Глобальна продовольча криза та шляхи її вирішення

Посиленню кризових явищ в  агропромисловій сфері та загостренню  продовольчої проблеми сприяла низька конкурентоспроможність та економічна незахищеність сільських виробників на внутрішньому продовольчому ринку.

Одна з причин низької  ефективності аграрної економіки полягає  у відсутності передумов для  утворення та нагромадження аграрного капіталу. Завдання створення умов для його нормального функціонування набуває важливого народногосподарського значення, вирішення якого без державної підтримки практично неможливо. Необхідно запозичити досвід розвинутих країн, в яких аграрна сфера відноситься до пріоритетних і має значну державну підтримку.

Суттєвою проблемою розвитку продовольчого ринку України  є низька якість продовольчих товарів  як іноземного, так і вітчизняного виробництва, споживання яких має безпосередній  негативний вплив на здоров’я людей.

Аналіз стану забезпечення населення країни продовольством свідчить, що вирішення цієї проблеми неможливе  без розробки й впровадження державної  концепції і програми забезпечення національної продовольчої безпеки та відновлення агропромислового виробництва, які ґрунтуються на принципах соціально орієнтованої та державно регульованої продовольчої політики та економічної політики в цілому.

Основними напрямами реалізації зазначених цілей з урахуванням  умов перехідного періоду є:

• Підвищення життєвого рівня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство, формування гарантованого державного попиту на важливі види сільськогосподарської продукції й сировини шляхом недопущення заборгованостей по виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій та соціальних допомог; комплексного реформування системи оподаткування, соціальних гарантій та підтримки малозабезпечених; приведення системи оплати працівників бюджетної сфери у відповідність до динаміки обсягів прожиткового мінімуму.

• Реформування власного агропромислового виробництва, ліквідація наслідків системної виробничо-фінансової кризи в цій сфері, збільшення обсягів виробництва агропромислової продукції шляхом створення ринкового економічного середовища; формування відповідного економічного механізму та системи регулювання внутрішньо - та зовнішньо галузевих відносин; ефективного використання наявного ресурсного потенціалу АПК згідно з потребами забезпечення продовольчої безпеки держави; регулювання основних товарних ринків.

• Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до стану та завдань розвитку вітчизняного виробництва продукції агропромислового комплексу шляхом раціоналізації експорту завдяки розширенню вивозу продукції глибокої переробки сільськогосподарської сировини, лікеро-горілчаних виробів і безалкогольних напоїв та значного скорочення імпорту продукції спеціалізації вітчизняного АПК на основі запровадження елементів протекціоністської політики.

• Вдосконалення земельних відносин та формування цивілізованого ринку землі шляхом створення відповідної нормативно-законодавчої бази.

• Формування сприятливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі шляхом запровадження податкових пільг учасникам інвестиційного процесу та збільшення обсягів централізованих капіталовкладень як інструменту державної структурної політики у сфері АПК.

• Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, впровадження високих технологій в агропромислове виробництво шляхом підвищення ефективності використання наявного науково-технічного потенціалу АПК; відновлення фінансування аграрної науки з державного бюджету до необхідних рівнів; вирішення питання формування механізму економічного стимулювання впровадження новітніх технологій та науково-технічних розробок; надання продовольчому комплексу пріоритетного розвитку на основі досягнень науки і техніки.

• Розвиток системи державного регулювання якості та безпечності харчових продуктів на основі комплексного підходу до контролю, оцінки та регламентації якості продуктів харчування на всіх етапах їх виробництва, переробки, зберігання і транспортування; вдосконалення нормативної бази з цього питання та державної системи стандартизації, регулювання цін на сировину та кінцеву продукцію відповідно до якості товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Я погоджуюся з тим, що світова  продовольча проблема продовжує  залишатися досить гострою, незважаючи на серйозний прогрес в області  виробництва продуктів харчування. Чисельність нужденних перевищує 800 млн. чоловік.

Головною ареною голоду і  недоїдання в сучасному світі  є країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а  споживають трохи більше третини  його загальносвітового споживання. При оцінці скрутної продовольчої ситуації в цих країнах необхідно враховувати  незавершеність аграрних реформ, бідність широких мас селянства, відсталість  системи землеробства, нераціональне  використання земельних і водних ресурсів.

Актуальною продовольча  проблема є і для країн з  перехідною економікою, в тому числі  України. Можливості розв`язання продовольчої проблеми безпосередньо пов’язані з вирішенням питань агропромислової сфери економіки. Стратегічною метою реформування агропромислового комплексу України традиційно є підвищення життєвого рівня населення на основі збільшення обсягів виробництва продуктів харчування і продуктивності праці, розвитку науково-технічного прогресу.

У багатьох країнах зберігається високий рівень державної підтримки  виробництва й експорту продовольства, а також імпортних обмежень. Міжнародне співтовариство приділяє більшу увагу  розширенню продовольчої проблеми в  нужденних країнах. Основне значення надається реалізації конкретних проектів, націлених на збільшення сільськогосподарського виробництва. Подібне сприяння виявляється як на двосторонньої, так і на багатобічній основі (насамперед по каналах ФАО). Передбачається, що в результаті цих зусиль у найближчі 20 років населення планети в цілому зможе задовольнити попит на продукти харчування, навіть якщо його чисельність буде щорічно зростати на 80 млн. чоловік.

У сучасних умовах світ виявився на грані екологічної планетарної  катастрофи.

Усе тверезомисляче людство (як промисловці, так і споживачі) прийшло до висновку про необхідність припинення бездумного, невтримного  економічного росту й обліку можливостей  навколишнього середовища для подальшого проживання на Землі.

Основна ідея сучасності –  дати можливість і нинішньому, і  майбутнім поколінням людей  безбідно і здраво проживати на Землі.

Підвищення рівня економічного розвитку в кінцевому рахунку  веде до уповільнення приросту населення. Ця тенденція цілком проявилася в  розвинених і постсоціалістичних країнах  і впливає на демографічні процеси  в ряді країн, що розвиваються. Очікується, що в другій половині 21 століття населення  Землі стабілізується на рівні приблизно 10,5 млрд. чоловік, тому перенаселення  світовій економіці (але не окремим  країнам ) у цілому не загрожує.

Що стосується демографічного старіння населення в розвинених і постсоціалістичних країнах, то цей  процес у сучасних умовах можна сповільнити, але не зупинити. Рішення даної  проблеми зв'язано з істотним підвищенням  ефективності економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Румянцева Є. Є. Шляхи досягнення продовольчої безпеки Союзної держави та країн СНД (Механізм узгодження аграрної політики держав учасників). - Мн.: «АРМІТ - Маркетинг, Менеджмент». - 336 с.
2. Ревенко Л. С. Світовий ринок продовольства в епоху «генної» революції. / Л. С. Ревенко. - М.: ЗАТ «Видавництво« Економіка », 2002. - 302 с.
3. Барабанов В.В., Економічна географія, - М., 2000.
4. Державін Л.С., Продовольча криза, - М., 1997.
5. Економічна безпека світу. // Соціально-політичний журнал. 2003. №5. стор. 3.
6. Медведев Ж. Н. Экологические лимиты индустриальной экономики // ЭКО. — 1995. — № 6. — с.151.
7. Задорожний В. О. Дослідження історичних наукових течій в області продовольчого забезпечення населення світу. – Львів. 2002., 261 стор.
8. Липец Ю.Г., География мирового хозяйства, - М., 1999, 28 стор.
9. Мадаєв О. С. Історія світового господарства. – Київ 2001, 294 стор.
10. Бестужев-Лада И. В. Нормативное социальное прогнозирование: возможные реализации целей будущего. Опыт систематизации. М., Наука, 1987. — с. 214.
11. Історія взаємодії людини і природи (тези конференції).-К.,2003,ч.1-3.
12. Кордова Е.Р., Прокормим ли планету? - К., 1996
13. Human development report 1994 Published for United nations development program. - New York - Oxford: Oxford University Press, 1994. 
14. Голубець М. Від геосфери до соціосфери. - Львів, 1995
15. Электронный комплексный географический атлас "Наша земля"/ Лютый А.А., Комедчиков Н.Н., Лебедева Н.Я. и др.// Материалы международной конференции "Интеркарто 2: ГИС для изучения и картографирования окружающей среды". - Иркутск, 2002.
16. Кофи А. Годовой доклад о работе Организации 2001 г.,- Нью-Йорк: ООН, 2001
17. Гор Л. Земля на чаше весов.-М.,1999. 
18. Жибуль И.Я. Экологические потребности: сущность, динамика,перспективы.-М.,1991. 
19. Кравченко И.И. Экологическая теория в современных теориях общественного развития.-М.,1992.