Контрольна робота з "Етнопсихології"

Контрольна робота з етнопсихології

 

Віріант№18

 

1.Адаптація  особистості до нових етнокультурних  умов.

 

До зміни  людиною місця проживання призводять різноманітні чинники (війни, стихійні лиха і т. ін.).

Виокремлюють  три основних параметри, згідно з  якими розрізняються групи та індивіди, що вступають у нові міжкультурні контакти:

1) наявність  чи відсутність переміщення у  просторі (наприклад, мігранти, біженці  вступають у міжетнічні контакти, опинившись в іншому культурному  середовищі; аборигенам нову культуру "приносять " на місце їх постійного проживання);

2) добровільність  чи примусовість міграцій (наприклад,  мігранти добровільно вступають  у міжкультурну взаємодію, а  біженці чи аборигени - вимушено);

3) часові межі  міграцій (наприклад, мігранти залишають  батьківщину назавжди; туристи опиняються у незвичному оточенні на нетривалий час).

Усі люди, які  вступають у міжетнічні контакти, зіштовхуються з певними труднощами в процесі взаємодії з людьми, які мають іншу культуру й поведінку.

Найбільш сприятливо на міжкультурну та міжетнічну взаємодію впливають такі умови і чинники:

- територія,  що може бути спільною чи "своєю"  для однієї з груп;

- тривалість  взаємодії (постійна, довготривала чи короткочасна);

- мета (спільна  діяльність, проживання, навчання, дозвілля);

- тип залучення  до життя суспільства (від участі  до спостереження);

- частота і  глибина контактів;

- відносна рівність статусу та прав;

- кількісне  співвідношення (більшість - меншість);

- явні диференціюючі ознаки (мова, релігія, раса).

Однак навіть за найсприятливіших умов у переселенця можуть з'явитися труднощі та напруженість під час спілкування з іншими представниками країни проживання. Досить часто мігрантів охоплює ностальгія - туга за батьківщиною.

Міжкультурна  адаптація - це складний процес, у результаті успішного закінчення якого людина досягає відповідності (сумісності) до нового культурного середовища, приймає його традиції як свої власні та діє згідно з цими традиціями.

Виокремлюють  психологічну та соціально-культурну  адаптацію. Психологічна адаптація - це внутрішній аспект адаптації, що виявляється у почутті вдоволення та повноти життя. Соціально-культурна адаптація є зовнішнім аспектом адаптації, проявами якого виступають: участь індивіда у соціальному і культурному житті нової групи, повноправній міжособистісній взаємодії з її представниками.

Тривалий час  етнологами (Р. Лінтон, Р. Редфілд, М. Херсковіц) досліджувався феномен "акультурації". Аккультурація є результатом  безпосереднього, тривалого міжкультурного, міжгрупового контакту, що призводить до зміни паттернів культури однієї чи двох груп. Отже, аккультурація - це процес зміни групи у культурі. Психологічна аккультурація є процесом зміни людини в культурі.

Тісно пов'язаним з міжкультурною адаптацією є  процес міжкультурного пристосування, що містить такі складові: збереження позитивного емоційного стану та психічного здоров'я мігрантів, набуття ними соціальних вмінь і навичок, необхідних для успішного виконання повсякденних завдань.

У процесі міжкультурного пристосування можуть відбуватися  певні аккультураційні зміни на груповому рівні: культурний шок, шок переходу, культурна втомлюваність.

Культурний  шок пов'язаний з появою неприємних почуттів (втрата друзів і статусу, плутанина у ціннісних орієнтаціях, соціальній та особистісній ідентичності та ін.) під час входження до нової культури (К. Оберг).

Симптомами культурного  шоку виступають: постійні переживання  щодо якості їжі, питної води, чистоти  посуду, загальна тривожність, роздратованість, невпевненість у собі, психосоматичні розлади і т. п. Відчуття втрати контролю над ситуацією, власної некомпетентності та нереалізованість очікувань можуть виявлятися у приступах гніву, агресивності та ворожості по відношенню до представників тієї країни, в якій проживає індивід. Описані вище прояви негативно впливають на процес міжособистісних взаємин між індивідом та представниками цієї країни.

До позитивних наслідків  культурного шоку належать прийняття  людиною нових цінностей і  моделей поведінки, оцінка проблем  та їх подолання, що сприяють її особистісному  зростанню. У зв'язку з цим Дж. Беррі запропонував поняття "культурний шок" замінити на поняття "стрес аккультурації".

Проблема культурного  шоку розглядається у контексті  кривої процесу адаптації (и - крива), згідно з якою виокремлено п'ять  етапів процесу адаптації.

Перший етап (добре) вирізняється ентузіазмом, гарним настроєм і великими сподіваннями індивіда. Цей етап є  короткочасним.

На другому етапі (гірше) людина відчуває негативний вплив незвичного оточуючого середовища (наприклад, некомфортні  житлові умови, відсутність взаєморозуміння з місцевими жителями), що призводить до розчарування, фрустрації та депресії. Під час цього етапу індивід більше спілкується із земляками, намагаючись уникнути реальності.

Симптоми культурного  шоку, що є характерними для третього етапу (погано), досягають критичної точки та виявляються у серйозних хворобах і почутті повної безпорадності. Люди, які не змогли успішно адаптуватися до нового середовища, повертаються додому чи переїздять до іншої країни. Однак досить часто мігранти отримують соціальну підтримку від оточуючих людей і долають культурні відмінності - вивчають мову, знайомляться з місцевою культурою.

На четвертому етапі (краще) з'являється оптимізм, відчуття впевненості  та вдоволення. Людина почуває себе пристосованою й інтегрованою у життя суспільства.

П'ятий етап (добре) виступає етапом адаптації, тобто з'являються  відносно стабільні зміни індивіда, що зумовлені вимогами середовища. Результатом успішної адаптації  є взаємна відповідність між  індивідом і середовищем.

Однак людина, яка успішно  адаптувалася в чужій країні, повернувшись на батьківщину, може відчути "шок  повернення" у період реадаптації. Спочатку індивід радіє зустрічам  з рідними, друзями, можливості спілкуватися рідною мовою і т. ін., а згодом помічає, що особливості рідної культури сприймаються ним як незвичні чи дивні. Зважаючи на отримані результати, дослідниками було запропоновано концепцію W-подібної кривої адаптації.

Різноманітні  чинники адаптації до нового культурного  середовища об'єднані у дві групи: 1) індивідуальні; 2) групові.

До індивідуальної групи належать такі чинники:

- демографічні  та особистісні характеристики. Суттєвий вплив на процес адаптації  мають вік і рівень освіченості. Чим старша людина, тим складнішим для неї є процес її адаптації. Успішніше адаптуються індивіди з високим рівнем освіченості. За даними окремих дослідників, характеристиками універсального комунікатора людини для закордону є: високий рівень професійної компетентності, висока самооцінка, терпимість до невизначеності, високий рівень комунікативності, екстраверсія, домінування загальнолюдських цінностей у власній системі цінностей. Згідно з ідеєю культурної поведінки, особистісні якості людини повинні узгоджуватися з новими культурними нормами;

- мотивація,  очікування і життєвий досвід  індивіда. Мотивація до адаптації,  готовність до змін сприяє  сприйняттю змін. Думки дослідників  щодо характеру взаємозв'язку  між очікуваннями людей, які  перебувають в іншому культурному середовищі, та успішністю їх адаптації розходяться. Деякі науковці переконані у тому, що існує пряма залежність адаптації від очікувань: чим гірші очікування, тим складнішою є адаптація. Інші дослідники вважають, що очікування у поєднанні із знаннями про культурний шок і можливі проблеми в процесі адаптації, зумовлюють сприятливий вплив на адаптацію. Особливо значущим є реалізм очікувань та їх відповідність реальному досвіду перебування в іншому культурному середовищі. Наприклад, на успішність адаптації мігрантів і біженців в Америці негативно впливає їх впевненість у тому, що це країна безмежних можливостей. Важливим чинником успішної адаптації є наявність доконтактного досвіду - ознайомлення з історією, культурою, умовами проживання в певній країні; знання мови і т. ін. Успішність адаптації залежить від таких чинників: вміння встановити дружні стосунки з місцевими жителями; участь у діяльності та членство в престижних соціальних групах; наявність неформальних міжособистісних взаємин з місцевими жителями і т. ін.

З-поміж групових чинників виділяють такі характеристики культур, які взаємодіють між  собою:

- ступінь схожості  чи відмінності між культурами. Експериментально доведено, що ступінь  прояву культурного шоку знаходиться  у прямій залежності з культурною дистанцією. Тобто, значна схожість нової культури з рідною полегшує процес адаптації. Ступінь схожості між культурами оцінюється за допомогою індексу культурної дистанції Важливими чинниками, які впливають на сприйняття індивідом ступеню схожості між культурами, виступають: конфлікти в історії відносин між народами; знання мови та рівень знань про особливості культури іншої країни; ступінь відмінності між статусом свого і чужого народів.

- специфіка  культури, до якої відносяться  переселенці. З'ясовано, що найскладніше процес адаптації відбувається у представників народів з сильною владою традицій і ритуалів. Труднощі адаптації зазнають представники так званих "великих" народів, оскільки вони переконані у тому, що вчитися повинні інші, а не вони самі.

- особливості країни перебування, зокрема, толерантність до культурного різноманіття у власній країні чи її відсутність. Наприклад, у Японії "не сприймають" іноземців.

Наслідки міжкультурних  контактів для індивіда є такими: перебіжчик відкидає власну культуру на користь чужої; шовініст відкидає чужу культуру на користь своєї; маргінал сумнівається у виборі однієї з двох культур; посередник синтезує обидві культури.

Згідно з  концепцією стратегій аккультурації  Дж. Беррі, у міжкультурних контактах групи (індивіди) обирають одну з таких стратегій:

- інтеграція - кожна  з двох груп чи індивіди, зберігаючи  власну культуру, встановлюють тісні  контакти між собою;

- асиміляція - група  або індивіди підтримують контакти  з іншою культурою, втрачаючи  водночас свою культуру;

- сепаратизм / сегрегація - група чи індивіди зберігають  власну культуру, не підтримуючи  контактів з іншою культурою;

- маргіналізація - група або індивіди втрачають  свою культуру і не підтримують  контактів з представниками іншої  культури.

Виявлено такі зв'язки між успішністю адаптації в інших культурах та стратегіями аккультурації: найскладніше адаптація відбувається за умови вибору маргіналізації, найуспішніше - інтеграції. Доведено, що сепаратизм і маргіналізація негативно впливають на стан здоров'я індивіда (психосоматичні розлади, серцево-судинні захворювання та ін.), тоді як інтеграція сприяє зниженню ймовірності неврозів.

Мігранти у  різних сферах життєдіяльності виявляють  неоднакові стратегії аккультурації: індивід може дотримуватися сепаратизму в шлюбі, прагнути до лінгвістичної інтеграції, вивчаючи іншу мову, та асимілюватися до сфери економіки.

Успішна адаптація  є результатом соціальної та психологічної  інтеграції в іншу культуру із збереженням  цінностей своєї культури і не є наслідком асиміляції з чужою культурою. Міжкультурна адаптація є процесом поступового засвоєння норм, цінностей, зразків поведінки нової культури.

 

 

2.Розвиток етнічної  самосвідомості особистості в  умовах міжетнічних конфліктів.

 

Етнічна самосвідомість - це уявлення індивіда чи цілої групи людей про себе чи образ свого етносу, які відображають знання про власну етнічну групу та ставлення до цієї групи.

 

Етнічна самосвідомість виступає формою усвідомлення особистістю чи народом "своєї належності до певного  етносу, що базується на спільності мови, культури, історичної долі й визнанні особливих специфічно-історичних рис свого народу" (A.M. Льо-вочкіна).

 

Феномен етнічної самосвідомості пов'язаний з усвідомленням етновизначальиих елементів матеріальної, соціальної та духовної культури власного етносу.

 

Ключовим моментом етнічної самосвідомості є ідентифікація  індивідів з певною етнічною спільністю, яка виявляється в самоназві. До неї долучається комплекс ідей чи уявлень, які утворюють систему  етнодиференціюючих символів, що призводять до виокремлення членів своєї групи з усієї сукупності етнічних спільностей.

 

З-поміж компонентів етнічної самосвідомості необхідно виокремити такі: споконвічну культуру, ціннісні орієнтації етносу і т. ін. (В.С. Мухіна).