Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх

Зміст

Вступ

1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх
2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Злочинність серед неповнолітніх – це серйозна проблема, з якою, однак, зіштовхується і бореться кожна держава. Суть цієї проблеми не в тому, що вчинюються кримінальні злочини, які потрібно розслідувати, а винних карати, а й у тому, що суб'єктами скоєння злочинів є неповнолітні – власне, просто, діти, чиє життя тільки починаються.

Згідно з новим Кримінальним процесуальним кодексом України встановлені загальнi  правила   кримiнального   провадження   щодо неповнолiтнiх, а також застосування примусових заходiв виховного характеру до неповнолiтнiх, якi не досягли вiку кримінальної відповідальності.

Під час кримінального провадження  щодо неповнолітнього, в тому числі  під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд  та всі інші особи, що беруть у ньому  участь, зобов’язані здійснювати  процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя  неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати  його аргументи при прийнятті  процесуальних рішень та вживати  всіх інших заходів, спрямованих  на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

До підстав, що підлягають встановленню в кримінальному провадженні  щодо неповнолітніх відносяться: 

- повні і всебічні відомості про вік неповнолітнього, стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;

- ставлення неповнолітнього до  вчиненого ним діяння;

- умови життя та виховання  неповнолітнього;

- наявність дорослих підбурювачів  та інших співучасників кримінального  правопорушення.

Статтею 498 КПК визначено виключні підстави для застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, які повинні бути наявними одночасно. Так, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх

Стаття 484. Порядок кримінального  провадження щодо неповнолітніх

1. Порядок кримінального  провадження щодо неповнолітніх  визначається загальними правилами  цього Кодексу з урахуванням  особливостей, передбачених цією  главою.

2. Кримінальне провадження  щодо неповнолітньої особи, в  тому числі, якщо кримінальне  провадження здійснюється щодо  декількох осіб, хоча б одна  з яких є неповнолітньою, здійснюється  слідчим, який спеціально уповноважений  керівником органу досудового  розслідування на здійснення  досудових розслідувань щодо  неповнолітніх. Під час кримінального  провадження щодо неповнолітнього,  в тому числі під час провадження  щодо застосування примусових  заходів виховного характеру,  слідчий, прокурор, слідчий суддя,  суд та всі інші особи, що  беруть у ньому участь, зобов’язані  здійснювати процесуальні дії  в порядку, що найменше порушує  звичайний уклад життя неповнолітнього  та відповідає його віковим  та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних  дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи  при прийнятті процесуальних  рішень та вживати всіх інших  заходів, спрямованих на уникнення  негативного впливу на неповнолітнього.

3. Положення цього параграфу  застосовуються у кримінальному  провадженні щодо кримінальних  правопорушень, вчинених особами,  які не досягли вісімнадцятирічного  віку.

Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні  щодо неповнолітніх

1. Під час досудового  розслідування та судового розгляду  кримінальних правопорушень, вчинених  неповнолітніми, крім обставин, передбачених  статтею 91 цього Кодексу, також  з’ясовуються:

1) повні і всебічні  відомості про особу неповнолітнього:  його вік (число, місяць, рік  народження), стан здоров’я та  рівень розвитку, інші соціально-психологічні  риси особи, які необхідно враховувати  при індивідуалізації відповідальності  чи обранні заходу виховного  характеру. За наявності даних  про розумову відсталість неповнолітнього,  не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано,  чи міг він повністю усвідомлювати  значення своїх дій і в якій  мірі міг керувати ними;

2) ставлення неповнолітнього  до вчиненого ним діяння;

3) умови життя та виховання  неповнолітнього;

4) наявність дорослих  підбурювачів та інших співучасників  кримінального правопорушення.

Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого

1. У разі необхідності  для вирішення питання про  наявність у неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  психічного захворювання чи затримки  психічного розвитку та його  здатності повністю або частково  усвідомлювати значення своїх  дій і керувати ними в конкретній  ситуації призначається комплексна  психолого-психіатрична експертиза.

2. Для з’ясування рівня  розвитку, інших соціально-психологічних  рис особи неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого, які необхідно  враховувати при призначенні  покарання і обранні заходу  виховного характеру, може бути  призначена психологічна експертиза.

Стаття 487. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого

1. При дослідженні умов  життя та виховання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  належить з’ясувати:

1) склад сім’ї неповнолітнього,  обстановку в ній, взаємини  між дорослими членами сім’ї  та дорослими і дітьми, ставлення  батьків до виховання неповнолітнього,  форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

2) обстановку в школі  чи іншому навчальному закладі  або на виробництві, де навчається  або працює неповнолітній, його  ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями,  однолітками, характер і ефективність  виховних заходів, які раніше  застосовувалися до нього;

3) зв’язки і поведінку  неповнолітнього поза домом, навчальним  закладом та роботою.

Стаття 488. Участь законного  представника неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого

1. Батьки або інші законні  представники неповнолітнього беруть  участь у кримінальному провадженні  за участю неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого.

2. Законні представники  викликаються в судове засідання.  Їхнє неприбуття не зупиняє  судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною  їх участь. Вони перебувають у  залі судового засідання протягом  усього судового провадження,  а в разі необхідності можуть  бути допитані як свідки.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника  може завдати шкоди інтересам  неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

Стаття 489. Порядок виклику  неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого

1. Неповнолітній підозрюваний  чи обвинувачений повідомляється  або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом через  його батьків або інших законних  представників. Інший порядок  допускається лише в разі, якщо  це зумовлюється обставинами,  встановленими під час кримінального  провадження.

Стаття 490. Допит неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого

1. Допит неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  здійснюється згідно з правилами,  передбаченими цим Кодексом, у  присутності захисника.

Стаття 491. Участь законного  представника, педагога, психолога  або лікаря в допиті неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого

1. Якщо неповнолітній  не досяг шістнадцятирічного  віку або якщо неповнолітнього  визнано розумово відсталим, на  його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду  або за клопотанням захисника  забезпечується участь законного  представника, педагога чи психолога,  а у разі необхідності - лікаря.

2. До початку допиту  законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється  їхнє право ставити запитання  неповнолітньому підозрюваному  чи обвинуваченому. Слідчий, прокурор  вправі відвести поставлене запитання,  але відведене запитання повинно  бути занесено до протоколу.

Стаття 492. Застосування до неповнолітнього  підозрюваного, обвинуваченого запобіжного  заходу

1. За наявності підстав,  передбачених цим Кодексом, до  неповнолітнього з урахуванням  його вікових та психологічних  особливостей, роду занять може  бути застосовано один із запобіжних  заходів, передбачених цим Кодексом.

2. Затримання та тримання  під вартою можуть застосовуватися  до неповнолітнього лише у  разі, якщо він підозрюється або  обвинувачується у вчиненні тяжкого  чи особливо тяжкого злочину,  за умови, що застосування іншого  запобіжного заходу не забезпечить  запобігання ризикам, зазначеним  у статті 177 цього Кодексу.

3. Про затримання і  взяття під варту неповнолітнього  негайно сповіщаються його батьки  чи особи, які їх замінюють.

Стаття 493. Передання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого під  нагляд

1. До неповнолітніх підозрюваних  чи обвинувачених, крім запобіжних  заходів, передбачених статтею  176 цього Кодексу, може застосовуватися  передання їх під нагляд батьків,  опікунів чи піклувальників, а  до неповнолітніх, які виховуються  в дитячій установі, - передання  їх під нагляд адміністрації  цієї установи.

2. Передання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації  дитячої установи полягає у  взятті на себе будь-ким із  зазначених осіб або представником  адміністрації дитячої установи  письмового зобов’язання забезпечити  прибуття неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.

3. Передання під нагляд  батьків та інших осіб можливе  лише за їхньої на це згоди  та згоди неповнолітнього підозрюваного  чи обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.

4. До передання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  під нагляд суд зобов’язаний  зібрати відомості про особу  батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім  і впевнитися у тому, що вони  можуть належно здійснювати нагляд  за неповнолітнім.

5. При відібранні зобов’язання  про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація  дитячої установи попереджаються  про характер підозри чи обвинувачення  неповнолітнього і про їхню  відповідальність у разі порушення  взятого на себе зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання  на батьків, опікунів і піклувальників  накладається грошове стягнення  від двох до п’яти розмірів  мінімальної заробітної плати.

6. Питання передання неповнолітнього  підозрюваного чи обвинуваченого  під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації  дитячої установи розглядається  за клопотанням прокурора за  правилами обрання запобіжного  заходу або за клопотанням  сторони захисту під час розгляду  питання про обрання запобіжного  заходу.