Водні ресурси міста Баштанки та їх якість

ВІДДІЛ ОСВІТИ БАШТАНСЬКОЇ 

РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

БАШТАНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ

ШКОЛА І-Ш СТУПЕНІВ № 1

БАШТАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

                                                       

 

 

 

 

Водні ресурси міста Баштанки

та їх якість

 

                                               Роботу виконала:

Абгарян Анна

учениця 11-А класу

 

Керівник: Бабін  А. Ф.,

вчитель біології

 

 

 

                                                                      2010

 

 

Зміст

Вступ                                                                                                                                                                                

Розділ 1.  Водні  ресурси                                                                                        

1. Вода як абіотичний фактор

 

2. Охорона водних ресурсів

 

 

3. Водні ресурси Баштанського району                                                      

Розділ 2. Аналіз водних ресурсів м. Баштанка     

2.1 Методи відбору проб  води і методи дослідження

 

2.2 Результати досліджень 

                      

2.3 Основні джерела забруднення водних ресурсів м. Баштанка  

                                                     

2.4 Якість поверхневих вод м. Баштанка                                                                

 

Висновки                                                                                                       

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Вступ

      Актуальною  проблемою  ХХІ століття є  проблема забруднення водних  ресурсів та  питної води. Не тільки людина, але й все живе на Землі страждає від забрудненої води. Тому її якість має величезне значення і є найважливішим індикатором, що визначає стан навколишнього середовища.

Важливою є та обставина, що у воді біологічне забруднення  набуває особливого значення, подекуди за небезпекою випереджаючи навіть хімічне. Це трапляється найчастіше тоді, коли вода стає життєвим середовищем для патогенних мікроорганізмів, кількість яких у ній постійно зростає.

Природна вода, забруднена промисловими і побутовими стоками,непридатна до водопостачання населенню.   

     Проблема якості питної води  для України була і продовжує залишатися вкрай актуальною і надзвичайно гострою.

 Від стану розвитку  водогосподарського комплексу залежить  стан розвитку економіки, добробут  і здоров`я населення країни..

Тому необхідно зберегти цей нічим незамінний природний  ресурс для себе і прийдешніх поколінь.

Актуальність  проблеми 
    Вирішення глобальної проблеми питної води, в тому числі, залежить від конкретних локальних заходів по збереженню водних ресурсів. Так, у нашому місті Баштанка Миколаївської області проблема якості питної води залишається гострою та актуальною. Джерелом центрального водопостачання міста є р.Інгул. Водозабір міста Баштанки здійснюється із середини річки Інгул. Рівень забруднення цієї частини річки найвищий. Аналіз річкової води показує, що вода не відповідає вимогам ДОСТу 2761-84. За даними Держуправлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області мінералізація вище норми від 3 до 8 разів, вміст сульфатів від 4 до 7 разів, вміст заліза загального від 10 до 15 разів.

     Поверхневі води, представлені каскадом ставків знаходяться у незадовільному стані внаслідок скидів неочищених стоків. Якість води у місцевих ставках не відповідає показникам ДОСТу для рибогосподарського призначення. Особливо яскраво про це свідчать значні перевищення по вмісту хлоридів, сульфатів, по твердості та загальній мінералізації.

    Підземні води  в нашому регіоні дуже жорсткі(Таб.8), що значно підвищує ризик ускладнення  уролітазу.

    Таким    чином ,  можна   зробити висновки,  проте,  що  дослідження якості   водних ресурсів м.Баштанка   є актуальним    і    необхідним.

 Опрацювавши доступні  джерела інформації, ми виявили,  що  екологічний моніторинг водних  ресурсів м. Баштанки не проводився. Тому нами була обрана саме ця тема дослідження і поставлена відповідна мета.

Мета дослідження: оцінити стан водних ресурсів м.Баштанка та запропонувати місцевий план дій з  їх охорони .

 

 

                                                         Розділ 1

                                               1.1 Вода як  абіотичний фактор

Вода складає близько 80% маси тіла організмів, є середовищем  та умовою життя. Об’єм гідросфери складає 1,4 млрд. куб. км. Вода за рахунок дуже високого  дипольного моменту є універсальним розчинником на нашій планеті (в ній розчиняється більшість природних сполук), тому  вона є необхідним середовищем перебігу всіх біохімічних реакцій в організмі. Окрім цього вода приймає безпосередню участь у ряді важливих процесів життєдіяльності живих істот. Вода необхідна для виведення із організму кінцевих продуктів обміну

  Також вода приймає участь у неспецифічних імунних реакціях організму (β-лізини слини роблять отвір в мембранах бактерій, в них заходить вода середовища і бактерія гине від осмотичниго шоку. З води утворюються  активні форми оксигену(синглетний оксиген), що ініціюють  неферментативне вільнорадикальне перекисне окиснення біополімерів, під час дихального вибуху лейкоцитів.)

  Потреба у воді залежить від віку. Так, діти 1-го року життя вживають води біля 150 мл/кг маси тіла, 1 року - 3 років - 100 мл, 3-7 років - 60 мл і старші 7 років - 50 мл води на 1 кг маси тіла.

   Отже, життя без  води не можливе. 

Водне середовище існування  за своїми умовами значно відрізняється  від наземно-повітряного. Вода має  високу густину, значні перепади тиску, містить менше кисню. Різні типи водойм різняться концентрацією  солей, швидкістю течій,промерзанням тощо. Тому в мешканців водойм-гідробіонтів – виробилися адаптації як до існування у водному середовищі взагалі, так і до певного типу водойм чи зони Світового океану.

Різноманітні організми  живуть в солоній (Світовий океан  в середньому містить до 3,5% солей, в Азовському морі – менше) і прісній (ріки та ставки <0,5% солей) воді. Мешканцями водного середовища є : планктонні організми

( нездатні до протидії  течій), нектонні (здатні до активного пересування у товщі води незалежно від напрямків течій) ,  бентосні (мешкають на поверхні і втовщі грунту водойм) ,перифітонні ( поселенці різних субстратів у товщі води), нейстонні організми (мешканці межі водного й наземно-повітряного середовищ). Більшість рослин і тварин вологолюбні. За вибагливістю до вологи розрізняють такі групи рослин :гідатофіти – повністю або частково ростуть у воді ( елодея, ряска,латаття); гідрофіти- наземно-водні, які частково занурені у воду і ростуть по берегах водойм, на мілководді чи болотах ( калюжниця болотяна, очерет звичайний);гігрофіти – ростуть в умовах підвишеної вологості, на вологих грунтах ( рис, росичка зозулин льон, бальзамін);ксерофіти (сукуленти і склерофіти)- населяють посушливі місця ( пустелі, напівпустелі, степи) і здатні витримувати сухі періоди ( ковила, типчак, кактуси); мезофіти – потребують достатньої, але не надлишкової вологості грунтів, можуть витримувати нетривалу посуху ( конюшина, тимофіївка, конвалія,квасениця). Тварини посушливих місць часто активні вночі, а в період посухи можуть впадати в діапаузу (період тимчасового фізіологічного спокою тварин, який характеризується призупиненням їх росту, розвитку та зниженням загального обміну речовин).

Існують тварини водні  та наземні, які регулюють водообмін  через випаровування, накопичення  води, видалення її через нирки.  Втрату води (в % до маси тіла) витримують верблюди до 27%, вівці до 23%, собаки до 17%. Економія води пов’язана з потовиділенням, виділенням з калом та сечею у  корів на 100 г сухого калу припадає 566 г води, у верблюдів – 76 г; у водних організмів азот виділяється у вигляді аміаку, у наземних - сечовини і сечової кислоти, розчинних у воді; при цьому у людини сеча більш концентрована, ніж плазма крові в 4,2 рази, у тушканчика – в 4 рази. У воді добре розчинні кисень та вуглекислий газ, але зі збільшенням температури ,розчинність цих газів зменшується , тому поблизу екватора вода містить їх менше . У приполярних водах фауна більш чисельна, ніж в екваторіальних. Океан поглинає СО2 в полярних широтах з атмосфери, віддає його в  екваторіальних широтах, причому в океані в середньому в 60 разів  СО2 більше, ніж в атмосфері. Частина СО2 перетворюється  у вапнякові породи. Особливо важливою є діяльність організмів – біофільтрантів (апендикулярії, двостулкові молюски, плечоногі, моховинки, вусоногі раки, морські лілії, кити).

Прісноводні закриті водойми  характеризуються низькою перемішаністю  води (1-2 рази на рік), в них живуть напівводні та водні рослини, водорості до 5-8 м (насичення киснем), різноманітні бактерії, гідри, водяні членистоногі, прісноводні риби, земноводні. В річках висока перемішаність води, що дозволяє виділити прибережну та відкриту зони з різноманітним видовим складом.

75% прісної води складають  льодовики   планети, 20% - води підземних обріїв, 1% - води рік, озер, атмосфери. Від останніх 12% повертаються назад у вигляді стічних вод (споживають - хімізація 100 куб. км, промисловість - 215 куб. км, енергетика - 240 куб. км, сільське господарство у вигляді зрошення і зооферм - 4200 куб. км).

Таким чином, зміни гідроумов у більшості випадків дають негативний ефект. На дні водойм нагромаджуються солі важких металів,  добрива, пестициди, фосфати, радіонукліди, причому природні системи, що самоочищають, не спрацьовують.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Охорона водних  ресурсів

  Людство (ноосфера) стала  істотною геологічною силою, особливо  при рості населення і технологічному  розвитку.    Природі людина не потрібна, але природа необхідна людині як умова її існування. До визначеного часу біосфера мала досить адаптаційно-компенсаторних можливостей для нівелювання впливу ноосфери. В останні 4 десятиліття положення докорінно змінилося - доля біосфери визначається ноосферою. Охорона природи виступає з однієї сторони як протидія ноосферою еволюції біосфери, а з іншої сторони (геогігієна – термін чеських умов (утилізаційні циклічні технології, очищення середовища проживання від факторів, що впливають на клімат і зміни організмів, залежні від генної, рецепторної і ессенціальної регуляції), збереження видів (у тому числі і людини), ізоляція ландшафтів (заповідники).   Існують державні комітети з охорони навколишнього середовища в різних країнах, у рамках ООН працюють програми по охороні навколишнього середовища, діють партії зелених, "ГРІНПІС", функціонує міжнародна програма "Людина і біосфера". Ці установи мають мету - вирішити проблеми раціонального використання неневідновних і відновних природних ресурсів, боротьби з забрудненням навколишнього середовища.

Особливо важлива охорона  води і повітря.

  Водні ресурси –  поверхневі й підземні води  відповідної території, які використовують  або можуть бути використані  для потреб народного господарства. До водних ресурсів належать  щорічно поновлювані поверхневі  води і запаси підземних вод,які  поновлюються дуже повільно. Найбільше  практичне значення мають поверхневі  води. Джерелами забруднення водних  об’єктів є насамперед стоки міст і промислових підприємств. Останнім часом у багатьох регіонах з ними «конкурують» стоки тваринницьких комплексів і вод, що надходять із зрошуваних полів. Значно погіршується якість води через зміну режимів річок і озер. Забрудення водозбирних площ, закачування промислових стоків у підземні горизонти, фільтрація й витікання води із різних відстійників та накопичувачів призводять до забруднення підземних вод. Внаслідок цього порушується функціонування екосистем, знижується їх біопродуктивність; іноді зникають цінні види флори й фауни, погіршується стан здоров’я людей.

 Невпинне зростання  водоспоживання за незмінних  ресурсів річкового стоку створює  реальну загрозу виникнення дефіциту  прісної води.

   Для питної води  прийняті наступні норми: загальна  кількість бактерій на 1 мл не  більше 100, Bacteria coli (коло-індекс) 3, коло-титр 300;  сухий залишок не більше 1 г/л, загальна твердість до 10 мг-екв/л; зміст хлору не більше 1,5 мг/л; повна потреба води  в О2 для окислювання органіки  при 20 градусах С не більш  3,0 мг/л. Якщо в містах СНД  на 1 людину запланована витрата  води в 300 л/доба, то в країнах  Західної Європи в 3-4 рази менше. 

   Очищення води  до користування для господарсько-харчових  потреб включає: 

1) додавання коагулянту  сульфату амонію і перемішування, 2)  фільтрування через пісок, 3) хлорування для знешкодження  бактерій. 

   Охорона середовища  від використаних вод (житла,  промислових стоків,  опадів) включає: 1) грати для затримки каменів, сміття, піску, 2)  первинне відстоювання із сирим мулом, 3) витримування з активним мулом в аеробному середовищі для окисної мінералізації органічних речовин у СО2, нітрати, 4) вторинне відстоювання, 5) гіперхлорування, 6)  каскад біоставків для видалення хлору в 5 відстійниках по 1 тижню у кожнім.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Водні ресурси Баштанського району

Основним джерелом прісної  води в Баштанському районі є стік річки Інгул. Річка Інгул несе свої води вздовж північно-західного  та південно-західного кордону району, має незначний схил русла і  добре виражену широку долину. Правий берег долини високий і крутий, лівий пологий.

 

 

 

 

 

 

Кількість води в річці  залежить від атмосферних опадів, що зумовлюють значну нерівномірність  стоку. В зв'язку з такою нерівномірністю  стоку в практиці водогосподарчого розрахунку для забезпечення населення  і промисловості водою приймається  стік річки, спостерігається приблизно  один раз в 20 років, для зрошування і других водоспоживачів в розрахунок приймається стік маловодного року, який може мати один раз в чотири роки (75% - забезпечення населення). Води Інгулу, особливо в період весняного танення несуть багато глиняних частин, змитих з водозбірної площі. В нижній течії, де швидкість річки значно зменшується , вони осідають і утворюють заплави. Водний режим річки Інгул впливає на ґрунт та рослинність, покрив заплавних земель. При великих розливах вони затоплюють на всю ширину долини, яка досягає 1-1,5км. Період затоплення становить від 2 до 3 місяців.