Шпаргалка по "Экологии"

1. Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування природних систем (ландшафтів) і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків.
2. Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
3. Виділяють шість груп екологічних проблем:

• атмосферні (забруднення атмосфери: радіологічне, хімічне, механічне, теплове);

• водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів);
• геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геолого-геоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови);
• грунтові(забруднення грунтів, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін.);
• біотичні (зведення рослинності, деградація лісів, пасовищна дигресія, скорочення видової різноманітності і ін.);
• комплексні (ландшафтні) — запустинювання, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних територій.

4. Забруднення атмосфери – це зміни її стану внаслідок надходження домішок, не характерних для її постійного складу. Так, щорічно в атмосферу на території України викидається понад 17 млн. тонн шкідливих речовин (це більше, ніж по 300 кг на кожного жителя). На кожен квадратний кілометр української землі випадає близько 19 т отрути з атмосфери. Найгірші справи у Донецьку, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі, Кривому Розі, Маріуполі, Одесі, Києві (див. додаток 18). Сильними забруднювачами є сірководень, аміак, фенол. 
   Найбільшим забруднювачем атмосфери є транспорт, особливо автомобільний. Він «видихає» оксид і двоокис вуглецю, сполуки свинцю, сірчаний ангідрид. У хмарах пилу, які піднімають колеса автомобіля, є кремній, окисли заліза, барій. Лише продуктів руйнування гуми щорічно кожен автомобіль розсіює в атмосферу і на поверхню землі близько 10 кг. 
   Негативно впливає на все живе надмірний шум. Репутація «небесних громовержців» уже давно супроводжує повітряний транспорт.

5. Основними джерелами забруднення природних вод є:

· Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів (забруднювачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове походження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.

· Міські стічні води, що включають  переважно побутові стоки, які містять  фекалії, детергенти (поверхневоактивні  речовини), мікроорганізми, у тому числі патогенні.

· Промислові стічні води, що утворюються  у самих різноманітних галузях  виробництва, серед яких найбільш активно  споживає воду чорна металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості. При технологічних процесах утворюються  такі основні види стічних вод, а саме:

− реакційні води, що утворюються  у процесі реакцій з виділенням води, забруднені як вихідними речовинами, так і продуктами реакцій,

− води, що містяться у сировині та вихідних продуктах (вільна або зв'язана  вода),

−промивні води після миття сировини, продуктів, тари, обладнання, маточні водні розчини,

− водні екстрагени та адсорбенти,

− охолоджені води, що не контактують  з технологічними продуктами, а використовуються у системах зворотного водопостачання,

− побутові води води їдалень, душових, туалетів, пралень тощо,

− атмосферні опади, що стікають з  території промислових підприємств.

Головними джерелами забруднення  і забруднюючими речовинами ґрунтових  вод вважають:

неправильно розташовані звалища  та інші сховища отруйних речовин;

· підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку становлять втрати бензину на АЗС);

· пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;

· сіль, якою посипають тротуари і  вулиці під час ожеледі;

· мазут на дорогах для зв'язування пилу;

·надлишки стічних вод та каналізаційного  мулу.

6. Територія України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно - геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства, житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних копалин на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у інших регіонах. Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія господарського комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому може призвести до незворотних змін середовища життя людини. При величезних обсягах видобутку корисних копалин в надрах землі утворились великі пустоти — вироблені простори, правильне використання яких стає крупною народногосподарською проблемою.

Екологічні проблеми у вугільних  басейнах України залежать від технічного рівня шахт.

Екологічний стан стрімко погіршується (ймовірно, непоправно) внаслідок:

• відторгнення родючих земель під гірничі відводи (копальні, кар’єри, шахти, відвали, шламосховища і т. д.);
• порушення природних гідрогеологічних режимів підземних і поверхневих водотоків, зневоднення великих територій, підтоплення великих площ, засолення ґрунтів, погіршення якості питних, ґрунтових і відкачуваних вод та ін.;
• запилення, загазованості повітряного басейну і потрапляння у сферу життя людини (у води, ґрунти, повітря) шкідливих хімічних сполук важких металів, сірки, азоту, вуглеводню, оксидів заліза, кремнію та ін.

Негативний вплив людської діяльності згубно позначився на рельєфі України. Добування корисних копалин, особливо відкритим способом, призвело до значних змін поверхні багатьох її районів: утворилися тріщини в земній корі, порожнини, а на поверхні – терикони, насипи, кар'єри. Антропогенні форми рельєфу спричинені також зрошенням та осушенням, промисловим і цивільним будівництвом.

7. Неправильна агротехніка призвела до деградації грунтів. Якщо 100 років тому вміст гумусу в чорноземах становив 10-14%, то нині – лише 3-4%. В Україні стали майже не придатними для використання вже 60% славнозвісних колись чорноземів. Передозування фосфатних добрив призводить до їх змиву у водойми, через що настає справжня катастрофа для її мешканців. Зловживання азотними добривами спричиняє накопичення нітратів у продуктах рослинництва, а відтак – у наших організмах. Нітрати призводять до стійкого порушення вуглеводневого та білкового обміну, що перешкоджає збагаченню крові киснем.
8. Внаслідок антропогенного впливу на рослинність відбулися і відбуваються якісні й кількісні зміни її складу. Надмірне вирубування лісів призвело до погіршення газового складу атмосфери, до підвищення континентальності клімату. 
   Людина створила цінні сорти рослин, які у багатьох місцях замінили природні. Сотні нових і завезених їх видів акліматизовано, засновано дендропарки та ботанічні сади. Разом з тим велика кількість представників місцевої флори перебуває на межі зникнення й занесена до Червоної книги.
9. комплексні (ландшафтні) — запустинювання, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних територій.

 

10. Антропологічні екологічні проблеми як причина змін  у природі.

Протягом XX ст. в результаті господарської  діяльності людини ланцюжок кругообігу фосфору в біосфері виявилася порушеною. Цьому сприяли виробництво фосфорних добрив і широке застосування в сільському господарстві, одержання в промислових масштабах різних фосфоровмісних препаратів, виробництво продовольства і кормів, розвиток рибного промислу, видобуток морських молюсків і водоростей. Дії людини прямим чином відбилися на круговерті шкідливих речовин і призвели до перерозподілу змісту їх на суші і в гідросфері. Ерозія грунтів, змив добрив, органічних відходів і екскрементів поверхневими водами, скиди каналізаційних стоків призводять до найсильнішого забруднення річок, озер і прибережних областей Світового океану. Відбувається зараження грунтів, річок, водойм суші, прибережних ділянок морів, особливо в області дельт, заток і естуаріїв.  
Дія небезпечних речовин, що виділяються в результаті  
діяльності людини  
У великому, геологічному, круговерті сірка переноситься з океану на материки атмосферними опадами і повертається з річковим стоком назад у Світовий океан. Одночасно її запаси поповнюються за рахунок вулканічної діяльності і при процесах вивітрювання. Вулкани викидають сірку у вигляді триоксид (сірчаного ангідриду SO3), діоксиду (сірчистого газу SO2), сірководню H2S і елементарної сірки. У літосфері є у великій кількості сульфіди різних металів: заліза, цинку, свинцю, міді та ін У біосфері сульфідна сірка з участю численних мікроорганізмів окислюється до сульфатної сірки SO4, яка знаходиться в грунті і водоймищах. У малому кругообігу сульфати поглинаються рослинами. Рослиноїдні тварини отримують необхідну для життєдіяльності сірку. У результаті складних перетворень і видозмін при руйнуванні залишків організмів, рослинного опаду сірка потрапляє в грунтові води і в мули водойм суші, морів і океанів.  
Сірководневе зараження вод Чорного моря - це результат життєдіяльності сероразлагающіх бактерій в анаеробних умовах Промислове забруднення приводить до порушення кругообігу сірки, так само як і інших перерахованих вище елементів беруть участь в інших круговоротах. Додатковим постачальником сірки у великій круговорот є теплоенергетичні установки, які при спалюванні мінерального палива викидають сірчистий газ.  
Атмосфера Землі здатна самоочищатися від сірчистого ангідриду при випаданні атмосферних опадів: він перетвориться газовими виділеннями рослинності або осідає у формі сульфатних аерозолів.  
Екологічна небезпека сірчистого ангідриду полягає в тому, що при фотохімічному окисленні в присутності діоксиду азоту і вуглеводнів спочатку утворюється сірчаний ангідрид SO3, який, з'єднуючись з водяними парами, перетворюється в аерозолі сірчаної кислоти H2SO4. Тривалість усього циклу від моменту природних або техногенних викидів SO2 до видалення з атмосфери парів сірчаної кислоти становить до 14 діб. З повітряними потоками аерозолі сірчаної кислоти розносяться на значні відстані від джерела викиду і випадають у вигляді кислотних дощів.  
Ртуть - це рідко зустрічається хімічний елемент, дуже токсичний. Сильною токсичністю володіють і з'єднання ртуті. У природі ртуть розсіяна в земній корі і дуже рідко зустрічається в таких мінералах, як кіновар, де вона утримується в концентрованому вигляді. Ртуть бере участь у кругообігу речовин, мігруючи в газоподібному стані і у водних розчинах.  
В атмосферу ртуть надходить з гідросфери при випаровуванні, разом з вулканічними газами і газами з термальних джерел. Частина газоподібної ртуті переходить в тверду фазу і видаляється з повітряного середовища. Випав разом з атмосферними опадами ртуть поглинається грунтовими розчинами і глинистими породами. Ртуть у невеликих кількостях міститься в нафті і кам'яному вугіллі (до 1 мг / кг).  
У результаті посилилися техногенних викидів в атмосферу і гідросферу ртуть з природного компонента природного середовища, який бере участь у всіх круговоротах, перетворилася на дуже небезпечний компонент для здоров'я людини і живої речовини. Ртуть застосовують у металургійній, хімічній, електротехнічній, електронної, целюлозно-паперовій і фармацевтичної промисловості, використовують для виробництва вибухових речовин, люмінесцентних ламп, лаків і фарб. Промислові стоки і атмосферні викиди, гірничо-збагачувальні фабрики в ртутних рудниках, теплоенергетичні установки, що використовують мінеральне паливо, є головними джерелами забруднення біосфери цим токсичним компонентом. Крім того, ртуть входить до складу деяких пестицидів, які використовують у сільському господарстві для протруювання насіння та захисту їх від шкідників. В організм людини ртуть та її сполуки надходять разом з їжею. Має мутагенну дію.  
Незважаючи на те, що свинцю в земній корі міститься всього 0,0016%, він присутній у всіх компонентах природного середовища. Найважливішим у круговерті свинцю є його атмосферно-гідросферних перенесення. Що знаходиться в атмосфері свинець разом з пилом осідає атмосферними опадами і починає концентруватися в грунтах. Рослини отримують свинець з грунтів, природних вод і атмосферних випадінь, а тварини - при споживанні рослин і води. В організм людини свинець потрапляє разом з їжею, водою та пилом. Є канцерогеном, що володіє мутагенною дією.  
Основними джерелами забруднення біосфери свинцем є різноманітні двигуни, вихлопні гази яких містять тетраетилсвинець, теплоенергетичні установки, що спалюють кам'яне вугілля, гірничодобувна, металургійна та хімічна промисловість. Значна кількість свинцю вноситься в грунт стічними водами.  
У жителів промислово розвинених країн вміст свинцю в організмі у декілька разів більше, ніж у жителів аграрних країн, а у городян вище, ніж у сільських жителів. Збільшення концентрації свинцю в природних середовищах приводить до незворотних процесів у кістках і печінки людей.  
Донецька область є регіоном з критичним станом навколишнього природного середовища. Всього в атмосферу області викидається понад 40% від викидів виробничих джерел Україні. Середня щільність викидів шкідливих речовин в атмосферу по області в 7 разів перевищує середньоукраїнський рівень, а в містах Маріуполі, Макіївці, Єнакієве, Горлівці перевищення середньоукраїнського рівня досягає 200 разів.  
У результаті, в промислових містах області рівень забруднення атмосфери протягом тривалого часу класифікується як "небезпечний" і "надзвичайно небезпечний". Скидання неочищених і недостатньо очищених стічних вод становлять по області понад 25% від загального скиду забруднених стічних вод в Україні.  
Крім постійно діючого преса негативного виробничого впливу на навколишнє середовище, Донецька область за оцінкою основних видів небезпеки (техногенної, гідрометеорологічної, небезпечних геологічних явищ) визначається як регіон Україна з критичним рівнем небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

11. Природно-ресурсні екологічні проблеми як причина змін  у природі.

12. Ландшафтно-генетичні екологічні проблеми як причина змін  у природі.

13. Джерела загроз  для довкілля.

Головні загрози глобальному довкіллю такі: забруднення, утворення відходів, які неможливо переробити, а також  виснаження невідновлюваних ресурсів.

14. Які екологічні проблеми виділяють у залежності від їх гостроти? Наведіть приклади.

Негостра, помірно-гостра, гостра, дуже гостра

15. Які екологічні проблеми  виділяють у залежності від  їх складності? Наведіть приклади.

Прості, складні, дуже складні

16. Які екологічні проблеми виділяють у залежності від їх масштабів? Наведіть приклади.

Локальні, регіональні, глобальні

17. Які екологічні проблеми  виділяють у залежності від  їх тривалості у часі? Наведіть  приклади.

Короткочасні, тривалі, що практично не зникають

18.Як групуються  екологічні проблеми за зонально-регіональним  районуванням? Наведіть приклади.

Проблеми Кримських  гір.

19. Основні джерела  забруднення атмосфери великих  міст.

Основними джерелами забруднення  атмосфери міста є: транспорт, енергетичні  системи міста та промисловість

20. Що таке  шумове забруднення? 

Шумове забруднення атмосфери – одна з форм хвильового, фізичного забруднення, адаптація організму до нього є неможливою. Шум – це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).Інтенсивність шумового забруднення (тиску) вимірюється в децибелах (дБ). Шуми інтенсивністю 30-80 дБ не наносять шкоди людському організму. Водночас шуми інтенсивністю 85 дБ і більше призводять до фізіологічних і психологічних негативних наслідків на нервову систему, сон, емоції, працездатність. На сьогодні проблема шумового забруднення є дуже актуальною, оскільки воно зростає з часом все більше. Особливо у містах.

21. Що таке  вібраційне забруднення?

ЗАБРУДНЕННЯ ВІБРАЦІЙНЕ – форма забруднення фізичного, зумовленого підвищеним рівнем низькочастотних мех. коливань (вібрацій), що виникають під час роботи різних техн. пристроїв (Наприклад, трансформаторів), вузлів, агрегатів (штампувальних, холодильних та ін.), на транспорті. Потужні вібрації негативно впливають на довкілля й біоту, в т. ч. й на людину (спричиняють передчасну втомлюваність, зниження розумової активності, безсоння, судинні захворювання тощо).

22. Що таке  електромагнітне забруднення та  електромагнітний смог?

ЗАБРУДНЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ – форма забруднення фізичного (антроп. чи прир.), що виникає в разі зміни електромагнітних властивостей середовища й призводить до місцевих або глобальних геофіз. аномалій і негативних змін у біол. процесах як усередині організму, так і в прир. та антроп. угрупованнях. Головні джерела З. є. – радіо-, теле- й радіолокаційні станції та центри, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт, телевізори, комп'ютери; серед прир. явищ – магнітні бурі.

підвищенний електромагнітний фон (електромагнітний смог)

23. Визначення  та основні поняття екології.

Еколо́гія (грец. οίκος — будинок, дім; грец. λογος — наука) — наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям.

Екологія вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

24. Галузі екології  як науки.

Екологію можна умовно поділити на п'ять великих підрозділів: аутекологію (екологію організмів), демекологію (екологію популяцій), синекологію (екологію угруповань), біогеоценологію та біосферологію (глобальну екологію).

25.Становлення  екології як науки.

Як і всі інші біологічні науки, екологія розвивалася безперервно, але нерівномірно. І як більшість наук, екологія має свою передісторію. Нагромадження відомостей про спосіб життя, залежність від навколишніх умов, характеру розподілу тварин і рослин почалось дуже давно. Праці давньогрецьких філософів-природознавців Гіппократа, Аристотеля, Теофраста Ерезійського містять відомості екологічного змісту. Звичайно, їх можна назвати відомостями екологічними тільки з сучасного погляду, оскільки сам термін "екологія" є нещодавнього походження. Отже, в історії екології, як і біології, можна виділити певні періоди розвитку, які в часовому відрізку нерівноцінні. І в кожний період (поділ на науки стався набагато пізніше) філософи намагались відповісти на запитання про причини виникнення того чи іншого явища. їхні висновки нині дехто сприймає з іронією, але не варто забувати, що кожен з них мав обмежений спектр технічних можливостей — тільки технічний проґрес дав змогу робити більш правильні висновки, давати відповіді на виниклі запитання.

Першим періодом, етапом розвитку екологічних досліджень можемо вважати описовий етап, який тривав досить довго. Це період накопичення інформації про багатство тваринного та рослинного світу на нашій планеті, період відкриття нових континентів, кругосвітніх подорожей. У наукових фондах музеїв Великобританії, Іспанії, Португалії, Франції досі зберігаються експонати, зібрані натуралістами, які супроводжували мореплавців. Слід відмітити, що і понині експедиції, що споряджаються країнами, включають біологів різних галузей.