішити питання, ніяк не пов'язане з проблемами, що розглядаються у конкретний момент, -- безумовний прояв поганих манер.

- Непрофесійне ведення телефонних розмов. Ця категорія помилок включає невиправдане затримування з'єднання особи, яка дзвонить, з потрібним співробітником; тримання співрозмовника "on hold" -- довше, ніж того вимагає ситуація; залишення без відповіді дзвінків; не представления особі, яка відповіла на дзвінок; кидання трубки без слів вибачення при неправильному з'єднанні; вживання їжі та напоїв під час розмови.

- Невміння слухати співрозмовника. Переривання співрозмовника або обривання його на півслові; уникання погляду в очі; невідповідна статура, рухи, міміка та вираз обличчя; не очікування відповіді на поставлене запитання -- усе це є помилками та проявом поганих манер.

- Неповага до робочого місця/простору інших, невміння співкористуватися офісним обладнанням. Неввічливим вважається втручання у персональний робочий простір співробітника (класти речі на чужий робочий стіл; у відсутність хазяїна кабінету/індивідуального робочого місця переглядати матеріали на столі/полицях/у шафі). Проявом поганих манер є не поповнення паперу в копіювальній машині та факсі після користування ними; не прибирання за собою після короткої перерви у куточку відпочинку. Не варто обманюватися: рано чи пізно співробітники визначать, хто саме із них не миє за собою брудну чашку, не вкладає новий папір у факс чи копіювальну машину.

- Погані манери за столом. Ділові їжі вимагають адекватної поведінки за столом: правильного користування столовими приборами та фужерами; вміння замовити напої та їжу (і правильно її з'їсти); вирішення проблем, що можуть виникнути під час ділового сніданку чи ланчу. Неадекватна поведінка за столом, погані манери, проявлені під час ділової їжі можуть стати причиною втрати клієнта/ділового партнера (який був з вами за столом і став свідком усіх ваших невдалих кроків).

 

2. Етика ділових відносин.

Етиці ділових відносин приділяється останнім часом все більшу увагу. Це виражається в збільшенні обсягу навчальних програм в системі вузівської та після вузівської підготовки з відповідних дисциплін (наприклад, «етика та діловий етикет», «етика бізнесу», «етика та етикет ділових відносин» тощо). Курси вивчення основ загальної етики поведінки вводяться також у деякі шкільні програми, в систему середньої спеціальної освіти, причому з плином часу охоплення навчальних закладів подібними курсами збільшується.

Роботодавці приділяють все більшу увагу питанням етики ділових і особистіснихвзаємин при відборі персоналу і його прийомі на роботу, а також в процесібезпосереднього виконання співробітниками своєї професійної ролі. При цьому необхідно підкреслити, що поняття «професійна роль» включає в себе не тільки здібності до виконання посадових обов'язків, а й навички взаємин із зовнішнімоточенням (колегами, керівництвом, підлеглими, клієнтами, партнерами тощо) упроцесі реалізації зафіксованих для конкретної посади професійних завдань чи функцій. Дотримання етики ділових відносин є одним з головних критеріїв оцінкипрофесіоналізму як окремого співробітника, так і організації в цілом. Виконання співробітниками якоїсь організації норм і правил етики ділових відносин стає її «візитною карткою» і визначає в багатьох випадках той факт, чи буде зовнішній партнер або клієнт мати справу з цією організацією в подальшому і наскільки ефективно будуть будуватися їхні взаємини.

Основні принципи етики ділових відносин

Принципи етики  ділових відносин - узагальнене вираження  моральних вимог,вироблених в моральній свідомості суспільства, які вказують на необхідну поведінку учасників ділових відносин.

 Сучасна ділова  етика, на думку багатьох вчених, повинна грунтуватися на трьох  найважливіших положеннях:

1) створення матеріальних  цінностей у всьому різноманітті  форм розглядається як спочатку  важливий процес;

2) прибуток та  інші доходи розглядаються як  результат досягнення різних  суспільно значущих цілей;

3) пріоритет у  вирішенні проблем, що виникають  в діловому світі, повинен віддаватися  інтересам міжособистісних відносин, а не виробництва продукції.

 У роботі американського  соціолога Л. Хосмсра сформульовані  сучасні етичні принципи ділової  поведінки, які спираються на  аксіоми світової філософської  думки, що пройшли багатовікову  перевірку теорією і практикою.  Таких принципів і відповідно  аксіом десять: 
          * Ніколи не роби того, що не в твоїх довгострокових інтересах або інтересах твоєї компанії (принцип заснований на вченні давньогрецьких філософів, зокрема Протагора, про особисті інтереси, що поєднуються з інтересами інших людей, і відмінності між інтересами довгостроковими і короткостроковими).

 * Ніколи не роби того, про що не можна було б сказати, що це дійсно чесне, відкрите і щире, про який можна було б з гордістю оголосити на всю країну в пресі і по телебаченню (принцип заснований на поглядах Аристотеля і Платона про особисті чесноти - чесності, відкритості, помірності і т.п.).

* Ніколи не роби  того, що не є добро, що не  сприяє формуванню почуття ліктя,  так як всі ми працюємо на  одну спільну мету (принцип заснований на заповідях всесвітніх релігій (св. Августин), які закликають до добра і співчуття).

* Ніколи не роби  того, що порушує закон, бо в  законі представлені мінімальні  моральні норми суспільства (принцип  заснований на навчань Т. Гоббса  і Дж. Локка про роль держави  як арбітра в конкуренції між  людьми за благо).

* Ніколи не роби  того, що не веде до більшого  блага, ніж шкоди для суспільства,  в якому ти живеш (принцип  заснований на етиці утилітаризму (практичну користь моральної  поведінки.

* Ніколи не роби  того, чого ти не бажав би  рекомендувати робити іншим, які  опинилися у схожій ситуації (принцип  заснований на категоричному  імперативі І. Канта, в якому  декларується знамените правило  про універсальну, загальної нормі).

* Ніколи не роби  того, що ущемляє встановлені  права інших (принцип заснований  на поглядах Ж.Ж. Руссо на  права особистості).

* Завжди поступай  так, щоб максимізувати прибуток  в рамках закону, вимог ринку  і з повним урахуванням витрат. Бо максимальний прибуток при дотриманні цих умов свідчить про найбільшу-ефективності виробництва (принцип заснований на економічній теорії А. Сміта і вченні В. Парсто про оптимальну угоду).

* Ніколи не роби  того, що могло б зашкодити  слабейшим в нашому суспільстві  (принцип заснований на правилі  розподільної справедливості Ролс);

* Ніколи не роби  того, що перешкоджало б праву  іншої людини на саморозвиток  і самореалізацію (принцип заснований  на теорії Нозік про розширення  ступеня свободи особистості,  необхідної для розвитку суспільства).

 Зазначені принципи  в тій чи іншій мірі присутні  і визнаються справедливими в  різних ділових культурах. Ідеальною, хоча і дуже віддаленій метою світового ділового співтовариства стає тип відносин, заснований на торжестві морально-етичних принципів. Одним з найважливіших кроків у цьому напрямку можна вважати прийняту в 1994 р. в швейцарському місті Ко (Caux) Декларацію Ко - «Принципи бізнесу». У Декларації зроблена спроба об'єднати основи східної і західної ділових культур, її ініціаторами були керівники найбільших національних і транснаціональних корпорацій США, Західної Європи та Японії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Андрушко М.І., Дипломатичний протокол і діловий етикет:[текст]: навчальний посібник / М.І Андрушко., Н.Б Завальницька.. - Львів : ЛДАУ, 2002.- 139с.
2. Алехина И. Имидж и этикет делового человека.[текст]./ И.Алехина - М., 1996. 
3. Лавриненко В.Н. Психология и этика делового общения.[текст] / В.Н.Лавриенко - М.: Юнити-Дана, 2005.
4. Кузин Ф.А. Культура делового общения.[текст] / Ф.А.Кузин - М., 2000.