Історія створення пісень

     Зміст

1. Вступ..............................................................................................................3
2. Історія створення пісень…………………………………………………..5
1. «Эх, дороги»…………………………………………………………...5
2. «Синий платочек»……………………………………………………..6
3. «В землянці»…………………………………………………………...7

2.4 «Темна ніч»…………………………………………………………….7

5. «Смуглянка» …………………………………………………………...7
6. «Катюша»……………………………………………………………….8

          2.7 «Журавлі»…………………………………………………………….12

3. Висновки……………………………………………………………………...13

4. Список використаної  літератури……………………………………………14

5. Додатки……………………………………………………………………….15 

 

     Вступ

     Велика  Вітчизняна війна. Це трагедія мільйонів  простих людей. Це пам'ять багатьох поколінь радянських людей. Це і наша з вами пам'ять про героїчний  подвиг наших дідів-прадідів, які  не замислюючись віддавали свої життя  за мирне небо над головою своїх  дітей та онуків, всіх наступних  поколінь.

     Музика  під час війни була просто необхідна  кожній людині. Багато хто може подумати, що в такий складний час для  країни було не до пісень. Але було, та ще й як! Адже скільки пісень написано під час війни! Багато воєнних  пісень було створено після війни! Величезна  кількість!

     Пісні воєнних років можна розділити (умовно) на пісні бойові, грізні:

     Вставай, страна огромная,

       Вставай на смертний  бій 

       З фашистською  силою темною,

       З прокляттям ордою! 

       І пісні оптимістично-побутові, цивільні:

       Розцвітали яблуні  і груші, 

       Попливли тумани  над річкою.

       Виходила на берег  Катюша,

       На високий берег,  на крутий.

       І ті, і інші, втім, співали на  фронті і в тилу з однаковою  пристрастю:

       Йде солдат по місту, по незнайомій вулиці,

       І від посмішок  дівочих уся вулиця  світла!

       Не ображайтеся,  дівчата, але для  солдата головне  -

       Щоб його далека, улюблена чекала! ..

       Найвідоміші поети та композитори  писали в ті важкі роки пісні  для підтримки воїнів і цивільного  населення. Варто згадати хоча  б "Дороги", "Вогник", "Землянка", "У лісі прифронтовому", "Вечір  на рейді", "Пора в путь-дорогу". Їх співають досі, вони як і  раніше впізнаються і на слуху. 

       Пісні воєнних років стали  прекрасним "нерукотворним" пам'ятником  героїзму російського народу  в боротьбі з фашизмом. У них  поєдналися і гіркоту втрат,  і гордість перемог. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Історія створення пісень

     «Эх, дороги»

     Пісня ця – як сповідь про вистраждане  й пережите, роздуми про те, через  що довелося пройти й що винести  в минулій війні нашому народу.

       Написана була ця пісня незадовго  після закінчення Великої вітчизняної  війни для театралізованої програми  «Весна переможна», яку задумав  та створив режисер Сергій  Юткевич. Усі пісні в ній,  за задумом постановника, повинні  були зв’язуватися певною сюжетною  канвою. І тому їхні теми і  навіть характер були заздалегідь  намічені та обговорені. Майбутнім  авторам «Доріг» - композитору  А.Г.Новікову та поету Л.І.Ошаніну  було видано довгий їх список, віддрукований на машинці, й  вони взялися за роботу.

       «Тоді здавалося, що все, що  можна написати про війну, вже  написано, – згадує про час  створення пісні Л.Ошанін. – І  ми з Новиковим, зокрема, написали  немало воєнних пісень. Може, тому  й захопила нас тема, яка була  сформульована стисло: «Під стукіт  коліс», а в дужках стояло –  «Солдати їдуть на фронт». Такої  пісні ще не було… Нас хвилювала  тема очікування бою, відчуття  його, готовності до нього. Пісня  повинна була стати роздумами  про те, що очікує, про те, що  вже сталося, про гіркоту втрат  і про віру в перемогу. Така  пісня, гадалось нам, може бути  написана тільки в 1945 році з  позицій знання всього, що відбулося  на війні». Хоча автори «Доріг»  у роки Великої Вітчизняної  війни безпосередньої участі  в бойових діях не брали,  бути на фронті їм довелось  не один раз.

     Велика  Вітчизняна війна викликала до життя  нові пісні, які потрібні були солдатам перших ешелонів, що відправлялися  на фронт, першим призовникам та добровольцям, ополченцям на призивних пунктах. І  такі нові пісні, похідні, стройові, ліричні, створювалися нашими композиторами  й поетами, публікувалися в газетах, виходили окремими листівками, виконувалися на радіо, звучали з екрана у воєнних  кіно збірниках: пісні – лозунги, пісні – заклики, що виражали почуття всенародного гніву, ярості, прагнення до боротьби, до відсічі ворогу.

       Із старими ж піснями відбулася  дивна й неочікувана метаморфоза:  мирні, довоєнні, вони стали першими  воєнними, набули ніби другого,  раніше не існуючого змісту, що  став головним. Розповідаючи про  кохання і коханих, про розлуку  та зустрічі, про рідний дім  та природу, вони зазвучали  як спогади, як нагадування  про ті мирні дні, те мирне  життя, за повернення якого  йшла війна, заради якого солдати  воювали і жертвували власним  життям. Заново народившись, пісні  ці допомагали воювати. Вони  стали символом і своєрідною  запорукою того, що мирний час  вернеться, що його потрібно  повернути, вигнавши загарбників  з рідної землі. Згадуючи про  цей час, поет О.Сурков писав:  «Уже з перших днів війни  стало чутно, що поряд з гартованими  рядками «Идет война народная, священная война» в солдатському  серці тепліють тихі ліричні  слова пісеньки «Синенький скромный  платочек».

     «Синий  платочек»

     Воістину  незвичайна історія цієї дивовижної воєнної пісні. У 1940 році в Московському саду «Ермітаж» виступав польський  оркестр «Блакитний джаз» під  керівництвом Генріха Гольда. Тоді композитор Єжи Петерсбурський виконав  свою нову мелодію. Після концерту до Петерсбурського підійшов поет і  драматург Яків Галицький, який висловив своє захоплення творчістю оркестру і запропонував написати слова до тієї нової красивої мелодії. Польському композитору думка поета сподобалася, і незабаром з’явився вірш «Синий платочек». Уперше пісню «Синий платочек»  виконав соліст «Блакитного джазу» Станіслав Ландау, після чого вона стала постійною в репертуарі оркестру. Але до війни ця пісні  не отримала широкої популярності.

       Прийшла війна, і в тексті  пісні відбулися деякі зміни.  Звичний для нас «Синий платочек»  з’явився в 1942 році, коли Клавдія  Шульженко звернулася до газети  «В решающий бой!» з проханням  змінити слова пісні на більш  патріотичні. Тоді поет і вставив  у текст пісні знамениті слова  про кулеметника.

     «В  землянці»

     Пісні «В землянці», за справедливим твердженням  її автора, поета Олексія Олександровича Суркова, судилося стати першою ліричною піснею із створених під час Великої  Вітчизняної війни, «беззастережно прийнятою і серцем воюючого солдата, і серцем тих, хто чекав його з  війни». Проникливий, щирий, тужливий голос  поета поєднався у той важкий, суворий час з голосами всіх розлучених війною.

       «Виник вірш, з якого народилася  ця пісні, випадково, – згадував  Сурков. – Він не збирався бути  піснею. І навіть не претендував  стати друкованим віршем. Це були  шістнадцять «домашніх» рядків  із листа дружині, Софії Антонівні.  Лист був написаний у кінці  листопада, після одного дуже  важкого для мене фронтового  дня під Істрою, коли нам довелося  вночі після важкого бою пробиватися  з оточення із штабом одного  із гвардійських полків..»

     Допитливі дослідники творчості поета точно  називають день, коли проходив той  пам’ятний бій на підступах до Москви, – 27 листопада 1941 року, і ту частину, в якій опинився і прийняв  бій кореспондент газети «Червоноармійська  правда» Західного фронту, батальйонний комісар Олексій Сурков, – 258-й  полк 9-ї гвардійської стрілової  дивізії. Це його оборонні позиції були раптово атаковані 10-ю танковою дивізією гітлерівців. Бій був важким. Треба  було вириватися з оточення. Всім штабним  працівникам довелося взятися за зброю і гранати. Став бійцем і  поет. Сміливий, рішучий, він рвався до самого пекла бою. Старий хоробрий солдат витримав бойове випробування з честю, разом із штабом полку  вирвався з оточення і потрапив …  на мінне поле. Це було дійсно «до  смерти четыре шага», навіть менше…

       Після всіх негараздів, замерзлий,  зморений, в шинелі, побитій осколками,  Сурков всю ніч просидів над  своїм записником у землянці, біля солдатської залізної пічки.  Може, тоді й народилася знаменита  його «Землянка», пісня, яка ввійшла  до народної пам’яті як невід’ємний  супутник Великої Вітчизняної  війни.

     «Темна  ніч»

     Історія створення всенародно улюбленої  пісні дуже цікава. У 1943 році, під  час роботи над знаменитим кінофільмом  «Два бійця» режисеру Леоніду Лукову не вдавалося зняти епізод написання  солдатом листа. Засмученому через  велику кількість невдалих спроб  режисеру раптово прийшла думка, що прикрасою сцени могла б  бути пісня, що передає почуття бійця  в момент написання листа рідним. Не втрачаючи й хвилини, Леонід Луков  поспішив до композитора Микити Богословського. Підтримавши ідею Лукова, Микита Володимирович  уже через 40 хвилин запропонував другу  мелодію. Після цього обидва приїхали до поета Володимира Агатова, який, у свою чергу, за дві-три години написав  легендарного вірша. Так, на музику Микити Богословського й слова Володимира Агатова, дякуючи ідеї Леоніда Лукова, була створена улюблена й досі пісня  «Темна ніч». Проспівана виконавцем ролі головного героя Марком Бернсом, «Темна ніч» назавжди залишилася в  пам’яті радянського народу. До речі, після запису пісні сцена  написання листа в землянці була вдало знята з першого дубля. Але й на цьому історія створення  пісні не завершується. Перша матриця  платівки постраждала від… сліз робітниці  заводу, яка не змогла стримати почуттів під час прослуховування пісні  у виконанні Івана Козловського. Так що у світ «Темна ніч» вийшла тільки із другої матриці.

     «Смуглянка»

     Пісня була частиною сюїти, написаної композитором А.Новіковим і поетом Яковом Шведовим у 1940 році на замовлення ансамблю Київського Особливого воєнного округу. У ній оспівувалася дівчина-партизанка часів громадянської війни. А вся сюїта присвячувалася Григорію Івановичу Котовському. Однак пісня у довоєнні роки не виконувалася. Клавір її був втрачений. У авторів залишилися лише чернетки. Композитор згадав про цю пісню чотири роки потому, коли йому подзвонив О.В.Александров, художній керівник Червонознаменного ансамблю, і попросив показати пісні для нової програми цього уславленого художнього колективу. У числі інших Новиков показав і «Смуглянку», яку захопив про всяк випадок. Але саме вона й сподобалася Александрову, який тут же почав її вивчати з хором та солістами.

     «Катюша»

     У 1938 році в Москві був створений  Державний джаз-оркестр Союзу  РСР під керівництвом М.Блантера та В.Кнушевицького, і у лютому 1939 року відбулася прем’єра підготовленої  ними програми. Серед нових пісень, вперше виконаних у цій програмі, була «Катюша». Після цього концерту її співали у містах і селах, на демонстраціях і народних гуляннях, а то й просто в сімейному колі, за святковим столом. Ледве з’явившись, пісня ця стала знаменитою, рідною й близькою мільйонам людей.

       Як же народилася «Катюша»? Спочатку  були вірші – всього декілька  рядків. Написав їх М.В.Ісаковський,  автор відомих і популярних  на той час пісень: «Прощание», «Вдоль деревни», «И кто его  знает», «Любушка», «Зелеными просторами»  та інших. «Я не знав, – говорив  потім поет, – що ж далі робити  з Катюшею, яку я змусив вийти  на «высокий берег на крутой»  і заспівати пісню. Тому вірші  довелося відкласти…» Невідомо, як довго очікували б вони  свого часу, якби Ісаковський  не зустрів композитора М.І.Блантера. «Я почав одну пісню», – сказав  мені Михайло Васильович і  показав чотиривірш, – згадує  Блантер. –Це було дивовижно.  Я попросив поета залишити  зачин його пісні. Тепер я  буквально не знаходив собі  місця. «Катюша» повністю полонила  мою уяву. Вслухаючись у слова  Ісаковського, я помітив, що у  вірша дуже дзвінка інтонація.  Зокрема, ось що: берег, на берег!  Чудернацька гра наголосів! Як-таки  у веселій народній приспівці.  Не виключено, що ця деталь  і вирішила рухливий жанр «Катюші».

       Але над музичним рішенням  пісні довелося попрацювати немало. Нарешті народилася саме та  мелодія, яку ми всі сьогодні  знаємо й любимо. Але пісні  поки що не було. Адже вірш  залишився незакінченим. І тоді  поет і композитор стали разом  шукати, якій же бути пісні.  Напрям пошуку й побудова її сюжету підказані були самим життям, напруженою ситуацією передгрозових довоєнних років. «Ми нібито вже відчували війну, хоча й не знали точно, коли й звідки вона може прийти, – говорив Ісаковський. – Втім, ми не тільки відчували, що війна буде, але певним чином уже переживали її: адже в 1938 році ще палала війна в Іспанії; у тому ж році Червона Армія змушена була вести й вела важкі бої з японськими самураями біля озера Хасан; не дуже спокійно було й на західних наших кордонах. З цієї причини тема Вітчизни, тема захисту її від зазіхань ворога була темою найважливішою, найголовнішою, і я, звичайно, ніяк не міг пройти повз неї навіть у ліричній пісні».