Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах

stify">Фінансовий стан підприємства – комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів в системі фінансових відносин і характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами необхідними для нормальної виробничої діяльності, раціональним їх розміщенням і доцільним використанням, платоспроможністю, кредитоздатністю та ринковою стійкістю.

Основними елементами забезпечення фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність. Найбільш інформативною формою для аналізу і оцінки фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), звіт про рух грошових коштів (форма 3), звіт про власний капітал (форма 4).

Загальна оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за формою 1 (баланс). З метою об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства доцільно порівнювати за ряд періодів зміну середньої величини майна в підсумку балансу із змінами фінансових результатів господарської діяльності підприємства (форма 2).

 

 

 

 

3.2. Оцінка кредитоспроможності підприємства

 

Аналіз фінансового стану позичальника є складовою аналізу кредитного ризику при формуванні рішення про надання кредиту.

Методика оцінювання фінансового стану передбачає поєднання об’єктивних даних, сформованих на основі бухгалтерської звітності, та суб’єктивних даних, що визначаються на підставі інформації, якою вже володіє банк, та пакета документів, які подає позичальник для одержання кредиту.

Установи банку здійснюють оцінювання фінансового стану позичальника-юридичної особи перед наданням йому позики, а в подальшому — щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника.

Оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи здійснюється перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або процентами та ін.), про що позичальник повинен інформувати банк.

Оцінювання фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:

                   обсяг реалізації;

                   прибутки і збитки;

                   рентабельність;

                   коефіцієнти ліквідності;

                   грошові потоки;

                   склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

                   ефективність управління позичальника;

                   ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці;

                   історія погашення кредитної заборгованості в минулому.

 

Схема 2.Напрямки аналізу підприємства – позичальника для оцінювання його кредитоспроможності

 

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи:

1-й етап — обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника;

2-й етап — оцінювання та узагальнення показників і визначення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи:

  І група — попередня оцінка позичальника;

ІІ група — показники платоспроможності позичальника;

ІІІ група — показники фінансової стійкості позичальника;

IV група — показники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості показників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).

Оцінимо кредитоспроможність підприємства СВК „Світанок” за допомогою показників ліквідності та показників фінансової стійкості підприємства (платоспроможності).

 

Таблиця 10

Показники ліквідності підприємства СВК „Світанок”

Показники	Рік
	2006	2007	2008
Коефіцієнт покриття	2,11	1,86	1,67
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,12	1,05	1,13
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,048	0,039	0,03
Чистий оборотний капітал	3266	4337	6266

 

Аналізуючи таблицю 11 можна сказати, що коефіцієнт покриття перевищує нормативне значення, коефіцієнт швидкої ліквідності у 2006 році менший нормативу, а у 2007 році і 2008 році більший нормативу, коефіцієнт абсолютної ліквідності і чистий оборотний капітал також задовольняють нормативи. З цього випливає, що за показниками ліквідності підприємство є кредитоспроможним. Коефіцієнт швидкої ліквідності, який менший нормативу на тлі інших показників перекривається, про що свідчать дані наведені вище.

Таблиця 12

Показники платоспроможності (фінансової стійкості)

СВК «Світанок»

Показники	Рік
	2006	2007	2008
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,57	0,48	0,45
Коефіцієнт фінансування	0,75	1,1	1,2
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,53	0,46	0,4
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,7	0,72	0,75

 

Проаналізувавши таблицю бачимо, що показник автономії задовольняє норму тільки у 2006 році, а в 2008 році і 2007 році цей показник менший норми, коефіцієнт фінансування  веде до зменшення, тільки у 2006 році, а в 2007 році і 2008 році  він збільшується,  коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами і коефіцієнт маневреності власного капіталу також повністю відповідають нормі .

Отже оцінивши показники кредитоспроможності можна зробити висновок, що підприємство СВК„Світанок” є кредитоспроможним і може залучати у свою господарську діяльність кредитні кошти і погашати відсотки за їх користування.

 

3.3. Проведення розрахунків за кредитами

Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позички можуть бути: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позичками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позичка може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

1)          дисконтні;

2)          позички, які погашаються поступово — щомісячно, щоквартально, раз на півроку, щорічно;

3)          позички, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позички, тобто підприємство одночасно сплачує банкові суму основного боргу та нарахованих відсотків;

4)          амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кредитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позичок передбачає утримання позичкового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством України видачу дисконтних позичок заборонено.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, а більша частина його — після закінчення терміну кредиту.

За амортизаційного погашення основну суму кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж буде меншим за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Інші способи погашення кредиту:

            порядок погашення може бути пов’язаний з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

            погашення основної суми кредиту здійснюватиметься нерегулярно й у різних сумах.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

            виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування;

            виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов’язаного з проектом кредитування;

            інші надходження від господарської діяльності.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з:

            цільового спрямування кредиту;

            обсягів та терміну позички;

            порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

            сезонності та циклічності виробництва;

            рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

Підприємство може звернутись до банківської установи з проханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. Банк здебільшого зважає на клопотання, якщо підприємство доведе об’єктивну неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення позички в раніше визначені строки. За згодою банку підприємство укладає з ним або додаткову кредитну угоду, або коригує лише графік термінів часткових платежів.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.