Історія розвитку податку на додану вартість

Дата добавления: 19 Апреля 2012 в 00:27
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: реферат
Скачать полностью (65.62 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Податкова система.docx

  —  84.39 Кб

Вступ

 

Податки існують у людському  суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш  гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й  мови про свободу і людську  гідність, творчу працю і забезпечене  майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих  цивілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне  значення для розвитку людського  суспільства. Їх порівнюють із винаходом  колеса або парової машини.

Податки є, по суті, головним засобом  формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної  сфери суспільства, цілої армії  наших громадян – лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також  студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки. Бо чим  більшу стипендію отримає студент, тим більше грошей повернеться туди, звідки прийшли податки, тобто в  економіку.

Існує кілька десятків різних податків і зборів. Основними видами податків, які покликані забезпечувати  більшу частину бюджетних надходжень є податок на додану вартість, податок  на прибуток і прибутковий податок  з громадян. Однак, на сьогодні податки  сплачує лише половина української  економіки. Причин можна знайти безліч: починаючи з неефективної роботи величезної армії контролюючих органів  і закінчуючи недосконалою законодавчою базою.

Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. Особливо це стосується податків, що забезпечують надходження значної частки доходів до бюджету, зокрема ПДВ.

Важливість і актуальність теми зумовлена ще й тим, що проблеми податку  на додану вартість уже загрожують фінансовій стабільності держави,  завдають шкоди міжнародним відносинам, погіршують інвестиційний клімат і  зволікати далі з їх розв’язанням - неприпустимо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Історія розвитку податку на додану вартість

Однією  з головних умов реформування ринкового  середовища, підтримання фінансової стабільності й інтеграції у світове співтовариство є розроблення  науково - обґрунтованої концепції оподаткування.

На  думку провідних фахівців з оподаткування, в Україні через податкову  систему необхідно перерозподіляти щонайменше 39—40%  ВВП.

Особливу  роль в економічній політиці держави  відіграють податки на споживання.

Чільне місце серед податків на споживання посідає податок на додану вартість - найвища форма  ґенези універсальних акцизів. Вирішальну роль серед них, безумовно, нині у світовій економіці відіграє ПДВ. Не є винятком й Україна.[1.с. 216]

Податки на споживання, як особлива група  непрямих податків, широко використовувались  в практиці оподаткування розвинутих країн. До 50-х років минулого століття до цієї групи входили лише два податки – з обороту і податок на продаж. Податки на споживання необхідні для поповнення дохідної частини державного бюджету без будь –яких завдань щодо подальшого використання одержаних податкових доходів. У цьому і є їх різниця від прямих податків, таких, як внески підприємців, наприклад, на соціальне страхування. До 50 – х років минулого століття в західних країнах діяли, як основні податки на споживання, податок з обороту і податок на продаж, згодом їх почав витісняти ПДВ. Податок з обороту широкого використовування у західних країнах під час першої світової війни. На нього було багато нарікань з боку підприємців і споживачів, незадоволених значним подорожчанням при походженні ними послідовних стадій виробництва і обігу, обумовленим цим зменшенням споживання відповідних товарів. Як суттєвий недолік експерти відзначали те, що він знаходиться у прямій залежності від реального внеску кожної стадії виробництва (через різні частки матеріальних витрат в обороті виробленого на кожній стадії продукту). Це означає, що податок з обороту крім всього іншого змінювався ще під дією зміни кількості стаді виробництва (кількості операцій з реалізації). Тому після першої світової війни він був скасований у переважній більшості країн. 

 

Коли почалась друга світова війна зростання військових фіскальних потреб знову змусило багато західних країн або повернутись до податку з обороту, або використовувати податок на продаж. Досвід використання другого податку виявив у ньому суттєвий недолік – він обмежував державу щодо можливостей впливання на всі стадії обігу товарів. 

 

Після другої світової війни західні країни, в залежності від зростання фіскальних потреб в результаті значного посилення державного регулювання економіки на час військових дій не відмовились, як це було після першої світової війни, від податків на споживання. Замість цього був обраний інший шлях: заміна податку з обороту і податку на продаж - податком на додану вартість (ПДВ). Теоретично ПДВ являє собою долю (в %) від вартості, доданої на кожній стадії виробництва і обороту (тобто, на кожній стадії проходження товару від виробника до кінцевого споживача). Величина додаткової вартості обраховується підприємством як різниця між вартістю реалізованої продукції і вартістю матеріальних цінностей, використаних для виробництва відповідної продукції (за винятком зносу основного капіталу). Оподаткована ж база для ПДВ включає зарплату з усіма нарахуваннями, прибутком, процентами платежами, амортизацією і деякими іншими витратами загального характеру. Матеріальні ж витрати (за винятком амортизації) в цю оподатковану базу, на відміну від податку з обороту, не входять.  

 

Піонером у зміні структури податків на споживання виступила Франція, яка в 1954р. провела заміну податку з обороту на ПДВ. 

 

Економісти виходили з того, що ПДВ, зберігаючи переваги інших податків на споживання, позбавлений їх основних недоліків. Аргументи були серйозні: по – перше,  ПДВ, як і податок з обороту  багатократний, адже утримується на кожній стадії виробництва і обігу і, відповідно, на відміну від податку на продаж, зберігає можливість законодавчого впливу держави на всі стадії відтворення. По – друге, оскільки ПДВ обкладається не вся вартість обігу кожної стадії, а лише додана вартість, він знаходиться у прямій залежності від реального внеску кожної стадії до вартості кінцевого продукту. В результаті ПДВ, на відміну від податку з обороту, не впливає на зміни числа стадії обігу товару від виробника до споживача.  

 

Приклад Франції був досить показовим. У наступні десятиліття ПДВ став використовуватись в податкових системах більшості країн, фактично витиснувши податок з обороту  і помітно зменшивши долю податку  на продаж (а в деяких країнах  навіть замінивши частину акцизів, що свідчить про умовний характер відокремлення цих податків від податків на споживання).

Єдиним серйозним винятком можна  вважати США, де до цього часу не використовують ПДВ і обмежуються  в оподаткуванні споживання лише податком на продаж.

Слід зазначити, що становлення  податку на додану вартість в Україні  проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і  після.

Можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості:

відсутній механізм бюджетної  компенсації стійкого дебетового сальдо; відсутні правила інфляційної нейтральності; ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;

момент виникнення права  на кредитування визначається за принципом  обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань; ПДВ, сплачениий у ціні капітальних товарів, амортизується;

податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20% середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11%.  

Другий етап становлення податку  на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті  прийнятому Верховною Радою України  як закон 03.04.97 р. і введеному в  дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих  статей якого згодом було внесено  значну кількість поправок і змін. Згідно цього Закону механізм оподаткування  податком на додану вартість у корені змінився.

Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 "Про податок на добавлену вартість" від 26.12.92 р. вказаний механізм оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З введенням в дію Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. введений механізм поширюється і на підприємства торгівлі та посередницької діяльності.

Платник ПДВ має право  на отримання податкового кредиту  тільки за умови, якщо придбання будь-якого  товару підтверджується податковими  чи митними деклараціями, а при  імпорті робіт (послуг) – актом, прийняття  робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.

Усі доходи від ПДВ спрямовуються  до центрального (державного) бюджету, "податкові заліки" по податку на додану вартість, практично заборонені.

       Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка. [3,с.251]

 

  1. Сучасний стан податку на додану вартість

 

За час дії Податкового кодексу  зміни до нього було внесено низкою законів. Наймасштабніші за кількістю  редакційних правок зміни до Податкового  кодексу внесено Законом № 3609, який набрав чинності з 06.08.2011 р. Суттєвими  для платників ПДВ є зміни, внесені до розділу V «Податок на додану вартість» цього Кодексу, і щодо адміністрування податків. 
Розширено можливості для добровільної реєстрації особи як платника ПДВ, а саме: платником ПДВ може зареєструватися особа незалежно від обсягів оподатковуваних операцій, статутний капітал або балансова вартість активів якої перевищує 300 тис. грн., а також уточнено інші процедурні питання реєстрації (анулювання реєстрації) платників ПДВ (строк подання заяв, у тому числі при переході зі спрощеної системи оподаткування, можливість подання заяви про реєстрацію представником юридичної особи платника, терміни визначення умовного продажу при анулюванні реєстрації платників податку тощо). 
Вирішено спірне питання в частині оподаткування ПДВ збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуга стільникового рухомого зв'язку (абзац перший п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу). 
Крім того, правила визначення бази оподаткування (п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу) шляхом внесення редакційних змін приведено у відповідність з такими правилами, за якими платники працювали за умови дії Закону про ПДВ і до яких звикли. Слід зазначити, що з введенням в дію Податкового кодексу ці правила не було змінено, а лише викладено в іншому порядку, наразі їх повернули до більш звичної редакції. 
Внесено уточнення до правил визначення бази оподаткування при здійсненні операцій з надання товарів, що були у вжитку, у фінансовий лізинг, зокрема для товарів, які надаються у фінансовий лізинг повторно, після повернення їх лізингодавцю попереднім лізінгоотримувачем. Базою оподаткування таких товарів буде позитивна різниця між ціною їх продажу та ціною їх придбання, якщо лізингоодержувач, що повернув ці товари, не зареєстрований як платник ПДВ. 
Розширено перелік операцій, які не підлягають оподаткуванню ПДВ, іншими видами професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону, операціями з передачі майна у концесію та повернення майна, попередньо переданого в концесію. 
Підпунктом 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 розділу V Податкового кодексу передбачено, що перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Нацбанком України та узгоджується з ДПС України. На сьогодні такий перелік вже практично розроблено і здійснюється його погодження. 
Відновлено норми п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування операцій з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами. Нагадаємо, що цю норму було виключено з Податкового кодексу Законом № 3387. 
Слід звернути увагу на зміни в правилах формування податкового кредиту: 
• пункт 198.5 ст. 198 Податкового кодексу: при фактичному використанні товарів (послуг), основних виробничих засобів не в оподатковуваних операціях, а в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування (незалежно від того, на підставі якої законодавчої норми: розділу V чи іншого розділу цього Кодексу, чи міжнародного договору (угоди)), такі товари (послуги), основні виробничі засоби вважаються проданими у тому податковому періоді, на який припадає таке використання. Нарахування податкових зобов'язань здійснюється тільки в тому разі, якщо при придбанні таких товарів (послуг), основних виробничих засобів платник податку скористався своїм правом на формування податкового кредиту; 
• пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу передбачено заборону на формування податкового кредиту у випадку, якщо отриману податкову накладну оформлено з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу. Водночас залишається чинною норма щодо можливості формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, оформленої з порушенням, якщо до декларації за звітний період додано заяву зі скаргою на постачальника та є документи, що засвідчують факт придбання товарів/послуг або факт їх оплати (абзац одинадцятий п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу). 
Звертаємо увагу на доповнення, яке внесено до переліку обов'язкових реквізитів податкової накладної. Такий перелік встановлено підпунктами «а» – «і» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу, і новим у цьому переліку є підпункт «і»: в податковій накладній в обов'язковому порядку окремим рядком має бути вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України. Для вітчизняних товарів, які не відносяться до підакцизних, код товару згідно з УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається. 
ДПС України розробляє відповідні зміни до форми податкової накладної. До внесення таких змін доцільно код товару зазначати в одній графі з його назвою. 
Крім того, податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України, з 01.01.2012 р. підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній (абзац шостий п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу). 
Ще одне важливе для платників нововведення – продовження терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтепер реєстрація податкової накладної не обов'язково має здійснюватися протягом того дня, в якому її виписано; зареєструвати податкову накладну можна протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою її виписки. При цьому особливу увагу звертаємо на вимоги Податкового кодексу щодо видачі такої податкової накладної покупцю лише після реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
Законом № 3609 удосконалено критерії відбору для автоматичного бюджетного відшкодування. 
Крім того, викладено у новій редакції ст. 207 Податкового кодексу, яка передбачає порядок оподаткування туристичних послуг. Нова редакція не встановлює нових правил в оподаткуванні таких послуг, а чітко і доступно викладає правила оподаткування туристичних послуг та виключає їх неоднозначне трактування. 
Щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, то Законом № 3609 уточнено можливість зарахування позитивної різниці між сумою ПДВ, сплаченою (нарахованою) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, та сумою податку, нарахованою за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. 
Крім того, у п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу сільськогосподарські товари доповнено сільськогосподарськими послугами. 
Розширено поняття діяльності у сфері сільського господарства операціями з надання послуг фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг). 
Крім того, Законом № 3609 внесено досить суттєві зміни до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу. 
Відповідно до п. 15 підрозділу 2 зазначеного розділу цього Кодексу можливість постачання на територію України зернових та технічних культур з урахуванням повної ставки податку поширено і на підприємства, які не є сільськогосподарськими підприємствами – виробниками, за умови безпосереднього придбання ними таких зернових та технічних культур у сільськогосподарських підприємств – виробників. 
Крім того, з п. 15 підрозділу 2 розділу XX Кодексу виключено норму щодо поширення режиму звільнення від оподаткування ВДВ на операції з імпорту зернових та технічних культур. 
Порядок оподаткування операцій з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів та деревини викладено в п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу. Так, для відходів і брухту чорних і кольорових металів та деревини (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00) тимчасово, до 01.01.2014 р., передбачено режим звільнення від оподаткування при здійсненні операцій з постачання (в тому числі при імпорті та експорті). 
Підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу доповнено нормою, згідно з якою тимчасово, з 1 липня до 1 жовтня 2011 р., операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення та інших споживачів, що не є платниками цього податку), оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.[4] 
З внесенням змін до Податкового кодексу платники ПДВ з найбільш резонансних питань отримають узагальнюючі податкові консультації. Такі узагальнюючі податкові консультації затверджуватимуться наказом ДПС України та оприлюднюватимуться. До нововведень також належить можливість отримати таку консультацію дистанційно в електронній формі засобами e-mail. 
Крім того, платники, які звітують в електронній формі, можуть листуватися з органами ДПС засобами електронного зв'язку. Для забезпечення такої можливості з серпня цього року реалізовано перший етап електронного сервісу для платників податків (наказ № 85) щодо інформування платників податків про розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (щодо заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту) за даними розшифровок. Таке інформування проводиться за запитом платника податку. 
Електронний сервіс передбачає інформування засобами e-mail про виявлені під час електронної звірки податкових декларацій помилку допущені платниками, що дає можливість їх самостійно виправити. 
Це нововведення реалізує на практиці положення Податкового кодексу щодо принципів загального та економічного оподаткування, створення сприятливих умов для правильного і зручного обчислення та своєчасної сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). 
Електронний сервіс дає змогу мінімізувати суб'єктивний вплив на платника та контакти податкового інспектора з платником податків. 
Різновидом податкової консультації є відповіді «Єдиної бази податкових знань». Податкові консультації надаються за зверненням платників податків протягом 30 календарних днів, на них не поширюються строки розгляду запитів на інформацію, встановлені Законом № 2939. 
Продовжено термін для подання податкової звітності в електронній формі. Така звітність має бути надіслана не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання податкової декларації. 
Отже, починаючи з 06.08.2011 р. порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (наказ № 233) застосовується з урахуванням зазначених змін. 
Хоча Податковим кодексом не передбачено надання звітності в електронному вигляді для всіх платників, за винятком великих та середніх підприємств, у липні 2011 р. 55,2 % декларацій з ПДВ за червень 2011 р. прийнято засобами e-mail. 
Уточнено норму, якою регулюються умови, за яких надіслана поштою або засобами електронного зв'язку податкова декларація вважається не поданою: у разі допущення порушень у заповненні обов'язкових реквізитів податкової декларації та надсилання податковим органом письмової відмови в прийнятті такої декларації. При цьому невід'ємною складовою податкової декларації є її додатки. Тому податкова звітність з відсутніми додатками чи з порушеннями у заповненні обов'язкових реквізитів таких додатків згідно з вимогами п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу не вважається податковою декларацією. 
Деталізовано умови, за яких платники податків не мають права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ними раніше податкових декларацій. Під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку, який перевіряється органом ДПС, уточнюючий розрахунок не може бути складений та поданий до органу ДПС. 
Низка змін стосується відповідальності платників податків за вчинені податкові правопорушення. 
Зокрема, приємною новиною стало зменшення розміру штрафів до 50 % за друге і кожне наступне порушення у разі визначення суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ контролюючим органом. 
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків застосовується до не сплаченої в установлені Податковим кодексом строки узгодженої суми грошового зобов'язання. До складу узгодженого грошового зобов'язання, крім суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку до сплати, включаються суми грошового зобов'язання, визначені в отриманих і не оскаржених у встановленому порядку податкових повідомленнях-рішеннях органів ДПС. 
Урегульовано загальне питання застосування штрафних санкцій за наслідками перевірок, що здійснюються контролюючими органами. Такі штрафні санкції застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням перехідних положень Податкового кодексу. 
Крім того, з 01.01.2012 р. великі платники податків зобов'язані надавати при документальних перевірках копії первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності тощо в електронній формі.[5,с. 313]

У зв’язку із нестабільною у нинішній час економічною та фінансовою ситуацією, наша держава має проблеми із відшкодування  ПДВ.

У таблиці 1 можемо побачити стан відшкодування  державою ПДВ за 2008- 2012 роки.

 

Таблиця 1

З таблиці 1.[6] можна побачити, що бюджетоформуючий ПДВ змінився останніми роками на бюджетовитратний. Важливим для економіки держави в цілому є прогресивна динаміка відшкодування ПДВ живими грошима як за внутрішніми оборотами, так і за зовнішньоекономічними операціями, та відсутністю відповідного зростання коштів у бюджеті. Поступово зменшується позитивне сальдо, тобто різниця між сумою ПДВ, зібраною до бюджету, та сумою відшкодованою з бюджету.

Незаконне відшкодування ПДВ створило умови для особливого різновиду  кримінального бізнесу. На фіктивних фірмах формується велика частина необґрунтованого податку на додану вартість, яка ніколи не надійде в бюджет. Дана проблема поглиблюється активними і різноманітними діями учасників тіньової економіки, які будують свій бізнес на незаконному відшкодуванні ПДВ. З цією метою вони створюють заплутані схеми для штучного завищення цін реалізації і незаконного формування податкового кредиту, а також здійснення подвійного експорту.

Податок на додану вартість, вже давно  багатьма експертами називається одним  із самих кримінальних податків, тому що процедура його відшкодування  породила масу корупційних схем. З  кожним роком отримати відшкодування  ПДВ підприємствам все важче, а межа за його повернення з боку податкових органів зростає. Протистояння між бізнесом і податківцями триває: бізнес використовує двозначності у  вітчизняному законодавстві і формує до відшкодування чималі суми даного податку.

Хоча, податкові органи, у свою чергу, намагаються всіма способами або затримати виплати ПДВ, або взагалі відмовити в його відшкодуванні, мотивуючи це сумнівами в законності його формування. Проте треба визнати, що досить часто це робиться несправедливо, адже кожна п'ята гривня, заявлена до відшкодування ПДВ, є незаконною.

Можливими причинами зростання  заборгованості з відшкодування  ПДВ є: недостатність бюджетного ресурсу, необхідного для відшкодування  дебетового сальдо; наявність значної  кількості заявок на незаконне відшкодування; тривалі терміни перевірок схем по ланцюгу постачання товарів аж до товаровиробників; скасування податкових векселів.[7,с. 189]

 

 

  1. Перспективи розвитку податку на додану вартість

 

З метою підвищення рівня контролю та прогнозування ПДВ на основі врахування обсягу його валового обороту в ціні товарів (послуг) на міжгалузевому, територіальному  та загальнодержавному рівнях необхідно  вдосконалювати методи його адміністрування. На думку експертів, одним із шляхів вдосконалення методів адміністрування  ПДВ можна запропонувати збільшення термінів складання та подання декларації з ПДВ, а також впровадження системи  добровільного щомісячного авансового перерахування до бюджету ПДВ  підприємствами. Наприклад, в діапазоні 15-30% від суми отриманого ПДВ у  ціні товарів (послуг) залежно від  обсягу сплаченого ПДВ з імпортних  товарів митним органам з наступним  перерахунком за результатами кварталу (або півріччя) на основі податкової декларації. Така система не повинна бути обтяжливою для суб’єктів господарювання (порівняно із введенням спеціальних рахунків ПДВ, на Яких мала акумулюватися повна сума ПДВ), а також дасть можливість уникнути впливу короткотермінових коливань різних господарських операцій на формування податкового кредиту протягом місяця. Механізм адміністрування, який пропонується, не повинен спричинити зниження наповнюваності бюджету, з огляду на значні тимчасово вільні бюджетні ресурси, які постійно накопичуються як залишок на єдиному казначейському рахунку. [8,с.73]

Страницы:12следующая →
Описание работы
Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.
Содержание
содержание отсутствует