Аналіз фінансового стану підприємства

Зміст

ВСТУП 2

I ЧАСТИНА. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. 3

1. Суть ефективності як економічної категорії. 3

2. Загальна характеристика видів і форм прояву ефективності. 6

3. Система показників ефективності діяльності підприємства. 10

4. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства). 13

ІІ ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА). 18

1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "КИЇВЕНЕРГО". 18

2. Аналіз ефективності діяльності ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». 25

ІІІ. ШЛЯХИ ОБГРУНТУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» 45

1. Перспективи розвитку, проблеми і завдання енергетичної системи України . 45

2. Перспективи розвитку ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» 52

Висновок 57

Список літератури: 59

Список додатків: 61

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       ВСТУП

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється  економічна і соціальна результативність господарської діяльності.

Проблема ефективності виробництва  завжди посідала важливе місце серед  актуальних проблем економічної  науки. Зацікавленість нею виникає  на різних рівнях управління економікою — від власників приватного підприємства до керівників держави.

Термін "ефект" у перекладі  з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного  об'єкта, зумовленої дією зовнішнього  або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект —  це дельта, приріст деякої змінної  або різниця її попереднього і  наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так  і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є  корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати  або позитивним, або негативним ефектом  і окремо не розглядати.

Таким чином, існує як об'єктивна  зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий  приклад якісних оцінок ми вже  навели, розділивши множину ефектів  на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністю того, що буде загублено. В  практичних розрахунках цей показник знаходиться відношенням результатів  виробництва до витрат. Для характеристик  використання живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.

I ЧАСТИНА. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

1. Суть ефективності як економічної категорії.

 

         В сучасній літературі поняття “ефективність” використовується в багатьох сферах людської діяльності. Зокрема, й в  економіці, де ефективність посідає  важливе місце серед актуальних проблем економічної науки і  досить часто розглядається та досліджується  провідними фахівцями.

Сьогодні це поняття є  одним з найпоширеніших. Адже часто  доводиться зустрічати такі словосполучення, як “ефективність виробництва”, “ефективність управління”,“ефективність капіталовкладень”, “ефективність використання основних засобів” тощо. Вивченню та дослідженню даної категорії присвячено безліч наукових праць.   

В загальному ефективність (від лат. Effectivus – діяльний, творчий) – це відношення результату (ефекту) до витрат, які були затрачені на його отримання. Принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою:

Термін “ефект” (від лат. Effectus – дія, результат) в широкому розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому і ефект і результат можна розглядати як синоніми. Однак, як відмічають окремі автори, у деяких випадках ці терміни розмежовують. При цьому під умовним поняттям економічний результат мають на увазі загальний результат (зокрема, виручка, дохід), а під поняттям економічний ефект – чистий результат (зокрема, прибуток).         

Що стосується категорії  “ефективність”, то вона на відмінну від “ефекту” є значно ширшим поняттям і враховує не лише отриманий результат, але й витрати, які були затрачені  на його отримання. Разом з цим, при  визначенні ефективності потрібно приймати до уваги умови в яких був досягнутий даний результат і як це вплине в подальшому на діяльність підприємства. Якщо, наприклад, підприємство для розширення своєї діяльності вирішило придбати нове устаткування, внаслідок чого воно збільшило свій прибуток і понесло  мінімальні витрати на отримання  бажаного результату. То можна було б сказати, що така зміна на підприємстві є ефективною, оскільки в даному випадку виконується співвідношення результату та понесених витрат. Чи можна погодитися з цією думкою? Якщо при визначенні ефективності були враховані додаткові умови, які  мають місце в проведенні даного господарського заходу, тоді можна  вважати його ефективним. Що розуміється  під додатковими умовами? В даному випадку це може бути якість новопридбаної продукції, вплив її на навколишнє середовище, умови праці працівників тощо. Визначення єдиних умов, що мають місце при оцінці ефективності, не можливо. Тому що проведення кожного господарського заходу має свої індивідуальні особливості, а тому й додаткові умови ефективності будуть різні.         

Ефективність за Мочерним С.В. – це здатність приносити  ефект, результативність процесу, проекту  тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили  цей результат.         

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових  зв’язків виробництва. Вона показує  не сам результат, а те якою ціною  він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім  не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів.

В економічній літературі, характеризуючи ефективність використовують такі економічні категорії як “продуктивність” та “результативність”, які також  визначаються співвідношенням результатів  та витрат.         

Як зазначалось вище, термін “ефективність” використовується в  різних сферах діяльності. З огляду на це є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожний з яких має свої особливості. У науковій літературі в основному  мають місце економічна, соціальна  і екологічна ефективність. Економічна ефективність – зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо. Соціальна  ефективність – збільшення кількості  нових робочих місць, рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого тижня тощо. Екологічна ефективність – відносини людини з навколишнім середовищем. Більш  детальніше розглянемо економічну ефективність.

Вітчизняний дослідник Мочерний С.В. розглядає економічну ефективність як досягнення найбільших результатів  за найменших витрат живої та уречевленої  праці.         

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних  систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких  систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих  цілей (зокрема, одержання прибутку).

Поділяючи погляди провідних  вчених до визначення економічної ефективності, можна вивести узагальнене визначення. Економічна ефективність – це максимальна вигода, яку можна отримати при мінімальних затратах в процесі економічної діяльності з урахуванням додаткових умов, які мають місце в момент визначення ефективності відповідного господарського заходу. Під господарськими заходами мається на увазі введення нових видів продукції, укладення договорів з постачальниками, покупцями, придбання або модернізація нової техніки, збільшення виробництва продукції тощо.

Процес формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на Рис.1.1.

Рис. 1.1. Принципова схема  формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної  системи)

Результативність виробництва  як найважливіший компонент для  визначення його ефективності не варто  тлумачити однозначно. Необхідно  розрізняти: 1) кінцевий результат процесу  виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або  іншої інтеграційної структури  як первинної автономної ланки економіки. Перший відбиває матеріалізований результат  процесу виробництва, що вимірюється  обсягом продукції в натуральній  і вартісній формах; другий включає  не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є  чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом  комерційної діяльності — прибуток (прибутковість).

Важливо нагадати, що необхідні  для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються (щоденно).

2. Загальна характеристика видів і форм прояву ефективності.

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність  визначення й застосування для аналітичних  оцінок та управлінських рішень. З  огляду на це важливим є виокремлювання за окремими ознаками (класифікація) відповідних  видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне  значення для системи господарювання.

Відповідні види ефективності виробництва (діяльності) виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних  ефектів (результатів) господарської  діяльності підприємства (організації). У зв’язку з цим виникає  необхідність навести сутнісно-змістову характеристику окремих видів ефективності.

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак:

1. За наслідками отриманих  результатів. За цією ознакою  можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва  на підприємстві. Формами прояву економічної  ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції  тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов’язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання  життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості  нових робочих місць і рівня  зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього  середовища, загальної безпеки життя. Форми прояву соціально-економічної  ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний  ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здійснюваних  витрат. За цією ознакою розрізняють  ефективність застосовуваних ресурсів  та ефективність витрат (спожитих  ресурсів). До ефективності застосовуваних  ресурсів відносять: ефективність  виробничих фондів, ефективність  трудових ресурсів, ефективність  нематеріальних активів. До ефективності  витрат належать:

ефективність капітальних  вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат.

3. За видами господарської  діяльності. До цієї групи показників  ефективності належать: ефективність  виробничої, торговельної, банківської,  страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об’єкта  господарювання. До цієї групи  відносять: ефективність економіки  в цілому, ефективність галузі, об’єднання  підприємств, підприємства, структурного  підрозділу підприємства, ефекивність  виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки  ефективність може бути рівня  суспільства та рівня суб’єкта  підприємництва (господарювання). Необхідність  поділу показників ефективності  на ці дві групи зумовлена  певною антагоністичністю інтересів  суспільства та індивіда або  їх інституційних аналогів –  держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між  критеріями оцінювання ефективності  тих чи інших явищ або заходів  (наприклад, економічних законів,  зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а  підприємства – свої, і вони  часто істотно різняться. Так,  оцінюючи економічний ефект діяльності  підприємства, держава обчислює  його валовий прибуток. Останній  містить суму податків та інших  обов’язкових платежів, що виплачуються  з прибутку.