Спадкування за правом представлення

Дата добавления: 05 Ноября 2014 в 17:53
Автор: v****************@yandex.ru
Тип работы: доклад
Скачать полностью (14.79 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Міністерство освіти і наук1.docx

  —  17.16 Кб

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

Інститут політології та права

 

 

 

Доповідь

на тему: «Спадкування за правом представлення»

 

 

 

Виконав:

Студент ІІ курсу 22Пр групи

Вишнівський Вадим

 

 

 

 

 

Київ – 2013

Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Термін «спадкування за правом представлення», є досить умовним і не відповідає повною мірою змісту цього поняття, оскільки особа, яку «представляють», померла ще до відкриття спадщини. «Представляючий» спадкоємець нікого не представляє, крім себе. У зв’язку із цим у науковій літературі давно пропонувалося замінити термін «спадкування за правом представлення» терміном «поколінне наступництво» або «поколінний поділ», оскільки термін «спадкування за правом представлення» неправильно відображає сутність цього явища. Існує думка, що більш точним є термін «право заступлення», відомий ще з XVIII ст. У Німецькому цивільному уложенні відсутнє поняття «спадкування за правом представлення, натомість спадкування подальшими нащадками отримало назву «родове спадкування» (ч. 3 § 1924 НЦУ).

Дійсно, у самому понятті «спадкування за правом представлення» існує певна неточність, оскільки при буквальному аналізі в ньому може розглядатися зв’язок з інститутом представництва в цивільному праві, чого насправді не відбувається. Спадкування за правом представлення лише співзвучне назві представництва, але не представництво. Можна сказати, що спадкування за правом представлення —лише певна юридична фікція представництва.

Слід виділити особливості спадкування за правом представлення. Так, у теоретичних дослідженнях і в судовій практиці одностайно визначається сфера застосування спадкування за правом представлення — лише при спадкуванні за законом.

Спадкування за правом представлення може мати місце тільки при спадкуванні за законом. У цьому аспекті слід погодитись із позицією Верховного Суду України, який чітко визначив сферу застосування спадкування за правом представлення. Так, у судовому рішенні по одній зі справ вказано, що спадкування за правом представлення можливе лише в разі спадкування за законом та не застосовується в разі спадкування за заповітом, і внуки спадкодавця спадкують виключно ту частку, яка б належала їх померлому батькові(матері) при спадкоємстві за законом, при цьому якщо внуків кілька, то зазначена частка між ними ділиться, але не зачіпаючи інтересів інших спадкоємців за законом1. У іншій справі Верховний Суд України висловив аналогічне розуміння спадкування за правом представлення. Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Наступною специфічною рисою є особливий суб’єктний склад осіб, які мають право на спадкування за правом представлення. У теорії цивільного права спадкування за правом представлення визначається саме як особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, але аж ніяк не самостійна підстава чи вид спадкування. У такому разі суб’єктами спадкування за правом представлення є певні групи спадкоємців за законом. Наділення цих осіб правом спадкувати за правом представлення не позбавляє їх статусу звичайних спадкоємців за законом.

Однак слід мати на увазі, що коментована стаття у цьому аспекті має свою специфіку, притаманну лише спадковому праву України. Річ у тім, що до кола суб’єктів права спадкування за правом представлення віднесені як спадкоємці за законом, так і особи, які не належать до кола спадкоємців за законом. Оскільки за правилами ч. 6 ст. 1266 ЦК при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення, то особи, які перебувають із спадкодавцем у сьомій і подальших ступенях споріднення по прямій низхідній (від предків до нащадків) лінії, не будучи при цьому спадкоємцями за законом (крім випадків спадкування у четверту чергу на підставі ст. 1264 ЦК), втім мають право спадкування за правом представлення. Таким підходом законодавець не тільки допустив певне відступлення від загальних правил, закріплених у статтях 1222–1223 ЦК, за якими право на спадкування мають лише особи, визначені у заповіті або названі у статтях 1261– 1265 ЦК, тобто спадкоємці за законом або спадкоємці за заповітом, а й змінив усталене теоретичне бачення, оскільки завжди вважалося прийнятним, що суб’єктом спадкових відносин, за загальним правилом, можуть бути лише спадкоємці. Утім положення ч. 6 ст. 1266 ЦК, будучи спеціальним стосовно ч. 2 ст. 1223 ЦК, вказаного загального правила не перекреслює, а є лише винятком щодо нього. Тим більше, що сфера застосування цього винятку є досить вузькою.

При спадкуванні за правом представлення діють всі правила спадкування за законом, включаючи черговість закликання до спадщини (ст. 1258 ЦК).

Спадкоємці за правом представлення спадкують у відповідну чергу, тобто в ту чергу, в яку спадкував би спадкоємець, якого вони представляють, усуваючи при цьому від спадкування спадкоємців подальших черг, які не є спадкоємцями за правом представлення. Так, за наявності у спадкодавця племінників, які є спадкоємцями другої черги за правом представлення, після померлої матері — рідної сестри спадкодавця, дядько та тітка спадкодавця, які є спадкоємцями третьої черги (ст. 1263 ЦК України), до спадкування не закликаються.

Необхідно враховувати похідний характер спадкування за правом представлення, тобто право особи спадкувати за правом представлення є похідним від права спадкоємця, якого ця особа «представляє». А тому позбавлення права на спадкування основним спадкоємцем має наслідком і втрату права на спадкування за правом представлення. Це стосується перш за все випадків усунення основного спадкоємця від спадкування (ст. 1224 ЦК). Крім того, будь-хто із спадкоємців за законом може бути позбавлений права на спадкування за волею спадкодавця, втіленою у заповіті. Здається, у такій ситуації недоречно вести мову про спадкування за правом представлення, однак положення ч. 4 ст. 1235 ЦК дає підстави для інших висновків. У цій нормі вказується, що у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення права на спадкування втрачає чинність. Інакше кажучи, за відсутності у заповіті поряд із розпорядженням про позбавлення права на спадкування і положення про призначення іншого спадкоємця, з’являються умови для спадкування за правом представлення. При цьому привертає увагу друге речення ч. 4 ст. 1235 ЦК, за яким діти (онуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. Тобто йдеться про відновлення можливості закликання дітей (онуків) до спадкування за правом представлення.

Використана література

1. Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право : підручник /З. В. Ромовська. – К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. – С. 189.

2. Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 верес. 2009 р. [Електронний ресурс] Справа № 6-9785св09 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4965561.

3.Ухвала колегії суддів  Судової палати у цивільних  справах Верховного Суду України  від 2 квіт. 2008 р. [Електронний ресурс] Справа № 6-25680св07 // Єдиний державний  реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/1741828.

.

 

 

 

 

 

 

 

 


Описание работы
Термін «спадкування за правом представлення», є досить умовним і не відповідає повною мірою змісту цього поняття, оскільки особа, яку «представляють», померла ще до відкриття спадщини. «Представляючий» спадкоємець нікого не представляє, крім себе. У зв’язку із цим у науковій літературі давно пропонувалося замінити термін «спадкування за правом представлення» терміном «поколінне наступництво» або «поколінний поділ», оскільки термін «спадкування за правом представлення» неправильно відображає сутність цього явища. Існує думка, що більш точним є термін «право заступлення», відомий ще з XVIII ст. У Німецькому цивільному уложенні відсутнє поняття «спадкування за правом представлення, натомість спадкування подальшими нащадками отримало назву «родове спадкування»
Содержание
содержание отсутствует