Екологічне право

Вступ.

1. Загальна характеристика  екологічної експертизи, її основні  завдання 

2. Принципи здійснення  екологічної експертизи, її об’єкти  та суб’єкти 

3. Види екологічної експертизи.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Однією з найбільш актуальних глобальних проблем сучасності є  охорона навколишнього середовища. Ця проблема набула особливого значення у другій половині XX ст. Науково-технічний  прогрес істотно розширив масштаби і можливості людства у сфері  природокористування. Були порушені об'єктивні  закономірності взаємодії суспільства  і природи. Негативні наслідки цього  процесу вийшли з-під контролю. Джина  випущено з пляшки. Як результат, опоетизована колись природа досить швидко перетворилася  у навколишнє середовище, забруднене й отруєне відходами виробництва. Здоров'я і саме життя людини поставлені під загрозу.

Ця проблема стосується як планети в цілому, так і її регіонів та практично усіх країн. Україна  не є винятком серед них. Нехтування об'єктивними законами розвитку і  відтворення природоресурсного комплексу, низький рівень екологічної свідомості суспільства та деякі інші фактори призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва; Ці процеси спричинили різке погіршення здоров'я людей, зниження рівня народжуваності та зростання смертності.

1. Загальна характеристика  екологічної експертизи, її основні  завдання

Цей вид експертизи є важливою функцією державного управління, спрямованого на запобігання можливому негативному  впливу на стан навколишнього, природного середовища. Правові засади її проведення визначені в законах України  «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та деяких інших законодавчих актах.

Першим у вітчизняній  юриспруденції привернув увагу  до інституту екологічної експертизи Ю. С. Шемшученко. Ще у 1976 р. він визначив поняття і зміст цього інституту, його правові засади і теоретично обґрунтував шляхи удосконалення правового регулювання підстав і порядку проведення екологічної експертизи1.(6).

Таким чином, екологічна експертиза виступає як особлива форма попереджувального  екологічного контролю. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону навколишнього  природного середовища» завданнями екологічної експертизи є:

— визначення екологічної  безпеки господарської та іншої  діяльності, яка може нині або в  майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього  природного середовища;

— встановлення відповідності  передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

— оцінка повноти й обґрунтованості  передбачуваних заходів щодо охорони  навколишнього природного середовища та здоров'я населення, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів разом  зі спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.(2.)

Здійснення екологічної  експертизи в Україні базується  на таких принципах (ст. 6 Закону України  «Про екологічну експертизу»), як:

— гарантування безпечного для життя та здоров'я людей  навколишнього природного середовища, тобто в процесі проведення еколого-експертних заходів мають насамперед дотримуватися основні нормативи якості навколишнього природного середовища, а також еколого-правові вимоги, пропоновані до проектування, розміщення, будівництва, експлуатації об'єктів, діяльність яких впливає на навколишнє природне середовище в цілому, і стосується, в остаточному підсумку, права кожного окремо узятого індивіда на сприятливий стан навколишнього природного середовища;

— збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, тобто реалізація зазначеного принципу припускає всебічний підхід при здійсненні еколого-експертної діяльності;

— наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність.(1.)

Законодавець у даному випадку поєднує, на нашу думку, зовсім протилежні положення, які варто  було б розбити на кілька самостійних  принципів. Особливо це стосується таких  категорій, як незалежність і гласність, які, на нашу думку, є відносно самостійними поняттями. Таким чином, на з'ясуванні змісту цього принципу варто спинитися  детальніше.

2. Принципи здійснення  екологічної експертизи, її об’єкти  та суб’єкти

Наукова обґрунтованість  екологічної експертизи полягає  в тому, що її висновок має спиратися  на наукові аргументи, що стосуються пропонованих господарських заходів.

Незалежність як загальний  принцип здійснення будь-якої діяльності, у тому числі еколого-експертної, припускає, що ніхто не може втручатися в діяльність осіб, які проводять відповідні заходи, тобто така робота виконується насамперед на основі положень законодавства про екологічну експертизу, а також відповідно до вимог, відображених у технічному завданні, що видається на виконання тієї або іншої роботи.

Об'єктивність являє собою  здійснення еколого-експертних заходів на основі реальної оцінки ситуації, тобто експерт у своїй діяльності в цілому, а також при підготовці експертного висновку має проводити безсторонній аналіз об'єктів експертизи.(3.)

Комплексність передбачає всебічний  аналіз об'єкта екологічної експертизи. Цей принцип зобов'язує суб'єктів  еколого-експертної діяльності в міру можливості оцінити повноту видів і масштаби впливів на навколишнє середовище в процесі його реалізації.

Варіантність зобов'язує суб'єктів еколого-експертної діяльності пропонувати альтернативні заходи, що стосуються реалізації об'єкта експертизи, здійснення яких, на думку експерта, матиме менший негативний вплив на стан навколишнього середовища.

Превентивність припускає  реалізацію основної мети еколого-експертних заходів, тобто запобігання негативним наслідкам господарсько-промислової діяльності людини.

Принцип гласності являє  собою вимогу, спрямовану на обов'язкове інформування про здійснювану експертну  діяльність окремих громадян, громадських  організацій і в цілому населення, а також державні органи.

До принципів екологічної  експертизи належать також::

— екологічна безпека, територіально-галузева й економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності. Цей принцип у частині урахування вимог екологічної безпеки багато в чому нагадує принцип, що гарантує забезпечення сприятливого для життя  і здоров'я людини навколишнього  середовища. У свою чергу урахування таких складових, як територіально-галузева й економічна доцільність при  проведенні екологічної експертизи припускає аналіз економічної ситуації як у цілому у країні, так і  в окремо узятому регіоні, а також  факторів, що впливають на її динаміку;

— державне регулювання, тобто  еколого-експертна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і регламентується нормативно-правовими документами, прийнятими на загальнодержавному рівні.

— законність, яка виступає основним принципом всієї еколого- експертної діяльності і припускає повне і неухильне дотримання положень, закріплених у нормативно-правових актах.(5).

Стаття 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначає основні  завдання екологічної експертизи, до яких належать:

— визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

— організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів  екологічної експертизи;

— встановлення відповідності  об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і  правил;

— оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів;

— оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності  заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища;

— підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної  експертизи.(1)

Об'єктами екологічної експертизи згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 7 Закону України  «Про екологічну експертизу» є:

— проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроектна документація;

— техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності і підпорядкування, у тому числі військового призначення;

— проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів  і документів, що регламентують господарську діяльність, що негативно впливає  на навколишнє природне середовище;

— документація по створенню  нової техніки і технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

— матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й  об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення  норм екологічної безпеки та негативного  впливу на навколишнє природне середовище.

Стаття 7 Закону України «Про екологічну експертизу» також вказує на те, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі  об'єкти і комплекси, у тому числі  військового й оборонного значення.

Суб'єктами екологічної експертизи відповідно до ст. 9 зазначеного закону є:

а) спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації  та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

б) інші державні органи, місцеві  ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

в) громадські організації  екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

г) інші установи, організації  та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються  до проведення екологічної експертизи;

ґ) окремі громадяни в  порядку, передбаченому законом.

3. Види екологічної  експертизи

Відповідно до законодавства  виділяють державну, громадську та інші види екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться  еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Стаття 13 Закону України «Про екологічну експертизу» встановлює, що до проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної  екологічної експертизи є обов'язковим  для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену  екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України  за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Проведення додаткових державних екологічних експертиз  здійснюється за ініціативою заінтересованих  осіб на підставі договору про надання  еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих комітетів.(4.)

Законодавством про екологічну експертизу також встановлені спеціальні вимоги до документації на об'єкти державної  екологічної експертизи. Зокрема, ст. 15 зазначеного закону визначає, що в  документації на об'єкти державної  екологічної експертизи мають відбиватися  питання, що стосуються:

— комплексної еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і заяви про екологічні наслідки діяльності;

— обґрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і неенергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;

— забезпечення комплексної  переробки, утилізації й ефективного  використання відходів виробництва;

— заходів щодо економії водних ресурсів, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних  потреб без скидання цих вод у  природні водотоки і водойми;

— дієвості передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

— забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів  рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

— забезпечення захисту  населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних  фізичних, хімічних та біологічних  факторів.

Документація, що подається  на об'єкти державної екологічної  експертизи, має бути у встановленому  порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Закон України «Про екологічну експертизу» також регламентує  умови та підстави проведення державної  екологічної експертизи в Україні. Так, ст. 34 визначає, що державна екологічна експертиза проводиться у разі: а) наявної або можливої потенційної  небезпеки об'єктів екологічної  експертизи для навколишнього природного середовища; б) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів  України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами чи їх виконавчими  комітетами, судом та правоохоронними  органами відповідно до законодавства; в) зумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.