Судовий збір його переваги та недоліки

Східноєвропейський університет  економіки і менеджменту

Інститут державного управління та права

Кафедра правознавства

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: Цивільний процес

на тему:

«Судовий збір його переваги та недоліки»

 

 

 

 

    Виконав:

     студент 3-го курсу

  групи ЮР-91

  Слонім В.А.

 

 

 

 

Черкаси 2011 р.

План

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розгляд та вирішення  судами цивільних справ складає  особливий вид державної діяльності – правосуддя по цивільних справах. На здійснення держава витрачає грошові  кошти, що виділяються з Державного бюджету України.

При цьому є ще інші витрати, котрі пов’язанні зокрема за фінансовою підтримкою технічного забезпечення у сфері вдосконалення законодавства, підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату тощо. Незначна їхня частина, у передбачених законом випадках, покладаються на осіб які беруть участь у справі

Вимоги підвищення ефективності повною мірою відноситься і до правових норм, що регулюють діяльність органів судової влади. Інститут судових витрат, зокрема повинний служити виконанню загальних завдань економічної політики держави і сприяти досягненню власних «вузьких» цілей по запобіганню необґрунтованих звернень до суду, спонукання учасників спору виконувати обов’язки добровільно і до більш повної компенсації витрат держави.

У правовій науці проблема судових витрат (судового збору) в останні десятиріччя не піддавалася комплексні монографічній розробці, практичнор відсутні і спеціальні дослідження окремих його положень. Юридична література у цій сфері в більшості представлена у вигляді нечисленних статей, що стосуються окремих спірних положень, що виникають у ході правозастосовної діяльності, розділів і підрозділів навчальних посібників та підручників, а також коментарів до ЦПК України.

На сьогодні триває судово-правова  реформа, спрямована на подальше формування на засадах Конституції України судової системи та процесуального законодавства.

Розвиток та дослідження  інституту судових витрат є вельми актуальним і має велике значення як для теорії цивільного процесуального права України, так і для судової практики і фінансової діяльності держави.

1. Поняття та види  судових витрат в цивільному  процесі, їх значення

 

Витрати по провадженню  справи в цивільному судочинстві  в Цивільному процесуальному кодексі України (далі по тексту ЦПК) мають назву «Судові витратив (глава 5), яка, не зовсім точно віддзеркалює їх правову природу. Ними є витрати, які несуть сторони, треті особи з самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження та у деяких справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи судом і виконанням по ній рішення.

Витрати по провадженню  справи в цивільному судочинстві  складаються з двох видів —  державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 63 ЦПК).

У законодавчому визначенні державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивільному судочинстві — державне мито — грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копії документів — судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ  у судах, що покладений на заінтересованих  у справі осіб, має за мету забезпечити  відшкодування державі певної частини коштів, що витрачаються на утримання і функціонування судової влади. Введення державного мита за провадження цивільних справ в суді (правильне за своєю суттю), може мати й негативні наслідки — перешкоджати наданню державою судового захисту. Тому розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни з врахуванням майнового їх стану зовсім звільняються від його сплати.

Витрати, пов'язані з  розглядом справи, складаються:

• з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, перекладачам;
• з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача;
• з витрат, пов'язаних з виконанням рішення тощо.

Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи в суді, покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані:

• гарантувати добровільне виконання ними своїх обов'язків із спірних матеріальних правовідносин;
• запобігати тяганині, пред'явленню безпідставних позовів;
• виникненню недобросовісних спорів проти законних і обґрунтованих вимог сторони;
• сприяти економії цивільних процесуальних засобів.

Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований статтями 63—81 ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України.

 

 

 

 

 

 

 

 

         2. Державне мито

 

Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких чітко і повно визначений в нормативному порядку.

Державне мито справляється:

1. з позовних заяв;
2. із зустрічних позовних заяв;
3. із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами;
4. із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності;
5. із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій;
6. із касаційних скарг на рішення судів;
7. із скарг на рішення, що набрали законної сили;
8. із заяв і скарг у справах окремого провадження;
9. за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

До позовних заяв, з  яких справляється державне мито, відносяться, зокрема, заяви, в котрих виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей, про право власності на будівлі чи інше майно, про визнання права одного із подружжя на частку у спільному сумісно нажитому майні за час шлюбу, про поділ майна в натурі, про виділ частки майна із спільної часткової власності, про визнання договорів відчуження майна (купівлі-продажу, дарування, заповіту) та інших недійсними, інші заяви, що подаються особами для захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.

До заяв і скарг  у справах окремого провадження, з яких справляється мито, відносяться:

• заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним;
• заява про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
• заява про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;
• заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
• заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, скарга на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні;
• заява про всиновлення дитини.

Скаргами на рішення  судів, що набрали законної сили, та з яких справляється мито, є скарги, які подаються до правомочних посадових осіб суду і прокуратури, про опротестування ними рішення у порядку нагляду. До них відносяться заяви, що подаються до суду, про перегляд у зв'язку з ново виявленими обставинами рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили.

Інші заяви і скарги, що не відносяться до позовних заяв, заяв і скарг у справах окремого провадження, касаційних скарг і скарг на рішенні судів, що набрали законної сили, не підлягають оплаті державним митом. Ними є окремі скарги (подаються окремо від касаційної скарги), якими оскаржують ся ухвали суду, постановлені одноособово і колегіально у передбачених ст. 323 ЦПК випадках, зокрема: про відмову забезпечити докази (ст. 39 ЦПК), визначення ціни позову та судових витрат (ст. 81 ЦПК), відмову в знятті чи зменшенні штрафу, накладеного судом (ст. 83 ЦПК), відмову в поновленні пропущеного строку (ст. 89 ЦПК), а також інші ухвали суду; заяви, які подаються на вирішення окремих питань, що виникають у процесі провадження у справі та виконання по ній судового рішення, — про забезпечення доказів, позову, про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог, про зміну підсудності, зміну чи скасування накладеного судом штрафу, про виправлення описки і явної арифметичної помилки в рішенні, про постановлення додаткового рішення, роз'яснення рішення, про перегляд рішення, ухвали, постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами, про розстрочку або відстрочку виконання, про відвід судового виконавця тощо.

Позовні заяви колективних  сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв з переддоговірних спорів, — 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від того, оспорюється договір у цілому чи лише в якій-небудь частині.

З позовних заяв про право  власності на майно, про визнання недійсним договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, при виділенні частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи з вартості відшукуваного майна або його частки. У тих випадках, коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. З позовних заяв про розірвання шлюбу одночасно з поділом майна державне мито справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги, сплачується на загальних підставах. Аналогічний порядок встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення  судом однієї або кількох із об'єднаних  позовних вимог в самосійне провадження  державне мито, сплачене при поданні позовної заяви, не повертається і перерахунок його розміру не провадиться, а за виділеною в самостійне провадження вимогою мито повторно не сплачується.

З повторно поданих позовних заяв, які раніше були залишені без  розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.

У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. Сплачується мито шляхом безготівкового перерахування з розрахунку платника митними марками або готівкою до кредитної установи. Приймання кредитними установами державного мита від громадян здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції за встановленою формою, а перерахування — видачею примірника платіжного доручення, завіреного кредитною установою.

З позовів, що подаються  до суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Митні марки наклеюються  на позовну заяву, заяву, скаргу і  погашаються підписом судді з  зазначенням дати. Квитанція банку і завірене ним платіжне доручення додаються до позовних заяв, заяв і скарг та залишаються у цивільній справі в суді.