Історія української рок-музики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА 
 

Кафедра філософії та культурології 
 
 
 

Історія української рок-музики 

Реферат із дисципліни «Історія української  культури» 
 
 
 
 

                                     Виконала: студентка 2-го курсу, групи 23

                                     Технологічного факультету

                                     Авдієвська Ілона  Олегівна

                                     Перевірила: ст. викладач Пономаревська О. І.  
 
 
 
 
 
 
 

Чернігів 2011

     Рок-музика – складне, багатоаспектне, внутрішньо суперечливе явище культури. Її формування, тісно пов’язане з соціальним середовищем, відбувалось у другій половині ХХ століття, в період істотних зрушень у сфері суспільних відносин, в тому числі етичних норм та уявлень, що зумовили відповідні зміни в соціальній психології загалом, в музичній – зокрема й особливо.

   Українська рок-музика виникла в кінці 60-х років на хвилі відлиги у суспільному житті і була представлена творчістю біґ-бітових та ритм-н-блюзових команд. На початку 70-х років їх або загнали в підпілля, як наприклад, «Еней», — або перетворили на професійні ВІА як-от: «Арніка», «Ореол». Друга хвиля українського року (кінець 70-х—початок 80-х) виїхала до Росії: «Діалог», «Крок», «Друга половина», «Інтерв'ю», «Зимовий сад», «Галактика», «Лабіринт». Утретє український рок відродився в епоху перебудови. Після хвилі ейфорії, економічні проблеми загнали рокерів назад у клуби, а на поверхні залишилися тільки монстри. Нині українська музика знаходиться у стані повільного росту, гальмуючим чинником при цьому виступають фінансові проблеми. 
 
     1960-ті - 1970-ті роки 
 
     Період хрущовської відлиги другої половини 60-х ознаменувався швидким зростанням молодіжного прозахідного руху і, зокрема, інтересу до західної рок-музики, яка в часи холодної війни розглядалася як ідеологічна диверсія. Не інакше. Нетривалий період хрущовської відлиги другої половини 60-х ознаменувався швидким зростанням молодіжного прозахідного руху, коли десятки біг-бітових формацій гриміли у студентських гуртожитках, ретельно копіюючи "Бітлз", "Ролінг Стоунз", Елвіса Преслі. Стрімко завоювали популярність "Друге Дихання", "The Once", "Березень", "Еней" та інші.  
       Саморобні записи рок-н-рольних кумирів блискавично розмножувалися і ходили по руках нарівні із записами західних груп. Звістки про концерти миттєво збирали гігантські натовпи молоді, тому потрапити на концерт зірок вважалося великою вдачею. Рок-н-рольна повінь, що розлилася країною, вже поволі тоненькими струмками пробивалася в ефіри державних ТБ і Радіо.  
       Такий бурхливий початок рок-епопеї урвався раптово. «Празьку весну» 1968 року, або «Весну свободи» в Чехії було роздавлено радянськими танками і ці трагічні події мали досить драматичний відгомін в самому СРСР. Відділи КДБ, які розросталися як гриби після дощу, повели непроголошену війну проти інакомислення. У фокусі всевидячого ока КДБ опинилася і рок-музика. Ціла система обмежень і заборон мала б звести нанівець вільну творчість ніким не контрольованих груп. По суті рок-музику було заборонено. Натомість культивували радянську естрадну пісню і адаптований фольклор.        Проте після подавлення Празької війни радянськими військами, суспільне життя в СРСР зазнає істотних змін у бік посилення ідеологічного тиску та боротьби з інакомисленням. В цей час за репертуар вокально-інструментальних ансамблів знаходився під наглядом художніх рад, що встановлювали доволі жорстку цензуру. Рок-музика в цей час звучить переважно у підпіллі, хоча окремі музиканти знайшли себе у таких напрямках як джаз-рок і арт-рок або суто інструментальній рок-музиці.  Однак усе це не означає, що «рок помер». Атмосфера підпільних концертів ще більше підігрівала інтерес до цієї музики, а тотальний застій 70-х покликав до життя надзвичайно оригінальний андеграунд — літературний, поетичний, мистецький. Щодо 70-х — це були роки розвинутого соціалізму та вокально-інструментальних ансамблів. Кожен такий ансамбль був закріплений за якою-небудь обласною філармонією, мав власних художніх і адміністративних керівників та виконував пісні, затверджені вищими інстанціями. Переважну частину репертуару становили твори членів Спілки композиторів. Свої власні твори музикантам дозволяли виконувати лише після того, як ці твори затверджували художні ради, що складали партійні працівники і члени цих самих творчих спілок. Найзапекліші опозиціонери і партизани від року перемістилися в жанри, які знаходилися поза зоною досягнення радянської цензури — тобто грали популярний тоді джаз-рок, арт-рок, або музику, що не передбачала вербального ряду.                                 

     Яскравий  слід лишили по собі гурти «Крок», «Репортаж», «Ореол», «Кредо», «Кросворд» та інші.                                                                                                Стильова система рок-музики остаточно сформувалась у цих роках і найяскравіше втілилась в хард-року (“hard” з англ.: “твердий”), що згодом став складовою одного з напрямів розвитку рок-музики і набув назви hard-and-heavy (з англ.: “твердий та важкий”). Рок сформував свою “мову”, моду, сценічний дизайн – і це предмети вивчення лінгвістів, семіотиків, культурологів. 
 
      1980-ті - 1990-ті роки 

     Розквіт рок-музики в середини 80-х був  інспірований початком горбачовської  перебудови з її доктринами «гласності»  і «прискорення». Фатально постаріло Політбюро, наскрізь гнила економічна система та величезна кількість політичних анекдотів провіщали близькість свіжого повітря свободи. Пітерсько-московська «червона хвиля» як виразна рок-опозиція режиму, широко розлилася в СРСР. Це був час вибуху магнітофонної культури. Платівки фірми «Мелодія» мали доволі жалюгідний вигляд порівняно з бобінами і касетами, які тиражувалися кустарним способом, містили пісні "Зоопарук", "Кіно", "Акваріуму", "Аліси" та інших знакових груп епохи перебудови. Розквіт рок-музики в середини 80-х був інспірований початком горбачовської перебудови з її доктринами «гласності» і «прискорення». Заборонений плід поволі ставав доступним — легалізація рок-руху відбувалася лавиноподібно, в усіх містах з’являлися рок-клуби, а всі філармонійні ВІА нашвидкоруч перелицьовували своє звучання «під рок». Київський рок-клуб «Кузня» «вихлюпнув» на поверхню цілу обойму команд, які швидко здобули популярність не лише в Україні. Ешелон «важкого року» очолювали "Едем", "Перрон", "Квартира 50", "Кому Вниз", "Титанік", лідерами «альтернативного крила» були "Колезький Асесор", "Воплі Відоплясова" та "Раббота Хо". Усі вони активно концертували, адже клуби в різних містах тісно співпрацювали один з одним, постійно влаштовували якісь акції і фестивалі. Тодішні рок-клуби, створені ентузіастами і самими музикантами являли собою симбіоз репетиційної бази, концертного майданчика, інформаційного центру і тиражуючої компанії. 
           Кілька рок-гуртів сформувалися у 1980-ті в київському рок-клубі «Кузня». У «важкого року» творили такі гурти як «Едем», «Перрон», «Квартира 50», «Кому Вниз», «Титанік», лідерами «альтернативного крила» були Колезький Асесор, Воплі Відоплясова та Раббота Хо. 
 
  Наприкінці 80-х років з’являється нова формація музикантів, чітко орієнтованих на ідеї національного відродження України. Їхню появу стимулював потужний фестивальний рух «Червона рута», який зібрав під свої знамена національно свідому творчу інтелігенцію. Найяскравішою подією була «Червона рута» в Чернівцях 1989 р., де яскраво себе проявили Брати Гадюкіни, Віка Врадій (сестричка Віка), Зимовий сад, Кому вниz, ВВ. На хвилі відродження у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Києві та інших містах з’явився ряд самобутніх груп, що орієнтувались на західні стандарти. В цілому, початок 90-х — це роки диференціації за стилями і напрямами. Роки напружених пошуків самих себе в світовому океані музики. А головне — відбулося таїнство самоідентифікації рок-музиканта в площині рідних традицій, в межах своєї — рідної землі. 
     Однак відсутність музичної індустрії і бодай мінімальної шоу-бізнесової інфраструктури безмежно гальмуюють природні поривання музикантів займатися виключно музикою, примушуюють їх «тікати» в суміжні види діяльності. Вони самі «по крихті» збирають студії, клепають апаратуру, самі організовують концерти і самі ж опікуються виданням власних альбомів. На відміну від поп-музики, комерціалізація як така, майже не торкнулася рок-музики — тут ніхто не заробив великі гроші, ніхто не зробив кар’єру… Радше навпаки. Тому не буде нахабством з нашого боку розглядати рок, як чисте мистецтво людей талановитих, з чистими серцями. 
 
     Сучасність 
 
      В сучасності в Україні проводяться ряд фестивалів рок-музики. Це — «Тарас Бульба», «Рок-екзистенція», «Рок Січ», «Чайка», «Мазепа-фест», «Славське рок-фест» Рок-музика звучить також на молодіжних фестивалях «Нівроку», «Фортеця», «Гніздо», фольк-рокова музика звучить на фестивалях «Шешори», «Країна мрій». У великих містах України існують рок-клуби.

     Поруч з тим розвивається українська рок-музика. Наразі на території України існує багато рок-гуртів різноманітних напрямків. Серед всіх найбільш відомими та популярними у своїх підстилях є:

Океан Ельзи (рок, мелодійний рок, поп-рок) 
Воплі Відоплясова (етно) 
С.К.А.Й. (рок, поп-рок) 
Кому Вниз (фолк-готика) 
От Вінта! (укррокабілі) 
Тінь Сонця (хеві-метал, фольк-метал) 
Тартак (хіп-хоп, репкор) 
Esthetic Education (Piano Rock, альтернативний рок, Glam Rock) 
Скрябін (Поп, синті-поп, поп-рок) 
Фліт (панк-рок) 
Друга Ріка (брит-поп) 
Мандри (фолк, міський романс, французький шансон, рок, блюз та реггі) 
Біла Вежа (хеві-метал) 
Мотор'ролла (хард-рок, хеві-метал) 
Плач Єремії (рок-балади) 
Русичi (гурт) (фолк-рок, фанк, панк, реґі) 
Димна Суміш (рок, грандж, хард-кор, панк, психоделіка) 
Dub Buk (Націонал-соціалістичний блек-метал) 
Крода (блек метал, паган-метал, фольк метал) 
 
та ще багато інших.

   Серед музичних гуртів здобувають популярність суто вокальні ансамблі, такі як «Піккардійська терція» та «Менсаунд». Представлено на Україні також і мистецтво джазу — міжнародні фестивалі джазової музики проходять у різних містах країни, серед найвідоміших — Jazz Bez та Jazz Koktebel. Значний внесок у популяризацію джазового руху в Україні зробили Володимир Симоненко та Олексій Коган. 
 
   Тенденція до використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішою. Одним з перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці у другій половині 1980-х рр. уже легендарний гурт «Воплі Відоплясова». Спираючись на фольклорне підґрунтя, нову самобутню українську музику творять «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», Тарас Чубай, Марійка Бурмака та багато інших виконавців. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні двох фестивалів етнічної музики — «Країна мрій» у Києві та «Шешори» на Івано-Франківщині.