Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та або опустелювання, особливо в Африці

Дата добавления: 26 Февраля 2013 в 19:31
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: реферат
Скачать полностью (43.02 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

екологія.docx

  —  46.25 Кб

Київський національний університет  ім. Т.Г. Шевченка

юридичний факультет

 

Реферат

на тему:

«Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та або опустелювання, особливо в Африці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

План

  1. Загальна характеристика конвенції
  2. Актуальність проблем, висвітлених у конвенції в Україні
  3. Результати приєднання України до конвенції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальна характеристика конвенції

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від  серйозної посухи та/ або опустелювання, особливо в Африці (далі – Конвенція) – міжнародний правовий документ, була ухвалена та відкрита для підписання 17 червня 1994 р. в м. Париж, Франція, набула чинності 26 грудня 1996 р. Умовно Конвенція відноситься до Ріо-конвенцій, оскільки принципове погодження щодо її концепції було досягнуто в Ріо-де-Жанейро в 1992 році на Саміті. На сьогоднішній день її Сторонами є 191 країна світу (найбільше договірних Сторін!). Україна приєдналася до Конвенції згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. №61-IV.        

 Мета Конвенції полягає  у боротьбі з опустелюванням  і пом’якшенні наслідків посухи  шляхом вжиття ефективних заходів  на всіх рівнях у поєднанні  з угодами про міжнародне співробітництво  і партнерство у рамках комплексного  підходу, що відповідає Порядку  денному на ХХІ століття і  спрямований на досягнення збалансованого  „стійкого” розвитку в уражених  районах. В контексті Конвенції  термін “опустелювання” стосується  не тільки розширення існуючих  природних пустель, а означає  врахування процесів деградації  земель у посушливих, напівпосушливих  і сухих субгумідних районах  у результаті дії різних факторів, включаючи зміну клімату і  діяльність людини. Документ складається  з преамбули, шести частин, 40 статей, п’яти додатків.1        

 Конвенцією визначено  зобов’язання країн:

- приділяти першочергову увагу боротьбі з опустелюванням і пом’якшенню наслідків посухи і виділяти адекватні ресурси у відповідності з їх власними обставинами і можливостями;        

- розробляти стратегії і встановлювати пріоритети, в рамках планів і/чи стратегій збалансованого розвитку, у боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;        

- розглядати питання усунення причин, що лежать в основі опустелювання і приділяти особливу увагу соціально-економічним факторам, що сприяють розвитку процесів опустелювання;        

- сприяти обізнаності місцевого населення і його участі, особливо жінок і молоді, за підтримки неурядових організацій, у зусиллях в боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;        

- створювати сприятливу атмосферу за допомогою належного посилення відповідних існуючих законів, а в тих випадках, коли вони відсутні, за допомогою видання нових законів і формування довготермінової політики і програм дій.

Ключовим питанням щодо Конвенції на майбутнє є виконання її десятирічної Стратегії (затверджена у 2007 році на КСК-8)

Стратегією визначено:

- чотири стратегічні цілі:

1) покращити умови життя населення уражених територій;

2) покращити стан уражених екосистем;

3) генерувати глобальні вигоди  через ефективне впровадження  Конвенції;

4) мобілізувати ресурси в підтримку впровадження Конвенції шляхом налагодження ефективного партнерства між національними та міжнародними суб’єктами.

- п’ять оперативних цілей:

1) пропагандистська, інформаційна та просвітницька робота (активно впливати на відповідні міжнародні, національні та місцеві процеси і суб’єктів з метою належного вирішення проблем деградації земель, опустелювання та посух);

2) рамки політики (підтримувати зусилля щодо створення сприятливої кон’юнктури для сприяння прийняттю рішень, спрямованих на боротьбу з деградацією земель, опустелюванням та пом’якшення наслідків посух);

3) науково-технічні знання(стати глобальним центром науково-технічних знань з проблем деградації земель, опустелювання та пом’якшення наслідків посух);

4) нарощування потенціалу (виявляти та задовольняти потреби у нарощуванні потенціалу з метою попередження та подолання деградації земель, опустелювання та пом’якшення наслідків посух);

5) фінансування та передача технологій (мобілізувати фінансові та технологічні ресурси на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях та використовувати їх більш адресно та скоординовано з метою підвищення ефективності та результативності).2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність проблем, висвітлених  у конвенції в Україні 

За даними Генасамблеї  ООН, нині майже третина планети  – під загрозою висихання, понад  мільярд людей можуть опинитись  у пустелі. Щороку цього дня у  багатьох країнах світу проводять  заходи під гаслом «Збережи землю  й воду – забезпеч спільне майбутнє».

Україна зустріла загрозу опустелювання років 40 тому, коли в південних областях подекуди зафіксували піщані бурі, почала зникати флора і фауна, а відтак – виїхали люди. Зараз там пісок. Олешківські піски – понад 150 тисяч гектарів: 30 км із заходу на схід та 150 км і півночі на південь. Розташовані на Лівобережжі Херсонщини, визнані однією з найбільших пустель у Європі. Хоча пустелею їх назвати важко, скоріше, це напівпустеля. Українські бархани (так ще називають напівпустелю) поки не розростаються в розмірі. Навколо території посадили ліс (до речі, найбільший штучний лісовий масив у Європі). Втім, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко бачить в регіоні загрозу опустелювання.  
«Засушення земель в Херсонській області відбувається внаслідок господарської діяльності. Територія зрошувалась з водосховища річки Колончак, в яку скидають підприємства Криворізького басейну свої води з підвищеним рівнем солей. Відбувається процес засолення ґрунтів, який переростає в процес опустелювання», – каже Тетяна Тимочко.  
          У приховуванні об’єктивної інформації щодо засоленості ґрунтів Тетяна Тимочко звинувачує владу. «Наші чиновники люблять скидати все або на світову кризу, або на парниковий ефект у масштабі всього світу. Але це наслідки господарської діяльності– в тому числі. Державні установи не хочуть цього визнати. Треба весь час промивати Колончак, тобто зменшити рівень засоленості. На це не хоче витрачати гроші підприємства Кривбасу».  
 
         Утворенню пустелі в Україні могли б запобігти послідовні дії центральної влади, зазначають екологи. Нині екологічними питаннями опікуються надто різні структури. Підприємства, які зрошують землю, відповідальності за стан ґрунту не несуть. Це, залежно від ситуації, парафія Міністерства охорони навколишнього середовища, Мінагрополітики чи Міністерства з надзвичайних ситуацій.  
           У Міністерстві з охорони навколишнього природного середовища наголошують: загроза опустелювання в Україні існує не лише в Херсонській області. Тенденцію засушення зафіксували також в Одеській, Миколаївській, Запорізькій та на півдні Донецької області.  
 Чиновники впевнені, причиною цього – потепління та парниковий ефект, каже заступник директора департаменту атмосферного повітря та моніторингу міністерства Микола Кудін: «Зменшити викиди парникових газів. Для цього треба розробляти та застосовувати передові технології. Україна підписала більше десятка меморандумів з японськими компаніями, які будуть сприяти впровадженню екологічно-безпечних технологій, які призведуть до зменшення викидів парникових газів».  
          Міністерство охорони навколишнього середовища розробило національний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату. Він нині перебуває на стадії затвердження у міністерствах. Та чи стане фінансування цього плану пріоритетним для українського уряду, у Мінохорони навколишнього середовища сумніваються. 

Щоб привернути увагу суспільства  до проблеми опустелення грунтів  було прийнято рішення призначити всесвітній день боротьби з опустелюванням і  засухою. Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою  - Відзначається 17 червня починаючи з 1995. Встановлено на 49-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН (Резолюція № № A/RES/49/115 від 30 січня 1995 року). Дата цього Всесвітнього дня була обрана на знак річниці прийняття конвенції по боротьбі з опустелюванням.

Генеральний секретар ООН в 2006 році в присвяченому цій Всесвітньому дню посланні зазначає, що:

Опустелювання - втрата біологічної  продуктивності земель у посушливих, напівпосушливих і посушливих напіввологому  районах - це одна з найбільш серйозних  загроз, з якими стикається людство. Це - глобальна проблема, яка зачіпає  одну п'яту частину населення  світу в більш ніж 100 країнах.

Він застерігає, що існує, внаслідок  опустелювання, загроза міграції 60 млн. чоловік з опустелившихся районівАфрики в Європу і Північну Африку.

В рамках Конвенції, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193країни світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні, та Європейське співтовариство.

Україна входить до 5-го додатку Конвенції (країни Центральної та Східної Європи).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Результати приєднання України  до Кіотської конвенції

Законом України від 21.12.2011 № 2818-VI затверджено Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, яким, серед іншого, передбачено розробку протягом 2012 року Концепції Державної цільової програми щодо боротьби з опустелюванням та деградацією земель (спрямованої на виконання положень Конвенції), а протягом 2013 року вказаної програми.

Ефективність роботи Координаційної ради з виконання положень КБОООН(Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням) при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, а також інших координаційних органів, що стосуються впровадження КБОООН, є недостатньою. Серед основних причин цього – неодноразові зміни Уряду України, структурно-функціональні реформи відповідних органів державної влади і супутні їм кадрові перестановки. Рішення координаційних органів носять рекомендаційний характер, що нерідко робить проблематичним їхнє належне виконання.

Матеріально-технічне і кадрове  забезпечення відповідних міністерств  і державних комітетів потребує поліпшення. За період земельної реформи, що почалася в 1991 році, в Україні  з'явилося більше 24 мільйонів землевласників і землекористувачів. Це істотно  ускладнило державне управління у сфері  охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Разом з тим, заходи, спрямовані на посилення інституційного потенціалу належних державних органів, усе ще не можна розцінювати як адекватні.

Потребує подальшого вирішення  проблема подолання відомчого підходу  до питань охорони навколишнього  природного середовища і раціонального  використання природних ресурсів, поліпшення координації роботи відповідних  державних органів, розмежування управлінських  і господарських функцій.

Нормативно-правові акти, прийняті в різний час, не завжди повною мірою узгоджуються один з одним. У деяких випадках це створює проблеми при їхньому застосуванні на практиці.

Недостатньо врегульованими на законодавчому рівні залишаються  питання, пов'язані з веденням державного земельного кадастру і розвитком  ринку земель. Зареєстровані у  Верховній Раді України проекти  законів України "Про державний  земельний кадастр" і "Про ринок  земель" так і не були прийняті через існуючі протиріччя.

Незадовільним є стан справ  з розроблення стандартів, норм і  правил, а також проектної документації з землеустрою та містобудівної  документації, що необхідні для належної реалізації норм законів і підзаконних  актів на місцях.

Результату роботи представників  Мінприроди в міжнароднному організаційному  комітеті конвенції ООН:

Опрацьовано матеріали та взято участь у:

- дев’ятій сесії Комітету  з огляду впровадження Конвенції  та другій спеціальній сесії  Комітету з питань науки та  технологій  (м. Бонн, Німеччина,  з 15 по 25 лютого 2011 року);

- міжсесійному засіданні Президії дев’ятої Конференції Сторін Конвенції (м. Буенос-Айрес, Аргентина, з 23 по 24 травня 2011 року);

- регіональних нарадах країн Центральної та Східної Європи з підготовки до 10-ї Конференції Сторін цієї Конвенції та з питань розбудови спроможності для підтримки процесу опрацювання Субрегіональної програми дій (м. Бонн, Німеччина, з 31 серпня по 3 вересня 2011 року);

- десятій  Конференції Сторін Конвенції (м. Чангвон, Республіка Корея, з 10 по 21 жовтня 2011 року.

Під час вищенаведених  подій забезпечувалося врахування інтересів України та інших країн  Центральної та Східної Європи у  рішеннях, які приймалися; проголошувалися  заяви від імені країн 5-го додатку  Конвенції та ін.

Страницы:12следующая →
Описание работы
Конвенцією визначено зобов’язання країн:
- приділяти першочергову увагу боротьбі з опустелюванням і пом’якшенню наслідків посухи і виділяти адекватні ресурси у відповідності з їх власними обставинами і можливостями;
- розробляти стратегії і встановлювати пріоритети, в рамках планів і/чи стратегій збалансованого розвитку, у боротьбі з опустелюванням і пом’якшення наслідків посухи;
Содержание
Загальна характеристика конвенції
Актуальність проблем, висвітлених у конвенції в Україні
Результати приєднання України до конвенції