Затримання особи, яка вчинила злочин

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 18:19, реферат

Описание работы

Мова йде про використання цього інституту безпосередньо при запобіганні і припиненні злочинних посягань, затриманні осіб, винних у їхньому вчиненні, при проведенні дізнання і досудового слідства по справах, пов язаних із застосуванням законодавства про затримання особи, що вчинила злочин, оптимізації позиції громадян і службових осіб щодо зазначеного інституту законодавства і практики його застосування.

Содержание

Вступ……………………………………………………………………..3
1. Поняття та значення затримання особи,яка вчинила злочин……..4
2.Умови правомірності затримання особи,яка вчинила злочин……..
2.1 Затримання злочинця………………………………………………5
2.2 Умови затримання злочинця………………………………………6
3.Ознаки та правові наслідки перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця……………………………………………………7
Висновок………………………………………………………………...10
Використана література…………………………………………………11

Работа содержит 1 файл

Referat.docx

— 29.29 Кб (Скачать)

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Ім. Вадима Гетьмана

КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО  ПРАВА

 

 

 

                                    Реферат з кримінального права України

на тему:

" Затримання особи, яка вчинила злочин"

 

 

 

 

                                                               

 

 

                                                            Виконала: студентка 2 курсу , 2 групи

                 юридичного факультету

                                                            заочної форми навчання  Фещенко О.Ю.

                                                                Перевірила: Ілікчієва К.І.

 

 

                                                                                            Київ  2012

 

План

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Поняття та значення  затримання особи,яка вчинила  злочин……..4

2.Умови правомірності  затримання особи,яка вчинила  злочин……..

  2.1 Затримання злочинця………………………………………………5

  2.2 Умови затримання злочинця………………………………………6

3.Ознаки та правові наслідки перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця……………………………………………………7

Висновок………………………………………………………………...10

Використана література…………………………………………………11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дії, спрямовані на затримання злочинця, є суспільно-корисними, оскільки запобігають вчиненню нових злочинів і разом з тим забезпечують здійснення у відношенні його правосуддя. Такі дії є правом громадян і обов’язком службових осіб, правоохоронних органів. Для співробітників ОВС проблема затримання особи, що вчинила злочин, має надзвичайно актуальне значення. Мова йде про використання цього інституту безпосередньо при запобіганні і припиненні злочинних посягань, затриманні осіб, винних у їхньому вчиненні, при проведенні дізнання і досудового слідства по справах, пов язаних із застосуванням законодавства про затримання особи, що вчинила злочин, оптимізації позиції громадян і службових осіб щодо зазначеного інституту законодавства і практики його застосування.

Сьогодні ми стоїмо на шляху  становлення і розвитку правової держави. На наших очах і при нашій  безпосередній участі створюються  нові закони, міняється законодавча  база, що повинна відображати у  собі не тільки основи правової держави, але і знаходитися у тісній гармонії з нормами міжнародного права, відповідати його вимозі.

Необхідно пам'ятати, що правову  державу можна назвати такою, коли в ній чітко виражені і  закріплені такі ознаки:

1) Відображення правом дійсної волі народу;

2) Право засноване на  гуманних загальнолюдських принципах,  воно безпробельно та без суперечностей;

3) Верховенство закону  і суворе підпорядкування йому  усіх службових осіб та громадян  на основі рівності перед законом;

4) Відповідальність держави  перед громадянами щодо забезпечення  їхніх прав, при наявності ефективного  механізму захисту цих прав;

5) Чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову і неприпустимість об'єднання їх в одному органі;

Як видно, з вищенаведеного кожна ознака впливає прямо або  побічно на положення особи у  державі.

 

       1.Понятя та значення затримання особи,яка вчинила злочин.

Частина 1 ст. 38 встановлює: "Не визнаються злочинними дії потерпілого  та інших осіб безпосередньо після  вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення  її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення  заходів, необхідних для затримання такої особи". Відповідно до ч. 2 ст. 38 перевищенням зазначених заходів визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами - це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове  позбавлення волі особи, яка вчинила  злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані  необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання  і обстановці затримання злочинця. Затримання злочинця можливе лише за наявності для цього підстави, тобто злочину. Звичайно підставою затримання служить очевидне для потерпілих або інших осіб злочинне посягання на правоохоронювані інтереси (наприклад, розбійний напад, крадіжка, посягання на життя або здоров'я людини тощо). Затримання особи за відсутності такої підстави може свідчити про незаконність дій і тягнути за собою відповідальність за ст. 146 КК як за незаконне позбавлення волі.

Затримання злочинця має  ознаки, що характеризують:

1) мету затримання;

2) особу, яка підлягає  затриманню;

3) характер дій при  затриманні;

4) своєчасність затримання;

5) необхідність заподіяння  шкоди і, нарешті, 

6) співрозмірність шкоди,  заподіяної злочинцю при його  затриманні.

Затримання злочинця полягає  в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої  волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними ознаками об'єктивної сторони деяких злочинів, наприклад, незаконного позбавлення волі, вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень та інших насильницьких дій, знищення або пошкодження майна. Затримання, далі, може визнаватися правомірною дією, якщо воно було здійснено на короткий проміжок часу, тобто було короткостроковим. Час затримання, що є необхідним і достатнім для передачі злочинця органам влади, визначається конкретними обставинами затримання. Але в будь-якому разі, затриманий злочинець при першій же реальній можливості повинен бути переданий органам влади.

 

                    2. Умови правомірності затримання злочинця

2.1 Зтримання  злочинця

Відповідно до ст.36 КК, “Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо  після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила  напад, для доставлення її відповідним  органам влади, як правомірні прирівнюються  до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали  небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця ”.

Тобто заходи по затриманню злочинця прирівнюються до дій вчинених у стані необхідної оборони. Як і  необхідна оборона, затримання злочинця є суспільно корисною діяльністю, адже своєчасне затримання осіб, які  скоїли злочини, передача їх органам  правосуддя сприяє боротьбі зі злочинністю.

Своєчасне затримання злочинця іноді позбавляє його можливості знищити сліди злочину, знаряддя злочину чи предмети, добуті в результатів  злочину, перешкоджає йому скоїти новий  злочин, ухилитися від відповідальності, тощо.

У кримінально-правовому  розумінні - затримання злочинця правомірне завдання шкоди особі, яка скоїла суспільно-небезпечні дії, з метою  передачі її органам правосуддя і  притягнення до кримінальної відповідальності.

 

2.2 Умови затримання злочинця

Умови правомірності затримання злочинця визначають, як повинно здійснюватись  затримання, щоб завдана при цьому  шкода була правомірною.

Перша з умов полягає в тому, що насилля до злочинця застосовується винятково з метою його затримання. Шкода, яка завдається при затриманні, виступає як засіб, що позбавляє злочинця можливості уникнути відповідальності за скоєне діяння. Ця шкода може виявитись у різних формах:

- обмеження волі переміщення  (зв'язування, закриття у приміщенні);

- нанесення тілесних ушкоджень; 

- заподіяння смерті.

Заподіяння смерті допустиме  лише у виняткових випадках, коли скоєне діяння характеризується високим ступенем суспільної небезпеки, а винного  іншим чином затримати від  втечі неможливо.

Застосування насильства до злочинця з метою помсти за скоєний  злочин розцінюється як самосуд над  ним. Такі дії визначаються злочинними і тягнуть за собою кримінальну  відповідальність на загальних підставах.

Дії по затриманню злочинця тоді визнаються правомірними, коли ними (діями) вимушено завдається шкода затримуваній особі, чи, як сказано в законі, це дії, “необхідні для затримання”. Оця  вимушеність завдання шкоди і  є другою умовою правомірності затримання. Завдання шкоди злочинцю - не самоціль, а захід, який необхідно застосовувати, щоб його затримати. Насильство, застосоване  до злочинця безпосередньо після  вчинення посягання, буде правомірним  тоді, коли іншим способом, тобто  без насильства, затримати його неможливо. Це питання з'ясовується в кожному  конкретному випадку залежно  від обставин справи. При цьому  треба, виходячи з вимог закону, враховувати, щоб дії по затриманню відповідали  небезпечності посягання і обстановці затримання. Тобто враховували небезпеку  скоєного діяння, особу злочинця, інтенсивність  опору, який він чинить, та взагалі  його поведінку в цілому. Якщо злочинець  не чинить опір, виконує всі вимоги особи, яка його затримує, то затримання його повинно бути проведене без  насильства. Можна в такій ситуації обмежитись заходами, які перешкоджали б можливості втекти.

 

      3. Ознаки та правові наслідки перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Спричинення смерті що робить замах при захисті від нападу стає злочинним лише унаслідок перевищення  меж необхідної оборони, що мало місце, яке і робить спричинення смерті суспільно-небезпечним. Небезпечним, але  в значно меншому ступені, ніж "просте" або кваліфіковане вбивство. На це указує розмір санкцій, передбачених за вказані злочини. Представляється, що розмір санкцій визначається багатьма чинниками, що відносяться до всіх елементів  складу злочину, у тому числі і  до об'єкту.

Сказане, укупі з тим, що для характеристики об'єкту вбивства велике значення має особу потерпілого, дозволяє, як мені здається, зробити  вивід про те, що об'єкт вбивства, здійсненого при перевищенні  меж необхідної оборони, тобто життя  що робив замах, представляє меншу  цінність, чим об'єкт, допустимий, простого вбивства.

Необхідна оборона є обставиною, що виключає суспільну небезпеку  і протиправність, а отже, караність  і злочинність дій того, що обороняється. Спричинення шкоди в стан необхідної оборони буде правомірним, і навіть суспільно корисною дією, але лише за наявності певних умов, що іменуються в теорії кримінального права "умовами  правомірності необхідної оборони". Останні прийнято ділити на дві групи: умови правомірності необхідної оборони, що відносяться до посягання, і умови правомірності необхідної оборони, що відносяться до захисту. Перші визначають виникнення стану  необхідної оборони, а другі - правомірність  дій із захисту порушеного права.

Ознаки підстав, що виключають злочинність вчинку:

1) Підстави подають собою  свідомі і вольові вчинки людини, виражені у формі дії або  бездіяльності; 

2) Обов'язкова зовнішня  схожість вчинків з тим або  іншим складом злочину, тобто  по своїй юридичній формі підстави  є або правомірним вчинком,  або правопорушенням; 

3) Характеризуються як  негативним, так і позитивним  соціально-політичним змістом. 

Підстави, що виключають злочинність  вчинку - це система зовні схожих з певним колом злочинів свідомих і вольових вчинків, що виключають громадську небезпеку або протиправність вчинку і вимагають від уповноважених  на то органів держави обов'язкового і безумовного усунення кримінальної відповідальності за ці вчинки.

Існує ряд помилок, яких найбільш часто припускаються при затриманні:

1) Помилки, відносно юридичного затримання особи, коли дії потерпілого неправильно приймаються за злочин;

2) Помилки у властивостях  особи, що затримується, тобто  коли вона, будучи малолітнею, неосудною  або невинною, помилково приймається  за дорослу, психічно повноцінну  або винну; 

3) Помилки, відносно фактичної  підстави для затримання злочинця (органи влади випустили злочинця  на підриску про невиїзд, а  громадянин його затримує, вважаючи, що органам влади невідомо  про злочин); 1

4) вибачаюча помилка - охоплює ситуації затримання  фіктивного злочинця особою, що  вибачно помиляється у відношенні  юридичної або фактичної підстави  затримання особи або її властивостей (у цьому випадку має місце  випадок «казус»).

Информация о работе Затримання особи, яка вчинила злочин