Пропозиції від ПОДВ

1. Ваші  враження від прочитаної історії? Що саме вразило?

       Випадки торгівлі людьми вже  давно не є поодиноким явищем  в нашему суспільстві, поруч  з нами постійно відбуваються  такі випадки, а ми, в більшості  ситуацій, залишаємось байдужими,  адже проблема не торкається  нас особисто,  і поки ми  дозволяємо злочинцям здійснювати  свою діяльність безкарно, поки  суспільство незасудить такі  ганебні діяння і не присудить  вищу міру покарань цим негідникам, нам не допоможуть ніякі нормативно-правові  акти, міжнародна співпраця і  взаємодія!

     Наша  держава займає вигідне географічне  положення для транзиту товарів  і послуг із Азії до Європи. Цією перевагою  у 90-х роках, на жаль, скористалися злочинні угрупування, які займаються вивезенням українських громадян з метою  трудової та сексуальної експлуатації, інколи й торгівлі людськими органами. За статистикою міжнародних організацій, торгівля людьми приносить мільярдні  прибутки транснаціональним злочинним  угрупуванням. Наприклад, наприкінці 90-х  років за оцінками експертів ООН, щорічний обсяг світової торгівлі жінками  як товаром для секс-індустрії  становив 7-12 млрд. дол. Україна поки що належить до однієї з найбільших країн-«постачальниць» живого товару.

     Масове  вивезення жінок з України  становить загрозу національній безпеці України, створює цілу низку  економічних та соціальних проблем  для українського суспільства. Серед  них – економічні втрати, спричинені від’їздом представників найбільш працездатної групи населення країни, проблема тисяч покинутих дітей, які залишаються у неповних сім’ях, скорочення народжуваності. Проблема торгівлі людьми завдає значної шкоди  міжнародному авторитету України, яка  проголосила за мету побудову вільної, демократичної, правової держави.

     Велика  кількість громадських і міжнародних  організацій протягом останнього десятиліття  активно співпрацюють з усіма  державними органами з метою запобігання  торгівлі людьми та боротьбі з організованими злочинними угрупуваннями. Палермська Конвенція, підписана Україною 12 грудня 2000 року та ратифікована Верховною  Радою України 4 лютого 2004 року, узагальнює попередній досвід держав в об’єднанні зусиль у боротьбі з організованою  злочинністю. Впровадження її положень дають можливість країнам-учасницям  використовувати універсальні та ефективні  механізми боротьби з цим видом  злочинності.

     Серйозність проблеми торгівлі людьми в Україні  повинні усвідомити як державні органи, так і широка громадськість. Це дозволить  об'єднати зусилля всього суспільства  і розпочати широкий наступ проти  цього явища.

     Одним із перших вагомих кроків є ратифікація  Конвенції ООН проти транснаціональної  організованої злочинності (Палермської  конвенції), Протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми і покарання  за неї, Протоколу проти незаконного  ввезення мігрантів по суші, морю і  повітрю, а також приведення чинного  законодавства у відповідність  з вищевказаними документами.

     Сьогодні  актуальність проблеми торгівлі людьми в Україні не викликає сумнівів, хоча саме явище прийшло до нашої  країни лише після розпаду Радянського  Союзу. З початком економічної кризи  велика кількість людей або втратила роботу, або працювала “в кредит”, місяцями не отримуючи навіть свою мізерну заробітну плату. Тоді єдиним виходом з ситуації вважалося  їхати на заробітки за кордон.

     Таким станом речей, звичайно ж, скористались як організовані злочинні угруповання, так і поодинокі торгівці людьми, які масово вивозили наших громадянок, переважно жінок та дівчат, для  сексуальної експлуатації. Згодом у  цьому бізнесі залишились гарно  організовані злочинні групи з міжнародними зв’язками. Їхні злочинні цілі змінилися  – вони почали вивозити чоловіків  та жінок з метою трудової експлуатації, дітей – для використання в  секс-індустрії та усиновлення.

     2. Які права людини і громадянина порушуються у даній історії?

     В першу чергу були порушені громадянські (особисті права) – право на життя  і свободу, на особисту недоторканість, право на повагу до гідності, свободу  пересувань, вибір місця проживання і т.д. Ст. 27, 28, 29, 33 КУ, а також супутньо Ст. 47-50.

     А по-друге, соціальні права – можливість (свободи) особи та громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно, тобто  право на вільну працю та ін. Ст. 43-47 КУ.

     Який  різновид торгівлі людьми проілюстровано у  даній історії?

     Україна сьогодні вже має напрацьовану нормативну базу, котра дозволяє боротися як безпосередньо  із торгівлею людьми, так і з  названими вище супутніми явищами. Згідно з наведеними напрямами суспільного  реагування на торгівлю людьми розглянемо джерела, що утворюють українську нормативну базу протидії цьому явищу.

     У законодавчому забезпеченні в Україні  протидії безпосередньо торгівлі людьми  центральне місце посідає Кримінальний кодекс України. Відповідальність за торгівлю людьми регламентується статею 149 КК України.      

     Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна  угода щодо людини.

     1. Торгівля людьми або здійснення  іншої незаконної угоди, об'єктом  якої є людина, а так само  вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

     2. Дії, передбачені частиною першою  цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього  або щодо кількох осіб, або  повторно, або за попередньою  змовою групою осіб, або службовою  особою з використанням службового  становища, або особою, від якої  потерпілий був у матеріальній  чи іншій залежності, або поєднані  з насильством, яке не є небезпечним  для життя чи здоров'я потерпілого  чи його близьких, або з погрозою  застосування такого насильства, – караються позбавленням волі  на строк від п'яти до дванадцяти  років з конфіскацією майна  або без такої.

     3. Дії, передбачені частиною першою  або другою цієї статті, вчинені  щодо малолітнього, або організованою  групою, або поєднані з насильством,  небезпечним для життя або  здоров'я потерпілого чи його  близьких, або з погрозою застосування  такого насильства, або якщо вони  спричинили тяжкі наслідки, –  караються позбавленням волі  на строк від восьми до п'ятнадцяти  років з конфіскацією майна  або без такої.

     Примітка. 1. Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

     2. У статтях 149 та 303 цього Кодексу  під уразливим станом особи  слід розуміти зумовлений фізичними  чи психічними властивостями  або зовнішніми обставинами стан  особи, який позбавляє або обмежує  її здатність усвідомлювати свої  дії (бездіяльність) або керувати  ними, приймати за своєю волею  самостійні рішення, чинити опір  насильницьким чи іншим незаконним  діям, збіг тяжких особистих, сімейних  або інших обставин.

     3. Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу  або одержання малолітнього чи  неповнолітнього за цією статтею  має наставати незалежно від  того, чи вчинені такі дії з  використанням обману, шантажу чи  уразливого стану зазначених  осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

     З об'єктивної сторони цей злочин може виражатись у таких формах: 1)  торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5)  переховування людини; 6) передача або одержання людини. 

     Перша форма об'єктивної сторони складу цього злочину – торгівля людьми – це купівля (продаж) людини, що полягає у безповоротній передачі (одержанні) людини за грошову винагороду.

     Другу форму об'єктивної сторони торгівлі людьми – здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина слід розуміти, як дії, спрямовані на вчинення інших, не пов'язаних із купівлею-продажем незаконних угод щодо людини, таких, як надання людини в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, крім грошей, цінності або на послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду тощо.

     Останні чотири форми торгівлі людьми дослівно співпадають із формами, закріпленими у міжнародному визначенні торгівлі людьми. Щоправда закріплення їх у  статті 149 дещо суперечить традиційним  для кримінального права України  канонам, відповідно до яких стадії вчинення злочину та дії співучасників  описуються у Загальній частині  кодексу. Разом з тим, така конструкція  полегшує застосування норми та позбавляє  Україну від зайвих дискусій про  відповідність її законодавства  міжнародному.

     Під вербуванням слід розуміти досягнення із людиною добровільної (шляхом запрошування або умовляння особи, яка перебуває в уразливому стані) або вимушеної (шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію, а у випадку використання обману – на вчинення певних дій щодо неї, таких як переміщення, переховування, передачу іншій особі.

     Наступною формою вчинення цього злочину є  переміщення людини, під яким слід розуміти дії спрямовані на зміну місця перебування людини. Найчастіше переміщення характеризується перетином кордону, але може відбуватись і всередині країни. Позитивною новелою чинної статті 149 КК України є те, що переміщення однозначно є факультативною ознакою торгівлі людьми, в той час, як стара редакція статті породжувала різні погляди на її тлумачення щодо цієї ознаки.

     Під переховуванням людини слід розуміти обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо із представниками правоохоронних органів, що може проявлятись як у наданні приміщення для перебування, так і у примусовому позбавленні волі.

     Під передачею або одержанням людини слід розуміти вчинення дій, пов'язаних із переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Людина передається вербувальником або перевізником особі, яка буде її експлуатувати.

     Відповідно  до логіко-граматичного тлумачення тексту статті обов'язковою ознакою для  останніх чотирьох форм цього злочину  є наявність одного з наступних  альтернативних способів: використання обману, шантажу чи уразливого стану, а у кваліфікованих складах, крім того – із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням  службового становища. Тлумачення тексту статті відповідно до правил українського правопису не дозволяє поширювати ці способи на перші дві форми. Крім того, підтвердженням цьому є примітка 3 до ст. 149 КК України, в якій зазначається, що відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання  малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від наявності наведених у статті способів. Нерозповсюдження примітки на перші дві форми може означати лише одне: означені способи не є обов'язковими для торгівлі людьми або здійснення іншої незаконної угоди.

     Під обманом зазвичай розуміють умисне введення в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища і т. ін. з метою схилити цю особу до певної поведінки. Обман є одним з найпоширеніших способів вчинення торгівлі людьми. Шляхом обману винна особа прагне домогтися певної поведінки людини або переслідує мету викликати у неї хибні погляди стосовно об'єктивних обставин. Наприклад, повідомляє неправдиву інформацію щодо можливості працевлаштування за кордоном, умов праці, суми заробітку та можливості у будь-який час повернутися додому. Характерним для обману є те, що зовні все виглядає так, ніби воля особи є добровільною, але насправді ця добровільність суперечить дійсним інтересам особи.

     Під шантажем слід розуміти психічне насильство, що полягає у погрозі розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти у таємниці.