Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Мая 2012 в 20:19, реферат
Безумовно, з розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної кризи зростатимуть доходи населення - основного суб'єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб'єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у європейський і світовий простір.
Вступ…………………………………………………………………………………3
Форми та види кредиту……………………………………………………………..4
Висновки……………………………………………………………………………25Список використан
— умовна (виникає у разі, коли іпотечною угодою встановлено, що вона набирає чинності з моменту виконання передбаченої цією угодою умови);
— договірна (виникає на основі іпотечної угоди).
Відповідно до українського законодавства сума іпотечного кредиту не може перевищувати 70 % від оціночної вартості предмета іпотеки. Основне зобов'язання за таким кредитом підлягає амортизації шляхом поступового зменшення його вартості внаслідок внесення платежів позичальником. Зобов'язання за декількома договорами про іпотечний кредит можуть бути реформовані у консолідований іпотечний борг, що має об'єднувати зобов'язання не менш як трьох боржників. Сума окремого консолідованого іпотечного боргу під час реформування зобов'язань повинна бути не меншою за 200 тис. євро за курсом НБУ на дату здійснення такої операції. Одночасно з таким реформуванням кредитор створює іпотечні пули, які об'єднують об'єкти нерухомості, передані в забезпечення за окремими договорами про іпотечний кредит. З метою збільшення кредитних ресурсів кредитор, який є власником іпотечних активів, може випускати іпотечні сертифікати для розміщення на ринку.
Лізинговий кредит є формою майнового кредиту, який передбачає передачу банком у користування об'єкта лізингу (рухомого та нерухомого майна) на умовах оренди з набуттям права володіння та розпорядження ним у встановлених лізинговою угодою межах. Термін "лізинг" використовується для позначення різних операцій, пов'язаних з орендою товарів довготермінового користування. Серед них короткострокова оренда, або рейтинг - до року; середньострокова. або хайринг – 1-3 роки та довгострокова, або власне лізинг - 3-20 років.
Лізинг - це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових ресурсів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням, за умови сплати лі-зингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна, інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, системи телекомунікацій та ін.) майно, що належить до основних фондів. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи. 1 Основними учасниками лізингової угоди є лізингодавець — банківська або небанківська фінансова установа, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду, лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, що набуває право володіння та розпорядження об'єктом лізингу у визначених лізинговою угодою межах за умови сплати періодичних платежів, та виробник, або постачальник об'єкта угоди.
Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодер-жувачем.
Ринок лізингових послуг характеризується багатоманітністю його видів та форм, великим вибором моделей лізингових контрактів. Найпоширенішими є два види: оперативний та фінансовий.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу за договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Особливості реалізації лізингових угод та складу їх учасників зумовлюють поділ лізингу на такі форми: зворотний, пайовий та міжнародний.
Зворотний лізинг — це лізингова угода, що передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.
Пайовий лізинг забезпечує здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення декількох кредиторів, які інвестують свої кошти в об'єкт лізингу.
За міжнародного лізингу одна зі сторін лізингової угоди є нерезидентом.
Участь в лізинговій угоді створює переваги для всіх її учасників. Лізингоодержувач набуває в користування додаткові основні фонди не відволікаючи для цього кошти з обігу, а сплату лізингових платежів здійснює з доходу, одержаного внаслідок їх використання. Лізингодавець забезпечує диверсифікацію своєї діяльності та одержує додатковий дохід. Виробник або постачальник об'єкта лізингу збільшує обсяги реалізації та ринки збуту своєї продукції. Проте порівняно з банківським кредитом у грошовій формі лізинговий кредит може передбачати більш високу плату за користування та виявитися економічно невигідним у короткостроковому періоді.
Ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингової угоди здійснює його продавець (постачальник) на основі угоди, укладе ної між лізингоодержувачем і продавцем. Відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності об'єкта лізингової угоди, його доставки, заміни, монтажу тощо несуть продавець (постачальник) основних фондів, якщо їх вибір здійснювався лізингоодержувачем, та солідарно продавець і лізингодавець у разі, якщо лізингодавець здійснював вибір об'єкта угоди.
Лізингові операції виконуються на основі платності. Оплата за користування об'єктом лізингу здійснюється лізингоодержувачем шляхом внесення регулярних лізингових платежів. Розміри, форма, способи та строки внесення лізингових платежів визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в лізинговій угоді. Лізингові платежі включають такі елементи:
— суму, що відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу, який амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
— суму, що сплачується як відсоток за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу;
— комісійну винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
— відшкодування страхових платежів, якщо об'єкт лізингової угоди є застрахованим лізингодавцем;
— інші витрати лізингодавця, що передбачені договором лізингу.
Факторинговий кредит відображає відносини між суб'єктами факторингової угоди з приводу придбання банком грошових вимог постачальника до покупця та їх дострокової інкасації за винагороду.
Факторинг (англ. factor — посередник) — операція з перепоступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Здійснюється шляхом проведення факторингових операцій, які є різновидом торговельно-комісійних операцій, поєднаних з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. Головна мета факторингу полягає у забезпеченні своєчасної оплати товарів, відвантажених постачальником виконаних робіт або наданих послуг. Основний механізм досягнення цієї мети — надання кредиту під боргові вимоги постачальника або зобов'язання платника. Тому факторинг поєднує багато банівських послуг: розрахунково-платіжних, кредитних, аудитории х, інформаційних, ведення обліку тощо.
Уперше факторинг виник у США наприкінці XIX ст., згодом Очали застосовувати в промислово розвинутих країнах Західної пропи. У країнах з розвинутою ринковою економікою факторин-ні операції є досить поширені.
Основними причинами, що обумовили появу факторингу, є ачні поширення на Заході комерційного кредиту та збільшення лькості випадків, коли комерційні кредитори відчували фінан-пий дефіцит ще до закінчення строків кредитування. І, як реак-я на такі потреби підприємств, виникли спеціалізовані компа-ії, що почали заробляти на достроковому погашенні чужих бор-в. При цьому прибуток вони одержували у вигляді різниці між мою, що сплачувалася достроково ними кредиторові, і сумою, держуваною від боржника на дату "дозрівання" боргу.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор (банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції) і клієнт (фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності).
Факторинг направлений на поповнення обігових коштів підприємств, які працюють на умовах відстрочки платежу. До основних видів факторингу належать такі:
— факторинг з регресом — це фінансування клієнта під уступку ним права грошового зобов'язання до третьої особи (боржника). У разі невиконання боржником зобов'язань за контрактом у встановлений термін, факторингова компанія має право повернути право грошового зобов'язання клієнту з відшкодуванням ним суми фінансування та комісійний збір за факторингове обслуговування. Цей вид факторингу застосовується під час перевірки платіжної дисципліни покупців клієнта, а також для фінансування слабких клієнтів;
— факторинг з регресом та заставою — це фінансування клієнта з регресом, але клієнт повинен надати в цьому разі заставу для покриття наданого фінансування. Його застосовують за великої кількості операцій;
— факторинг без регресу — це фінансування клієнта під уступку ним права грошового зобов'язання до третьої особи (боржника). У разі невиконання боржником зобов'язань за контрактом у встановлений термін, факторингова компанія не має права повернути грошове зобов'язання клієнту. Застосовується для перевірених і стабільних клієнтів факторингової компанії.
До основних переваг факторингу належать такі:
- забезпечення фінансової ліквідності підприємства; прискорення обігу капіталу, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюється банком (факторинговою компанією) протягом 2 - 3 робочих днів з моменту укладення факторингової угоди;
- різні терміни погашення заборгованості;
- зниження рівня заборгованості за кредитами;
- більша гарантія стягнення дебіторської заборгованості покупця;
- зменшення кредитних ризиків продавця.
До недоліків належать такі:
- факторинг досить дорога послуга порівняно з кредитом (комісійний збір - 0,5-3 %; відсотки - на 2-4 % перевищують офіційну облікову ставку);
- установлення ліміту фінансування на кожного дебітора на підставі проведеного фінансового аналізу діяльності клієнта і дебітора;
- наявність суперечностей у нормативних актах з питання оподаткування факторингових операцій в Україні;
- відсутність чітких методичних рекомендацій з відображення операції факторингу в бухгалтерському обліку.
Бланковий кредит надається банківськими установами без застави майна чи інших видів забезпечення тільки під зобов'язання повернути кредит. Такий кредит видається лише в межах наявних власних коштів банку з застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і достатньо високу ділову репутацію.
Консорціумний кредит має місце у разі кредитування великих проектів тимчасовими банківськими об'єднаннями. З метою обмеження ризиків під час надання великих кредитів банками укладаються угоди про консорціумне кредитування. У межах таких угод банки-учасники встановлюють умови надання кредитів і призначають відповідальних за виконання цих угод. Для кон-сорціумних кредитів характерними є великі розміри, тривалі терміни користування, численний склад кредиторів, декілька позичальників. Ризик за наданими консорціумними кредитами поділяється між банками-учасниками пропорційно до внесених у консорціум коштів. Специфіка цього кредиту полягає в особливому механізмі акумуляції кредитних ресурсів та певній техніці надання. Банківські консорціуми поділяються за тривалістю їх діяльності на тимчасові, що укладаються для здійснення однієї угоди, та постійні. Останні зосереджуються на проведенні валютних операцій та операцій на ринках позичкового капіталу.
Кредит може надаватися позичальникам банківським консорціумом: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності, гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків, зміни гарантованих банками учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Банківські установи можуть надавати такі види кредитних послуг, як форфейтинг, кредитування за поточним рахунком підприємства (овердрафт) і здійснювати мікрокредитування тощо.
Форфейтинг забезпечує кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером.
Кредитування за поточним рахунком (овердрафт) - це кредитна послуга, що реалізується надійному клієнту і полягає в наданні йому короткострокового кредиту понад залишок коштів на його поточному рахунку (від'ємне сальдо).
Мікрокредитування забезпечує потреби малих і середніх підприємств приватної форми власності, а також фізичних осіб - підприємців у терміновому одержанні кредитних коштів.
Информация о работе Форми та види кредиту в ринковий економици