План

     ВСТУП

1. Суть валюти та валютні відносини. Конвертованість валюти.
2. Валютний ринок.
3. Валютний курс.
4. Особливості функціонування валютної системи України.

Висновки

список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

вступ

     Для успішного виконання валютної політики в Україні створено відповідну систему  державних органів у сфері  валютного регулювання і валютного контролю. Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств. Система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання закріплені в Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

     Функції, повноваження та деякі інші елементи правового статусу цих органів  у сфері валютного регулювання  визначені в Декреті «Про систему  валютного регулювання і валютного  контролю». Аналіз норм цього декрету (ст. 11—13) дає можливість зробити  висновок про те, що в ньому визначені  здебільшого повноваження Кабінету Міністрів України і Національного  банку України.

           При написанні роботи були використані роботи 4-5 авторів, серед яких такі як Дахно І., Мороз  А.М., Васюренко О.В., Мітенко В.І.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Суть  валюти та валютні  відносини. Конвертованість  валюти.

 

     Валюта, валютні відносини, національна  валютна система — важливі складові національної грошової системи. Валютні відносини в Україні, з одного боку, залежать від міжнародних валютно-фінансових відносин, а з другого боку, визначаються особливостями розвитку національної економіки і діючими економічними відносинами.

     Законодавчою  основою функціонування валютних відносин в Україні залишається Декрет Кабінету Міністрів України "Про  систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93. Вказаний декрет розпочав процес формування правової бази здійснення валютних операцій на території України, проведення валютного регулювання, діяльності банківських установ у сфері валютних відносин.

     В умовах командної економіки у  колишньому СРСР діяв механізм монополії  зовнішньої торгівлі і валютної монополії. Виключне право здійснювати операції з валютними цінностями (іноземною  валютою) мала лише держава. Від її імені  всі валютні операції проводили  Зовнішекономбанк і Держбанк СРСР. З переходом до ринку ситуація у зовнішньоекономічній і валютній сфері докорінно змінилася. Значно розширилось коло суб’єктів валютних відносин. Операції з валютними цінностями тепер на основі ліцензії НБУ мають право проводити всі установи комерційних банків і всі суб’єкти господарської та підприємницької діяльності. Діє принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки зі своїми партнерами.

     Об’єктом  валютних відносин в Україні є  валютні цінності, а саме: валюта України; платіжні документи та цінні  папери, виражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи та цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали. Особливе місце серед валютних цінностей посідає іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

     Отже, валютні цінності включають найрізноманітніші  види валютних активів з різним рівнем ліквідності. Найліквіднішою серед валютних цінностей є валюта. Валюта – це грошова одиниця, що використовується у міжнародних економічних відносинах.

     Суб’єктами  валютних відносин є:

     –  резиденти: фізичні особи (громадяни  України, іноземні громадяни, особи  без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, хто тимчасово перебуває за кордоном; юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

     –   нерезиденти: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності  з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

     –   уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, який також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

     У кожній країні світу функціонує своя національна валютна система як правова та інституціональна форма організації валютних відносин.

     До  складових елементів національної валютної системи відносяться: національна валюта, умови її конвертованості, режим курсу національної валюти, валютні обмеження в національній економіці, механізми валютного регулювання і контролю, регламентація використання іноземної валюти і міжнародних платіжних та кредитних засобів обігу, режим функціонування національного валютного ринку та ринку монетарних металів. Стан валютної ліквідності країни, режим міжнародних розрахунків тощо. До складу національної валютної системи України входять і відповідні інституціональні ланки – НБУ, комерційні банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватно-комерційні інституції, що беруть участь у валютних відносинах.                              

     1 серпня 1995 р. відповідно до Указу  Президента України було припинено  використання в нашій країні  іноземної валюти як засобу платежу. Тим самим започатковано реальне обмеження доларизації вітчизняної економіки.

     Конвертованість, або оборотність, національної грошової одиниці – її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби-і навпаки, за діючим курсом. Конвертованість передбачає можливість вільної купівлі та продажу іноземної валюти за національну. Без конвертованості національної грошової одиниці резиденти не можуть включитися у зовнішньоекономічну  діяльність.

     Конвертованість національних валют є однією з  основних статутних вимог МВФ (Міжнародного валютного фонду) для своїх членів (cт.VIII Статуту МВФ).

     Розрізняють такі види конвертованості валюти:

     –  повна конвертованість, при якій здійснюється вільне (без жодних обмежень) використання національної валюти для  всіх категорій суб'єктів підприємництва на будь-які цілі;

     –   часткова конвертованість, при якій вводяться певні обмеження на обмінні операції; обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій суб'єктів підприємництва або за певними видами операцій.

     Нагальною є проблема підвищення рівня конвертоздатності української національної валюти – гривні. З вересня 1996 р. Україна стабільно забезпечує конвертованість гривні за поточними операціями.

      НБУ використовує в своїй діяльності і доводить до відома уповноважених  банків класифікатор іноземних валют, які перебувають з обігу та є законним платіжним засобом  на території відповідних іноземних держав і можуть бути використані при здійсненні торговельних та неторговельних платежів суб'єктами підприємницької діяльності і банками України.

      Всі види валют у класифікаторі поділені на три групи:

      1) вільно конвертовані валюти, які  без обмежень обмінюються на інші види валют і курси яких конвертуються НБУ.

      2)валюти  з обмеженою конвертованістю,  які обмінюються на інші валюти з певним обмеженням і крос-курси яких визначаються НБУ;

      3)неконвертовані  валюти, які не обмінюються на  інші валюти і курси яких не котируються і не визначаються НБУ.

     До  групи неконвертованих валют  у класифікаторі НБТ відносяться  усі інші валюти, які не включені до першої та другої груп валюті. 

     2. Валютний ринок

     Валютний  ринок — це: 1) підсистема валютних відносин у ході операцій купівлі-продажу  іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціональний механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів.

     Валютний  ринок в Україні — це переважно  міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу  іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

     Суб'єктами валютного ринку є:

     –   продавці валюти;

     –   покупці валюти;

     –   посередники.

     Операції  з продажу-купівлі іноземної валюти здійснюються уповноваженими банками  за письмовими дорученнями клієнтів з оплатою комісійної винагороди на умовах домовленості.

     Будь-яка  операція уповноваженого банку із купівлі  іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, в тому числі через інший уповноважений банк, у якому відкриті кореспондентські рахунки як у гривнях, так і в іноземній валюті, має бути в обов'язковому порядку відображена у балансі банку. Для комерційних банків України запроваджена звітність про здійснення валютних операцій на міжбанківському валютному ринку в розрізі продажу та валютних надходжень на користь резидентів, а також про здійснення операцій з рахунку “лоро”.

     Важливим  напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку  в Україні є його лібералізація  га децентралізація. Поки що валютний ринок в Україні за багатьма позиціями  монополізований УМВБ. 

     3. Валютний курс

     Валютний  курс за своїм економічним змістом  є ціною грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни; це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке фіксується для обміну валют при здійсненні валютних, і в цілому зовнішньоекономічних операцій.

     Курси іноземних валют встановлюються шляхом їх котирування відповідно до діючих законодавчих норм та практики, яка склалася.

     У банківській практиці встановлюється курс продавця, за яким банки продають валюту, й курс покупця, за яким банки  купують валюту. Повне котирування  включає курс покупця і курс продавця. Різниця між курсами продавця (продажа) і покупця (купівля) – маржа – є для банків джерелом прибутку.

     У реальній практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:

     2) плаваючі (гнучкі);

     3) змішані.

     Фіксований  валютний курс передбачає наявність  певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами. При змішаному  валютному курсі держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого “курсового валютного коридора” – встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

     Важливу роль у встановленні валютного курсу  гривні мають результати торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Використання уповноваженими банками на міжбанківському валютному ринку курсу останніх біржових торгів формально настає після закриття торгів на УМВБ.