Контрольна робота з "Дилового етикету"

Варіант №11

1. Сфери дії етикету, види, характеристика.

 

         Етикет (від французького "etiquette") - це слово, що означає манеру поведінки, тобто правила чемності, ввічливості та толерантності що прийняті в суспільстві.

         Ці норми моральності  сформувалися протягом тривалого часу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе.

         Сучасний етикет успадкував всі звичаї і досвід всіх народів світу з давніх часів до сьогодення. Культурна поведінка в своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство загалом. В кожній країні народ вносить свої виправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним, суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни, походженню, традиціями та звичаями народу.

         Норми етикету є "неписаними", тобто мають характер певної своєрідної угоди між людьми, щодо дотримання певних стандартів поведінки. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Манери людини є індикатором багатства внутрішнього світу людини, вони відображають моральний та інтелектуальний розвиток.

В сучасному  світі культурна поведінка має  дуже велике значення:

• вона допомагає встановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини
• Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:
• придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;
• дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;
• військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
• загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

         Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами придается більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представникам і привести до ускладнень у взаєминах держав.

         Сучасний  етикет регламентує поводження людей  у побуті, на службі, у громадських  місцях і на вулиці, у гостях і  на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

         Отже, етикет - дуже велика і важлива частина  загальнолюдської культури, моральності  моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про  добро, справедливість, людяність - в  області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної. 
 

2. Культура  мови. Мовний етикет офіціантів, барменів.

 

Культу́ра мо́влення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Живе  розмовне мовлення

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення — процес добору й уживання засобів мови для порозуміння з іншими членами певної мовної громади. Мовлення є форма існування живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуваючи в постійному розвиткові. Мова й мовлення нерозривно пов'язані. Мовлення існує на засадах певної мови, а мова розкриває себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення — явище загальне; вона належить усім, хто нею послуговується. Мовлення ж щодо мови — часткове, окреме, індивідуальне. Та без щоденного вжитку на всіх вікових і суспільних рівнях, повсякденного розвою форм та спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Мовленнєвий етикет

         Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет — система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої і немовленнєвої. Як правило, ці форми поведінки тісно між собою пов'язані і взаємозалежні.

         Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює нашу зовнішню поведінку у відповідності із соціальними вимогами, то мовленнєвий етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку.

         Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.

         Для реалізації формул мовленнєвого етикету потрібні певні  “координати”. Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця —  “я” і адресата-співрозмовника — “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені часом чи простором). Дія здебільшого відбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про усне спілкування). 
 

         Мовний  етикет офіціанта:

         Після того як відвідувач займе місце за столиком, офіціант повинен підійти до нього ліворуч і запропонувати меню (у розгорнутому вигляді) і прейскурант вин (у закритій папці). Якщо за столиком однією компанією сидять кілька людей, меню подається старшому з них.

         При зустрічі відвідувачів, прийомі замовлення й обслуговуванні офіціант повинен дотримувати прийняті правила етикету.

         * Так, якщо  серед гостей є жінки, варто  допомогти їм зайняти місця  за столиком, підставити крісла. Меню в першу чергу пропонується старшої з них.Почекавши осторонь кілька хвилин, слід люб'язно запитати, чи не вибрали відвідувачі що-небудь. Якщо вони попросять порадити, яке блюдо краще вибрати, офіціант зобов'язаний негайно ж охоче прийти їм на допомогу, намагаючись врахувати смаки відвідувача.

         * Неприпустимі  ради, висловлені з видимою байдужістю, коли офіціант, розмовляючи з  відвідувачем, розсіяно дивиться в зал.

         * Перш ніж  порекомендувати те або інше  блюдо, йому варто спробувати  уявити, які види блюд може  зволіти відвідувач, - з урахуванням  його віку, настрою, пори року і т. д.

         * Якщо гість  не виявить бажання, щоб йому  допомогли, офіціантові рекомендується  терпляче чекати. При цьому він ніколи не повинен упускати з виду свою ділянку, своєчасно подаючи вже замовлені страви та закуски на інші столики, забираючи використаний посуд і пр.

         * Якщо гість  запитає офіціанта: «Що у вас  сьогодні смачного?» - Ніколи не  слід відповідати: «У нас все  смачно».

         * Рекомендуючи  відвідувачеві те або інше  блюдо, офіціант повинен зі  знанням справи розповісти про  його смакові якості й особливості приготування.Наприклад, доречно сказати: «Замовте відбивні котлети: їх смажать на олії, до них різноманітний гарнір з овочів, соус ароматний і смачний». Слід також уточнити, скільки часу буде потрібно для виконання замовлення.

         * Потім офіціант може допомогти відвідувачам у виборі вин до перших, других страв і т. д.

         * Замовлення  на вина повинен бути прийнятий  відразу ж після замовлення  страв, щоб мати можливість  охолодити вино або довести  його до кімнатної температури  (за бажанням відвідувача). Офіціантові необхідно досконально знати не тільки асортимент вин, але і їх якість, особливості і, зокрема, уміло рекомендувати ті або інші вина в поєднанні із замовленими блюдами.

         * Якщо відвідувачі,  сівши за столик, ведуть тривалу  розмову, офіціант може, не чекаючи закінчення розмови, запитати: «Дозвольте прийняти замовлення?» Це важливо для прискорення подальшого обслуговування.

         * При замовленні  порціонних блюд необхідно перевірити, чи готуються вони на виробництві  до зазначеного терміну, а при затримці викликати метрдотеля або завідувача виробництвом.

         * Замовлення  від відвідувача може приймати  офіціант, а від великих компаній  або груп - метрдотель. Замовлення записується в блокнот рахунків у двох примірниках під копірку.

         * Основне  правило поведінки офіціанта при обслуговуванні відвідувачів - тактовність. Він повинен обслуговувати мовчки, не прислухаючись до розмов відвідувачів за столом, не вступаючи в розмову, не відноситься до обслуговування.

         Офіціанти не повинні:

* Збиратися групами в торговельному залі; вести гучні сторонні розмови;

* Сідати за столик відвідувачів,

* Притулятися до стіни;

* Сидіти в торговому залі і  приймати їжу, палити;

* Носовою хусткою й гребінцем  можуть користуватися тільки  в підсобному приміщенні.

         У всіх випадках офіціантові необхідно зберігати почуття власної гідності.Розмовляючи з відвідувачами, він стоїть прямо, не облокачіваясь на стіл або спинку стільця. Якщо відвідувач виявить нетактовність або брутальність, варто не вступати з ним в сперечання, а спробувати врегулювати конфлікт самостійно або звернутися до адміністрації.

         При розмові  з відвідувачами офіціант повинен  вибрати певну відстань від них - ні далеко, ні близько. Інакше в першому випадку він змушений буде говорити голосніше, ніж звичайно, а в другому - пошепки. Під час розмови неприпустимо дивитися в іншу сторону, тримати руки в кишені або схрещувати їх. Все це - вираз неповаги гостям.

         Замовлення  слід записувати, стоячи проти замовника, не згинаючи корпуса, а лише злегка нахиливши голову.

         Приймати  замовлення слід дуже уважно, щоб попередити виникнення будь-яких непорозумінь. Якщо замовлення великий, можна повторити його відвідувачеві для перевірки, уточнити час подачі блюд, ступінь підсмажування м'яса і т. п.

         Якщо за столом окремо сидять кілька відвідувачів, офіціант повинен підійти до кожного з них і відкрити окремий рахунок.

         Після закінчення прийому замовлення треба, крім вина, запропонувати фруктову або мінеральну воду і на закінчення - чашку кави або чаю. Якщо прийшли двоє відвідувачів, їм можна рекомендувати закуски з розрахунку півпорції на гостя, наприклад одну порцію ікри, салату, сьомги, осетрини.