Авторський договір

Закон України “Про авторське право  і суміжні права” передбачає ще один вид авторських договорів -- договори на виконання випущених у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.

Виконавці -- актори, диригенти, співаки, танцюристи, музиканти -- мають право  на ім'я, право на захист постановки і виконання від перекручень, право здійснювати і дозволяти  використання постановки і виконання, право на винагороду.

Запис виконання, трансляція виконання  по радіо і телебаченню, трансляція запису виконання або будь-яке  інше використання можуть здійснюватися  лише з дозволу виконавця на підставі відповідного договору.

Виконавці здійснюють свої права з  дотриманням прав авторів творів, що виконуються ними.

Особи, що зробили звуко- і відеозапис, мають право використовувати його або дозволяти відтворювати. Використання цих записів іншими особами може мати місце лише з дозволу автора запису або його правонаступників на основі договору.

Право на звуко- і відеозапис включає: право на відтворення будь-яким способом; право на публічне розповсюдження, в тому числі передачу за кордон; право на захист від імпорту і розповсюдження примірників запису без дозволу правовласника. При цьому право комерційного прокату зберігається за автором звуко- чи відеозапису і в тому випадку, коли право власності на примірник цього запису належить не його творцю.

Творці звуко- чи відеозапису, організації ефірного мовлення здійснюють свої права в межах договору з автором твору і виконавцем. Організації ефірного мовлення мають право дозволяти іншим організаціям ретрансляцію, запис і відтворення їхніх передач [20, ст. 309].

Права, передбачені розділом III Закону “Про авторське право і суміжні  права”, діють протягом п'ятдесяти років від дати першого виконання  або постановки, першої публікації звуко- чи відеозапису або першої трансляції в ефірі.

2.3 Зміст авторських договорів

Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має  відповідати вимогам закону і  містить усі необхідні умови  та реквізити, без яких договір не дійсний (сторони договору, їхні адреси і місцезнаходження тощо). Сторонами  в авторських договорах, з одного боку, завжди є громадянин -- автор  або його правонаступники, а з  другого, як правило, -- юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у  світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні організації. З цього  загального правила є лише два  винятки -- в договорі художнього замовлення замовником може бути і громадянин, а в договорах про депонування  рукописів з обох боків виступають організації.

Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці -- твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право. Форма  авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової  форми, що вимагається законом, у  разі виникнення спору позбавляє  сторони посилатися для підтвердження  угоди на показання свідків. Проте  недодержання письмової форми не тягне за собою недійсності авторського  договору. Більше того, закон допускає можливість в окремих випадках укладати авторський договір в усній формі, наприклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях [20, ст. 326].

Строки в авторських договорах  мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору  у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замовлення, строки для розгляду і оцінки твору  та інші. Відповідно до чинного законодавства  видавничий договір діє протягом встановленого строку. Безстрокові  договори не допускаються, але якщо в договорі строк не вказано, то застосовується нормативний строк, тобто три  роки, протягом яких автор не має  права без письмової згоди  видавництва передати цей самий  твір третім особам для використання таким самим способом. Проте автор  вправі без згоди видавництва, з  яким уклав видавничий договір, але  обов'язково повідомивши його, надрукувати  свій твір в Україні в газетах, журналах, альманахах.

Строк для випуску твору в  світ коротший від строку дії видавничого  договору. Цей строк конкретизується  в Типових видавничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів  має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 авторських аркушів -- протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні строки подання  твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений  договором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки для розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися  угодою сторін ні в більший, ні в  менший бік.

Відповідно до Типового видавничого  договору рукопис вважається таким, що надійшов до видавництва, якщо він  поданий комплектне, належним чином  оформлений і протягом 10 днів після  його одержання видавництво не пред'явило  авторові претензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом 30 днів і додатково ще по 4 дні на кожний авторський аркуш  видавництво зобов'язане розглянути поданий у належному вигляді  рукопис і повідомити автора або  про схвалення твору, або про  його відхилення на підставах, передбачених договором, або про внесення до твору  необхідних поправок з точним визначенням  їх суті. Виправлений автором рукопис  видавництво повинно розглянути протягом 15 днів і додатково по 2 дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом вказаного строку не буде надіслано повідомлення, твір вважається схваленим. Для інших  видів авторських договорів відповідними типовими договорами також встановлені  конкретні строки для створення  і передачі твору організації, для  його розгляду і оцінки, але іншої  тривалості [20, ст. 332].

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін наділена певними  правами і обов'язками.

Обов'язки автора твору. За авторським договором (крім договору про депонування  рукопису) автор передає або зобов'язується створити і в обумовлений договором  строк передати організації (або  громадянину -- в договорі художнього замовлення) оформлений відповідно до Типового договору твір.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено Типовим договором) вносити за вказівкою організації  зміни і поправки, якщо вони не виходять за межі умов договору. Інколи виникає  необхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після  схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний доопрацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.

Обов'язки організації, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення  і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений  договором твір, розглянути його в  установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір означає схвалити якість оформлення твору. Якщо твір оформлено належним чином, автору видається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В установлені  строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення  твору, його доробку або відхилення. Якщо доробка твору з об'єктивних причин неможлива або після доробки  було визнано його непридатність  до використання, авторський договір  підлягає розірванню.

Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ в установлені  строки. Відповідно до Закону про авторське  право твір вважається випущеним  у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню  або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб [20, ст. 334].

Якщо ж організація протягом визначеного договором строку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору, вона зобов'язана  на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла з обставин, які не залежать від автора.

 

ВИСНОВОК

Авторське право - це особисті немайнові  та майнові права авторів і  їх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтв.

Об'єктами авторського права є  твори науки, літератури, мистецтва:

- літературні письмові твори  наукового, технічного чи практичного  характеру;

- виступи, лекції, інші усні твори;

- музичні твори з текстом  і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори,  пантоміми, хореографічні та інші  твори, створені для сценічного  показу;

- скульптури, картини, малюнки,  інші твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури;

- фотографії та інші твори.

Використання твору автора іншими особами здійснюється на підставі авторського  договору. Авторський договір -- це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Існують конкретні види авторських договорів про передавання твору  для використання: договір про  видання або перевидання твору  в оригіналі; договір про депонування  рукопису; договір про публічне виконання  неопублікованого твору; договір про  використання неопублікованого твору  в кінофільмі чи телевізійному фільмі, у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення; договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.96 року.

2. Цивільний кодекс України №  435-ІV від 16.01.03 року.

3. Закон України «Про інформацію»  від 2 жовтня 1992 року 

4. Закон України «Про друковані  засоби масової інформації (пресу)  в Україні» від 16 листопада  1992 року 

5. Закон України «Про телебачення  і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року 

6. Закон України «Про авторське  право і суміжні права» в  редакції від 11 липня 2001 року 

7. Закон України «Про видавничу  справу» від 5 червня 1997 року 

8. Закон України «Про кінематографію»  від 13 січня 1998 року 

9. Закон України «Про архітектурну  діяльність» від 20 травня 1999 року 

10. Закон України «Про розповсюдження  примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 року

11. Законодавство про інтелектуальну  діяльність: Збірник нормативних  актів. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 798 с.

12. Цивільний кодекс України:  Коментар. - Х.:ТОВ «Одіссей», 2003.- 856 с. 

13. Гражданское право Украины: Учебник / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. - Харьков: ТОВ «Одіссей», 1996. - 621 с.

14. Право інтелектуальної власності:  Підручник / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Атіка, 1998. - 385 с.

15. Право інтелектуальної власності  України: Навчальний посібник  для студентів юр. вузів і фак-тів ун-тів / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 336 с.

16. Гражданское право: Учебник / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. - К.: Юринком Интер, 2001. - 461 с.

17. Цивільне право України: Підручник:  У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.1. - 642 с.

18. Цивільне право України: Підручник:  У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.2. - 708 с.

19. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.; За ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. - 448 с.

20. Цивільне право України: Навч. посіб. / М.І. Панченко. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

21. Право інтелектуальної власності  і погляд на проблеми / Р. Шишка  // Право України. - 1999. - № 1. - 99 с.