Основні шляхи і методи протидії відмиванню «брудних» грошей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему:

«Основні шляхи  і методи протидії відмиванню «брудних»  грошей»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Студентка 301 БС групи

 

 

 

 

 

 

 

 

2010

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………...3

1. «Брудні» гроші: суть, походження та основні канали їх відмивання………………………………………………..4
2. Міжнародна протидія «відмивання брудних грошей».13

Висновок………………………………………………………15

Література………………….………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

                  Брудні гроші (англ. dirty money) і "Відмивання грошей" (англ. money laundering) — терміни, що виникли у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей". ^[1]

            «Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження.

Історично термін “відмивання грошей” вперше з'явився у США у 1980-ті роки, як процес приховування наявності незаконного походження або незаконного використання доходів.

З огляду на актуальність проблем, пов'язаних із відмиванням злочинно набутих коштів у Парижі у 1989 році було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням  коштів, отриманих злочинним шляхом (FATF). Ця Група існує й до цього  часу і її діяльність у сучасних умовах спрямована на виконання таких  завдань:

· поширення інформації про  заходи у сфері боротьби з відмиванням  грошей на всіх континентах і у  всіх регіонах світу;

· здійснення моніторингу  реалізації рекомендацій у країнах - членах FATF;

· огляд тенденцій у  сфері відмивання грошей та відповідних  контрзаходів (проведення “типологічних досліджень” з метою виявлення нових схем відмивання коштів) .

 

1. «Брудні» гроші: суть, походження та основні канали їх відмивання.

        Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

Безпосереднім джерелом одержання  «брудних» коштів є тіньова економіка  як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти: ^[1]

• «неофіційну» («неформальну», «сіру»);
• «підпільну» («кримінальну», «чорну»);
• фіктивну економіку.

«Неофіційна» економіка - це не заборонені законом легальні види економічної діяльності, в рамках яких мають місце нефіксоване  офіційною статистикою виробництво  товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях  економіки. Основною причиною її виникнення вважається високий рівень оподаткування, який існує в економіці, як правило, доходи отримані від діяльності в такому правовому полі - це додаткові, тимчасові доходи.

Підпільна економіка - це, як правило, заборонені законом види економічної  діяльності, як-то: незаконне виробництво  та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика, наприклад практика лікарів без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція тощо. Така економіка головним чином має розвиток в рамках злочинних угрупувань.

До «фіктивної» економіки  відносять хабарництво та всякого роду шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж відносять і діяльність, направлену на одержання необґрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв'язків. Основною причиною виникнення такого сектору економіки є прагнення отримати економічними агентами певної вигоди від використання свого службового становища.

Щодо основних способів відмивання брудних грошей, то можна виділити наступні: ^[2]

• Вивіз готівкових коштів з країни за допомогою кур’єрів чи приховування їх в багажі, для їхньої наступної репатріації через іноземні банки.
• Багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами.
• Заключення договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру.
• Заключення договорів з приводу купівлі-продажу товарів, яких фактично не існує.
• «Структурування» - штучне дроблення фінансової операції на декілька одиничних, з не великими сумами. При цьому грошові кошти переказуються використовуючи не тільки банківські установи, а використовуючи поштові відділення, ломбарди, тощо. В кінцевому підсумку кошти акумулюються на одному, чи декількох рахунках, з яких вони переказуються на цілком законній підставі в банк іншої країни.
• Фіктивні компанії – державна реєстрація таких компаній як правило відбувається використовуючи підробні, або загублені паспорти, потім на основі зареєстрованого підприємства відкривається банківський розрахунковий рахунок, на якому акумулюються кошти, які згодом переказуються на рахунок іншої компанії, або отримуються в готівковому вигляді.
• Альтернативні банківські системи – це «відмивання» коштів в так званому «золотому трикутнику» (Тайланд, Бірма, Лаос), гроші проходять складний ланцюг осіб які ведуть такий рід бізнесу із покоління в покоління. Така схема отримала назву hawala, при використанні такої схеми кошти взагалі не потрапляють до банківської системи, а отже їх не можливо відстежити.
• Fie chien схема яка існує в Китаї, інколи її називають «система записки», тобто клієнт надає гроші «банкіру» в обмін на які він отримує розписку, яку він може обміняти в іншого «банкіра».
• Псевдоперестрахування – це передання не існуючих ризиків перестраховикам.

Для оцінювання масштабів  відмивання «брудних» грошей розроблено декілька підходів.

Один з них, це так званий підхід «Палермо» (італійський метод), заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі  товарів і одержання платних  послуг в масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу  руху грошових потоків. Такий метод  розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком  одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди  і торгівлі наркотиками. Він дає  змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає  в аналізі явища так званого  надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

Ще одним підходом визнано  метод, який безпосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних  балансів окремих країн.

Для протидії відмиванню брудних  грошей в 1989 році згідно рішення «великої сімки» була створена ФАТФ – міжнародна група по протидії відмиванню брудних  грошей, це міжурядова організація. На сьогоднішній день до неї входять 31 країна і дві міжнародні організації. ^[3].

ФАТФ — це міжурядовий  орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні  заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси імплементації таких  заходів, вивчає способи і техніку  відмивання грошей, розробляє превентивні  та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи  зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей. ^[1]

ФАТФ визначає обсяги тіньової економіки у високо-розвинутих країнах  на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються — 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою — понад 20 % ВВП. За даними Світового банку у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8—10 трлн дол. США.

Проблемами відмивання брудних грошей переймалися і до створення ФАТФ. Так напередодні Першої світової війти (у 1912 р.) була укладена міжнародна Конвенція у справах, пов'язаних з торгівлею опіумом, а в 1931 р. ця Конвенція була замінена новою Конвенцією, яка обмежувала й регулювала виробництво та розподіл у масштабі планети медикаментів, які містять наркотичні речовини.

 Міжнародним документом, що регулює питання «відмивання грошей» є «Конвенція у справах про відмивання доходів, отриманих від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскація», підписана в Страсбурзі 18 листопада 1990 р. Цей документ підготовлений Комітетом експертів Ради Європи і містить 44 статті, які мають обов'язковий характер для держав, що підписали і ратифікували цю Конвенцію. Фахівці з права розцінюють цю угоду як найбільш повний перелік розпоряджень і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури — від початку розслідування до винесення вироку і конфіскації «брудних» грошей.

 Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985—1991 рр.). У результаті зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.

За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту ^[6]. Для зниження рівня тінізації економіки Україна використовувала такі інструменти: ^[1]

• удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства;
• зниженням рівня (з 42,4 % у 1997 р. до 2,3 % у 2003 р.) бартерних операцій;
• підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій;
• подоланням гіперінфляції та забезпеченням надійної грошової стабілізації, позитивних змін у структурі грошової маси зокрема зменшенням кількості грошей, що обертаються поза банками, з 48,9 % у 1997 р. до 35,7 % від грошової маси у 2003 р.;
• здійснення заходів щодо впорядкування системи зайнятості населення, надання субсидій населенню на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.

Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для  протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням  доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню  незаконних доходів містить і  прийнятий у травні 2002 р. Закон  України «Про фінансові послуги  та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки  і банківську діяльність». В Україні  створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою  злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій  назві завдань, входить також  боротьба з відмиванням брудних  грошей.

 Процес відмивання „брудних” грошей є катастрофою для правопорядку і економіки як на національному, так і на загальносвітовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників.

Коли йдеться про тіньову  економіку, слід зважити не лише на її „сіру” складову, але й „чорну”, – кримінальну. Відмиті кримінальні кошти сприяють криміналізації "сірого” сектора тіньової економіки, стимулюють розвиток наркобізнесу, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, розвиток проституції і контрабанди.

Перетворення кримінальних грошових коштів на легальні має досить давню історію. Більшість дослідників  вважає, що першими довелося мати справу із цією проблемою США протягом 20-тих  – 30-тих років за часів, так званого, „сухого закону”, коли Мейєр Ланскі,  що відкрив у 1932 р. банківський рахунок у Швейцарії, уперше здійснив офіційно встановлений акт пересилання „брудних” грошей за кордон.  

Необхідність продекларувати джерела походження і обґрунтувати правомірність набуття будь-яких цінностей виявляється за умови наявності певних законодавчих обмежень щодо цього. Тобто існування встановленого державою правила поведінки автоматично робить певні дії незаконними, виносячи їх за межі правового регулювання, протиставляючи приватні інтереси інтересам держави.

З огляду на актуальність проблем, пов’язаних із відмиванням злочинно набутих коштів, на зустрічі керівників країн " Великої сімки" у Парижі у 1989 році було створено Групу із розробки фінансових заходів боротьби із відмиванням  грошей (FАТF). 

FАТF є незалежним міжнародним  органом, який було створено  спеціально із метою розроблення  і вдосконалення методів боротьби  із відмиванням грошей. За станом  на січень 2002 року членами FАТF були тридцять країн: Аргентина,  Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція,  Німеччина, Греція, Гонконг, Китай,  Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Нідерланди, Люксембург, Мексика, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Іспанія,  Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, Сполучені Штати Америки. Членами  FАТF є також дві міжнародні  організації – Європейська Комісія  та Рада співробітництва країн  Перської затоки. Секретаріат FАТF міститься в Організації економічного співробітництва та розвитку.