Етика підприємницької діяльності

Жінці, запрошеній на денний прийом або коктейль, рекомендується бути в одязі строгих і скромних ліній та пастельних тонів; у звичайної  довжини сукні, сукні-костюмі або костюмі. На прийоми, що розпочинаються о 20 годині та пізніше, доцільно одягати вечірню сукню (більш ошатну і відкриту). При цьому жінки взувають вихідні туфлі з будь-якими зручними підборами. Для таких випадків зовсім не пасує взуття на каучуковій підошві та спортивне взуття. Жіноча сумочка (табівка) має бути невеликою. [9, с. 58]

На будь-якому прийомі треба  контролювати свої дії (вчинки). При  покашлюванні треба повернути голову набік і прикрити рота рукою, а  при раптовому нападі кашлю обов’язково  прикласти до рота носову хусточку. Сякатися необхідно тихо, злегка дмухнувши  у хусточку. Не слід шморгати носом. Потребу чхнути варто по можливості затамовувати, злегка стискаючи перенісся з обох боків. Обов’язково треба піднести до носа хусточку в момент чхання.

Правила поведінки за столом зумовленні міркуваннями зручності і доцільності, гігієнічними та естетичними вимогами. Основна вимога тут – їсти і пити якомога тихіше, або взагалі безгучно. Коли хтось виголошує тост, непристойно продовжувати їсти, пити або розмовляти з сусідом. За столом треба сидіти прямо, але не розсідатись та не класти лікті на стіл.

Треба знати, як правильно користуватись  столовими приборами. Останні завжди розміщують у певній послідовності. Біля тарілки-підставки ліворуч  і праворуч кладуть по три виделки  та три ножі. Спочатку користуються крайніми виделкою та ножем (найменшими, для закуски), потім – середніми (спеціальної форми, для рибних страв), а після цього – найбільшими (для м'ясних страв). Звичайно виделку тримають у лівій руці, а ніж – у правій. Чимало страв (котлети, голубці, яєчню тощо) їдять лише виделкою, тримаючи її в правій руці.

Окремі зауваження треба зробити  щодо етики жінки-бізнесмена. Найважливіші з них стосуються зовнішності  та одягу. Діловий одяг відрізняється  класичним кроєм, неяскравими кольорами, багатофункціональністю. У всьому діловому світі основним робочим одягом жінки є костюм. Сукню носять лише однотонну і лише влітку. Зачіска, макіяж і біжутерія мають гармонічно доповнювати діловий костюм (спідницю, жакет, блузку). Зачіска має бути строгою, але елегантною. Прикрас краще мати небагато, макіяж дуже скромний, майже не помітний. Варто частіше (по можливості – завжди) посміхатися і уважно слухати співрозмовника.

Обов’язковим атрибутом першої зустрічі з діловим партнером  є обмін візитними картками. Візитка  має бути надрукована українською  мовою, а на звороті – англійською (найчастіше), французькою або мовою країни перебування. Звичайно у ній зазначаються: емблема і назва фірми; прізвище, ім’я та по-батькові (іноземною мовою – ім'я та прізвище), посада; адреса (послідовність слів і цифр має відповідати написанню реквізитів вітчизняних і міжнародних поштових відправлень); номера телефонів, факсу і телексу.

Обмін візитними картками має здійснюватись  точно за рангом посад, які обіймають  члени делегації. При візиті за кордон, відповідно до етикету, першими вручають візитні картки господарі. Необхідно вручати візитні картки обома руками або лише правою рукою. При цьому така акція має супроводжуватись взаємними легкими уклонами. Отримавши візитну картку, треба прочитати вголос ім’я і прізвище співрозмовника (партнера), уточнити його посаду. [9, с. 58]

В усьому цивілізованому світі будь-які  переговори вважають важливим елементом  ділового спілкування і обов’язковою передумовою успішної підприємницької  діяльності (особливо міжнародної). Переговорний процес починається з того моменту, коли одна із сторін запропонує обговорити умови і деталі укладання конкретної угоди (договору, контракту). Якщо інша сторона приймає пропозицію, то настає один із визначальних етапів – підготовка до переговорів , що часто є запорукою їхнього успіху. Проте дуже важливо у переговорному процесі враховувати сучасні вимоги щодо ведення переговорів, їхньої тактики, певних психологічних аспектів тощо.

Підготовка до переговорів включає  вирішення організаційних питань і  опрацювання основного процесу переговорів.

До організаційних питань належать складання програми прийому іноземних  партнерів; формування групи (делегації) учасників переговорів; визначення місця й часу переговорів; узгодження порядку денного кожного засідання.

Основними елементами програми прийому є: порядок зустрічі; персональний склад групи, яка зустрічатиме іноземців; розміщення у готелі (іншому місці тимчасового проживання); участь представників іноземних установ акредитованих в Україні, засобів масової інформації; ділова частина програми (зустрічі, бесіди, переговори); проведення прийомів; екскурсії чи культурні заходи; проводи учасників переговорів.

Опрацювання основного процесу  переговорів має включати: аналіз проблеми та заінтересованості учасників  переговорів і її розв’язанні; формування загального підходу щодо переговорів і власної позиції на них; визначення можливих варіантів результатів переговорів.

Підготовча робота має охоплювати також завчасну підготовку документів до переговорів: заяв, проектів, угод, договорів, контрактів. Невід’ємною частиною підготовчої роботи щодо переговорів є формування досьє щодо предмета переговорів (переважно відомості про партнерів, фірму, з якою вирішено мати справу). [9, с. 59]

Сучасні вимоги щодо ведення переговорів  безпосередньо зв’язані з компетентністю і високим професіоналізмом партнерів. Необхідно ретельно готуватися до бесід і переговорів. На запитання партнера треба відповідати не загальними, а з повним знанням технічних і організаційних подробиць усіх конкретних аспектів предмета переговорів. Дуже важливо, щоб у переговорах брали участь не лише керівники фірм (організацій), а й спеціалісти та менеджери, які добре розуміються на технічних тонкощах тих питань, що є предметом переговорів.

Тактика переговорів належить до витончених інструментів, якими варто добре володіти, аби досягти бажаних успіхів у започаткуванні ділових стосунків. Існує кілька тактичних прийомів ведення переговорів:

1) прийом “виходу” (прохання відкласти  розгляд того або іншого питання  до наступного засідання, щоб  узгодити його з іншими фірмами  партнерами чи добре обміркувати  всі позитивні і негативні  моменти, зв’язані з прийняттям  пропозиції партнера);

2) прийом “пакетування” (для обговорення пропонується не одне питання, а кілька, включаючи як привабливі, так і малоприйнятні для партнера пропозиції: велика заінтересованість в одній пропозиції може спровокувати згоду на менш привабливу іншу);

3) прийом “завищення вимог” (включення до складу обговорюваних проблем пунктів, котрі потім можна безболісно зняти під виглядом поступки, але натомість зажадати аналогічного кроку з буку партнера);

4) прийом “висунення вимог в  останню хвилину” (безпосередньо  перед підписанням контракту один з партнерів висуває нові вимоги, які можуть бути задоволені іншим партнером, котрий надто заінтересований у контракті).

Важливо окремо зазначити, що навіть наймайстерніше підготовлені ділові пропозиції не можуть применшити значущість психологічних аспектів переговорів. Тому є сенс назвати найбільш вагомі з них.

По-перше, необхідно використати  всі відомі засоби впливу на партнера, щоб заінтересувати його своєю пропозицією. Треба так повести розмову, щоб  партнер сам висловив міркування, котрі від нього було бажано почути.

По-друге, у процесі переговорів  треба виявляти виняткову увагу  до партнера, бути максимально зацікавленим слухачем. Будь-який співрозмовник  на переговорах звичайно відчуває задоволення  від присутності на них уважного і співчуваючого слухача, ладного стати діловим партнером.

По-третє, переговори мають завжди здійснюватись у ввічливо-прихильному  тоні; усі нетактовні (тим більше брутальні) методи переговорів не допускаються. Бажано відгукуватися на виступ (мову) партнера репліками типу “Приємно це чути…”, “Це цікаво…”, “Розумію вас…” тощо, які висловлюють схвалення, діловий інтерес і розуміння його позиції.

По-четверте, обов’язковою умовою успішних переговорів є правильна і  переконлива мова, впевнений тон. У процесі виступу на переговорах важливо акцентувати увагу на головній думці, змінювати тон і темп мови, робити паузи до і після важливих міркувань. До цього варто додати, що на переговорах певне значення мають не лише вимовлені слова, а й невербальні засоби спілкування (вираз обличчя, погляд, поза, жести тощо).

Отже, дотримання етикету підпиємця-комерсанта є важливою частиною його діяльності, особливо коли він хоче досягти успіху в Україні, а особливо в зв’язках із закордонними партнерами.

 

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1. Обчислення виробничої собівартості готової (реалізованої) продукції

Виробнича собівартість готової реалізованої продукції відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»  включає:

1. Прямі матеріальні витрати.

2. Прямі витрати на оплату  праці.

3. Інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амортизація).

4 Витрати на управління і  обслуговування виробництва (загальновиробничі витрати).

Прямі матеріальні витрати обчислюються виходячи з норм їх витрат і цін  придбання за мінусом ПДВ.

Витрати на оплату праці обчислюються згідно з розцінками на виготовлення виробів і кількості виготовленої продукції за звітний період.

Відрахування на соціальні потреби  визначаються у відсотках від  суми основної і додаткової зарплати. Відрахування на травматизм для підприємств  легкої промисловості становить 1,26%. Всі інші відрахування згідно чинного законодавства.

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості верстатів, що амортизуються  (без ПДВ) на норму амортизації.

У витрати на управління і обслуговування виробництва входять витрати на оплату праці апарату управління цехами, дільницями, відрахування на неї на соціальні заходи, амортизація основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання цехів та інші витрати виробництва.

Загальновиробничі витрати розподіляються на кожний виріб пропорційно до основної заробітної плати робітників, які виготовляють продукцію.

Результати розрахунків наведені в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Виробнича собівартість готової (реалізованої) продукції

№ п/п	Елементи витрат	Сума, грн.
1	Прямі матеріальні витрати	257395
2	Прямі витрати на оплату праці	55902
3	Амортизація	23400
4	Відрахування на соціальні заходи	21388
5	Загальновиробничі витрати	38798
6	Собівартість	396883

4.2. Обчислення витрат підприємства за елементами витрат і за статтями калькуляції

Класифікація витрат підприємства за елементами витрат (рахунки класу 8) використовується для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду. Елементів  витрат є п'ять і це:

• матеріальні виграні;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи:
• амортизація;
• інші операційні витрати.

В елементи витрат входять всі витрати  підприємства незалежно від місця  їх виникнення.

Результати розрахунків наведені в таблиці 2.

 

Таблиця 2

Економічні елементи операційної  діяльності підприємства

№ п/п.	Елементи витрат	Сума, грн.
1	Матеріальні витрати	257395
2	Витрати на оплату праці	55902
3	Відрахування на соціальні заходи	23400
4	Амортизація	21388
5	Інші витрати	2800
6	Витрати операційної діяльності	435153

 

Підприємства, які використовують рахунки класу 9, здійснюють докладніший  облік витрат за статтями калькуляції, а саме:

1. Сировина і матеріали.

2. Витрати на оплату праці.

3. Нарахування на зарплату.

4. Витрати на збут.

5. Адміністративні витрати.

6. Загальновиробничі витрати.

7. Інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять  витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, обов'язкові платежі.

До витрат на збут відносяться витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, витрати на маркетинг і рекламу, витрати на оплату праці працівникам відділу збуту, торговим агентам, амортизація, ремонт основних засобів, які використовуються для забезпечення збуту продукції.

Витрати від операційної діяльності – це сума всіх витрат виробництва  продукції включаючи адміністративні  витрати і витрати на збут.

Адміністративні, інші витрати, витрати  на збут по виробах розподіляються пропорційно до нарахованої заробітної плати робітників основного виробництва.

Результати розрахунків наведені в таблиці 3.