Визначення норм добрив для культур сівозміни

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ 

   Вивчено строки, форми та способи внесення мінеральних добрив на показники  родючості темно-сірого опідзоленого грунту та продуктивність і якість суниці у перший рік плодоношення. На підставі одержаних даних виявлено, що застосування простих добрив і Cropcare сприяє значному підвищенню вмісту елементів живлення в орному та підорному шарах грунту у перший рік плодоношення. Встановлено, що використання мінеральних добрив впливає на величину врожаю та забезпечує суттєве збільшення виносу культурою елементів живлення у перший рік вегетації (основою та побічною продукцією). Показано, що застосування мінеральних добрив у разі вирощування суниці є економічно ефективним через суттєве збільшення умов чистого доходу. Визначено ефективність проведення позакореневих підживлень рослин суниці за умов захищеного грунту.

   Стан  застосування добрив у землеробстві Лісостепу та аналіз наукових даних  дає змогу зробити висновок, що теорія родючості ґрунту потребує подальшого розвитку на основі переусвідомлення багатьох усталених положень, вирішення складних і спірних питань для максимально повного використання найновіших досягнень багатьох галузей науки. Проблема варта системного і цілеспрямованого вивчення. В агроекосистемах повинні діяти механізми, які забезпечують підвищення родючості ґрунтів і вирішення проблем екологічної стійкості щодо здатності протягом усього часу експлуатації зберігати біопродуктивність за високої якості вирощеної продукції. Вивчення закономірностей кількісної дії основних агроприйомів у їх сукупному чи в роздільному прояву відкриває можливість для створення раціональних технологій вирощування сільськогосподарських культур і розробки системи керування родючістю ґрунту. На основі вивчення цих закономірностей, а також дії тривалого застосування різних доз мінеральних та органічних добрив, їх поєднання, розміщення і періодичного внесення на властивості ґрунту, механізм формування врожаю, його структуру і якість, обґрунтовується енергоекономна та природоохоронна інтегрована система удобрення культур польової сівозміни.

   У короткотерміновому досліді з озимою пшеницею вивчали  ефективність різних строків проведення підживлень азотними добривами за системами, поширеними у західно-європейських країнах, у поєднанні з внесенням гербіциду.  
 
 
 
 
 
 

1. Вихідні дані для розробки системи удобрення

   Для розробки системи удобрення потрібно ознайомитися з документацією господарства .

   1.1 Землекористування господарства

   Експлікація земель господарства                        Таблиця 1 

 
   

1. Схема сівозмін і площа полів

   Сівозміна складається з 7 полів , середня площа  поля 45 га  Таблиця 2 

 

   1.2  Фактична за останні три та запланована врожайність с.г культур для складання системи удобрення                     . Таблиця 3 

 

   1.4 Кліматичні умови 

   Клімат  зони лісостепу помірно контенинтальний . Тепле літо , помірно холодна зима . середньорічна кількість опадів складае 550 мм. В посушлеві роки , кількість опадів знижуеться до 270 мм. Майже половина опадів випадае у літній період .

   Кількість атмосферних опадів, що досягають  поверхні землі вданому місці у вигляді дощу, граду або снігу, оцінюється товщиною шару води (у міліметрах). Воно вимірюється спеціальними приладами — опадомірами, які, як правило, розташовуються на відстані в декілька кілометрів один від одного і фіксують кількість опадів за певний проміжок часу, переважно за 24 год .

   Середньомісячна та середньорічна температура повітря .С  Таблиця 4 

 

   Середня місячна та річна кількість опадів мм. Таблиця 5 

 

   Середня місячна та річна вологість повітря , % .

   Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі , характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи , точкою роси, — є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду  
 

   Таблиця 6

 

   Опади випадають у вигляді короткочасних і інтенсивних дощів , які не рідко переходять у зливи . температурний режим в цілому складаеться сприятлево для розвитку більшості сільскогосподарських культур . Середня тривалість вегетаційного періоду тривае 212 днів . Він настае в першій декаді квітня і закінчуеться в першій декаді листопада . Значення ФАР за рік складае 225 кДж/см , Гідротермічний коефіціент становить 0,91 . 

   Агрохімічна характеристика грунтів основної польової сівозміни  Таблиця 7 

 

   1.5 Рівень викорестання добрив у господарстві . 

   Азотний фонд ґрунту. Не зважаючи на відносно великі запаси азоту в чорноземі опідзоленому (33,5 т/га в 1,5-метровому шарі ґрунту перелогу), під час землекористування відбувається значне зниження його вмісту як у верхніх, так і в глибших його шарах. Особливо різко це відбувається як на ділянках без удобрення під беззмінними посівами кукурудзи, так і в сівозміні.

   У ґрунті перелогу такий розподіл азоту за фракціями: мінеральна – 1%, легкогідролізована – 10, важкогідролізована – 18 і негідролізована – 71% від його валового вмісту. Землекористування має лише незначний вплив на ці показники. При цьому тенденція змін спрямована на збільшення фракції негідролізованих сполук азоту.

   Відомо, що найближчим резервом живлення рослин азотом є легкогідролізовані його сполуки. За вмістом лужногідролізованого азоту (метод Корнфілда), згідно з прийнятою  градацією, лише після внесення високих  доз добрив за органо-мінеральної системи удобрення  культури польової сівозміни мали середній рівень забезпеченості азотом – 153 мг/кг ґрунту, за інших доз внесення добрив і систем удобрення він був низький, а без їх внесення – дуже низький – 85, тоді як у ґрунті перелогу підвищений – 204 мг/кг.

   Досить  важливим діагностичним показником азотного фонду ґрунту є його нітрифікаційна здатність. Так, у динаміці за 32 доби компостування лише за органо-мінеральної  системи удобрення з високими дозами добрив вона підтримувалась на рівні перелогу. Отримані дані свідчать, що строк компостування для ґрунту різного ступеня окультурення має істотний вплив на показник нітрифікаційної здатності.

   Фосфатний фонд ґрунту перелогу в шарі 0–20 см містить 61% мінеральних фосфатів від валового вмісту фосфору. При цьому за фракціями фосфор розподіляється у такому співвідношенні: Са-Р_І – 4%, Са-Р_ІІ – 40, Al-P – 9, Fe-P – 9, Са-Р_ІІІ – 38% від загальної кількості мінеральних фосфатів. Тривале застосування добрив у дозах, які перевищують відчуження фосфору врожаями, призводить до нагромадження залишкових його кількостей, які майже пропорційно розподіляються між усіма формами ґрунтових фосфатів. Відмічено лише незначне збільшення кількості активних форм у складі мінеральних фосфатів – від 62 на перелозі до 65-72% залежно від варіанту досліду. Це відбувається переважно за рахунок фракцій Са-Р_І і Fe-P.

   Чорнозем  опідзолений перелогу, згідно з існуючою градацією, має середній вміст рухомих  фосфатів (за методом Чирікова) – 65 мг/кг у шарі 0–20 см. Тривале вирощування  польових культур без внесення добрив не приводить до значних змін, що зв’язано з підкисленням ґрунту, мінералізацією органофосфатів та біологічним переміщенням фосфору з нижніх шарів. Застосування добрив, навіть у невисоких дозах (N₄₅P₄₅K₄₅) на 1 га сівозмінної площі, сприяє підвищенню вмісту рухомих фосфатів до 129–135 мг/кг у шарі ґрунту 0–20 см. Високі дози добрив (N₁₃₅P₁₃₅K₁₃₅) підвищували їх вміст у 2,4–2,6 рази. Заміна частини мінеральних добрив на гній у системі удобрення позитивно впливає на цей показник.