Авторскі права

Дата добавления: 09 Января 2012 в 14:50
Автор: s********@mail.ru
Тип работы: реферат
Скачать полностью (17.48 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

інтелктуальна власність.doc

  —  71.50 Кб

           ВСТУП

           Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність,література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності,

невичерпні  за формами, прийомами, способами об'єктивного  вираження

духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні

суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням,

потребують  правового регулювання, яке бере на себе авторське право.

          В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки.

         У суб'єктивному розумінні –  це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку із створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва.

        Завдання авторського права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї

діяльності  всьому суспільству. Його основним принципом  є поєднання

інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право

проголошує  і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових

прав  авторів.

          Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають

основні засади, Закон України «Про авторське  право і суміжні права» та

інші  закони. Так, законодавство, яке безпосередньо  регулює відносини

власності, визнає за громадянином виключне право  розпоряджатися своїми

здібностями до продуктивної і творчої праці.  
 

Автору відповідно до закону належать особисті немайнові  та майнові права, що виникають у  зв'язку із створенням і викорис-танням будь-якого твору науки, літератури чи мистецтва. Для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається вико-нання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське пра-во, для сповіщення про свої права може використати знак охо-рони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені осо-би, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

    Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Дер-жавній реєстрації можуть бути піддані свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублі-кування твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

   Державну реєстрацію здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав в установленому порядку. Про ре-єстрацію прав автора видається свідоцтво. При виникненні спо-ру державна реєстрація визнається судом як юридична презумп-ція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому по-рядку не буде доведено інше.

Особисті (немайнові) права автора - це право авторства, пра-во на авторське ім'я, право на недоторканість твору і право на обнародування твору.

Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що вико-ристовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора. Право авторства закріплює факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Зазначення імені  автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образотворчого ми-стецтва або фотографічний твір використовується у промисло-вості. У цих випадках ім'я автора не згадується з чисто техніч-них причин.

Право на авторське ім 'я дає авторові змогу випустити свій твір за власним ім'ям, умовним (псевдонім) або взагалі без зазначен-ня імені (анонімно).

У більшості  випадків автор публікує свої твори  під власним ім'ям, тобто вказує своє прізвище та ініціали. Поряд з  цим стат-тею 13 Закону про авторське  право автору надано право випус-кати у світ свій твір під псевдонімом або анонімно.

Право на недоторканість твору визначається як право проти-діяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може за-шкодити честі і репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу автора та його правонаступників вносиги будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора. Не допускається також без дозволу автора супроводжувати видаваний твір ілюстраціями, передмо-вами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими пояснен-нями, доповнювати або скорочувати твір. За типовими видавни-чими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зро-бити лише за згодою автора. Контроль за дотриманням вимог недоторканості твору здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав.

Право на обнародування  твору. За законом про авторське право обнародування твору - це дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось.  Зазначене право є істотним особистим немайновим правом. Його ще називають правом випуску твору у світ. Відповідно до Закону твір вважається випущеним у світ (опублікованим, обна-родуваним), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Майнові права автора чи іншої  особи, що має авторське  право. Передусім автору чи іншій особі, що має авторське право, нале-жить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій на-лежить авторське право або суміжні права, не може використо-вувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених Законом про авторське право (про винятки з цього загального права йтиметься нижче).

Закон надає  автору чи іншій особі, що має авторське  право, виключне право дозволяти  або забороняти:

1. Відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаю-чи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. При-мірник - це результат будь-якого відтворення твору.

2. Публічне виконання і публічне сповіщення творів. Публіч-не виконання - це подання творів, виконань, фонограм, пере-дач організації мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком пе-редачі в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (сповіщення для загального відома) - така передача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизна-ченим колом осіб.

3. Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, теле-візійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по прово-дах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів невизначе-ному колу осіб.

4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією.

5. Переклади творів. Автор оригіналу може сам перекласти свій твір іншою мовою (авторський переклад). За наявності автор-ського перекладу ніхто інший не може перекладати цей твір тією самою мовою. Від авторського перекладу слід відрізняти автори-зовані переклади, тобто схвалені автором,

6. Переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів.

7. Розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору.

8. Здавання в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина.

9. Імпорт примірників творів.

Право на авторську винагороду - це основне майнове право автора чи іншої особи, що має авторське _право. Підставою для винагород є факт використання твору будь-яким способом. Ос-новні правові форми використання творів є, власне, виключним правом дозволяти або забороняти ті чи інші дії, визначені у статті 14 Закону про авторське право і викладені вище. Найчастіше вживаються обнародування і опублікування творів.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора чи іншої особи, яка має авторське  право, право на винагороду, можуть бути:

а) авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговірного використання твору, коли не вима-гається згода автора, але передбачена виплата авторської вина-городи (ст.19 Закону про авторське право);

в) неправомірне використання твору.

З наведених  підстав виникнення права на авторську  винагоро-ду випливає висновок, що право на одержання винагороди по-роджується, як правило, лише фактом використання твору. Сам по собі факт наявності твору в об'єктивній формі права на вина-городу породжує не завжди.

Винагорода, одержана автором чи іншою особою, яка має ав-торське право, є, по суті винагородою за працю, вкладену у ство-рення твору. Вона може бути у формі заробітної плати (наприк-лад, штатний художник, науковий співробітник науково-дослід-ної установи) або авторського гонорару. Можливе поєднання цих форм оплати.

За винятком випадків, коли допускається використання твору без згоди автора і без  виплати йому авторської винагороди (ст.15-18 Закону про авторське право), винагорода має виплачуватися за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.

Розмір і порядок  обчислення авторської винагороди за створен-ня і використання твору визначаються в авторському договорі.

Кабінетом Міністрів  України можуть встановлюватися  мінімальні ставки авторської винагороди, що індексуються од-ночасно з індексацією  мінімальних розмірів заробітної плати

Винагорода за відтворення в особистих цілях творів, зафіксо-ваних у звуко- і відеозаписах, виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіо-апаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (зву-ко- і (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.

Розмір винагороди та умови її виплати визначаються догово-рами між вказаними виробниками, імпортерами та організація-ми, що управляють майновими правами на колективній  основі.

Авторська винагорода, право на одержання якої за використан-ня творів вітчизняних авторів у межах України виникло після 1 червня 1973 р., нараховується і виплачується вітчизняним спад-коємцям у тому самому розмірі, в якому цю винагороду слід було б нарахувати і сплатити самому авторові, якби він був живий.

Своєрідною формою права на винагороду є право слідування. Його суть полягає в тому, що автор протягом свого життя, а після його смерті його спадкоємці протягом строку дії автор-ського права користуються невідчужуваним правом на одержан-ня п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу оригі-налу твору образотворчого мистецтва через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде після першого його відступлення, здійсненого автором твору (право слідування).

Збір і виплата  винагороди, одержаної в результаті використан-ня права слідування, здійснюються через організації, які управ-ляють  майновими правами авторів на колективній основі.

Новою і практично  доцільною є стаття 22 Закону, яка  проголошує право

автора на доступ до твору образотворчого мистецтва. За цією статтею,

Страницы:12следующая →
Описание работы
Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність,література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності,
невичерпні за формами, прийомами, способами об'єктивного вираження
духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні
суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням,
потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.
Содержание
содержание отсутствует