Особливості загартування рослин

                     Особливості загартування рослин

Неоднокова  морозостійкість зноачною мірою  залежить від того, в якому стані  рослини вступають у зимівлю. Згідно з т.І.І.Турманова, рослини  проходять три етапи підготовки до зимівлі: перехід до стану спокою та дві стадії загартовування. За першої стадії спостерігається зменшення вмісту ауксину та гібереліну і збільшення абсцизової кислоти.

      Перша стадія загартовування озимих злаків відбувається на світлі при температурі від +5…-5С протягом кількох днів,а деревних порід –упродовж

кількох тижнів.

      На фоні поступового припинення  росткових процесів метаболізмів  та ультраструктура цитоплазми  змінюються головним чином за  рахунок нагромадження розчинних  вуглеводів, трансформації ферментів  і мембранних білків.

      Друга стадія загартовування відбувається при поступовому зниженні температури до -10…-15 С і нижче, внаслідок чого стабілізується структура цитоплазми, вода стікає до позаклітинного льоду, а клітини витримують дегідратацію макромолекул і мембранних структур. 

Отже,найчутливіші до низьких температур –біологічні мембрани, причому серед  молекулярних компонентів  їхні білкові комплекси  є найстійкішими. Глікопротеїди та гліколіпіди займають проміжне положення, а ліпіди –найчутливіші  до зниження температури.

   Процеси адаптації та стійкості до низьких температур значною мірою зумовлені модифікаціями ліпідів мембран. У мембранних структурах за цих умов вібдуваються зміни, що розпочинаються з фізико -хімічної перебудови ліпід-ліпідних і ліпід -білкових комплексів та завершуються біохімічною патологією клітин. Це такі елементи, як пероксидне окиснення ліпідів мембран, активування ліхосомних гідролаз і деяких мембранно-зв’язаних ферментів, порушення процесів активного та пасивного транспортування.

    Перокчидне окиснення ліпідів  регулюється антиоксидантами, функціями  яких в організмі виконують  токоферол, убіхінон, каротиноїди,  фосфоліпіди, глутатіон тощо. Різні  за морозостійкістю рослини відрізняються  за вмістом ліпідних антиоксидантів, а загартування їх у прородних умовах супроводжується збільшенням антиокиснювальної активності ліпідів.

     Таким чином, висока морозостійкість  у рослин спостерігається лише  в результаті довготривалої та  складної підготовки до зими в процесі загартовування. Це по суті є процесом реалізації  прихованої  раніше генотипової ознаки -потенційної здатності підвищувати морозостійкість.

    Пристосування рослинного організму  до температурного фактора в  процесі онтогенезу називають  онтогенетичною адаптацією до низьких (або висових) температур. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет ім.В.Г.Короленка

                                                        Кафедра екології та охорони  довкілля 
 
 
 
 

                       Особливості загартування рослин  
 
 
 
 

                                                                              Виконала:

                                                                                         студентка групи П-35

                                                                                        природничого факультету 

                                                                                          Турко Юлія 
 
 
 
 

                                        Полтава -2011