Заходи по реконструкції житлової забудови

Загальний обсяг житлового фонду, що підлягає вибуттю протягом п'яти років, у кожному місті визначається в залежності від можливостей компенсації його новим фондом, приймаючи до уваги досягнутий і запланований рівні житлової забезпеченості населення. Доцільний показник зносу повинний сприяти максимальному скороченню обсягів малоцінного й амортизованого фонду і більш раціональному використанню забудованих територій і в той же час забезпечити заплановані темпи приросту житлової забезпеченості населення.

При визначенні обсягів  фонду, що вибуває необхідно прагнути до максимального збереження придатних для проживання будинків, а також продовженню можливого терміну експлуатації тимчасово збережених  будинків.

В міру ліквідації фізично  зношеного малоцінного фонду  буде збільшуватися обсяг реконструктивних заходів, спрямованих на модернізацію й оздоровлення забудови. Варто очікувати, що протягом проектного періоду весь неякісний фонд буде замінений і кількісні показники знесення будуть визначатися не стільки фізичним станом фонду, скільки якістю і комфортом проживання. При встановленні обсягів знесення поряд з техніко-економічними показниками повинні бути враховані соціальні, архітектурно-планувальні, естетичні та інші фактори, що виправдують проведення реконструкції при недостатньо сприятливих вартісних показниках. До таких факторів відносяться: необхідність оздоровлення території забудови, невідкладність поліпшення розселення, нормалізація інсоляції й аерації, забезпечення відповідно до норм мережею установ культурно-побутового обслуговування, поліпшення архітектурно-планувальних якостей забудови.

При плануванні і регулюванні  обсягів і черговості знесення житлового  фонду велике значення має аналіз причин, заради яких здійснюється знесення. Так, реконструкція центральних  районів великих і найбільших міст пов'язана, головним чином, із загальноміськими потребами: розширенням транспортних магістралей, формуванням громадських центрів, будівництвом об'єктів культурно-побутового обслуговування загальноміського і міжсельбищного значення, розущільненням забудови та організацією зелених насаджень загального користування і т.п. Це відбивається на показниках коефіцієнта знесення [2]. Тому обсяги фонду, що вибуває, варто класифікувати по цільовому призначенню використання територій, що вивільняються (під житлове будівництво, об'єкти культурно-побутового призначення, для розширення магістралей, озеленення і т.п.). Це дозволить виявити невідкладні заходи, визначити їхню черговість, раціонально розподілити обсяги зносу в часі. Необхідно так визначити черговість реконструктивних робіт, щоб найбільш важкі і дорогі передбачалися в більш віддалений період. Планування реконструктивних заходів у часі дозволить реально оцінити можливості знесення.

При реконструкції житлової забудови необхідно передбачати  відселення і визначати можливість використання для інших цілей придатних для експлуатації житлових будинків, що знаходяться в зонах санітарних розривів від промислових підприємств, гірських розробок, затоплень і ін. У ряді випадків житлові будинки після відселення мешканців можна використовувати для потреб підприємств, розміщення в них побутових і інших установ. Відселення з житлового фонду на зсувних, заболочених і інших несприятливих територіях, де забезпечити збереження фонду неможливо, доцільно намічати тільки в тих випадках, якщо інженерні заходи щодо укрупнення й осушення ділянок вимагають невиправдано великих капіталовкладень чи не можуть цілком забезпечити нормальні умови експлуатації будинків.

Для першочергової реконструкції  в сформованих районах варто  вибирати ділянки, на яких при мінімальному знесенні можна розмістити максимальні обсяги нового житлового будівництва. При цьому варто прагнути до концентрації будівництва, уникаючи його розпилення на великій кількості ділянок, що сприяє кращій організації будівельних робіт і здешевленню їхньої вартості. Реконструкція кожної ділянки повинна здійснюватися комплексно з одночасним будівництвом житлових і обслуговуючих будинків і споруд, інженерних і транспортних мереж, з урахуванням формування перспективної архітектурно-планувальної структури міста [1].

У техніко-економічних  обґрунтуваннях першого етапу реконструкції  необхідно приводити списки будинків, що підлягають знесенню, з детальною  їхньою характеристикою, вказанням  причин знесення та мети подальшого використання території, кількості жителів, яких необхідно відселити, і необхідної для них житлової площі.

Одним з найважливіших  питань, вирішення якого не може бути зведене до однієї лише економічної  ефективності, є послідовність реконструкції  районів індивідуальної забудови, особливо тих, котрі виникли в післявоєнний період і перешкоджають нормальному розвитку міста. Вимоги економічної ефективності можуть викликати їхню ліквідацію вже в першу чергу, особливо якщо така забудова розташована в районах, прилеглих до центру міста, до основних місць прикладання праці. Однак таке вирішення нерідко пов'язане із серйозним порушенням інтересів проживаючих, з небажаною для них зміною сформованого укладу життя. Отже, це питання має також і соціальну сторону, що підлягає особливо ретельному дослідженню.

Крім того, у силу сформованого історичного росту багатьох міст у їхню межу ввійшли колишні села і селища з відведенням земель у межах колгоспного статуту і селищних норм. Обстеження міст показує, що у багатьох випадках ці відводи в два і більш рази перевищують установлені СНіП норми для міської території і, безумовно, вимагають ущільнення з метою більш раціонального використання забудованої території. У той же час необхідно мати на увазі, що вирішення про збереження чи ліквідацію зони індивідуальної забудови чи її ущільнення повинне прийматися з урахуванням всіх обставин у результаті ретельного вивчення проведення як соціологічних обстежень, так і конструктивного стану будівель.

ЛІТЕРАТУРА

1. Клюшниченко Е. Е. Экономика реконструкции жилой застройки. - М.: Будівельник, 1973.–84с.
2. Шепелев Н. П., Шумилов М. С. Реконструкция городской застройки: Учеб. для строит. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 2000.–271с.
3. Технічна експлуатація будівель і міських територій: Підручник / А. Я. Барашиков, В. О. Гомілко, О. М. Малишев. – К.: Вища шк., 2000.–  112с.

WWW.LIBRAR.ORG.UA – Бібліотека України