Етикетні норми невербального спілкування

     Поступлення — стиснуті коліна, тіло відкинуте  назад, ніби злякався, руки складені на животі.

     Відтягування  комірця — неправда, яка може бути розкрита.

     Схрещення ніг — права нога на лівій —  захисна позиція.

     Голова  вертикально — нейтральне ставлення  до проблеми і до вас.

     Голова  в бік — зацікавленість вами чи проблемою. Голова вперед — не підтримує  пропозицію. Паління — послаблення  напруження при стресах. Дим угору  — упевненість, самозадоволеність  людини. Дим униз — підозрілість, ворожа настороженість. Попіл постійно струшується в попільничку —  тяжкий внутрішній стан людини. Погашення  сигарети, спаленої наполовину — бажання  завершити розмову.

     Косий погляд з піднятими бровами і  посмішкою — зацікавленість вами. Косий погляд і опущені брови - - вороже і критичне ставлення до вас.

     Учені розрізняють три типи поглядів:

     • діловий — співрозмовники дивляться  на умовний трикутник, який розміщується на лобі, що сприяє утриманню поглядів приблизно на однаковому рівні;

     • соціальний — співрозмовники звертають  увагу на трикутник, який проходить  через лінію очей до підборіддя;

     • інтимний — це низка поглядів від  соціального до трикутників умовних  на інших частинах людського тіла.

     Якщо, наприклад, людина сидить на автобусній зупинці з міцно схрещеними руками і ногами, опущеним підборіддям і  на вулиці мороз, то це, звичайно, означає - людина змерзла. Якщо людина сидить у такій самій позі за столом, а ви намагаєтеся продати цій особі свій товар, послугу, ідею, то можете бути впевнені, що вона налаштована до вас негативно і знаходиться в стані захисту.

     Людина  зі слабким рукостисканням швидше всього має слабкий характер. Але якщо людина хворіє на артрит, то вона змушена  саме так потискати руку співрозмовника, щоб не завдати собі болю.

     Також художники, музиканти, хірурги і  люди, чия професія пов'язана з  чутливістю і гнучкістю рук, переважно  взагалі не подають руки, або їх потискання буде слабким.

     Більшість, невербальних сигналів подається на підсвідомому рівні. Тому неважко побачити невідповідність істинних мікросигналів  і штучних, неприродних жестів.

     Уміння  читати мову тіла дає можливість розуміти істинні значення слів того, хто  говорить. Уміння користуватися деякими  відкритими жестами підвищує ефективність процесу спілкування. [2]

     Постава – ( фр. pose, poser – ставити, класти), що є мимовільною або навмисною поставою тіла – струнка, рівна, сутула, згорблена, пригнічена, скорботна, горда, пихата. Вони відображають внутрішню позицію людини, її готовність до сприйняття, контактування. Струнка постава, піднята голова, розправлені плечі підтримують належний енергетичний рівень, налаштовують на успіх. Позу варто тримати під контролем свідомості, тренувати ті положення фігури, які надають привабливості і впевненості. [6]

     Метамова, або як читати між  рядками

     Метамова  — це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній  розмові. Як і мова тіла, метамова базується  на інтуїції, передчуттях, шостому почутті  та розумінні, що слова і думки  співрозмовника — це не одне й те саме.

     Більшість виразів легко розпізнаються  і використовуються людьми, але свідомо  інтерпретуються лише кілька метаслів для того, щоб розкрити істинний зміст висловлювання.

     Метамова  використовується і в побутовому, і в діловому спілкуванні.

     Якщо  забрати з нашої мови всі метавирази, то розмова стане короткою, різкою і виключно змістовною. Ми будемо здаватися  одне одному грубими, жорстокими і неуважними. Метамова пом'якшує удари, які ми завдаємо один одному, дозволяє нам маніпулювати співрозмовником, досягти своєї мети, випустити емоції, не наносячи образи.

     Часто у мовленні використовують кліше. Кліше  — це стандартна фраза, якою користується людина, що не володіє багатою уявою, або досить лінива, щоб описати  ситуацію такою, як її сприймають.

     Кліше може стати провідною ниткою для  розуміння думок співбесідника.

     Слова "так, звичайно", має три різних значення. "Ви що, втратили глузд, ставити  подібне запитання" (сарказм), "Мені відомо, що я знаю все, що мені необхідно  знати!" (пускання пилу в очі), "Я  знаю, що ви достатньо освічені, щоб  знати це, але я все ж таки вам про це скажу" (ввічливість).

     Маніпулятивна метамова відображає наміри співбесідника  підштовхнути вас до думки чи тієї дії, якої він від вас домагається: "Ви так не думаєте?", "Відчуваєте?", "Чи не так?" — усі ці питання  мають на увазі однозначну позитивну  відповідь, що дозволяє тому, хто запитує, маніпулювати співбесідником. [2]

     Паралінгвістичні  та екстралінгвістичні засоби спілкування

     Окрім оптико-кінетичних засобів спілкування  існує комплекс акустичних засобів  — екстралінгвістичних і паралінгвістичних  сигналів. У першому випадку —  це швидкість мови, висота голосу, його тональність і діапазон. Дослідженнями  встановлено, що 60–90% правильних суджень  про людину, її внутрішній стан грунтуються  на вмінні розшифровувати характеристики голосу й манеру говорити. Швидкість  мови, як відомо, значною мірою залежить від темпераменту. Якщо у людини дуже швидкий темп мови, це свідчить або про її імпульсивність, пожвавленість, впевненість у собі, або про  несміливість, невпевненість саме в  цій ситуації. Спокійна й повільна мова є ознакою вдумливості, поміркованості. Якщо темп поступово уповільнюється, це є сигналом про те, що людина втомилася, замислилася, втратила впевненість. Той, хто хоче говорити переконливо, щоб  вплинути на інших, намагається дещо сповільнити свою мову. Але все ж треба залишатися в межах природного діапазону свого голосу, бо можуть подумати, що особа виявляє нещирість і хитрує. Відкриті, чутливі душею люди, як правило, змінюють висоту свого голосу в широких межах. Якщо висота голосу стабільна, це погано впливає на тих, хто слухає. Важливою ознакою культурної людини є вміння робити під час розмови паузи. Найчастіше слова промовляють швидко. Небагато людей вміють спеціально використовувати паузу, щоб вона впливала на слухачів. Нерідко пауза свідчить про те, що думка відстає від мови, а, можливо, й про її відсутність у конкретній ситуації. [3] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     Невербальна комунікація — це система знаків, що використовуються під час спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою їх виявлення. [3]Невербальні комунікації - передача інформації без використання слів (verb - у перекладі з латині - слово). Структура невербального спілкування охоплює етику погляду, міміку, жестикуляцію, інтонацію і тембр голосу, пози, поставу та ходу.

     Головною  метою розпізнання внутрішнього психічного стану людини за невербальними  аспектами спілкування є вивчення жестів й міміки, що свідчать про брехню.

     Етика вітання у діловому спілкуванні  пропонує використовувати нормативне рукостискання, хоча існують різні види рукостискань. Вітання шляхом рукостискання використовують також і жінки.

     У діловому спілкуванні не можна використовувати  ненормативні жести. Вжиток ненормативних жестів у діловому спілкуванні спричиняє до соціальної ізоляції людей, які їх використовують.

     Ділове  спілкуванні у міжнаціональній  сфері повинно дуже обережно використовувати жести, тому що, один і той же жест у різних місцевостях має різні значення, і може викликати ускладнення під час спілкування. [4]

     Важливою  ознакою культурної людини є її вміння використовувати акустичні засоби (екстралінгвістичні та паралінгвістичні сигнали). Вони підвищують ефективність впливу однієї людини на іншу.

     Основою довірливого, культурного спілкування є контакт очей, дотримання вимог просторового розміщення та часових характеристик.

     "Прочитування" та вивчення кожної людини  завжди привносить щось нове  в наші знання про людський  світ. [3] Розвиваючись та оволодіваючи різними засобами спілкування, людина самовдосконалюється і підвищує культуру своєї поведінки і спілкування.