Cинтетичні миючі засоби і їхній вплив на людину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 Відділ освіти

       Шполянської районної державної адміністрації

                    Районний методичний кабінет

       Топильнянський навчально-виховний комплекс

     «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа

          І-ІІІ ступенів» Шполянської районної ради

                            Черкаської області

 

                                                Толчініна Ольга Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

НЕСТАНДАРТНЕ ВИКЛАДАННЯ ОРГАНІЧНОЇ

ХІМІЇ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали розглянуто і схвалено на засіданні педагогічної ради школи, протокол №1 від 11 січня 2012 року

 

 

 

 

Толчініна Ольга  Іванівна, учитель хімії, учитель

 вищої кваліфікаційної категорії, «Старший учитель»,

Топильнянський навчально-виховний комплекс

 «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня

 школа І –ІІІ ст.» Шполянської районної ради

 Черкаської області, Нестандартне викладання

органічної хімії в  сільській школі. – 2012. – 40 с.

 

 

 

 

 

 

Рецензенти:

Кравець В.П., завідувач  райметодкабінету

Сабадаш Г.М., методист  райметодкабінету

 

 

 

 

 

 

 

 

У методично-практичному  посібнику представлено методику викладання органічної хімії  у другому півріччі навчального року  в «малонаповнюваній» школі, авторське календарне планування, розробки уроків, методику та сценарій проведення позакласного заходу сільської школи.

Посібник буде корисним для  практичного використання вчителями хімії сільських «малонаповнюваних»,   «малокомплектних» шкіл та може бути взятим за основу для проведення експерименту на рівні школи та району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ .......................................................................................................................6                                                                                               

 

 

1. Організація навчально-виховного процесу в

сучасному загальноосвітньому навчальному закладі ........................... 7

 

1. Форми і методи навчання     ………………… ………………………….    7                                                                       

  1.2. Вимоги до сучасного уроку ………………………………………….. 11

    

2. Форми навчальної діяльності учнів  в умовах ………………………12

диференційованого навчання.

 

1. Фронтальна форма організації навчальної діяльності. ………………..13

 

2. Групова робота. ………………………………………………………….13

 

3. Індивідуальна форма роботи   …………………………………………. 14

                                                                                           

3. Методичні принципи організації та проведення уроків

 органічної хімії в сільській «малонаповнюваній»

 (однокомплектній) школі…………………………………………….15

  3.1 Календарне  планування …………………………………………………17

 

1. Методичні розробки  спарених уроків з  органічної 

  хімії у 9 та 11  класі (рівень стандарту)

 «малонаповнюваної» школи ……………………………………….   20

 

  4.  Позакласні заходи з хімії в сільській школі……………………………. 33

  4.1.   Конкурс-вікторина «Неосяжний світ хімії» ………………………….34

 

5.  Список використаної літератури………………………………………… 38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

   « …Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю,

перейматися й надихатися силами,що пробудилися в ній»

 

А. Дистервег

Вступ

 

 Хімія – одна із найлогічніших наук, що є не тільки основою науково-технічного прогресу, але й сприяє зростанню загальної культури людини. В суспільстві, яке не розуміє або недооцінює сучасного значення хімії для всіх сфер життя людини, розвивається хемофобія. Тому при викладанні хімії в сучасній школі необхідно:

• посилити практичну спрямованість змісту хімічної освіти, акцентуючи увагу на вивченні явищ, процесів, об’єктів, речовин, з якими стикаються учні у повсякденному житті;
• використовувати методики навчання, спрямовані на розвиток критичного мислення учнів;
• приділяти увагу формуванню загальнонавчальних та інтелектуальних умінь;
• формувати уміння працювати з різними джерелами інформації;
• удосконалювати систему контролю навчальних досягнень шляхом використання завдань для перевірки різних видів діяльності учнів;
• ввести в практику використання видів контролю, що передбачають створення учнями схем, графіків, таблиць, діаграм;
• збільшити частку завдань на застосування знань для пояснення явищ повсякденного життя;
• посилити увагу до виявлення в учнів помилкових уявлень про хімічні речовини і процеси, установлення причин їх виникнення, ширше впроваджувати корекційну методику навчання;
• формувати життєву позицію учнів, їх ціннісну орієнтацію засобами хімії, як навчального предмета, шляхом розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва та промислових хімічних процесів, реальної, а не гіпертрофованої екологічної картини сучасного світу, доцільності застосування хімічних продуктів, можливості змінити життя на краще завдяки хімічним знанням.

  На цей час практично кожний учитель хімії застосовує в своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. На мій погляд ,це пов’язане зі становленням нового стилю мислення  вчителів, що орієнтуються на   посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів. Для розкриття суб’єктного досвіду школярів варто  створювати на уроці атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі всього класу, стимулювати учнів до висловлювань, моделювати різні життєві ситуації, створювати педагогічні ситуації спілкування, обміну думками, які дозволяють дитині проявити ініціативу та самостійність; передбачити самостійну роботу учнів з підручником, різноманітним довідковим матеріалом.

 

1. Організація навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі

 

      Основною формою організації  навчально-виховного процесу в  сучасному загальноосвітньому навчальному закладі є класно урочна система, одиницею якої виступає урок. 

     Урок  як форма організації  навчального  процесу  у школі виник давно,  але з того часу він постійно  змінюється, набуває нового змісту. Сучасний урок, це перш за все, урок, на якому створено умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями.

     Урок – це динамічна варіативна форма організації навчальних занять  на основі взаємодії учителя та учнів, при якій зберігаються часові рамки, постійний склад учнів і певна дидактична організація, яка включає зміст  форми, методи та засоби навчання, які систематично  застосовуються при вирішенні завдань навчання, виховання та розвитку учнів у процесі навчання.

Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу:

    Вибір  форм навчання залежить від  мети уроку, змісту навчального  матеріалу, технологій та методів  навчання, які допоможуть  досягти кращих результатів.

     Форма навчання – це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії учителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом – часовим і просторовим.

    

       Мета уроку – основа ефективної діяльності вчителя та учнів. Що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується  у спільній діяльності всіх  учасників навчально-виховного процесу.

      Мета уроку не виникає стихійно, а  узгоджується  із цільовими  установками, визначеними до курсу   бо розділу, стандартами освіти, ураховує особливості  учнівського  колективу  та відображає можливості  вчителя. 

        Цілереалізація -  це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети  переходить у наслідок – результат діяльності.

 Способи  визначення цілей навчання (за  М.Кларіним):

• через зміст предмету (вивчити певне явище, тощо);
• через діяльність учителя  ( ознайомити учнів  із..., продемонструвати прийоми тощо)?
• через внутрішні процеси  інтелектуального, емоційного  особистісного й інших видів розвитку  учнів  (формувати вміння, навички, розвивати мислення... тощо);
• через діяльність учнів (дослідити певне явище, розв’язати  задачі, тощо)

           Уроки, що є складним педагогічним явищем , як і всі складні явища можуть  поділені на різні типи за ознаками. Існують різні підходи до класифікації уроків:

• на основі логіки засвоєння знань;
• за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок – практичне заняття тощо);
• за характером пізнавальної діяльності ( урок первиннго закріплення знань, урок утворення нових понять тощо)
• за ступенем самостійності учнів ( урок самостійної роботи,  урок роботи педагога з групою)

 

В.А.Оніщук на основі логіки засвоєння знань виділяє:

1. урок засвоєння нового матеріалу;
2. урок засвоєння навичок і вмінь;
3. урок використання знань вмінь і навичок;
4. урок узагальнення  та систематизації;
5. урок контролю, корекції знань, умінь, навичок;
6. комбінований урок.

І.Ситар  виділяє також :

1. урок-консультацію, урок-корекцію знань.

      Окремою групою є нестандартні уроки, структура яких  не може бути підведена під алгоритм  класичного уроку, а тому їх важко класифікувати.

 

      Кожний нетрадиційний урок має  свою композицію  та свій сценарій. Побудова нетрадиційного уроку – справа непроста, це під силу учителю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами та прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організації навчальної діяльності.

   Методи навчання – це способи діяльності, які використовуються вчителями і учнями в їхній сумісній і взаємопов’язаній роботі, спрямованій на досягнення цілей навчання.

   Прийом – деталь методу,його окремі операції, практичні, розумові дії, моменти в процесі засвоєння знань і вмінь. Він не має своєї самостійної навчальної задачі.

     Методи  організації  та здійснення  навчально-пізнавальної діяльності  класифікають:

1. за джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації

словесні: розповідь,бесіда,пояснення,конференція,дискусія;

 наочні: ілюстрації,демонстрації;

   практичні: досліди,вправи,навчально - виробнича праця.

  2. за логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

             Індуктивні, дедуктивні.

  3. за ступенем самостійності мислення учнів:

Репродуктивні, продуктивні: проблемні,проблемно-ошукові,евристичні.

  4. за характером управління навчальною роботою:

навчальна робота під керівництвом учителя;

самостійна  робота учнів: робота з книгою,виконання письмових завдань,лабораторна робота,художньо - творча робота, робота в навчально-виробничий майстернях тощо.

5. за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, методи проблемного викладу навчального матеріалу, евристичні(частково-пошукові), дослідницькі, активні, інтерактивні.

      Система методів, прийомів – це така сукупність, яка має внутрішні зв’язки між компонентами, що зумовлені результативністю  конкретних методів, прийомів. Разом вони створюють систему управління  різними методами (прийомами) пізнання учнями навчального матеріалу , починаючи з набутих готових знань  до самостійного розв’язування  пізнавальних задач.

      Педагогічна технологія (за Т.Б.Ліхачевим) – сукупність психолого-педагогічних установок. Які визначають спеціальних набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів.

      Педагогічна технологія (за В.М. Монарховим) – продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності  з проектування, організації і проведення  навчального процесу з безумовним  забезпеченням  комфортних умов  для учнів та вчителів.

      Педагогічна технологія (ЮНЕСКО) – це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їхньої взаємодії, що ставить своєю задачею оптимізації форм освіти.

   Види начальної діяльності  учнів на уроці:

1. індивідуальна робота – передбачає самостійне виконання учнем завдання відповідно до рівня його навчальних можливостей (виключаючи взаємодію з іншими школярами) за безпосередньою або опосередкованою допомогою вчителя.