Шпаргалка по " Гроші і кредит"

 

9. Функція грошей як  засобу платежу.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами ек. відносин, що виникають у процесі розшир. відтворення.

У міру поглиблення ек. відносин, перетворення їх у суто грошові, а н/г – в грошове та широкого розвитку кредитних і фін. зв’язків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобов’язань у сусп-ві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв’язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення, зокрема при платежах у держ. бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фін-ні сусп. потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позичок тощо.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього ек. обороту. Тому сфера їх застосування дуже широка і охоплює: платежі між підпр-вами, госп. організаціями та установами за взаємними борговими зобов’язаннями; платежі підпр-в, госп. організацій та установ своїм працівникам, пов’язані з оплатою праці; платежі юр. та фіз. осіб у централізовані фін. фонди, одержання грошових коштів з цих фондів тощо.

Розширення сфери функціонування грошей як засобу платежу відбувається за рахунок сфери їх функції як засобу обігу. Проте цей процес не має будь-якого негативного впливу на економіку. Навпаки, функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підпр-ва, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т–Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов’язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу тощо. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.

 

10. Функція грошей як  засобу нагромадження вартості.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її заг. абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль – збереження вартості. Для цього достатньо було вречевлити вартість у звичайних кусках дорогоцінного металу і добре зберігати їх на випадок різних соц. потрясінь. У такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком і виразом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників.

З розвитком товарного вир-ва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його задовольнити потреби людини в самовираженні, в естетичному задоволенні та ін.

Згодом сформувалася ще одна ціль нагромадження скарбу – створення резерву платіжних засобів, що надало йому відтворювального характеру і зорієнтувало на забезпечення зростання прибутку. Скарб уже не міг довго лишатися без руху і став забезпечувати потреби сусп. відтворення, перетворившись у резерв для приводних і відвідних каналів регулювання грошової обігу. На відміну від функції нагромадження скарбу її стали називати функцією нагромадження вартості.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретноцільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості. У тій же частині, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу сусп. відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується золотом.

 

 

11. Функція світових  грошей.

Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному ек. обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між кротами.

Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку держ. кордонами. Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт ек. відносин – держава, яка представляє і захищає інтереси країни в цілому.

Гроші на світовому ринку виконують функції заг. платіжного засобу, заг. купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутр. ринку.

Якщо світові гроші викор-ся для погашення боргів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фіи. позичками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу. Коли вони витрачаються для негайної купівлі товарів чи послуг і замість їх певної суми, що вивозиться, в країну ввозиться еквівалентна товарна вартість, вони виконують функцію купівельного засобу.

Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони забезпечують перенесення багатства. Це має місце при оплаті контрибуції, репарацій, наданні грошових позичок чи допомоги, вивезенні грошей емігрантами, тіньовими підприємцями тощо.

Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки нац. ціни жодної країни не можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін.

В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний і купівельний засоби, успішно виступають у «національних мундирах», та ще й без внутрішньої субстанціональної вартості.

 

12. Якісні властивості  грошей.

Якісні властивості грошей – це ті певні ознаки, які повинні мати гроші, для того, щоб задовольнити потреби суб’єктів ринку.

Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем, яке реально виявляється як єдиний, конкретний інструмент реалізації ек. відносин. До грошей як реального ек. інструменту економіка висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку сусп. відносин – чим він вищий, тим складніші вимоги пред’являються до грошей.

Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специф. властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей, спричинюють їх еволюцію, надають грошам якісну відмінність від звичайних благ. Найбільш актуальними в суч. умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість викор-ня, однорідність, подільність, портативність.

Якісні властивості:

1) Стабільність вартостей грошей – базова характеристика, полягає у постійності рівня купівельної спроможності грошей до товарів та іноземної валюти.

2) Економічність грошей – полягає в тому, що мінімізація витрат на виготовлення грошей та забезпечення ними потреб обороту.

3) Довготривалість, використання грошей – гроші, повинні виготовлятися з міцного або зносостійкого матеріалу.

4) Однорідність грошей – тобто наявні в обороті форми грошей є взаємозамінними.

5) Подільність грошей – вільний обмін або поділення більшої грошової купюри на менші знаки.

6) Портативність – наявні в обороті, зручність в користуванні на кожний день.

 

 

13. Роль грошей у розвитку  економіки: кільк. і якісний  аспекти.

Роль грошей пов’язана з їх функціями. Якщо функція грошей – це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей – кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для сусп-ва.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного вир-ва та адекватних йому сусп. відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов.

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісний і кількісний аспекти.

В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють ек. агенти, позитивно впливає на розвиток сусп. вир-ва. По-перше, знімаються фізичні межі вир-ва, що визначаються особистими потребами самих виробників. По-друге, реалізація вир. продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. По-третє, завдяки грошам ринок набуває заг. характеру, його механізм стає могутнім важелем ек. прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного вир-ва та ек. споживання – вир., держ., особистого.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на ек. процеси, зокрема на результати діяльності ек. агентів як виробників і як споживачів.

Основні напрямки успішного використання ролі гр. у трансформаційній економіці:

1. максимальне переведення на ринкові засади всіх сфер ек. відносин. Грошова форма повинна реально опосередковувати всі процеси розширеного відтворення, забезпечувати здійснення їх на еквівалентній основі.

2. Переорієнтація цілей ек., грошової, політики із забезпеченням інтересів центру на інтереси безпосереднього виробника.

3. забезпечення вільної, гарантованої капіталізації гр. доходів усіх суб’єктів ек. відносин усіма методами , сумісними з нашими соц. Пріоритетами. Це сприятиме зростанню інвестицій.

4. оздоровлення гр. обігу, забезпечення високої, сталої вартості гр. одиниці.

 

 

14. Еволюція ролі грошей  в економіці України.

У міру поглиблення ринкової трансформації економіки У. помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово укр. гривня перетворилась у справді заг. еквівалент. Кожний; хто має гроші, може вільно купити будь-який потрібний товар на внутр. ринку. Це істотно підвищило заінтересованість ек. суб’єктів у тому, щоб більше заробляти грошей і ек. їх витрачати. Стало значно легше капіталізувати гроші, вклавши їх у цінні папери та банківські депозити. Запровадження часткової конвертованості гривні істотно підвищило роль грошей у розвитку зовнішньоек. відносин, в інтеграції економіки У. у світову економіку. Грошово-кредитна політика зайняла ключове місце в механізмі держ. регулювання економіки. Динаміка цін стала відчутно реагувати на регулюючі заходи Нацбанку У. в грошовій сфері.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою не тільки свідчить про величезну роль грошей, а й показує основні напрями успішного викор-ня їх у трансформаційній економіці нашої країни,

По-перше, це max переведення на ринкові засади всіх сфер ек. відносин. Грошова форма повинна реально опосередковувати всі процеси розширеного відтворення, забезпечувати здійснення їх на еквівалентній основі.

По-друге, переорієнтація цілей ек., у тому числі грошової, політики із забезпечення інтересів центру на інтереси безпосереднього виробника, окремих колективів, регіонів тощо.

По-третє, забезпечення вільної, гарантованої капіталізації грошових доходів усіх суб’єктів ек. відносин усіма методами, сумісними з нашими соц. пріоритетами.

По-четверте, оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої, сталої вартості грошової одиниці.

У міру подальшої трансформації економіки У. в ринковому напрямку, розвитку банківської системи, формування ринків цінних паперів, кредитного та валютного ринків, оздоровлення держ. фінансів і нац. грошей, послаблення кризових явищ в економіці роль грошей в ек. житті У. неухильно зростатиме.

 

15. Класична кількісна  теорія грошей, її сутність,  хар-ка осн. постулатів.

Для абстрактної теорії грошей хар-не явне перебільшення уваги до внутр. аспектів явища грошей і недооцінка їх зовн. аспектів, що проявляються у впливі грошей на ек. процеси. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.

Представники 2 напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов’язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Цей підхід наз. прикладною теорією грошей (або монетаристська теор).

Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетарним. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетарист. теорії.

Обидві вони мають єдину базу – прикладну теорію грошей, що більше їх зближує, ніж роз’єднує. Завдяки їх зближенню на суч. етапі формується 3 напрям монетаристської теорії, і наз. кейнсіансько-неокласичний синтез.

Класична кількісна теорія грошей послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.

Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку ек. думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був Боден. Він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла